Ухвала

від 15.01.2020 по справі 910/23654/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.01.2020Справа № 910/23654/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РА Арго" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34, ідентифікаційний код 32920270)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 32, ідентифікаційний код 39013436)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" (03184, м. Київ, проспект Леся Курбаса, 19/11 ідентифікаційний код 37922548)

про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Яценко О.В.

від відповідача-2: Соловйов Є.В., Гордуз О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РА Арго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" про визнання недійсним договору № 2002/1 купівлі-продажу від 20.02.2015, укладеного між ТОВ "РА АРГО" та ТОВ "ВЛ-ГРУП", витребування з незаконного володіння ТОВ "АЛЕГО" та передачу на користь ТОВ "РА АГРО" рекламні засоби та дублікати дозволів на них згідно переліку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що директором позивача (товариства з обмеженою відповідальністю "РА Арго") укладено Договір купівлі-продажу рекламних засобів №2002/1 від 20 лютого 2015 року з відповідачем 1 з перевищенням повноважень за відсутності рішення загальних зборів товариства, в зв`язку з чим даний договір має бути визнано недійсним, а відчужені рекламні засоби за договором купівлі-продажу рекламних засобів №2002/1 від 20 лютого 2015 року підлягають витребуванню з чужого незаконного володіння відповідача 2, як недобросовісного набувача вказаного майна за договором купівлі-продажу № 0605/1 від 06.05.2015, укладеним між ним та відповідачем 1.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 у справі № 910/23654/17 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 скасовано рішення суду від 24.05.2018 у справі № 910/23654/17, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 31.10.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 у справі № 910/23654/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/23654/17 у позові відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного суду міста Києва від 30.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/23654/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду міста від 19.09.2019 постанову Північного апеляційного суду міста Києва від 30.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/23654/17 скасовано. Справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

За результатами проведення автоматизованого розподілу судової справи № 910/23654/17, визначено суддю Баранова Д.О. для подальшого її розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 прийняти справу № 910/23654/17 до свого провадження суддею Барановим Д.О., підготовче засідання призначено на 13.11.2019.

У зв`язку з перебуванням судді Баранова Д.О. у відпусті підготовче засідання 13.11.2019 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 підготовче засідання у справі № 910/23654/17 призначено на 04.12.2019.

22.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача-1.

02.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів, підготовче засідання відкладено до 15.01.2020. Явка позивача визнана обов`язковою.

У підготовчому засіданні 15.01.2020 представники відповідачів-1,2 повторно просили суд залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з неодноразовою неявкою представника позивача, що в свою чергу перешкоджає подальшому розгляду справи.

Представник позивача у підготовче засідання 15.01.2020 не з`явився, належним чином повідомлявся ухвалою суду про місце, дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про розгляд справи без його участі в матеріалах справи відсутнє.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідачів та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку залишити позовну заяву без розгляду за клопотанням відповідачів з наступних підстав.

Як вбачаться з матеріалів справи, а саме, відміток канцелярії суду про відправлення судової кореспонденції, позивач належним чином повідомлявся про розгляд справи № 910/23654/17 ухвалами суду про засідання під час підготовчого провадження, які були призначені на 04.12.2019, 18.12.2019 та 15.01.2020 поштовими повідомленнями № 0103051641039, № 0103052456138 та № 0103052397379 відповідно.

Вказані поштові повідомлення разом з ухвалами суду про місце, дату та час розгляду справи направлялися канцелярією суду на адресу позивача - м. Київ, вул. Святошинська, 34, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості з якого вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, як це передбачено ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Проте, як вбачається із наявних в матеріалах справи конвертів з поштовими повідомленнями № 0103051641039, № 0103052456138 та № 0103052397379 останні були повернуті на адресу суду у зв`язку із відсутністю адресата (позивача) за адресою м. Київ, вул. Святошинська, 34.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами п. 4 та 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси .

З огляду на викладені обставини, враховуючи те, що ухвали направлялися на офіційну адресу позивача при тому, що останній не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження, суд дійшов висновку, що ухвали від 18.11.2019, 04.12.2019 та 18.12.2019 є врученими Товариству з обмеженою відповідальністю "РА Арго".

Таким чином позивач був належним чином повідомлений про засідання під час підготовчого провадження у справі № 910/23654/17 призначені на 04.12.2019, 18.12.2019 та 15.01.2020 відповідно.

Крім того, вказані ухвали суду були розміщенні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є публічним та загальнодоступним. А позивач був обізнаний про розгляд справи в господарському суді міста Києва, оскільки його представник приймав участь в засіданні Верховного суду при направлені справи на новий розгляд.

Однак всупереч викладеному вище, враховуючи неодноразовий судовий розгляд даної справи, представник позивача не з`являвся у підготовчі засідання призначені на 04.12.2019, 18.12.2019 та 15.01.2020, про причини таких неявкою суд не повідомляв, при тому, що ухвалою суду від 18.12.2019 його явка визнавалася обов`язковою у зв`язку з чим строк підготовчого провадження також було продовжено на 30 днів з метою надання йому можливості з`явитися в засідання та надати відповідні пояснення та докази.

Приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Нормами ст. 7 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Суд звертає увагу, що приписами ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору,або позивач (його представник ) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки , крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 встановлено, що на відміну від пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, яка як підставу залишення позовної заяви без розгляду передбачала неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або неявку представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору, наведені положення статей 202, 226 ГПК України в чинній редакції не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Також в означеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують можливості залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача , який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Так, скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/23654/17 та направляючи її на новий розгляд, суд касаційної інстанції у постанові від 19.09.2019 вказав про необхідність при новому розгляді справи перевірити та встановити наявність у справі доказів, які б підтверджували право власності або законного володіння у позивача на спірне майно на час укладення оспорюваного ним правочину; з`ясувати питання щодо того, чи перебувало майно на момент подачі позову та прийняття рішення у відповідача-2 та чи був він кінцевим володільцем цього майна; чи може рішення у справі вплинути на права і охоронювані законом інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Лека-О" у разі, якщо саме ця особа є кінцевим володільцем спірного майна і відповідно доцільності її залучення до участі у справі.

Частиною 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд повторно зазначає, що матеріали справи (після направлення справи на новий розгляд) не містять будь яких клопотань чи заяви позивача щодо розгляду справи без його участі.

В той час, ігнорування позивачем судових засідань за відсутності клопотання про розгляд справи без його участі позбавляє суд можливості вирішити даний спір по суті з урахуванням вказівок Верховного Суду в постанові від 19.09.2019 у справі № 910/23654/17, що виражається наступним чином.

Частиною 1 та 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже з огляду на наведені вище норми, суд дійшов висновку, що без пояснень позивача, як особи, яка звернулася до суду з даним позовом та на яку покладається обов`язок доведення своєї правової позиції щодо правомірності заявлених нею вимог, унеможливлюється й виконання вказівок викладених в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 910/23654/17, зокрема, шляхом подачі додаткових документів (наприклад витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно чи будь яких інших доказів) для з`ясування обставин щодо наявності чи відсутності права власності або законного володіння у позивача на спірне майно на час укладення оспорюваного ним правочину та щодо перебування майна на момент подачі позову та прийняття рішення у відповідача-2 та чи був він кінцевим володільцем цього майна.

Крім того враховуючи, вимогу позивача щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, останній знову ж таки для доведення своєї правої позиції повинен був надати суду належні та допустимі докази, щодо кінцевого володільця спірного майна (чи дійсно є таким Товариство з обмеженою відповідальністю "Лека-О") як про це вказано у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 910/23654/17 та при необхідності надати відповідне клопотання про залучення такої особи (кінцевого володільця спірного майна) до участі у розгляді справи, оскільки, у випадку задоволення позову, рішення по справі може вплину на права та обов`язки останнього.

Відтак з огляду на той факт, що суд не може самостійно збирати докази (за винятком існування сумнівів щодо достовірності останніх), а має право лише здійснювати перевірку наданих сторонами доказів, однак, зважаючи, що позивачем під час нового розгляду справи, описані вище дії не вчинено та доказів не надано, то суд позбавлений можливості надати оцінку таким доказам, що має своїм наслідком неможливість повного та об`єктивно вирішення спору по суті в строки визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що така поведінка позивача при розгляді даної справи призвела до формування, як у представників відповідачів, так і в суду думки щодо незацікавленості позивача у вирішенні спору по суті, а такі неодноразові неявки в підготовчі засідання, відсутність клопотання про розгляд справи за його відсутності були розцінені судом, як затягування судового процесу, при тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13. 09.2019 у справі № 916/3616/15.

Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, враховуючи неодноразову неявку позивача у підготовчі засідання, відсутність відповідного клопотання про розгляд справи без його участі та неможливості вирішення вказаного спору без додаткових пояснень та доказів щодо правової позиції та обґрунтування підстав для задоволення позову з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 910/23654/17, суд погоджується з позицією представників відповідачів-1,2 та вважає за доцільне залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РА Арго" без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 4 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Відтак, враховуючи зазначені вище норми, суд вказує, що сума сплаченого судового збору не повертається позивачу у зв`язку з тим, що підставою для залишення позову без розгляду слугувала неодноразова неявка позивача у підготовчі засідання.

Керуючись, ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 та 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РА Арго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 17.01.2020

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Баранов