Рішення

від 15.01.2020 по справі 916/3368/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3368/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача - Пронюк В.Я., довіреність

від відповідача - Григоренко О.В., довіреність

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул.Б.Хмельницького,6,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601) до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пішонівська, 37" (вул. Пішонівська, 37,Одеса,Одеська область,65029) про стягнення 77272,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пішонівська, 37", в якому просить господарський суд: про стягнення 77272,19 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору постачання природного газу № 3629/1617-ТЕ-23 від 20.10.2016р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2019 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/3368/19 за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзив на позов не надав, але звернувся до суду із заявою про зменшення штрафних санкцій, а саме пені до 5% від розрахованої Позивачем.

Позивач проти зменшення пені заперечував.

У судовому засіданні 15.01.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

20.10.2016 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір постачання природного газу № 3629/1617-ТЕ-23 (надалі - Договір) відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 6.1, якого, постачальник (Позивач) зобов`язався передати у власність споживачу (Відповідачу) у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаційями та іншими споживачами. Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Позивачем поставлено Відповідачу природний газ на загальну суму 534489,15 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач розрахувався за вказані обсяги переданого газу не в повному обсязі, у розмірі.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором № 3629/1617-ТЕ-23 від 20.10.2016р. в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 14423,84 грн., що не заперечується сторонами.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.2 Договору, у разі невиконання споживачем пункту 6.1 договору цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Судом перевірено правильність розрахунку пені виконаного Позивачем, та встановлено що він відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 3% річних за прострочення оплати поставленого газу за Договором становить 7956,25грн.

Судом перевірено правильність розрахунку 3% річних виконаного Позивачем, та встановлено що він відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що індекс інфляції за прострочення оплати поставленого газу за Договором становить 29345,22грн.

Судом перевірено правильність розрахунку індексу інфляції виконаного Позивачем, та встановлено що він відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, стягненню з відповідача підлягають пеня в розмірі 25546,87 грн., 3% річних в розмірі 7956,25грн. та інфляційні в розмірі 29345,22грн..

Крім того, господарський суд зазначає, що в силу частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 статті 233 цього ж Кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

На підставі наведеного, суд оцінивши всі доводи сторін по справі щодо заявленого позивачем у відзиві на позов клопотання про зменшення штрафних санкцій, дійшов обґрунтованого висновку, що існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваної суми пені на 50%, на підставі вищевказаних ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.05.2018р. по справі №917/1068/17.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача, без урахування зменшення розміру пені на 50 відсотків.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пішонівська, 37" (вул. Пішонівська, 37,Одеса,Одеська область,65029, код 38953495) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 20077720, адреса - 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) основного боргу в розмірі 14423,84 грн. ( чотирнадцять тисяч чотириста двадцять три грн. 84 коп.), пеню в розмірі 12773,44 грн. (дванадцять тисяч сімсот сімдесят три грн. 44 коп.), 3% річних в розмірі 7956,25 грн. ( сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість грн. 25 коп.), інфляційні витрати в розмірі 29345,22грн. (двадцять дев`ять тисяч триста сорок п`ять грн. 22 коп.) та 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп. ) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 20 січня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов