Постанова

від 14.01.2020 по справі 826/12996/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року Справа № 826/12996/17

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Писанки А.М.,

представника відповідача Шпінь В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Лін Беккер та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лін Беккер

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною,

визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Лін Беккер (дані - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності ГУ ДФС у м. Києві щодо нездійснення розгляду по суті наданих ТОВ Лін Беккер 05.07.2017 письмових заперечень та додаткових документів на акт від 23.06.2017 № 234/26-15-14-02-02/35181499;

- визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2017 №№ 0004681402, 0004671402,1240140303.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.07.2017 №№ 0004681402, 1240140303.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного:

1) щодо ППР з ПДВ: операції позивача з ТОВ Компанія БТС підтверджуються відповідними первинними документами, які надавалися позивачем у ході податкової перевірки і зворотного відповідачем не доведено та не надано вироків, постановлених у відношенні вказаного контрагента позивача;

2) щодо ППР із земельного податку: позивачем своєчасно виконано узгоджені податкові зобов`язання зі сплати земельного податку і допущення ним помилки в коді платежу не є підстаою для притягнення до відповідальності за п. 126.1 ст. 126 ПК України.

При цьому, судом прийнято до уваги правові висновки Верховного Суду у відповідних справах.

Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині вимог, суд виходив наступного:

1) ППР щодо завищення позивачем від`ємного значення: будь-яка заборгованість позивача по кредиту за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії, яка перевищує суму кредиту на відповідну дату, є простроченою, а тому контролюючим органом правильно встановлено завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування на 61 724 966,00 грн.

Приходячи до такого висновку, суд першої інстанції також застосував практику Верховного Суду України та Верховного Суду в цивільних справах щодо кредитних правовідносин;

2) щодо спірної бездіяльності відповідача: відповідачем фактично вчинено дії з прийняття відповідного рішення, а тому обраний позивачем спосіб захисту є неправильним.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач у своїй скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись па те, що рішення Верховного Суду, па які послався суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, стосуються зовсім інших правовідносин, а саме - стягнення заборгованості по кредиту, що при вирішенні цього адміністративного спору судом першої інстанції неправильно було визначено строки виконання позивачем його кредитних зобов`язань та сплати заборгованості, яка обліковується на відповідному бухгалтерському рахунку та визначається, з урахуванням договору про внесення змін до первинного договору про надання кредитної лінії, що строк стягнення кредитної заборгованості не закінчився, що така заборгованість не є безнадійною та не є підтягає включенню у дохід позивача за перший квартал 2017 року, оскільки не є доходом за такий період.

Крім того, апелянт також наполягає на наявності правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення розгляду по суті наданих товариством письмових заперечень та додаткових документів та вважає, що саме такий спосіб захисту його порушеного права є правильним.

З цих та інших підстав позивач вважає, що оскаржуване рішення суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.

Відповідач у своїй скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог та ухвалити постанову про відмову в позові в повному обсязі, наполягаючи на тому, що контрагент позивача ТОВ Компанія БТС с учасником кримінальних проваджень і що відносно його контрагентів (за ланцюгом) встановлено відсутність умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності, а також з того, що за позивачем обліковувалася заборгованість зі сплати земельного податку.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019 та 12.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзивів на апеляційні скарги та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду в частині відмови в позові - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та вважає, що апеляція позивача не має правової позиції у справі та є розповіддю на вільну тему.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду в частині задоволення позову - без змін, наголошуючи на тому, що ним надавалися контролюючому органу первинні документи та письмові пояснення щодо правовідносин з ТОВ Компанія БТС , що кримінальні провадження, на які посилається відповідач, не мають до нього відношення, а також, що ним своєчасно сплачено узгоджену суму зобов`язання із земельного податку і допущення помилки не є підставою для невизнання виконання такого обов`язку.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на висновки Верховного Суду у відповідних справах.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 та від 17.12.2019 витребувано додаткові докази та продовжено строк розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга відповідача - залишенню без задоволення.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Лін Беккер (код ЄДРПОУ 35181499) (далі - ТОВ Лін Беккер є юридичною особою, платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) та перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві.

1. ТОВ Лін Беккер є власником нежилих приміщень в м. Києві по вул. Молодогвардійська, 22, а саме: складські приміщення (літ. А) загальною площею 12475,9 кв.м., адміністративна будівля (літ. Б) загальною площею 7200,8 кв.м., склад великогабаритної тари (літ. В) загальною площею 815,1 кв.м., склад-сховище (літ. Д) загальною площею 336,5 кв.м., склад-сховище (літ. Е) загальною площею 162,1 кв.м., сарай (літ. К) загальною площею 44,5 кв.м.

Перевіркою позивача встановлено, що податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік від 12.02.2016 № 1600013866, подана позивачем до ДПІ у Солом`янському районі м. Києва з неправильним зазначенням коду типу об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості З - інший об`єкт житлової нерухомості.

21.07.2016 ТОВ ЛІН БЕККЕР подано податкову декларацію (уточнюючу) з податку на нерухоме майно від земельної ділянки на 2016 рік (реєстраційний номер 1600049407) з відображенням коду типу об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості 9 - інша будівля.

21.07.2016 подано податкову декларацію (уточнюючу) з податку на нерухоме майно від земельної ділянки на 2016 рік (реєстраційний номер 1600049407) з відображенням на зменшення нарахованого податку на 2016 рік з кодом типу об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості З - інший об`єкт житлової нерухомості.

В результаті вищезазначених дій, відповідно до ІС "Податковий блок" за даними інтегрованої картки платника податків ТОВ Лін Беккер по платежу 18010100 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості) за І квартал 2016 року значилась заборгованість 72465,23 грн., строк сплати 29.04.2016, заборгованість погашена 21.07.2016 зменшенням нарахувань за минулі періоди у сумі 72465,23 грн.

ТОВ Лін Беккер фактично сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 1-й квартал 2016 року у розмірі 72465,23 грн., платіжним дорученням від 20.04.2016 № 230, проте сплачено вказані грошові кошти за кодом платежу 18010400.

2. Між позивачем та ПАТ ВТБ Банк укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії від 13.07.2007 № 10-0604/299к-07, за умовами якого кінцевим терміном повернення заборгованості є 11.07.2014.

Згідно з п. 1.1.1 договору надання кредиту буде здійснюватися в межах максимального ліміту заборгованості 7 400 000, 00 (сім мільйонів чотириста тисяч) доларів США 00 центів окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - Транш , а у сукупності - Транші , на умовах, визначених цим договором, зі зменшенням максимального ліміту заборгованості згідно графіку.

У п. 1.1.1.2 сторони погодили, що сума заборгованості за кредитом, яка перевищує розмір максимально припустимої заборгованості за кредитом після сплати, встановленої на відповідну дату, вважає простроченою заборгованістю.

Пунктами 3.2.1, 3.2.9 договору встановлено, що кредитор має право у разі несвоєчасного погашення Траншу Кредиту або несвоєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами видавати наказ про примусову оплату боргового зобов`язання та звернути стягнення на забезпечення виконання зобов`язань за кредитом у разі неповернення кредиту або його частин в сумах в строки, визначені п. 1.1 цього договору, несплати процентів, штрафних санкцій згідно умовами цього договору.

25.11.2014 між ТОВ Лін Беккер і ПАТ ВТБ Банк укладено договір № 27 про внесення змін до договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії від 13.07.2007 № 10-0604/299к-07, згідно з п. 1.1.2 якого позичальник зобов`язаний провернути кредит, наданий у гривні та у доларах США, відповідно до графіку повернення кредиту, а саме: дата повернення частини кредиту (не пізніше) 26.02.2015.

3. Між ТОВ Лін Беккер і ТОВ Компанія БТС укладено договори від 03.03.2014 №№ 01-02/214, 04-02-14, від 18.07.2014 №№ 02-02/2014, 03-02/2014, 04-02/2014, 05-02/2014, від 23.06.2014 № 06-30-14 про виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції.

Також до вказаних договорів позивачем та зазначеним контрагентом укладено додаткові угоди, а яких погоджено перелік, якість, види, кількість і вартість продукції

Товарність операція позивача з ТОВ Компанія БТС за наведеними договорами підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, карткою рахунку 63, виписками по особовому рахунку.

Крім того, у матеріалах справи містяться копії макетів відповідних рекламних листівок, виготовлених на замовлення позивача.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Лін Беккер з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017.

Під час здійснення вказаної перевірки відповідачем у позивача було витребувано первинні документи за відповідні періоди формування податкової звітності, зокрема по правовідносинам з ТОВ Компанія БТС .

Листами № 01-01/06-В від 01.06.2017 (прийнятий ГУ ДФС у м. Києві 01.06.2017), № 01-02/06В від 02.06.2017 (прийнятий ГУ ДФС у м. Києві 06.06.2017 року) ТОВ Лін Беккер надано на вимогу контролюючого оргну всі первинні документи, у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ Компанія БТС .

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.06.2017 № 234/26-15-14-02-02/35181499.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем:

1) підпункт 14.1.1 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, пункту 5 Положення стандарту бухгалтерського обліку II Зобов`язання затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 11 лютого 2000 за №85/4306 із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну 61724966,00 грн., в тому числі за 1 кв.2017 року на суму 61724966,00 грн.;

2) пункту 44.1 статті 44, підпункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету загальну суму 385664, 00 грн., в тому числі за березень 2014 року на суму 90400 грн., за квітень 2014 року на суму 55120 грн., за травень 2014 року на суму 68239 грн., за червень 2014 року на суму 63950грн., за липень 2014 року на суму 74957 грн., за жовтень 2014 року на суму 32998грн.;

3) підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 6 розділу II Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VІ зі змінами, в результаті чого встановлено подання з порушення встановлених строків Звіту про суми нарахованої заробітної плати доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень 2015 року;

4) частини 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-У1 від 08.07.2010 зі змінами та п. 6 ч. З р. IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року, в результаті чого встановлено порушення порядку сплати єдиного соціального внеску за лютий 2016 року;

5) підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення порядку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за І квартал 2016 року.

Позивачем подано письмові заперечення на акт перевірки, які скеровані на адресу контролюючого органу поштою 05.07.2017.

11.07.2017 відповідач листом № 20923/10/26-15-14-02-02 повідомив ТОВ Лін Беккер про залишення висновків акту перевірки без змін, а поданих ним заперечень без розгляду, у зв`язку з їх поданням поза межами строків, встановлених ПК України.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.07.2017:

1) № 0004681402, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 171905,00 грн. за основним платежем та на 85953,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) № 0004671402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 61 724 966 грн.;

3) № 1240140303, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 72465,25 грн. на підстав статей 122, 126 Податкового кодексу України.

Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок № 727).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

1. Щодо оскаржуваної позивачем бездіяльності податкового органу.

Згідно з п.п. 86.1, 86.7 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Згідно пункту 6 розділу V Порядку № 727 у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками документальної перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків (при проведенні документальної перевірки дотримання законодавства з питань державної митної справи - до контролюючого органу, який проводив перевірку) протягом 5 робочих днів з дня отримання акта (довідки) документальної перевірки, які у разі їх подання стануть невід`ємною частиною (додатком) до акта (довідки) документальної перевірки.

Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення документальної перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Заперечення можуть бути винесені на розгляд передбачених пунктом 1 розділу V цього Порядку постійних комісій при відповідних контролюючих органах.

Платник податку (його законний представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про бажання платника податку взяти участь у розгляді заперечень робиться позначка у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта (довідки) документальної перевірки, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такого платника податку про місце і час проведення розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу ІІ Податкового кодексу, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за 2 робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта (довідки) документальної перевірки є обов`язковою.

За результатами розгляду заперечень складається висновок, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) документальної перевірки висновки, факти та дані, щодо яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції контролюючого органу стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підбиваються підсумки щодо обґрунтованості заперечень.

Висновок підписується посадовими особами контролюючих органів, що проводили перевірку, їх безпосередніми керівниками, а також іншими посадовими особами контролюючих органів, які були залучені до розгляду заперечень, та затверджується керівником контролюючого органу (заступником керівника) або особою, яка виконує його обов`язки.

Висновок у день його затвердження реєструється в журналі реєстрації висновків, складених за результатами розгляду заперечень платника податків до акта (довідки) документальної перевірки (далі - Журнал реєстрації висновків) контролюючого органу, що ведеться структурним підрозділом, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу. Номер висновку складається з порядкового номера у Журналі реєстрації висновків, номера акта (довідки) документальної перевірки та коду структурного підрозділу, відповідального за розгляд заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів документальної перевірки, які залишаються в контролюючому органі, та враховується керівником контролюючого органу (заступником керівника) або особою, яка виконує його обов`язки, при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

На підставі висновку складається обґрунтована письмова відповідь щодо результатів розгляду заперечень, яка підписується керівником контролюючого органу (заступником керівника) або особою, яка виконує його обов`язки, та надсилається платнику податків у порядку, встановленому абзацом другим цього пункту.

2. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0004681402 (збільшення ПДВ по операціям з ТОВ Компанія БТС ).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань в розрізі приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Згідно з п.п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтями 1, 3 та частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

3. Щодо податкового повідомлення-рішення № 1240140303 (штрафні санкції з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Відповідно до пп. 266.1.1, 266.3.3 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Податкове зобов`язання, в контексті підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації";

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 ПК України).

4. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0004671402 (зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток).

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за №860/4153 із змінами і доповненнями.

Розділом III Пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року №336/22868 із змінами та доповненнями визначено: Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів: превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід (далі П(С)БО - 15), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року 290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за №860/4153 визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює, зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена .

Згідно з п. 7 П(С)БО - 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансової доходи, інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) це загальний дохід (виручка) від продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше продати них товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуттю

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій, дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Разом з цим, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання розкриття у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку Зобов`язання , затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 11.02.2000 № 85/4306 (далі - П(С)БО №11).

Відповідно до п. 5 П(С)БО № 11, якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно з частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Висновки суду апеляційної інстанції.

1. Щодо оскаржуваної позивачем бездіяльності податкового органу.

З викладених правових норм вбачається, що законодавством регламентовано право підконтрольного суб`єкта подати заперечення на акт перевірки контролюючого органу та порядок їх розгляду останнім.

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що ним оскаржується саме бездіяльність ГУ ДФС у м. Києві щодо не розгляду поданих ним заперечень на акт перевірки. Однак, фактично відповідачем у цій справі вчинено дії щодо залишення таких заперечень без розгляду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправильного обрання позивачем способу захисту його прав та інтересів в цій частині.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що у зв`язку з вчиненням відповідачем безпосередньо вказаних дій у позивача не виникло додаткових обов`язків. Його права та охоронювані законом інтереси порушені саме податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними контролюючим органом на підставі результатів перевірки, які безпосередньо створюють для нього певні наслідки.

З огляду на це, суд першої інстанції, встановивши наведені вище обставини та факт своєчасного подання позивачем заперечень на акт перевірки ГУ ДФС у. Києві, правомірно не застосував норму частини другої статті 9 КАС України щодо виходу за межі позовних вимог в цій частині.

Доводи апелянта - позивача з приводу наявності правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення розгляду по суті наданих товариством письмових заперечень та додаткових документів та вважає, що саме такий спосіб захисту його порушеного права є правильним, колегія суддів вважає необґрунтованими з підстав, зазначених вище.

Отже, при вирішенні зазначених позовних вимог судом першої інстанції повно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 316 КАС України рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

2. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0004681402 (збільшення ПДВ по операціям з ТОВ Компанія БТС ).

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність операцій позивача з ТОВ Компанія БТС за договорами від 03.03.2014 №№ 01-02/214, 04-02-14, від 18.07.2014 №№ 02-02/2014, 03-02/2014, 04-02/2014, 05-02/2014, від 23.06.2014 № 06-30-14 про виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції підтверджується відповідними первинними документами у відповідності до умов вказаних договорів, про що було зазначено вище.

При цьому, характер та зміст операцій за вказаними договорами відповідають потребам господарської діяльності позивача, такі операції мають ділову мету, а матеріалами справи підтверджується наявність певних результатів від їх виконання (зокрема, копії макетів відповідної поліграфічної продукції).

Таким чином, оскільки господарські операції позивача із зазначеними контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, то колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Доводи апелянта - відповідача про те, що контрагент позивача ТОВ Компанія БТС с учасником кримінальних проваджень і що відносно його контрагентів (за ланцюгом) встановлено відсутність умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності, а також з того, що за позивачем обліковувалася заборгованість зі сплати земельного податку, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не надано вироку суду, яким би було встановлено фіктивність безпосередньо операцій між позивачем і його контрагентами у межах спірних операцій.

Також судова колегія звертає увагу, що відповідачем не доведено, що між позивачем та зазначеним контрагентом мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 13.03.2018 у справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 (2009, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Доводи апелянта - відповідача щодо ненадання позивачем у ході проведення перевірки його податкової звітності відповідних первинних документів, зокрема по операціям з ТОВ Компаія БТС , спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що листами № 01-01/06-В від 01.06.2017 (прийнятий ГУ ДФС у м. Києві 01.06.2017), № 01-02/06В від 02.06.2017 (прийнятий ГУ ДФС у м. Києві 06.06.2017 року) ТОВ Лін Беккер надано на вимогу контролюючого органу всі первинні документи, у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ Компанія БТС .

Надаючи оцінку всім доводам апелянта - відповідача у справі, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності та неправомірності визначення ГУ ДФС у м. Києві позивачу зобов`язань та штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням № 0004681402.

Отже, при вирішенні зазначених позовних вимог судом першої інстанції повно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 316 КАС України рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

3. Щодо податкового повідомлення-рішення № 1240140303 (штрафні санкції з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Податковим законодавством регламентовано обов`язок власників нежилих приміщень сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та строки виконання покладених на них зобов`язань.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ Лін Беккер своєчасно та належним чином сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 1-й квартал 2016 року у розмірі 72465,23 грн. платіжним дорученням від 20.04.2016 № 230, але допущено помилку у коді платежу 18010400 через помилкове відображення коду типу об`єкта нерухомості, за яким зараховано кошти.

Разом з тим, фактично зобов`язання виконано у строки, установлені ПК України. Допущена помилка не свідчить про несплату позивачем необхідної суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 760/6097/16-а (2а/760/590/16), висновки якого, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковими для врахування колегією суддів при розгляді цієї справи.

З огляду на це, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності нарахування позивачу штрафних санкцій у податковому повідомленні-рішення № 1240140303.

Отже, при вирішенні зазначених позовних вимог судом першої інстанції повно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 316 КАС України рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

4. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0004671402 (зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток).

Системний аналіз вищенаведених норм законодавства дозволяє стверджувати, що правовою підставою для включення суб`єктом господарювання суми його кредитної заборгованості до складу доходу як безповоротної фінансової допомоги (безнадійної заборгованості) є імперативний сплив відповідної позовної давності, яка становить три роки.

Перевірячи доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що договором від 25.11.2014 строк виконання зобов`язань (повернення кредиту, отриманого за договором відкличної кредитної лінії) позивача перед ПАТ ВТБ Банк було пролонговано до 26.02.2015.

Таким чином, станом на 31.03.2017 (кінцева дата періоду, за який проводилася податкова перевірка позивача) строк позовної давності за такою заборгованістю не сплив, а отже, вона не набула статусу ані безповоротної фінансової допомоги в розумінні пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ані безнадійної заборгованості у відповідності до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України та, відповідно, не була саме в період, за який проводилася перевірка позивача (01.01.2017 - 31.03.2017), його доходом.

Крім того, усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів встановила, що станом на 31.03.2017 заборгованість позивача по тілу кредиту перед ПАТ ВТБ Банк становила в національній валюті 12 677 905,06 грн. та в іноземній валюті 19 941 886,65 доларів США. Відсотки по кредиту позивачем сплачувалися.

22.05.2017 між ПАТ ВТБ Банк і ТОВ ФК Фактор Плюс укладено договір № 22В відповідно до якого банк відступив своє право вимоги до ТОВ Лін Беккер за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії від 13.07.2007 № 10-0604/229к-07 на користь ТОВ ФК Фактор Плюс .

13.06.2017 між позивачем і ТОВ ФК Фактор Плюс укладено договір № 13-06/17-4 про врегулювання заборгованості за вказаним договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії від 13.07.2007 № 10-0604/229к-07 /т. 1 а.с. 137-139/, за результатами виконання умов якого позивачу прощено кредитну заборгованість. Тобто, лише у червні 2017 року така заборгованість (за вирахуванням сплаченої суми за умовами договору від 13.06.2017) набула правового статусу доходу позивача та була ним відповідно облікована /т. 2 а.с. 137, 141-167/.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем доходу за перший квартал 2017 року та зменшення йому суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

При цьому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 у відповідача було витребувано детальний розрахунок доходу, який за твердженням податкового органу не був належним чином облікований ТОВ Лін Беккер , із зазначенням чітких періодів його виникнення (набуття відповідного доходу позивачем) та конкретних підстав (внаслідок прощення заборгованості, набуття нею статусу безнадійної тощо), але в цій частині ухвала суду податковим органом не виконана, саме таких витребуваних доказів суду не надано, а натомість подано копії актів, які вже містяться в матеріалах справи та які суд не витребував.

Жодних доказів, які підтверджували правомірність прийняття ГУ ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 12.07.2017 № 0004671402, суду не надано.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Крім того, надаючи оцінку доводам обох сторін, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2017 № 0004671402 та задоволення цього позову.

Отже, судом першої інстанції при вирішенні таких позовних вимог було неповно встановлено обставини цієї справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 317 КАС України є правовою підставою для скасування рішення суду в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Лін Беккер підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишенню без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2017 № 0004671402 і в частині стягнення з позивача судових витрат - скасувати, а такі позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судова колегія встановила, що в суді першої інстанції позивачу було відстрочено сплату судового збору, а сума судового збору, яка була ним сплачена за подання апеляційної скарги становить 28815,00 грн. (платіжне доручення від 04.10.2019 № 5461996 /т. 2 а.с. 126/) та підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в обсязі співмірному задовоенню апеляційних вимог, тобто: 28815,00 - 2400 = 26415,00 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Лін Беккер - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2017 № 0004671402 і в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Лін Беккер судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині постанову, якою такі позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2017 № 0004671402, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року - залишити без змін.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Лін Беккер (код ЄДРПОУ 35181499) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судові витрати в розмірі 26415,00 (двадцять шість тисяч чотириста п`ятнадцять) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 16 січня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: