Постанова

від 04.12.2019 по справі 442/2856/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 442/2856/17

Провадження № 11-800апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Підбузької селищної ради Дрогобицького району Львівської області (далі - Селищна рада), третя особа -ОСОБА_2 , про визнання дій та рішень протиправними,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року (судді Улицький В. З., Гулида Р. М., Сапіга В. П.),

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селищної ради, третя особа - ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 1 листопада 2016 року за індексним номером 32147824 на нежитлове приміщення (позначене на плані літ. А-1 ) загальною площею 26,5 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 370216746106 (далі - нежитлове приміщення) за ОСОБА_2 ;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 17201329 за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 квітня 2017 року за індексним номером 34729806 за Товариством з обмеженою відповідальністю Гончарик (далі - ТОВ Гончарик ) (код ЄДРПОУ 41234993) на нежитлове приміщення;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 19923806 на нежитлове приміщення за ТОВ Гончарик .

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області рішенням від 25 січня 2018 року адміністративний позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 серпня 2018 року скасував рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 січня 2018 року, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Позивачу роз`яснено, що цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу мотивовану помилковістю висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на порушення предметної юрисдикції. Скаржник зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних осіб з суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. ОСОБА_1 стверджує, що у цій справі перевірці підлягають виключно рішення державного реєстратора на предмет відповідності їх вимогам законодавства при здійсненні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за третьою особою . Скаржник також вказує на те, що спір про право щодо спірного нерухомого майна вирішений у судовому порядку.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення та наводить доводи про те, що реєстраційні дії державного реєстратора Селищної ради щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 та ТОВ Гончарик на нежитлове приміщення стосуються лише цих осіб, а не позивача. Крім того, третя особа вважає, що позивач звернувся до суду із цим позовом саме з метою захисту своїх прав щодо користування земельною ділянкою у зв`язку із реєстрацією права власності на нежитлове приміщення, яке знаходиться на цій ділянці.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 3 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 31 липня 2019 року - передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 серпня 2013 року у справі № 442/5561/13 за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 8 травня 2014 року у справі № 442/2511/14-ц визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за якою, зокрема, визначено, що за ОСОБА_2 визнається право приватної власності на нежитлове приміщення.

На підставі цієї ухвали було проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_2 , а пізніше за ТОВ Джерело .

Однак, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 вересня 2017 року у справі № 442/5561/13 рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 серпня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво відмовлено.

Рішення Апеляційного суду Львівської області набрало законної сили.

ОСОБА_1 звертався до суду із адміністративними позовами про скасування рішень щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року у справі № 813/1211/16 визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення. Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на це нежитлове приміщення.

Однак, 1 листопада 2016 року державним реєстратором Селищної ради прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення за ОСОБА_2 .

Після цього, 11 квітня 2017 року державним реєстратором Болехівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення за ТОВ Гончарик .

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що у разі скасування судового рішення про визнання права власності на нерухоме майно, на підставі якого проведено державну реєстрацію речових прав на це майно, скасоване судове рішення не несе жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, зокрема не є підставою для реєстрації права власності на таке майно.

Суд апеляційної інстанції не погодився із таким рішенням, оскільки, за висновками цього суду, у позивача є намір захистити свій майновий інтерес, обумовлений порушенням приватного права на користування земельною ділянкою на якій розташоване нежитлове приміщення.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Наведене узгоджується із положеннями статей 2, 3, 17 КАС у редакції, чинній на час звернення позивача до суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Як убачається зі змісту позовних вимог та встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 на праві користування належить земельна ділянка, на якій знаходиться нежитлове приміщення, щодо якого вчинено спірні реєстраційні дії.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що у цій справі існує невирішений спір про право, тому подальше оспорювання набуття ОСОБА_2 права на нежитлове приміщення не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв`язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об`єкт нерухомого майна чи права користування земельною ділянкою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства.

Отже, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що спір у справі фактично стосується правовідносин щодо права користування земельною ділянкою, на якій розміщене нежитлове приміщення. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у справі не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованим висновок Львівського апеляційного адміністративного суду про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених пункту 1 частини першої статті 238 КАС.

За правилами частини першої статті 350 КАСсуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки закриття апеляційним судом провадження у цій справі відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

2. ПостановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукВ. В. Пророк Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач М. І. ГрицівО. М. Ситнік В. І. ДанішевськаО. С. Ткачук Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська О. Р. Кібенко