Ухвала

від 15.01.2020 по справі 522/9220/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/129/20

Справа № 522/9220/19

У Х В А Л А

15 січня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Домусчі Л.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПАЛЕ-АРТ про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію заподіяної моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду міста Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПАЛЕ-АРТ про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію заподіяної моральної шкоди.

Ухвалою суду від 04.06.2019 року позов було залишено без руху та позивачці надано строк для усунення недоліків позову. 13.06.2019 року позивачка усунула недоліки позову, встановлені в ухвалі суду від 04.06.2019 року

Ухвалою суду від 02.07.2019 року справу було прийнято до розгляду та призначено в підготовчому засідання на 29.07.2019 року.

Розгляд справи 29.07.2019 року був відкладений на 09.09.2019 року у зв`язку з неявкою сторін. 09.09.2019 року розгляд справи був відкладений на 21.10.2019 року у зв`язку з клопотанням адвоката відповідача за згодою позивача.

До суду 11.10.2019 року надійшло клопотання позивача, згідно якого просила витребувати докази по справі, а саме з ТОВ Пале-Арт (65044, м. Одеса, пр.-т АДРЕСА_1 буд АДРЕСА_2 , кв АДРЕСА_3 50):

- оригінал трудової книжки ОСОБА_1 ;

- особову картку працівника № НОМЕР_1 -2 ОСОБА_1 ;

- оригінал наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера;

- посадові обов`язки ОСОБА_1 ;

- колективний договір ТОВ Пале-Арт .

Ухвалою суду від 21.10.2019 року витребовувались вказані докази. Докази надані суду 11.11.2019 року.

У підготовче засідання 11.11.2019 року з`явились позивачка, яка позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, суд належним чином сповістив його про день, час та місце розгляду справи.

Жодних, нерозглянутих судом, клопотань з боку сторін по справі суду заявлено не було, тому ухвалою суду від 11.11.2019 року по справі було закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 23.01.2020 року.

До суду 15 січня 2020 року надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючому, в обґрунтування якої зазначила наступні обставини. Так, 13 червня 2019 року нею було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, між тим згідно ст. 127 ЦПК України дане питання суддею не було вирішено. На всі судові засідання вона з`являлась, при цьому у вестибюлі суду бачила представника відповідача - ОСОБА_2 , який нібито навмисно не з`явився у підготовче засідання. Від представника відповідача 11.11.2019 року надійшли до суду письмові пояснення по справі та докази, які на думку заявника не мають ніякої юридичної сили, між тим, суддя Домусчі Л.В. не звернула на це ніякої уваги та не з`ясувала доводів відповідача, та зробила вигляд, що судове засідання закрито. Посилалась на те, що у той час, коли її не було в залі суду, головуюча зробила висновок, що на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.11.2019 року - позивач не має право на поновлення на роботі, оскільки у ОСОБА_3 є право на розслідування. Вважає, що суддею було позбавлено її можливості відновити своє право на роботу. Окрім того, вважає, що суддя підлягає відводу, оскільки не розглядала справу на підготовчому засіданні та у присутності позивача не зробила жодних висновків. Посилалась на те, що має право на думку судді. За викладених обстави просила відвести головуючу від розгляду справи.

Відповідно до ч.8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяву позивачки про відвід, вважає, що вона необґрунтована та немає об`єктивного підґрунтя.

Відповідно до вимог ч.1 ст.36 ЦПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Також, підставами відводу (самовідводу) законодавець визначив недопустимість повторної участі судді в розгляді справи (ст.37 ЦПК), та неможливість входження до складу суду осіб, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (п.3 ст.46 ЦПК).

За умовами ч.3 ч.4 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді (ч.5 ст.36 ЦПК України).

Розглянувши питання, з точки зору національного закону - ст. 36 ЦПК України, в контексті ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суд зазначає наступне:

- суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне ;

- слід застосувати об`єктивний підхід , метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, а також рішення у справах проти України: Білуха проти України від 09 листопада 2006 року п.п.49,54; Бочан проти України від 03 травня 2007 року, п.66; Агрокомплекс проти України від 06 жовтня 2011 року, п.136; Олександр Волков проти України від 09 січня 2013 року, п.п.103,107).

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вбачає, що обставини, на які вказує позивачка, є її особистою суб`єктивною думкою, і не відносяться до обставин, з якими законодавець пов`язує відвід судді.

Як вбачається із заяви, підставами для відводу головуючої заявниця зазначила наступні обставини:

- 13 червня 2019 року нею було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, між тим згідно ст. 127 ЦПК України дане питання суддею не було вирішено;

- на всі судові засідання вона з`являлась, при цьому у вестибюлі суду бачила представника відповідача - ОСОБА_2 , який нібито навмисно не з`явився у підготовче засідання.

- від представника відповідача 11.11.2019 року надійшли до суду письмові пояснення по справі та докази, які на думку заявника не мають ніякої юридичної сили, між тим, суддя Домусчі Л.В. не звернула на це ніякої уваги та не з`ясувала доводів відповідача, та зробила вигляд, що судове засідання закрито. Посилалась на те, що у той час, коли її не було в залі суду, головуюча зробила висновок, що на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.11.2019 року - позивач не має право на поновлення на роботі, оскільки у ОСОБА_3 є право на розслідування. Вважає, що суддею було позбавлено її можливості відновити своє право на роботу.

- суддя не розглядала справу на підготовчому засіданні та у присутності позивача не зробила жодних висновків. Посилалась на те, що має право на думку судді.

Із приводу першої обставини, суд враховує, що про існування такої обставини заявнику було відомо ще на час відкриття провадження у справі 02.07.2019 року, між тим у строк, передбачений ч.3 ст. 39 ЦПК України, з цього приводу відвід судді не заявлявся. Окрім того. питання щодо поновлення строків може вирішуватись судом і після з`ясуваннях усіх обставин справи.

Із приводу неявки представника відповідача, то суд враховує положення ст. 12, 43 ЦПК України (із приводу змагальності сторін та вільного розпорядження своїми правами (у тому числі щодо явки в судові засідання та подання доказів, пояснень), та процесуальна поведінка сторін не є підставою для відводу судді. Окрім того, судовий розгляд справ здійснюється в залах судових засідань, та приміщення вестибюлю суду до них не відноситься, а тому знаходження осіб в цих приміщеннях значення для розгляду справи не має.

Із приводу посилань заявниці щодо висновків суду про те, що позивачка не має право на поновлення на роботі, оскільки у ОСОБА_3 є право на розслідування, то суд вважає безпідставними та надуманими. Усі висновки суду щодо суті спору викладаються безпосередньо в процесуальному документів, яким закінчуються розгляд справи. Відповідного рішення суду по даній справі до теперішнього часу прийнято не було, окрім того тільки 23 січня 2020 року відбудеться перше судове засідання. А отже такі доводи заявниці є неспроможними. При цьому не зрозуміло з чого/за яких обставин/ заявницею були отриманні відомості про висловлену нею думку судді по справі, оскільки як зазначено в самій заяві така думка судді начебто була сформована тоді, коли заявниця була відсутня в залі суду.

Із приводу останньої обставини (суддя не розглядала справу на підготовчому засіданні та у присутності позивача не зробила жодних висновків, а остання має право на думку судді) суд вбачає, що за викладених обставин ОСОБА_1 до цього (09.01.2019 року) вже подавала до суду заяву про відвід головуючої судді. Ухвалою суду від 10.01.2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді було відмовлено та провадження у справі зупинено протягом двох днів для вирішення питання відповідно до ст. 40 ЦПК України.

13 січня 2020 року суду було надано копію ухвали судді Приморського районного суду м. Одеси Бондаря В.Я. про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Домусчі Л.В..

Згідно ч.5 ст. 39 ЦПК України відвід, заявлений повторно з підстав, розглянутих раніше, залишається без розгляду. Отже заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді, заявлений із підстави не розгляду в підготовчому засіданні суддею справи та не висловлення нею думки по суті справи, суд залишає без розгляду.

За викладених обставин, враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що зазначені в заяві обставини, не викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при вирішенні даної цивільної справи, не знайшли свого належного підтвердження за розглядом заяви, а тому приходить до висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді.

Окрім того, суд вважає за можливе звернути увагу на те, що до першого судового засідання, проведення якого призначено на 23.01.2020 року, позивачкою протягом тижня (09.01.2020 року, 15.01.2020 року) заявлено вже другий відвід судді, що на думку суду свідчить про намір позивача затягнути розгляд справи та перешкодити своєчасному вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі.

У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що наявні правові підстави для зупинення провадження по даній справі та передачі заяви до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В..

Керуючись: ст. ст. 36, 39, 40, 126, 258-260 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді, заявлений за обставин, що суддя не розглядала справу на підготовчому засіданні та у присутності позивача не зробила жодних висновків, а остання має право на думку судді, - залишити без розгляду.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді, заявлених за інших обставин, - відмовити.

Зупинити провадження за розглядом цивільної справи протягом двох днів для вирішення питання відповідно до ст. 40 ЦПК України.

Заяву передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В..

Ухвала в частині зупинення провадження може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд 1-ї інстанції.

Повний текст ухвали суду складено та підписано суддею 15.01.2020 року.

Суддя: Л.В. Домусчі