Рішення

від 10.01.2020 по справі 914/1607/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2020 Справа № 914/1607/19

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Оттенстен Україна ЛТД , м. Львів до відповідача:Фізичної особи-підприємця Зубика Михайла Васильовича, Львівська обл., м. Кам`янка-Бузька про:стягнення 290115,01 грн. боргу, 16223,74 грн. інфляційних втрат та 50098,45 грн. 3% річних за договором поставки №26/13 від 26.03.2013р. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Пришляк Ю.-М.В. Представники сторін: від позивача:Чорненький В.І. - представник від відповідача:Шнир Я.Б. - представник

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ Оттенстен Україна ЛТД до ФОП Зубика Михайла Васильовича про стягнення 290115,01 грн. боргу, 16223,74 грн. інфляційних втрат та 50098,45 грн. 3% річних за договором поставки №26/13 від 26.03.2013р.

Ухвалою від 14.08.2019р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 18.09.2019р.

У підготовчому засіданні 18.09.2019р. судом оголошено перерву до 02.10.2019р.

У підготовчому засіданні 02.10.2019р. судом оголошено перерву до 15.10.2019р.

У підготовчому засіданні 15.10.2019р. суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголосив перерву до 25.10.2019р.

Крім цього, ухвалою від 15.10.2019р. (з урахуванням ухвали суду від 30.10.2019р. про виправлення описки) суд витребував у ГУ ДФС України у Львівській області відомості про включення/невключення ФОП Зубиком Михайлом Васильовичем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, складених ТОВ Оттенстен Україна ЛТД по господарських операціях з постачання товарів ФОП Зубику М.В. за період з 01.01.2016р. по 10.07.2019р. включно, за договором поставки №26/13 від 26.03.2013р. (зокрема, суми ПДВ, номери накладних та дати включення).

Ухвалою від 25.10.2019р. суд відклав підготовче засідання на 06.11.2019р.

У підготовчому засіданні 06.11.2019р. суд оголосив перерву до 13.11.2019р.

У підготовчому засіданні 13.11.2019р. суд, розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ухвалив відмовити в задоволенні вказаного клопотання та оголосив перерву до 19.11.2019р.

Ухвалами від 19.11.2019р. суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, закрив підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначив на 18.12.2019р.

Ухвалою від 18.12.2019р. суд визнав необґрунтованою заяву відповідача про відвід судді Крупника Р.В., зупинив провадження у справі №914/1607/19 та передав заяву про відвід судді на розгляд судді, визначеному в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Ухвалою від 21.12.2019р. (суддя Іванчук С.В.) в задоволенні заяви ФОП Зубика М.В. про відвід судді Крупника Р.В. у справі №914/1607/19 відмовлено, справу №914/1607/19 повернуто раніше визначеному складу суду для розгляду.

Ухвалою від 26.12.2019р. суд поновив провадження у справі, розгляд справи по суті призначив на 10.01.2020р.

Представник позивача в судове засідання 10.01.2020р. з`явився, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 10.01.2020р. з`явився, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.03.2013р. між сторонами укладено договір поставки №26/13, відповідно до якого позивач як постачальник взяв на себе зобов`язання передати у власність відповідача (покупця) товар, а покупець зобов`язувався прийняти та своєчасно оплатити окремі партії товару. Як зазначає у позовній заяві позивач, на виконання умов договору та на підставі долучених до позовної заяви видаткових накладних відповідачу поставлено товар загальною вартістю 291135,03 грн., який оплачений останнім лише частково, на суму 1020,02 грн. З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач звертався до відповідача з претензією, однак така залишилася без відповіді. Наведене слугувало підставою для звернення ТОВ Оттенстен Україна ЛТД до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що для реального стану розрахунків, а також товару, який поставлявся і був отриманий відповідачем необхідно проаналізувати усі оригінали ТТН, видаткових накладних та письмових заявок відповідача. Така необхідність пов`язана з тим, що ще до відкриття провадження у справі відповідачем було з`ясовано, що інша особа - ФОП Сідлецька Н.І., маючи доступ до документів відповідача, без його відома використовувала його у правовідносинах з іншими особами, в т.ч. і з ТОВ Оттенстен Україна ЛТД , заповняла і підписувала з ними договори, ТТН, видаткові накладні та отримання товару, який відповідач фактично не замовляв та не отримував. Після з`ясування таких обставин ФОП Сідлецька Н.І. терміново виїхала з офісу відповідача і винесла основну частину бухгалтерських документів останнього. Після звільнення ФОП Сідлецькою Н.І. офісного приміщення відповідачем виявлено два примірники договору поставки №26/13 від 26.03.2013р. з різним змістом (строком дії, реквізитами і підписами відповідача).

З приводу проставлених печаток на видаткових накладних відповідач стверджує, що в силу ст. 58-1 ГК України, використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим, а тому відтиски печаток на накладних не створюють жодних юридичних наслідків. Щодо відображення операцій по видаткових накладних у податковому обліку, відповідач зазначає, що такі відомості ним не подавалися, а після анулювання реєстрації відповідача як платника ПДВ, останній не має можливості здійснити таке коригування; також акт звірки взаємних розрахунків не є первинним документом та не може підтверджувати наявність заявленої до стягнення суми боргу. Крім цього відповідач, заперечуючи позовні вимоги стверджує, що ним у квітні 2019р. не здійснювалася часткова оплата за договором у розмірі 18000,00 грн. і йому невідомо, яка особа здійснила таку оплату.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

26.03.2013р. між ТОВ Оттенстен Україна ЛТД (постачальником) та ФОП Зубиком М.В. (покупцем) укладено Договір поставки №26/13 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого, в порядку та на умовах визначених даним договором, постачальник передає у власність, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити окремі партії товару (Т.1 а.с. 23-24) .

З матеріалів справи вбачається та жодною із сторін не заперечується, що укладений між сторонами Договір діяв до кінця 2017 року і позивачем здійснювалися поставки на підставі цього Договору.

Згідно п. 2.1. Договору, товар постачається партіями, розмір яких визначається за заявками покупця. Заявки подаються покупцем у письмовій формі і повинні містити такі дані: найменування компонентів товару та кількість товару кожного найменування. Кількість, асортимент та номенклатура товару зазначаються у накладних на передачу товару, які є невід`ємною частиною даного договору.

Як встановлено судом, за умовами Договору позивач поставляв відповідачу цвяхи кільцеві в бобіні різних видів.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що приймання-здавання товару здійснюється в місці поставки, передбаченому в п. 4.1. цього договору, за умови присутності уповноважених представників обох сторін. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством. Датою поставки вважається дата оформлення накладної на передачу товару покупцю.

Відповідно до п. 3.1. - 3.2. Договору, оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець здійснює оплату за отриманий товар в розмірі 100% від вартості окремої партії товару напротязі 5 календарних днів з дня відвантаження товару (згідно накладної).

Як зазначає представник позивача, під час співпраці з відповідачем, останній здійснював часткові та нерегулярні платежі за поставлений товар, а тому грошові кошти, які надходили від нього, зараховувалися позивачем в порядку черговості на погашення попередніх заборгованостей за Договором. Згідно даних бухгалтерського обліку позивача, здійснивши оплату 30.01.2015р. на суму 22301,31 грн. сальдо заборгованості відповідача перед позивачем становило 0,00 грн. Однак, починаючи з 09.02.2015р. і до кінця існування договірних відносин відповідач надалі здійснював нерегулярні платежі за поставлений товар. Остання оплата здійснена відповідачем 01.04.2019р. у розмірі 18000,00 грн., частково зарахована (на суму 1020,02 грн.) за товар отриманий ним згідно видаткової накладної №Т00002294 від 03.08.2017р. Відповідно до сплати залишилося за вказаною видатковою накладною ще 13022,55 грн.

Крім цього, взагалі неоплаченим залишився товар, який був одержаний відповідачем згідно наступних видаткових накладних (Т.1 а.с.25-38) :

- №Т00002408 від 17.08.2017р. на суму 25995,00 грн.;

- №Т00002520 від 23.08.2017р. на суму 26571,00 грн.;

- №Т00002647 від 06.09.2017р. на суму 27080,62 грн.;

- №Т00002708 від 11.09.2017р. на суму 36389,00 грн.;

- №Т00002737 від 14.09.2017р. на суму 8114,72 грн.;

- №Т00002816 від 19.09.2017р. на суму 27702,00 грн.;

- №Т00002888 від 26.09.2017р. на суму 27007,12 грн.;

- №Т00003057 від 05.10.2017р. на суму 26235,00 грн.;

- №Т00003255 від 24.10.2017р. на суму 25917,00 грн.;

- №Т00003465 від 07.11.2017р. на суму 22219,00 грн.;

- №Т00003568 від 15.11.2017р. на суму 21391,00 грн.;

- №Т00004120 від 29.12.2017р. на суму 1275,00 грн.;

- №Т00004121 від 29.12.2017р. на суму 1196,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2019р. між ТОВ Оттенстен Україна ЛТД та ФОП Зубиком М.В. підписано Акт звірки взаєморозрахунків за Договором №26/13 від 26.03.2013 за період: 01.07.2017 - 25.06.2019, згідно якого заборгованість відповідача на користь позивача становить 290115,01 грн. (Т.1 а.с.39).

У зв`язку з несплатою відповідачем вартості поставленого товару за Договором, на його адресу було скеровано претензію №22 від 27.06.2019р., у якій ТОВ Оттенстен Україна ЛТД просило не пізніше 7 календарних днів від дня отримання претензії оплатити борг. Докази надіслання претензії відповідачу знаходяться в матеріалах справи (Т.1 а.с.40-44) . Оскільки заборгованість сплачена відповідачем в добровільному порядку не була, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Представник відповідача, не заперечуючи в цілому проти існування договірних відносин із позивачем (до кінця 2017 року) та поставки йому товару, разом з тим заперечує щодо існування перед ним боргу. А саме, зазначає, що не весь товар про котрий вказує позивач було отримано відповідачем. Так, відповідачем було з`ясовано, що інша особа - ФОП Сідлецька Н.І., маючи доступ до документів відповідача, без його відома використовувала його у правовідносинах з іншими особами, в т.ч. і з ТОВ Оттенстен Україна ЛТД , заповняла і підписувала з ними договори, ТТН, видаткові накладні на отримання товару, який відповідач фактично не замовляв та не отримував. Зокрема, як встановив відповідач, ним не отримувався товар, за такими видатковими накладними про котрі позивач зазначає, що вони неоплачені, як:

- №Т00002294 від 03.08.2017р. на суму 14042,57 грн.;

- №Т00002520 від 23.08.2017р. на суму 26571,00 грн.;

- №Т00002647 від 06.09.2017р. на суму 27080,62 грн.;

- №Т00002708 від 11.09.2017р. на суму 36389,00 грн.

Крім цього, як стверджує представник відповідача, окрім наведених накладних,за час існування договірних відносин із позивачем, від імені відповідача було підписано також наступні видаткові накладні, товар за котрими він не отримував:

- №125 від 23.01.2017р. на суму 20710,00 грн.;

- №185 від 27.01.2017р. на суму 43245,00 грн.;

- №515 від 27.02.2017р. на суму 28540,00 грн.;

- №1650 від 12.06.2017р. на суму 47130,00 грн.;

- №2853 від 10.10.2016р. на суму 22506,30 грн.;

- №2950 від 18.10.2016р. на суму 40358,58 грн.;

- №3008 від 25.10.2016р. на суму 29288,30 грн.;

- №3140 від 04.11.2016р. на суму 20909,30 грн.;

- №3159 від 07.11.2016р. на суму 63913,00 грн.;

- №3284 від 17.11.2016р. на суму 23946,50 грн.;

- №3315 від 21.11.2016р. на суму 27337,50 грн.;

- №3358 від 24.11.2016р. на суму 20909,50 грн.;

- №3512 від 08.12.2016р. на суму 24819,30 грн.;

- №3545 від 12.12.2016р. на суму 23369,27 грн.;

- №3728 від 28.12.2016р. на суму 29582,92 грн.

У зв`язку з цим, представник відповідача просив суд призначити судову почеркознавчу експертизу на предмет того, чи належить підпис на зазначених видаткових накладних Зубику М . В. чи іншій особі (Т.1 а.с.183-205). Разом з тим, ухвалою суду від 19.11.2019р. йому відмовлено у вказаному клопотанні.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (положення ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України, ч. 1 ст. 693 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, предметом даного спору є стягнення заборгованості за товар (цвяхи кільцеві в бобіні) поставлений відповідачу протягом серпня-грудня 2017 року на підставі Договору згідно 14 видаткових накладних.

Разом з тим, враховуючи те, що станом на момент поставки товару згідно вказаних накладних,у відповідача перед позивачем існувала дебіторська заборгованість у розмірі 417953,83 грн. (підтверджується підписаним Актом звірки взаєморозрахунків за період: 01.07.2017 - 25.06.2019) і платежі, які здійснювалися відповідачем після поставки неоплаченого товару зараховувалися як сплата заборгованості за попередній період (так як в призначенні цих платежів відповідач вказував лише про оплату згідно рахунку за цвяхи за Договором і не зазначав конкретно видаткових накладних, які оплачувалися), суд вважає, що предметом доказування в даній справі є обставини поставки позивачем товару та його оплати відповідачем не лише за період серпня-грудня 2017р., а за період відколи існувала заборгованість відповідача перед позивачем. Як встановлено в процесі розгляду справи, у зв`язку з нерегулярними оплатами відповідача, його заборгованість перед позивачем виникла і стала збільшуватися починаючи з 09.02.2015р., так як станом на 30.01.2015р. сальдо заборгованості становило 0,00 грн.

Суд зазначає, що між сторонами не має спору щодо поставки позивачем товару і прийняття його відповідачем за період 2015 року - перше півріччя 2016 року. Із всіх поставок, які здійснювалися позивачем за час існування договірних відносин, як вбачається із заяви про призначення судової експертизи, відповідач заперечує поставки йому товару лише за 19 видатковими накладними на загальну суму 570648,66 грн. (перелік цих накладних наведено вище).

Відповідач заперечує також отримання товару за видатковою накладною №3492 від 07.12.2016р. на суму 4500,00 грн. (Т.1 а.с.200). Разом з тим, як вбачається із вказаної накладної, покупцем згідно неї є ФОП Сідлецька Н.І., ця накладна не відображена в бухгалтерському обліку позивача у правовідносинах із відповідачем, а також позивачем не видавалася відповідачу на підставі цієї накладної податкова накладна, що підтверджується реєстром виданих податкових накладних ФОП Зубику М.В. (Т.1 а.с. 238-240). Враховуючи зазначене, обставини поставки товару за вказаною накладною не входять в предмет доказування цієї справи, а тому не досліджуються судом.

Крім цього, в силу приписів ст. 75 ГПК України не досліджуються судом також обставини поставки товару за період 2015-2017 роки за видатковими накладними, які не оспорюються відповідачем.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи та пояснень наданих представником позивача в судових засіданнях, із всіх оспорюваних відповідачем видаткових накладних, у позивача відсутні оригінали 13 видаткових накладних (претензії щодо оплати за цими накладними у позивача теж відсутні), а саме:№125 від 23.01.2017р. на суму 20710,00 грн.; №185 від 27.01.2017р. на суму 43245,00 грн.;№2853 від 10.10.2016р. на суму 22506,30 грн.;№2950 від 18.10.2016р. на суму 40358,58 грн.;№3008 від 25.10.2016р. на суму 29288,30 грн.;№3140 від 04.11.2016р. на суму 20909,30 грн.;№3159 від 07.11.2016р. на суму 63913,00 грн.;№3284 від 17.11.2016р. на суму 23946,50 грн.;№3315 від 21.11.2016р. на суму 27337,50 грн.;№3358 від 24.11.2016р. на суму 20909,50 грн.;№3512 від 08.12.2016р. на суму 24819,30 грн.;№3545 від 12.12.2016р. на суму 23369,27 грн.;№3728 від 28.12.2016р. на суму 29582,92 грн.

Як зазначив представник позивача, оригінали вказаних накладних відсутні, оскільки частину цих накладних позивач втратив при переїзді в нове приміщення, що підтверджується актом від 04.08.2017р. (Т.1 а.с.2017р.) , а більшу частину знищено, оскільки всі вони були відповідачем оплачені і закінчився передбачений законодавством трьохрічний строк їх зберігання.

Разом з тим, суд не ставить під сумнів існування цих накладних, оскільки оригінали всіх відсутніх у позивача накладних було надано відповідачем (Т.1 а.с.192-205).

Суть заперечень відповідача щодо отримання ним товару за оспорюваними видатковими накладними зводиться до того, що Зубик М .В. не підписував їх. Підписи на вказаних накладних належать ФОП Сідлецькій Н.І. і саме вона отримувала товар, а відтак повинна здійснювати оплату за нього.

Дослідивши оспорювані накладні (Т.1 а.с.186-205) , вбачається, що вони могли бути підписані не відповідачем, а третьою особою, оскільки підписи на цих накладних візуально відрізняються від підпису Зубика М.В. зробленого ним на акті звірки взаємних розрахунків від 25.06.2019р. (Т.1 а.с.39) , справжність якого не заперечується останнім. Разом з тим, в даній справі, факт підписання вказаних накладних іншою особою, а не Зубиком М.В. не має для останнього правового значення та не звільняє його від обов`язку здійснювати оплату за товар, отриманий за цими накладними. Аргументація цього наступна.

За змістом ст. 79 ГПК України,наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів та мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, із 19 оспорюваних видаткових накладних, 17 не лише підписано, але і скріплено печаткою ФОП Зубика М.В. (інших дві накладні підписано, але не скріплено печаткою). Справжність печатки відповідача на цих накладних останнім не заперечується, що підтверджується, зокрема, тим фактом, що відповідач в клопотанні про призначення експертизи не ставив під сумнів справжність відтиску печатки та не просив призначити експертизу щодо цього. В ході розгляду справи, зміст заперечень представника відповідача щодо наявності печаток на накладних полягав в тому, що в силу ст. 58-1 ГК України, використання печатки не є обов`язковим і відтиски печаток на накладних не створюють жодних юридичних наслідків.

З цього приводу суд зазначає, що відповідне положення ст. 58-1 ГК України набуло чинності лише 19.07.2017р., тобто після того як було підписано та скріплено печаткою відповідача 13 оспорюваних видаткових накладних. До моменту відповідних змін, як в принципі і станом на день розгляду справи, суб`єкт господарювання міг/може мати печатки та використовувати їх в своїй господарській діяльності.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові №918/780/18 від 23.07.2019р. печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. В цій справі суд прийшов до висновку, що зважаючи на те, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, відсутні підстави вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі особи.

В справі, що розглядається, ФОП Зубик М.В., не зважаючи на твердження про протиправне заволодіння та використання ФОП Сідлецькою Н.І. його печатки, не довів цих обставин належними доказами, а тому в суду відсутні підстави вважати, що печатка використовувалася проти його волі, як вказаною особою, так і іншими третіми особами.

Згідно п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р.,повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Слід зазначити, що за змістом ст. 244 ЦК України, довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Разом з тим, недотримання сторонами письмової форми вказаного правочину, в силу ст. 218 ЦК України, не свідчить про його недійсність, а також те, що особа, яка отримала товар не була уповноважена на таке отримання. За відсутності письмової форми довіреності на отримання товару, факт уповноваження відповідної особи може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Зокрема, вчинення довірителем дій, які підтверджують правомірність отримання особою від його імені товару свідчить про існування між ним та уповноваженою особою домовленості на вчинення відповідних юридичних дій.

В даній справі уповноваження відповідачем третіх осіб на отримання від його імені товару за оспорюваними видатковими накладними доводиться як фактом надання їм печатки, так і іншими доказами, котрими він підтверджує правомірність такого отримання.

Зокрема, з матеріалів справи, а саме бухгалтерського обліку позивача за період з 30.01.2015р. по 01.04.2019р. (Т.1 а.с.132-136) вбачається, що всі суми коштів за товар згідно оскаржуваних накладних було відображено в цьому обліку. Як наслідок заборгованість відповідача перед позивачем становить 290115,01 грн. 25.06.2019р. між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2017р. по 25.06.2019р., де відповідач визнав вказану заборгованість. При цьому, справжність підпису та печатки відповідача на акті звірки взаєморозрахунків не заперечувалася відповідачем в ході розгляду справи, що підтверджується, зокрема тим, що відповідач в клопотанні про призначення експертизи не ставив під сумнів справжність підпису та відтиску печатки на акті та не просив призначити експертизу щодо цього.

Зміст заперечень відповідача щодо підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків зводився до того, що цей акт не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським документом. З цього приводу суд зазначає наступне.

Сам по собі акт звірки взаємних розрахунків за відсутності первинних документів справді не є належним доказом факту здійснення господарських операцій. Разом з цим, якщо інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб, він може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18).

В справі, що розглядається, інформація відображена в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2017р. по 25.06.2019р. підтверджена первинними документами - видатковими накладними про поставку товарів (в т.ч. оспорюваними), цей акт містить підписи та печатки уповноважених осіб, а саме позивача та відповідача. А тому суд розцінює цей акт як доказ в підтвердження обставин того, що товар згідно оспорюваних видаткових накладних було отримано від імені відповідача уповноваженою особою, а також підтвердженням існуючої заборгованості відповідача перед позивачем.

Крім цього, обставини того, що оспорювані накладні було підписано уповноваженими на це особами підтверджуються наданим позивачем реєстром виданих податкових накладних ФОП Зубику М.В. за період з 11.01.2016р. по 29.12.2017р. (Т.1 а.с.238-240) та відповіддю Головного Управління ДПС у Львівській області №2099/9/13-01-58-06 від 05.11.2019р. згідно котрої надано відомості про включення ФОП Зубиком М.В. до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, складених ТОВ Оттестен Україна Лтд за період з 01.01.2016р. по 10.07.2019р. (Т.1 а.с.245-246) .

Зокрема, з вказаних доказів по оспорюваних видаткових накладних вбачається наступне:

- на підставі видаткової накладної №Т00002294 від 03.08.2017р.(сума ПДВ 2340,43грн.) позивачем видано податкову накладну №75 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 28.12.2017р.;

- на підставі видаткової накладної №Т00002520 від 23.08.2017р. (сума ПДВ 4428,50грн.) позивачем видано податкову накладну №312 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 28.12.2017р.;

- на підставі видаткової накладної №Т00002647 від 06.09.2017р. (сума ПДВ 4513,44грн.) позивачем видано податкову накладну №46 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 29.12.2017р.;

- на підставі видаткової накладної №Т00002708 від 11.09.2017р. (сума ПДВ 6064,83грн.) позивачем видано податкову накладну №100 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 29.12.2017р.;

- на підставі видаткової накладної №125 від 23.01.2017р. (сума ПДВ 3451,67грн.) позивачем видано податкову накладну №139 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 20.02.2017р.;

- на підставі видаткової накладної №185 від 27.01.2017р. (сума ПДВ 7207,50грн.) позивачем видано податкову накладну №198 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 20.02.2017р.;

- на підставі видаткової накладної №515 від 27.02.2017р. (сума ПДВ 4756,67грн.) позивачем видано податкову накладну №315 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 25.11.2017р.;

- на підставі видаткової накладної №1650 від 12.06.2017р. (сума ПДВ 7855,00грн.) позивачем видано податкову накладну №143 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 26.11.2017р.;

- на підставі видаткової накладної №2853 від 10.10.2016р. (сума ПДВ 3751,05грн.) позивачем видано податкову накладну №88 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 20.11.2016р.;

- на підставі видаткової накладної №2950 від 18.10.2016р. (сума ПДВ 6726,43грн.) позивачем видано податкову накладну №195 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 20.11.2016р.;

- на підставі видаткової накладної №3008 від 25.10.2016р. (сума ПДВ 4881,38грн.) позивачем видано податкову накладну №256 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 20.11.2016р.;

- на підставі видаткової накладної №3140 від 04.11.2016р. (сума ПДВ 3484,88грн.) позивачем видано податкову накладну №56 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 16.07.2017р.;

- на підставі видаткової накладної №3159 від 07.11.2016р. (сума ПДВ 10652,17грн.) позивачем видано податкову накладну №73 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 16.07.2017р.;

- на підставі видаткової накладної №3284 від 17.11.2016р. (сума ПДВ 3991,08грн.) позивачем видано податкову накладну №209 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 16.07.2017р.;

- на підставі видаткової накладної №3315 від 21.11.2016р. (сума ПДВ 4556,25грн.) позивачем видано податкову накладну №250 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 16.07.2017р.;

- на підставі видаткової накладної №3358 від 24.11.2016р. (сума ПДВ 4556,25грн.) позивачем видано податкову накладну №288 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 16.07.2017р.;

- на підставі видаткової накладної №3512 від 08.12.2016р. (сума ПДВ 4136,55грн.) позивачем видано податкову накладну №78 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 20.01.2017р.;

- на підставі видаткової накладної №3545 від 12.12.2016р. (сума ПДВ 3894,88грн.) позивачем видано податкову накладну №111 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 20.01.2017р.;

- на підставі видаткової накладної №3728 від 28.12.2016р. (сума ПДВ 4930,49грн.) позивачем видано податкову накладну №322 на вказану суму і дана податкова накладна зареєстрована відповідачем згідно декларації від 20.01.2017р.

Таким чином, з наведеного вбачається, що на підставі всіх оспорюваних видаткових накладних позивачем видавалися податкові накладні, які реєструвалися відповідачем в органах державної податкової служби. Крім цього, судом встановлено, що податкові накладні видавалися позивачем і реєструвалися відповідачем на підставі інших видаткових накладних, які залишилися неоплаченими, справжність яких не заперечується відповідачем і заборгованість згідно котрих позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відтак, відображення відповідачем операцій з отримання товару у податковій звітності, з огляду на наявність видаткових накладних (в т.ч. оспорюваних) є доказом, який підтверджує факт отримання товару уповноваженою особою.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, що інформацію з відповіді Головного Управління ДПС у Львівській області №2099/9/13-01-58-06 від 05.11.2019р. не слід брати до уваги, так як в матеріалах справи відсутні самі податкові накладні з котрих би вбачалося, що вони видавалися на підставі оскаржуваних видаткових накладних.

Зокрема, про те, що вказані податкові накладні видавалися на підставі конкретних видаткових накладних позивачем підтверджено реєстром за період з 11.01.2016р. по 29.12.2017р. (Т.1 а.с. 238-240) з котрого вбачається номер податкової накладної, дату її видачі, а також суми коштів за товар (включаючи ПДВ і без ПДВ), який передавався відповідачу на підставі котрих видано накладну. Вказана інформація дозволяє ідентифікувати обставину того, які податкові накладні видавалися на підставі оспорюваних видаткових накладних. Таким чином, на відповідачу лежить тягар спростування обставин, зазначених у реєстрі виданих податкових накладних. Водночас останнім жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин не надано, як і не надано доказів того, що ці податкові накладні видавалися на підставі інших зобов`язань ніж тих, що зазначені в оскаржуваних видаткових накладних.

Ще одним доказом, який свідчить про те, що товар отримувався уповноваженими на це особами є банківські виписки про оплату товару відповідачем (Т.1 а.с. 104-118, 139-158) , на підставі котрих встановлено, що ФОП Зубик М.В. оплатив товар, отриманий за 15 оспорюваними видатковими накладними на загальну суму 466565,47 грн. Хоча в призначенні платежу останній зазначав, що оплата здійснюється за цвяхи згідно Договору і не вказував конкретні видаткові накладні, разом з тим про оплату спірних накладних на думку суду, свідчить та обставина, що у випадку невизнання цих накладних відповідачем, у нього б існувала передоплата перед позивачем. Разом з тим, як протягом існування договірних відносин, так і після отримання претензії позивача про необхідність сплати заборгованості, відповідач жодним чином не вказував про існування в нього передоплати за Договором та про відсутність будь-якої заборгованості у зв`язку з цим, як і не звертався до позивача з проханням повернути надмірно сплачені кошти. Докази з приводу цього відсутні в матеріалах справи. Лише 28.10.2019р. відповідачем було направлено позивачу претензію про повернення 235000,00 грн., оплачених без достатньої правової підстави. Разом з тим, вказаний лист суд розцінює критично, оскільки такий був направлений після відкриття провадження в даній справі та після того як відповідач звернувся за правовою допомогою до АО Адвокатська компанія А.З. Партнери .

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про відсутність в матеріалах справи товарно-транспортних накладних та заявок відповідача на одержання товару, оскільки існування цих документів не є необхідною умовою при передачі товару покупцю і їх відсутність жодним чином не спростовує обставин передачі товару за видатковими накладними (в т.ч. оспорюваними).

Суд також критично оцінює доводи представника відповідача, що в правовідносинах між позивачем та відповідачем по відношенню до останнього зі сторони третіх осіб, зокрема, ФОП Сідлецької Н.І. вчинялися протиправні дії, які мають ознаки кримінально караного правопорушення. Зокрема, не зважаючи на те, що відповідні доводи заявлялися протягом всього строку розгляду справи в суді, ні відповідачем, ні його представником не було надано доказів їх звернення, як до моменту відкриття провадження в даній справі, так і після цього, в правоохоронні чи інші органи, які уповноважені розглядати вказані обставини.

Таким чином, враховуючи факт можливого непідписання відповідачем оспорюваних видаткових накладних, суд все-таки вважає встановленим те, що вказаний в них товар було отримано саме відповідачем, а відтак в нього виник обов`язок щодо його оплати. Такий висновок грунтується на сукупності таких обставин:

1) наявності на оспорюваних накладних печатки відповідача, справжність котрої ним не заперечується і котра свідчить про те, що особа, яка скріпляла нею ці накладні діяла згідно волі відповідача;

2) підписання відповідачем та скріплення його печаткою акту звірки взаємних розрахунків, що свідчить про визнання ним оспорюваних накладних та є підтвердженням того, що товар отримувався належною особою;

3)відображення відповідачем операцій з отримання товару за оспорюваними видатковими накладними у податковій звітності, що підтверджує факт отримання товару уповноваженою особою;

4) оплатою товару, отриманого згідно абсолютної більшості оспорюваних накладних;

5) відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів, що треті особи, маючи доступ до документів відповідача, без його відома використовували його у правовідносинах з іншими особами, в т.ч. і з ТОВ Оттенстен Україна ЛТД , заповняли і підписували з ними договори, ТТН, видаткові накладні та отримання товару, який відповідач фактично не замовляв та не отримував.

З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи докази спростовують доводи відповідача щодо відсутності господарських операцій на підставі оспорюваних видаткових накладних.

Стосовно інших видаткових накладних, які залишилися неоплаченими, то відповідач не заперечує факту їх підписання. Більше того, цей факт доводиться також і вищезазначеними матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так як у строк встановлений у п. 3.2. Договору відповідачем не було перераховано в повному обсязі коштів за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив, а заборгованість в розмірі 290115,01 грн. підлягає стягненню з ФОП Зубика М.В, в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою КП Ліга Закон (підприємство 9.5.3.), суд прийшов до висновку, що інфляційні втрати розраховані позивачем правильно, а тому підлягають стягненню в заявленому розмірі.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою КП Ліга Закон (підприємство 9.5.3.), суд зазначає, що розрахунок виконаний правильно, крім 3% річних нарахованих за зобов`язаннями, які виникли на підставі видаткової накладної №Т00003057 від 05.10.2017р. на суму 26235,00 грн., оскільки за перерахунком суду такі становлять 1436,10 грн., а не як вказано позивачем 1449,03 грн. Відтак, розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складають 16210,81 грн., в решті цих вимог суд відмовляє.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 5346,03 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Зубика Михайла Васильовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОттенстенУкраїна ЛТД (79069, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 317; код ЄДРПОУ 30223015) 290115,01 грн. боргу, 16210,81 грн. 3% річних, 50098,45 грн. інфляційних втрат та 5346,03 грн. судового збору.

3. Врешті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2020р.

Суддя Крупник Р.В.