Справа №639/7375/19
Провадження №1-кс/639/146/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2020 року м. Харків
Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 про арешт майна, -
ВСТАНОВИВ:
До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного 16.10.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019221080000263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Мотивоване клопотання тим, що в провадженні СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №42019221080000263 від 16.10.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Харківською місцевою прокуратурою №2.
Відомості в ЄРДР внесені Харківською місцевою прокуратурою № 2 за результатами проведеного моніторингу відомостей, розміщених у Публічній кадастровій карті України, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Google Maps та інших відкритих джерелах інформації, розташованих в мережі Інтернет.
Відповідно до чинного законодавства всі землі, на яких розташовані ліси відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебувають у власності держави, якщо вони не були передані у приватну власність за дозволу Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Лісового кодексу України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 27 Лісового кодексу України, Кабінет Міністрів України передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Публічна кадастрова карта України має шар оглядової карти, складеної ДП «Центр державного земельного кадастру» у 2015 році, де зазначені землі лісогосподарського призначення відповідним кольором. Вказані землі повинні перебувати у власності держави та постійному користуванні у відповідного державного підприємства, що займається лісовим господарством на відповідній території та належить Державному агентству лісових ресурсів України.
З метою контролю додержання вимог законодавства, в тому числі збереження у власності держави земель лісогосподарського призначення було створено Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства (ЄДРПОУ 35246550).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28-1 Лісового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства здійснює державний контроль за додержанням нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства.
Відповідно доп.п.4.3.,4.11.Положення прообласні управліннялісового тамисливського господарстваДержавного агентствалісових ресурсівУкраїни,затвердженого наказомМіністерства аграрноїполітики тапродовольства України21.03.2012№ 134,Харківське обласнеуправління лісовогота мисливськогогосподарства натериторії Харківськоїобласті здійснюєдержавний контрольза додержаннямнорм,правил таінших нормативно-правовихактів зведення лісовогогосподарства. Організовує здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення організації та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку.
Разом з тим, проведеним моніторингом встановлено, що відповідно до Публічної кадастрової карти України було сформовано численну кількість земельних ділянок, які повністю знаходяться в межах земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, та які вже незаконно перейшли до власності та/або користування фізичних або юридичних осіб.
В ході подальшого досудового розслідування встановлено, що Указом Президента України від 06.09.2004 №1047/2004 створено на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області національний природний парк «Гомільшанські ліси». Площу НПП «Гомільшанські ліси» установлено в розмірі 14314,8 га, у тому числі 3377,3 га земель, які мають бути надані йому у постійне користування та 10937,5 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.
Перед виданням вказаного Указу Науково-дослідною установою «Український науково-дослідний інститут екологічних проблем» в порядку ст. 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» було розроблено проект створення вказаного національного природного парку, яким визначено територію парку, а також його функціональне зонування.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до ст. 43 ЗК України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України.
Відповідно до ст. 44 ЗК України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням: зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони.
Відповідно до п. 4.3. Положення про національний природний парк "Гомільшанські ліси", затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.09.2011 №367 (далі Положення), на території Парку відповідно до природоохоронного законодавства виділяються такі зони: заповідна зона; зона регульованої рекреації; зона стаціонарної рекреації; господарська зона. Для кожної зони з урахуванням її наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання.
Відповідно до п. 4.3.2. Положення, в межах зони регульованої рекреації проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць.
На території цієї зони забороняється: будівництво промислових та інших споруд, у тому числі тимчасових, не пов`язаних з діяльністю Парку; будівництво магістральних шляхів, трубопроводів, ліній електромереж та інших комунікацій, а також будівництво та експлуатація господарських, житлових, розважальних та інших об`єктів, не пов`язаних з функціонуванням Парку; геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, кар`єрів, забір та пошкодження ґрунту; рух та стоянка автомобільного, гужового та іншого транспорту поза межами доріг загального користування, без погодження з адміністрацією Парку; застосування аудіо техніки (магнітофонів, радіо тощо) піротехнічних засобів та інших видів штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи; діяльність, яка призводить до зміни історично сформованого природного ландшафту; пошкодження геологічних та гідрологічних об`єктів; засмічення та забруднення території, влаштування сміттєзвалищ; самовільне використання земель, водойм та інших природних ресурсів; знищення або пошкодження лісових культур, молодняку природного походження, самосіву на площах, призначених для лісовідновлення, сіянців і саджанців у розсадниках та на плантаціях, газонів і квітників; знищення або пошкодження трав`яного покриву; збір рідкісних та занесених до Червоної книги України та тих, що підлягають охороні на території України видів рослин, їх квітів і плодів; застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами рослин і лісу без відповідного наукового обґрунтування, рішення НТР та дозволу Мінприроди; мисливство, промислове тваринництво, промислове рибальство, промислова заготівля лікарських рослин; розміщення наметових таборів, човнових станцій, розведення вогнищ поза відведених для цього місць; збір наукового, учбового матеріалу та проведення досліджень без погодження з адміністрацією Парку; інші види діяльності, що порушують природні комплекси Парку або знижують природну екологічну чи рекреаційну цінність його території та негативно впливають або можуть негативно вплинути на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів Парку, перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням або суперечить меті та завданням Парку.
Відповідно до п. 4.7. Положення, територія Парку враховується органами державної влади, місцевого самоврядування, проектними інститутами та організаціями в усіх видах проектної та дозвільної документації.
Таким чином, з урахуванням того, що з моменту створення до теперішнього часу проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду щодо НПП «Гомільшанські ліси» до теперішнього часу не розроблений та не затверджений, його межі в натурі не встановлені, то його межі визначаються відповідно до проекту створення.
При цьому всі землі в межах НПП «Гомільшанські ліси» відносяться до категорії природно-заповідного фонду.Землі НПП «Гомільшанські ліси» мають особливу природоохоронну цінність та мають бути відповідно захищені.
Так, відповідно до п. Г ч. 1 ст. 150 ЗК України, до особливо цінних земель відносяться: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.
Відповідно до п. Г ч. 4 ст. 84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під об`єктами природно-заповідного фонду.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається лише для розміщення на них об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, об`єктів, пов`язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності
Відповідно до ч. 7 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Таким чином, відповідно до чинного законодавства землі природно-заповідного фонду не можуть бути передані у приватну власність, змінити їх цільове призначення та лише після цього передати у приватну власність може обласна державна адміністрація своїм рішенням, погодженим з Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, моніторингом Публічної кадастрової карти України встановлено, що протягом 2015-2017 років на території НПП «Гомільшанські ліси» сформовані та передані у приватну власність 406 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, індивідуального садівництва, ведення підсобного господарства, городництва, сінокосіння і випасання худоби. Загальна площа вказаних земельних ділянок складає 196,934 га. (перелік земельних ділянок додається до рапорту)
Прокурор зазначає, що в Публічній кадастровій карті України створено шар «Природно-заповідний фонд» і всі вказані ділянки перебувають під вказаним шаром. При цьому вказані земельні ділянки передані у приватну власність наказами ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Відповідно до вимог чинного законодавства ГУ Держгеокадастру у Харківській області не мав права змінювати цільове призначення вказаних земель з природно-заповідного фонду та землі сільськогосподарського призначення та передавати їх безоплатно у приватну власність фізичних осіб. Крім того, частина з вказаних земельних ділянок перебуває у межах прибережної захисної смуги річки Сіверський Донець, в зв`язку з чим також законодавства ГУ Держгеокадастру у Харківській області не мав права ними розпоряджатись.
Слід зауважити, що більша частина з вказаних земельних ділянок перебуває відповідно до функціонального зонування НПП «Гомільшанські ліси» у зоні регульованої рекреації, у якій ведення сільськогосподарської діяльності може суттєво негативно вплинути на збереження самого національного парку.
В рамках вказаного кримінального провадження 14.01.2020 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_4 від 13.01.2020 (справа №639/7375/19) процесуальним керівником прокурором Харківської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 проведено обшук у Науково-досліднійустанові «Українськийнауково-досліднийінститут екологічнихпроблем» (ЄДРПОУ01018083) за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 6, літ. «А-5».
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Представник Науково-дослідної установи «Український науково-дослідний інститут екологічних проблем» в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, що відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Заслухавши думку прокурора, перевіривши доводи поданого клопотання, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно доч.1ст.171КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 16.10.2019 року за №42019221080000263з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 367 КК України.
14.01.2020 року у період часу з 10:35 год. до 16:46 год. було проведено обшук у будівлі, Науково-дослідної установи «Український науково-дослідний інститут екологічних проблем», розташованої за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 6, літ. «А-5» в ході якого було виявлено та вилучено:
-завірену копію проекту створення Національного природного парку «Гомільшанські ліси» на 167 арк.;
-завірену копію звіту про науково-дослідну роботу «Розробка проекту організації Національного природного парку «Гомільшанські ліси» на 163 арк.;
-завірену копію проекту організації території Національного природного парку «Гомільшанські ліси», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів на 386 арк.;
-копію розпорядження ХОДА №125 від 27.02.2001 на 3 арк.;
-флеш-накопичувач білого кольору VERBATIM YPO8C8511014729PM2 зі скопійованою на нього інформацією з робочого комп`ютера наукового співробітника Науково-дослідної установи «Український науково-дослідний інститут екологічних проблем» ОСОБА_5 (папка з файлами під назвою «Гомільшанські ліси»).
-Постановою прокурораХарківської місцевоїпрокуратури №2 ОСОБА_6 від 14.01.2020 року вищевказане майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За змістом п. 1, 3 ч. 2 ст.167КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України), у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Прокурором у поданому клопотанні доведено, що без накладання арешту на вищевказане майно в подальшому воно може бути приховане, знищене або передано третім особам, з метою ухиляння від притягнення до кримінальної відповідальності, накладення арешту на вилучене майно необхідноз метою забезпечення збереження речового доказу, узв`язку з чим клопотання прокурора про арешт майна є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.132,167-175 КПК України,слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на матеріальні об`єкти, які вилучені в ході проведення обшуку 14.01.2020 року у Науково-досліднійустанові «Українськийнауково-досліднийінститут екологічнихпроблем» (ЄДРПОУ01018083) за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 6, літ. «А-5», а саме:
-завірену копію проекту створення Національного природного парку «Гомільшанські ліси» на 167 арк.;
-завірену копію звіту про науково-дослідну роботу «Розробка проекту організації Національного природного парку «Гомільшанські ліси» на 163 арк.;
-завірену копію проекту організації території Національного природного парку «Гомільшанські ліси», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів на 386 арк.;
-копію розпорядження ХОДА №125 від 27.02.2001 на 3 арк.;
-флеш-накопичувач білого кольору VERBATIM YPO8C8511014729PM2 зі скопійованою на нього інформацією з робочого комп`ютера наукового співробітника Науково-дослідної установи «Український науково-дослідний інститут екологічних проблем» ОСОБА_5 (папка з файлами під назвою «Гомільшанські ліси»), з метою збереження речових доказів.
Виконання ухвали покласти на прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 .
Копії ухвали вручити пр окурору Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 та направити власнику майна.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Також арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Жовтневий районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 16.01.2020 |
Оприлюднено | 07.02.2023 |
Номер документу | 86947622 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна |
Кримінальне
Жовтневий районний суд м.Харкова
Васильєва Н. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні