Рішення

від 19.12.2019 по справі 923/766/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2019 року Справа № 923/766/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго", м. Гола Пристань Херсонської області,

про стягнення 1314637,71 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - адвокат Cтарчик А.А., довіреність 14-195 від 14.05.2019р.;

від відповідача - адвокат Блонський Д.М., ордер № 1000686 від 04.10.2019р., керівник Фісай С.О..

У відповідності до ч.1 п.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть спору: 11 вересня 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго" заборгованості у розмірі 1314637,71 грн., з якої: 102609,19 грн. - 3% річних та 1212028,52 грн. - сума інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано не виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 13/3057-БО-33 від 28.12.2012 купівлі - продажу природного газу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2019 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 16 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №923/766/19 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені строки надіслати (надати) до суду: відповідачу - відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів та позивачу відповідь на відзив.

Ухвала суду про відкриття провадження направлена сторонам рекомендованою поштою з повідомленням, у відповідності до вимог частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

09 жовтня 2019 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем позовні вимоги не визнаються, наводяться доводи в обґрунтування своєї правової позиції. Зокрема, за твердженням відповідача, позивачем неправомірно нараховано та заявлено до стягнення розмір 3 % річних та інфляційних втрат та наводить контр розрахунки.

Відповідач також зазначає, що відповідно до положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на дану заборгованість не можуть буди нараховані штраф, пеня, неустойка та інфляційні нарахування.

Відповідач також вказує, що позивач звернувся до суду позовом поза межами встановленого строку для звернення з даним позовом.

Також відповідач звертає увагу, що Комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго" здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Наказом Мінрегіону від 18.07.2017 № 174 підприємство включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб`єктів господарювання, тому на підставі вище зазначеного просить суд відмовити позивачу у задоволені позову. Даний відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У зв`язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, а також розглянувши клопотання сторін про відкладення розгляду справи, суд, ухвалою від 10 жовтня 2019 року продовжив строк проведення підготовчого засідання у справі на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі.

За приписами ч.3.ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 10 жовтня 219 року направлена на адресу учасників провадження рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.

04 листопада 2019 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, відповідно до якої позивач спростовує твердження відповідача та наводить доводи щодо обґрунтування заявлених позовних вимог. Зокрема, позивач зазначає, що на виконання умов укладеного сторонами Договору купівлі продажу природного газу№13/3057-БО-33 від 28.12.2012, позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 4025494,56 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період з січня по квітень включно та з жовтня по грудень 2013 року. Оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача пеню та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. При нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат, позивачем було враховано дату кінцевого нарахування штрафних санкцій по справі № 923/1682/14, а саме до 17.07.2017р. та відповідно розпочато нарахування (у межах позовної давності) в період з 18.07.2014 по 05.02.2018.

За розрахунком позивача, сума боргу з урахуванням 3% річних становить 102609,19 грн. та інфляційні втрати 1212028,52 грн.

У своїх твердженнях позивач посилається на приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. За приписами частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Дану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

19 листопада 2019 року до суду від позивача надійшло клопотання про призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 21 листопада 2019 року суд закрив підготовче провадження у справі № 923/766/19 та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2019р. позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.12.2019р. позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 19.12.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 28 грудня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (надалі - позивач або продавець) і Комунальним підприємством "Міськтеплокомуненерго" (надалі - відповідач або покупець) був укладений договір купівлі - продажу природного газу № 13/3057-БО-33 (надалі - договір).

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 923/1682/14 від 09.10.2014р. позов задоволено частково, стягнуто з КП "Міськтеплокомуненерго" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 1058940,75 основного боргу, 120759,73грн. - пені, 127075,41грн. - інфляційних втрат, 35675,89грн. - 3% річних та 27646,10 судового збору .

За приписами ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно висновку Верховного суду від 11 квітня 2018 року у справі 903/408/16 "Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом."

На підставі зазначеного, оскільки рішення у справі № 923/1682/14 від 09.10.2014р. набрало законної сили між тими ж сторонами, що і у справі № 923/766/19, спірні відносини виникли з одного договору, а тому суд вважає, що обставини які встановлені рішенням суду у справі № 923/1682/14 є доведеними та не підлягають доказуванню у справі № 923/766/19.

Згідно умов договору, продавець взяв на себе зобов`язання передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, в свою чергу покупець взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.1.1. Договору).

Сторонами договору погоджено кількість газу, порядок та умови передачі, порядок обліку газу, ціну газу, порядок та умови проведення розрахунків, строк дії договору та інші умови.

Додатковою угодою № 1 від 30 вересня 2013 року до договору внесено зміни до п. 5.2 та п. 5.5. ст. 5 "Ціна газу". Решта умов договору залишилася незмінною і обов`язковою для виконання сторонами

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня 2013 року - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4025494,56 грн., що підтверджено доданими до матеріалів позовної заяви актами приймання-передачі (а.с. 24-30).

Згідно пункту 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання за договором купівлі продажу природного газу 13/3057-БО-33 від 28.12.2012 частині своєчасного погашення суми заборгованості, позивач звернувся до Господарського суду Херсонської області з вимогами про стягнення з першого 102609,19 грн. - 3% річних та 1212028,52грн. - суми інфляційних втрат, за період з 18.07.2014 по 05.02.2018.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 923/766/19 від 09.10.2014 встановлено, що між ПАТ НАК "Нафтогаз України" та КП "Міськтеплокомуненерго" був укладений договір №13/3057-БО-33 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р., за умовами якого, позивач взяв на себе зобов`язання передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а відповідач в свою чергу взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору.

Позивачем виконано умови договору, зазначена обставина підтверджена доданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу за період з січня 2013 по квітень включно та з жовтня по грудень 2013 року включно.

Проте, відповідачем зобов`язання щодо оплати переданого природного газу виконано з порушення вставлених строків для проведення розрахунків за поставлений газ, дана обставина підтверджена рішення Господарського суду Херсонської області справі № 923/766/19 від 09.10.2014 та доданими до матерів справи сальдо КП "Міськтеплокомуненерго" та операціями по рахунку відповідача,

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою КП "Херсонтеплокомуненерго" заборгованості за вказаним вище договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача заборгованості розмірі 1314637,71 грн., з якої: 102609,19 грн. - 3% річних та 1212028,52грн. - сума інфляційних втрат.

Разом з тим, 09 жовтня 2019 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Пунктом 9.3. договору М13/3057-БО-33 встановлено, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Таким чином, умови договору відповідають ст. 259 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 09 жовтня 2014 року у справі № 923/1682/14 позов задоволено частково, суд стягнув з КП "Міськтеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1058940,75 грн. - основного боргу, 120 759,73 грн. - пені; 127 075,41 грн. - інфляційних втрат; 35 675,89 грн. - 3% річних та 27 646,10 грн. судового збору за прострочення оплати за природний газ поставлений у січні - грудні 2013 року, які нараховані за період прострочення виконання зобов`язання з 14.02.2013р. по 17.07.2014р. за цим договором.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій заявлених НАК Нафтогаз України у справі №923/1682/14, було заявлено по 17.07.2014р. включно.

В свою чергу позивачем було враховано дату кінцевого нарахування штрафних санкцій у справі № 923/1682/14, а саме до 17.07.2014р., і відповідно розпочато нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 18.07.2014 по 05.02.2018. Основна заборгованість була сплачена 06.02.2018.

Суд звертає увагу, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові, відповідно до положень частини четвертої статті 267 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності, а також умов п. 9.3. договору, положення ст. 259 ЦК України, та враховуючи, що позовна заява подана до суду - 06.09.2019р. (згідно поштового конверта - а.с. 39), а тому суд вважає, що інфляційні втрати та 3% річних правомірно стягнути лише за період з 06.09.2014р. по 05.02.2018р. включно.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок 3% річних за період з 06.09.2014р. по 05.02.2018р., який має наступний вигляд:

Розрахунок 3% річних, які нараховані за зобов`язаннями листопада 2013 року, має наступний вигляд:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 192143.36 06.09.2014 - 08.08.2017 1068 3 % 16850.71

Розрахунок 3% річних, які нараховані за зобов`язаннями грудня 2013 року, має наступний вигляд:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 866797.39 06.09.2014 - 08.08.2017 1068 3 % 76016.94

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 853940.75 09.08.2017 - 17.08.2017 9 3 % 631.68

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 546440.75 18.08.2017 - 19.10.2017 63 3 % 2829.52

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 443940.75 20.10.2017 - 06.11.2017 18 3 % 656.79

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 341440.75 07.11.2017 - 20.11.2017 14 3 % 392.89

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 238940.75 21.11.2017 - 07.12.2017 17 3 % 333.86

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 139260.75 08.12.2017 - 21.01.2018 45 3 % 515.07

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 24260.75 22.01.2018 - 05.02.2018 15 3 % 29.91

Таким чином, загальна сума 3% річних за зазначеним періодом складає 98257,37 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних лише у розмірі 98257,37 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення 3% річних - заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат, то з аналізу розрахунків суми інфляційних втрат, здійснених позивачем (а.с. 21, 23), суд виявив наявність помилок у вказаних розрахунках, які виразились у включенні суми інфляційних втрат попереднього періоду до базової суми заборгованості, що включається в розрахунок інфляційних втрат наступного періоду.

Судом також при здійсненні власного розрахунку інфляційних втрат враховано рекомендації викладені в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 з урахуванням змісту листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"), суд, здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за період з 06.09.2014р. по 31.01.2018р., який має наступний вигляд:

Розрахунок інфляційних втрат, які нараховані за зобов`язаннями листопада 2013 року, має наступний вигляд:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 06.09.2014 - 31.07.2017 192143.36 1.926 177972.21 370115.57

Розрахунок інфляційних втрат, які нараховані за зобов`язаннями грудня 2013 року, має наступний вигляд:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 06.09.2014 - 31.07.2017 866797.39 1.926 802868.47 1669665.86

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.08.2017 - 30.09.2017 546440.75 1.019 10371.45 556812.20

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.10.2017 - 31.10.2017 443940.75 1.012 5327.29 449268.04

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.11.2017 - 30.11.2017 238940.75 1.009 2150.47 241091.22

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.12.2017 - 31.12.2017 139260.75 1.010 1392.61 140653.36

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.01.2018 - 31.01.2018 24260.75 1.015 363.91 24624.66

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за зазначеним періодом складає 1000446,41 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати лише у розмірі 1000446,41 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних втрат - заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, то оцінюючи наведені аргументи як заперечення на позов, суд зазначає, що за змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому зупинення виконавчого провадження не зупиняє самого зобов`язання, виконання якого є обов`язком відповідача до моменту його припинення.

При цьому включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не вказує на припинення, або зупинення його грошового зобов`язання за договором комісії.

За таких обставин, доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 16480,56 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго" (75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Покришева, 41, код ЄДРПОУ 21284482) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму інфляційних втрат у розмірі 1000446,41 грн., суму 3% річних у розмірі 98257,37 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 16480,56 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.01.2020р.

Суддя С.В. Нікітенко