Постанова

від 15.01.2020 по справі 910/774/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2020 р. Справа№ 910/774/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Смірнової Л.Г.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.,

за участю представників:

від позивача - Белінський В.А., адвокат, довіреність № 499 від 28.12.19;

від відповідачів - представники не прибули;

від третьої особи - Музичук Л.В., адвокат, довіреність № 27-535/20 від 13.01.20,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 у справі №910/774/19 (суддя Смирнова Ю.М., повний текст складено - 27.08.2019) за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до товариства з обмеженою відповідальністю "Олинад", товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Буд" та товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесспектр", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсними договорів та стягнення 885 000,00 грн.

встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Олинад", товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Буд" та товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесспектр", в якому просило суд:

- визнати недійсним договір про надання фінансової допомоги №04/04-16 від 04.04.2016, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Стейд-Інвест" та товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Буд";

- визнати недійсним договір про надання фінансової допомоги №б/н від 04.04.2016, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнесспектр" та товариством з обмеженою відповідальністю "Стейд-Інвест";

- стягнути з відповідачів солідарно на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" частину суми майнової шкоди в розмірі 885000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі уклали договори фінансової допомоги з метою отримання відповідачами-2,3 грошових коштів, розміщених на їх рахунках, поза чергою, визначеною Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що призвело до зменшення ліквідаційної маси банку та порушення прав вкладників і кредиторів банку 1-6 черги, а тому договори фінансової допомоги є фіктивними та такими, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 у справі №910/774/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не було доведено, як обставин вчинення оспорюваних договорів, так і обставин їх виконання, а саме здійснення перерахування коштів фінансової допомоги першому відповідачу другим та третім відповідачами.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 у справі №910/774/19 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована аналогічними доводами що і позовна заява.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник третьої особи також підтримав позицію скаржника.

Відповідачі не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися; ухвала суду про призначення справи до розгляду була направлена за адресами офіційного місцезнаходження вказаних осіб.

При цьому, другим відповідачем вказана ухвала була отримана, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а від першого відповідача судова кореспонденція була повернута органом поштового зв`язку з поміткою про вибуття адресату.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

В свою чергу, від третього відповідача станом на час даного судового засідання поштова кореспонденція не була повернута.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від відповідачів до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи повідомлення відповідачів, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (надалі - Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Стейд-Інвест", найменування якого було змінено на товариство з обмеженою відповідальністю "Олинад" (позичальник) 27.12.2013 було укладено Кредитний договір №57-47/1-13 (надалі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого Банк відкриває позичальнику в порядку, передбаченому цим Договором, відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 61000000,00 грн. (кредит) строком на 24 місяці, терміном повернення кредитних коштів до 25.12.2015.

В подальшому між сторонами Кредитного договору №57-47/1-13 від 27.12.2013 укладалися додаткові договори до нього.

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору (в редакції Додаткового договору №28 від 25.12.2015) повернення кредиту в сумі 57400000,00 грн. позичальник здійснює в термін до 25.12.2016 (включно) на позичковий рахунок №2063.4.001.132224 у ПАТ "КБ "Хрещатик", МФО 300670 згідно такого графіку погашення:

- 31.03.2016 (включно) - 7500000,00 грн. (залишок кредиту після погашення/сума ліміту кредитування після його зменшення - 49900000,00 грн.);

- 25.06.2016 (включно) - 49900000,00 грн. (залишок кредиту після погашення/сума ліміту кредитування після його зменшення - 0,00 грн.).

Додатковими договорами №29 від 22.01.2016, №29 від 04.02.2016, №30 від 03.03.2016, №31 від 24.03.2016, №32 від 04.04.2016 Банк надавав згоду позичальнику та майновому поручителю на відчуження частини іпотечного майна з вивільненням його з-під іпотеки Банку та застереженням щодо направлення коштів, отриманих від продажу такого майна, на погашення заборгованості за Кредитним договором.

У відповідності до п. 6.2 Кредитного договору Банк зобов`язаний для обліку заборгованості позичальника за цим договором відкрити наступні рахунки:

- позичковий рахунок №2063.4.001.132224 у ПАТ "КБ "Хрещатик", МФО 300670;

- рахунок нарахованих доходів №2068.9.001.132224 у ПАТ "КБ "Хрещатик", МФО 300670;

- рахунок доходів майбутніх періодів №3600.4.001.132224 у ПАТ "КБ "Хрещатик", МФО 300670.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 №234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05.04.2016 №463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ "Хрещатик") з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "Хрещатик", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.04.2016 прийнято рішення № 560, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" з 05.05.2016 до 04.06.2016 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 №913, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.05.2018 прийнято рішення про №1452 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" строком на два роки з 06.06.2018 по 05.06.2020 включно та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Хрещатик".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позичальник за Кредитним договором №57-47/1-13 від 27.12.2013 - товариство з обмеженою відповідальністю "Стейд-Інвест" зі свого рахунку №2600.3.001.132224 погасив:

- о 20 год. 54 хв. 04.04.2016 частину кредитних коштів за Кредитним договором №57-47/1-13 від 27.12.2013 в сумі 2250000,00 грн.;

- о 3 год. 32 хв. 05.04.2016 частину кредитних коштів за Кредитним договором №57-47/1-13 від 27.12.2013 в сумі 1774000,00 грн.

При цьому, позивач стверджує, що кошти на погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Стейд-Інвест" було отримано наступним чином:

- в сумі 2250000,00 грн. отримано о 17 год. 45 хв. 04.04.2016 з рахунку №2600.5.00.01.8973 ТОВ "Сіті Інвест Буд", яке перерахувало на рахунок позичальника №2600.3.001.132224 платіж в сумі 2250000,00 грн.; призначення платежу: "Надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно з Договором №04/04-16 від 04.04.2016, без ПДВ";

- в сумі 1747000,00 грн. було отримано о 02 год. 15 хв. 05.04.2016 з рахунку №2600.7.001.130288 ТОВ "Бізнесспектр", яке перерахувало на рахунок позичальника №2600.3.001.132224 платіж в сумі 1747000,00 грн.; призначення платежу: "Сплата згідно договору фін.допомоги б/н від 04.04.2016, без ПДВ".

За твердженням позивача, частина зобов`язань за Кредитним договором - в сумі 3997000,00 грн. була виконана ТОВ "Стейд-Інвест" за рахунок надходження фінансової допомоги від ТОВ "Сіті Інвест Буд" та ТОВ "Бізнесспектр" і, при цьому, відповідні перерахування здійснювались в межах Банку, а нових (інших) коштів на користь відповідача-1 у відповідних обсягах через коррахунок, касу Банку або в інший спосіб для погашення кредиту не надходило, погашення кредиту відбулось за рахунок зазначених коштів фінансової допомоги в межах Банку.

Враховуючи дати укладення вищевказаних договорів та фінансову неспроможність позивача виконувати платіжні доручення клієнтів з перерахування коштів за межі банку, позивач вказує, що прийнявши погашення заборгованості за Кредитним договором Банк в даному випадку передав клієнтам (контрагентам) право вимоги на актив банку, надавши йому переваги, прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку і при цьому відповідач-1 набув право на звільнення від обтяження іпотеки, переданих в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Посилаючись на вказані обставини, позивач стверджує, що відповідачі уклали договори фінансової допомоги з метою отримання відповідачами-2,3 грошових коштів, розміщених на їх рахунках, поза чергою, визначеною Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що призвело до зменшення ліквідаційної маси банку та порушення прав вкладників і кредиторів банку 1-6 черги, а тому договори фінансової допомоги є фіктивними та такими, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, позивач звертає увагу, що відповідні операції здійснювались без погодження та без відома куратора банку, а відповідач-1 є пов`язаною особою з Банком.

Колегія суддів вважає вказані вище доводи необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для задоволення позову, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Суд апеляційної інстанції враховує, що вирішуючи спір про визнання правочинів недійсними, має бути встановлена наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, зазначає, що спірні договори носять фіктивний характер та не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1, 2 ст. 234 Цивільного кодексу України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, є недійсним - фіктивним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний.

При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Однак, сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину.

Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Оскільки сторони не вчиняють жодних дій для здійснення фіктивного правочину, суд тільки приймає рішення про визнання такого правочину недійсним, без застосування реституції.

В свою чергу, необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на:

використання всупереч законові державної або комунальної власності;

незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України);

відчуження викраденого майна;

виробництво і відчуження певних об`єктів, вилучених або обмежених у цивільному обігу (відповідні види зброї, боєприпасів, наркотичних засобів, іншої продукції, що має властивості, небезпечні для життя та здоров`я громадян, тощо);

виготовлення і поширення літератури та іншої продукції, що пропагує війну, національну, расову чи релігійну ворожнечу;

приховування від оподаткування доходів, інше ухилення від сплати податків;

виготовлення чи збут підробних документів і цінних паперів;

незаконне вивезення за кордон валютних коштів, матеріальних чи культурних цінностей;

використання власного майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Як вже вказувалося, предметом даного позову є визнання недійсними договорів про надання фінансової допомоги від 04.04.2016.

Разом з тим, договори фінансової допомоги (або їх копії), які позивач просить визнати недійсними, у матеріалах даної справи відсутні.

Стосовно доводів апелянта про перерахування позичальнику другим та третім відповідачами коштів фінансової допомоги, слід зазначити наступне.

На підтвердження своїх доводів до позовної заяви позивачем було додано такі виписки по особових рахунках:

- за період з 27.12.2013 по 22.12.2018 по рахунку №2069.0.001.132224 (прострочені відсотки ТОВ "Стейд-Інвест" за кредитним договором № 57-47/1-13);

- за період з 27.12.2013 по 22.12.2018 по рахунку №2068.8.002.132224 (нараховані та несплачені відсотки більше 30 днів за кредитним договором №57-47/1-13);

- за період з 27.12.2013 по 22.12.2018 по рахунку №2068.9.001.132224 (нараховані відсотки за кредитним договором №57-47/1-13 від 27.12.2013 ТОВ "Стейд-Інвест");

- за період з 27.12.2013 по 22.12.2018 по рахунку №2067.8.001.132224 (простроч. д/с кредит.дог. №57-47/1-13 від 27.12.2013 ТОВ "Стейд-Інвест");

- за період з 27.12.2013 по 22.12.2018 по рахунку №2063.4.001.132224 (д/с кредит.дог. №57-47/1-13 від 27.12.2013 ТОВ "Стейд-Інвест");

- за період з 27.12.2013 по 22.12.2018 по рахунку №2062.2.002.132224 (д/с кредит.дог. №57-47/1-13 від 27.12.2013 ТОВ "Стейд-Інвест").

Вказаними виписками підтверджується, що дійсно 04.04.2016 товариством з обмеженою відповідальністю "Стейд-Інвест" здійснювалося часткове повернення кредитних коштів за Кредитним договором №57-47/1-13 від 27.12.2013, зокрема у сумі 1774000,00 грн. та 2250000,00 грн., і перерахування цих коштів здійснено з рахунку №2600.3.001.132224 (який, з огляду на положення п.п. 2.3.1 та п. 11.2 Кредитного договору, є поточним рахунком позичальника, відкритим в ПАТ "КБ "Хрещатик").

Проте, жодних відомостей стосовно джерела походження таких коштів ані надані позивачем виписки по рахунках, ані інші наявні у справі документи не містять.

Так, стверджуючи про те, що грошові кошти для погашення кредиту були отримані позивачем з рахунку №2600.5.00.01.8973 ТОВ "Сіті Інвест Буд" із призначенням платежу "Надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно з Договором №04/04-16 від 04.04.2016, без ПДВ" та з рахунку №2600.7.001.130288 ТОВ "Бізнесспектр" із призначення платежу: "Сплата згідно договору фін.допомоги б/н від 04.04.2016, без ПДВ", позивач разом з цим жодних доказів здійснення відповідних фінансових операцій не надав.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні виписки по рахунках №2600.5.00.01.8973 і №2600.7.001.130288 (з яких, за твердженням позивача, надійшли кошти позичальнику) та №2600.3.001.132224 (на який, за твердженням позивача, надійшли кошти), а також відсутні платіжні доручення або інші документи, якими б підтверджувалося перерахування коштів з рахунків ТОВ "Сіті Інвест Буд" та ТОВ "Бізнесспектр" на рахунок ТОВ "Стейд-Інвест".

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта підтвердив обставини відсутності в матеріалах даної справи, як оскаржуваних договорів (оригіналів чи належним чином засвідчених копій), так і виписок по банківським рахункам, які б підтверджували саме перерахування першому відповідачу - позичальнику коштів фінансової допомоги від другого та третього відповідачів.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами не доведено як обставин укладення відповідачами оспорюваних договорів фінансової допомоги, так і перерахування на їх виконання коштів на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Стейд-Інвест".

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсними договорів фінансової допомоги від 04.04.2016.

Стосовно вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів частини суми майнової шкоди в розмірі 885000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивач в обґрунтування вказаної вимоги посилається на те, що укладення оскаржуваних договорів призвело до того, що кошти, направлені на сплату заборгованості по кредиту не можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів банку, оскільки рух коштів відбувся лише на папері шляхом здійснення відповідних банківських проводок, та банк фактично такі грошові кошти не отримав.

Також, за доводами позивача, він при цьому втратив майнові права кредитора на повернення заборгованості у відповідній сумі по кредитному договору, забезпеченому високоліквідним майном.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Враховуючи те, що позивачем не доведено обставин укладення оскаржуваних договорів фінансової допомоги, а також обставин їх виконання (перерахування на рахунок першого відповідача коштів фінансової допомоги), вимога про солідарне стягнення з відповідачів частини суми майнової шкоди в розмірі 885000,00 грн., завданої, за доводами позивача, укладенням вказаних договорів, підлягає також залишенню без задоволення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 у справі №910/774/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 у справі №910/774/19.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 20.01.2020 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.Г. Смірнова

Б.О. Ткаченко