Рішення

від 13.01.2020 по справі 926/2325/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(м. Чернівці)

13 січня 2020 року Справа № 926/2325/19

За позовом Чернівецької міської ради м. Чернівці

до відповідача Малого приватного підприємства Кордо м. Чернівці

про стягнення 96088,61 грн.

Суддя Бутирський А.А.

при секретарі Губчак І.Б.

Представники сторін:

Від позивача - Юзьків М.І. - заступник начальника відділу (довіреність № 01/02-18/2798 від 24.10.2019 р.)

Від відповідача - Басок А.Б. - адвокат (довіреність від 21.11.2019 р.)

У судовому засіданні приймали участь

СУТЬ СПОРУ: Чернівецька міська рада м. Чернівці звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Малого приватного підприємства Кордо м. Чернівці про стягнення 96088,61 грн. безпідставно збережених коштів (орендної плати) за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0148 га без оформлення договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою від 04.11.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.11.2019 р.

У судовому засіданні 25.11.2019 р. оголошено перерву до 04.12.2019 р., з подальшим оголошенням перерви до 11.12.2019 р.

Ухвалою від 11.12.2019 р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 09.01.2020 р.

У судовому засіданні 09.01.2020 р. оголошено перерву до 13.01.2020 р.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач є власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, площею 104,4 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 0,0148 га, кадастровий номер 7310136300:01:002:0020, що призначена для обслуговування цих будівель та належить до земель комунальної власності Чернівецької міської ради. Рішенням Чернівецької міської ради від 31.10.2016 р. № 448, продовжує позивач, припинено договір оренди землі від 06.09.2007 р. № 4029, укладений між позивачем та ПАТ Укрсиббанк на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0148 га у зв`язку із переходом до відповідача права власності на нерухоме майно та запропоновано останньому отримати земельну ділянку в оренду. Відповідач не оформив право оренди на зазначену земельну ділянку, не вносив плату за користування нею, внаслідок чого зберіг у себе безпідставно набуте майно - орендну плату у розмірі 96088,61 грн.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки він не є власником жилого будинку, будівлі або споруди (є власником лише нежитлових приміщень), а тому не може отримати в оренду земельну ділянку згідно положень Земельного кодексу України. Також відповідач зазначає, що він не є одноособовим власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, а тому безпідставними, на думку відповідача, є твердження позивача про фактичне використання МПП Кордо зазначеної вище земельної ділянки.

Розглянувши подані документи, з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2007 р. між позивачем та АКІБ УкрСиббанк було укладено договір оренди землі, згідно якого останній прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0148, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка надана для обслуговування офісного (торгового) приміщення.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.10.2019 р. земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7310136300:01:002:0020), має цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

30.08.2016 р. між ПАТ УкрСиббанк та відповідачем укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, згідно якого останній придбав нежитлові приміщення (офіс), 1-1 - 1-9, загальною площею 104,0 кв.м., що розташовані у будинку АДРЕСА_1 .

Згідно акту прийому-передачі від 31.08.2016 р. відповідач отримав від ПАТ УкрСиббанк згадані вище нежитлові приміщення.

Відомості про земельну ділянку в договорі від 30.08.2016 р. та акті прийому-передачі від 31.08.2016 р. відсутні.

Рішенням Чернівецької міської ради від 31.10.2016 р. № 448 припинено договір оренди землі від 06.09.2007 р. № 4029, укладений між позивачем та ПАТ Укрсиббанк на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0148 га у зв`язку із переходом до відповідача права власності на нерухоме майно та запропоновано останньому отримати земельну ділянку в оренду.

Відповідно до витягу Головного управління Держгеокадастру з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1150 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7310136300:01:002:0020), площею 148 кв.м., станом на 15.08.2019 р. становила 850910,00 грн.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 01.10.2019 р. щодо будинку АДРЕСА_1 встановлено наступне: власником нежитлових приміщень (офіс) загальною площею 104,0 кв.м. є відповідач; власником нежитлових приміщень загальною площею 104,0 кв.м. є відповідач; власником нежитлових приміщень (магазин) загальною площею 90,1 кв.м. є ОСОБА_1 ; власником нежитлових приміщень (розмір частки 5/100) загальною площею 18,90 кв.м. є ОСОБА_2 ; власником 5/100 частки житлового будинку загальною площею 18,90 кв.м. є ОСОБА_3 ; власником нежитлових приміщень будівлі літ. А загальною площею 20,70 кв.м. є ОСОБА_2 ; власником 1/1 частки нерухомого майна є ОСОБА_4 .

За таких обставин справи у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності, зокрема, щодо розпорядження об`єктами права комунальної власності шляхом надання їх в у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам.

Отже, правомочності щодо розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі й передачі їх у тимчасове користування юридичним та фізичним особам, належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є позивач.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно з п. б ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Частинами першими статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідач не звертався до позивача з приводу оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною першою статті 21 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

До особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда (ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі ).

Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. № 507, споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт, а будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устатковання, тварин, рослин, а також предметів.

До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яка затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. № 127 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 582/5773, житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законами, іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами, і призначена для постійного у ній проживання, а приміщення - частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена з усіх сторін захисними конструкціями - стінами або перегородками (у тому числі з вікнами і дверима) зі стелею (перекриттям) і підлогою, з можливістю входу і виходу.

Таким чином, відповідач не є власником будинку, будівлі або споруди, він є власником нежитлових приміщень, що не є тотожними поняттями, а відтак на нього не розповсюджуються положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України Про оренду землі щодо переходу права користування (оренди) земельною ділянкою.

Крім того, відповідач є лише співвласником будівлі по АДРЕСА_1, а відтак не може самостійно отримати в оренду земельну ділянку для обслуговування будівель торгівлі. Слід зазначити, що цільове призначенням згаданої земельної ділянки є будівництво та обслуговування будівель торгівлі, а ніяк не нежитлового приміщення, яке перебуває у власності відповідача.

Також суд зазначає, що позивач надав витяг Головного управління Держгеокадастру з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки лише за 2019 р., тоді як до стягнення заявлено суму за період з 31.10.2016 р. по 19.08.2019 р., тобто нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2016-2018 р.р. не надана. До того ж, у згаданому витязі йдеться про земельну ділянку розміром 148 кв.м., тоді як площа нежитлових приміщень відповідача 104,0 кв.м.

Доводи позивача спростовуються матеріалами справи та не беруться до уваги судом з підстав, що наведені вище. Існування договору оренди земельної ділянки у попереднього власника приміщення загальною площею 104,0 кв.м., що розташовані у будинку АДРЕСА_1 не може бути підставою для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів, тому що положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України Про оренду землі не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Судові витрати віднести на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Чернівецької міської ради м. Чернівці до Малого приватного підприємства Кордо м. Чернівці про стягнення 96088,61 грн. безпідставно збережених коштів - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.01.2020 р.

Суддя А.А. Бутирський