Постанова

від 08.04.2020 по справі 916/3368/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3368/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду Одеської області від 15.01.2020, суддя в І інстанції Літвінов С.В., повний текст якого складено 20.01.2020 в м. Одесі

у справі № 916/3368/19

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пішонівська, 37»

про стягнення 77 272,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ НАК Нафтогаз України ) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пішонівська, 37» про стягнення 77 272,19 грн., з яких: 14 423,84 грн. - основного боргу, 25 546,87 грн. - пені, 7 956,25 грн. - 3 % річних та 29 345,22 грн. - втрат від інфляції, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору постачання природного газу № 3629/1617-ТЕ-23 від 20.10.2016.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного з позивачем договору постачання природного газу № 3629/1617-ТЕ-23 від 20.10.2016 не виконав своєчасно та в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого позивачем природного газу, в результаті чого у відповідача утворився борг, який підлягає стягненню. Крім того, за порушення виконання своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу, відповідач відповідно до статті 611, частини 2 статті 625 ЦК України та умов п. 8.2 договору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми та пеню.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.01.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пішонівська, 37" на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» основного боргу в розмірі 14423,84 грн., пеню в розмірі 12773,44 грн., 3% річних в розмірі 7956,25 грн., інфляційні витрати в розмірі 29345,22грн. та 1921 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 14423,84 грн. за поставлений природний газ на підставі укладеного між сторонами у справі договору є обґрунтованою і підлягає задоволенню тому, що ОСББ "Пішонівська, 37" не виконано зобов`язання за договором щодо оплати позивачу поставленого природного газу.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних в заявлених позивачем до стягнення сумах, суд попередньої інстанції виходив з того, що обставини прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу у встановлені в договорі постачання природного газу № 3629/1617-ТЕ-23 від 20.10.2016 строки є доведеними та не спростовані відповідачем і є підставою для стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох відсотків річних, розмір яких визначений позивачем правильно.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені частково, місцевий господарський суд керуючись частиною 3 статті 551 ЦК України статтею 233 ГК України дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені на 50%. При цьому, суд виходив із інтересів обох сторін і враховував, що ОСББ "Пішонівська, 37" фінансується за рахунок платежів власників квартир. Поставлений за договором природний газ відповідачем використано для отримання теплової енергії для потреб населення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема, ст. 233 ГК України, ст. ст. 549-552, 599, 625 ЦК України, та неповне з`ясування усіх істотних обставин справи, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 12 773,44 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Таким чином, суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою. Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Втім, під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

Отже, враховуючи принципи добросовісності та справедливості, приймаючи до уваги мету створення та завдання Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача і вважає рішення господарського суду в частині зменшення пені незаконним, таким що порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Судом взагалі не було з`ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків, крім того нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором купівлі-продажу природного газу. Також, важкий фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідач зазначає, що задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції зважив на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, а також прийняв до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, та зважив на правовий статус відповідача, який є неприбутковою організацією, не здійснює комерційну господарську діяльність та існує виключно за рахунок внесків співвласників житлового будинку, і те, що основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання є мешканці житлового будинку. При цьому, стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, при цьому, сплата надмірних штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й інші суспільні інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного отримання споживачами послуг з теплопостачання, що надаються відповідачем.

Отже, доводи апелянта про те, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення пені не було об`єктивно оцінено, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 20.10.2016 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пішонівська, 37» (споживач) було укладено договір постачання природного газу №3629/1617-ТЕ-23, відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 6.1, якого, постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаційями та іншими споживачами. Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач за період з жовтня 2016 по березень 2017 року включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 534 489,15 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Однак відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства свої зобов`язання по оплаті вартості отриманого у період з жовтня 2016 по березень 2017 (включно) природного газу виконував неналежним чином та з порушенням передбаченого умовами договору терміну розрахунків, заборгованість становить 14 423,84 грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком та не заперечується відповідачем, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 25 546,87 грн., 3 % річних в сумі 7 956,25 грн. та втрати від інфляції в сумі 29 345,22 грн.

Перевіривши обчислені позивачем розрахунки пені, втрат від інфляції та процентів річних суд встановив, що вони відповідають умовам укладеного між сторонами договору та чинному законодавству, є арифметично вірними та відповідачем не спростовані як в цілому так і за їх складовими.

Разом з тим, судом першої інстанції також встановлено що відповідачем заявлено клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд на підставі приписів статті 233 ГК України зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 5% від заявленої позивачем до стягнення суми.

Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 423,84 грн. основного боргу, а також пені в розмірі 25 546,87 грн. на підставі п. 8.2 договору, 29 345,22 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 7 956,25 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахованих за зобов`язаннями з оплати газу, отриманого у спірний період.

Разом з тим, предметом апеляційного оскарження є висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для зменшення на 12773,44 грн. заявленого позивачем до стягнення розміру пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором.

Враховуючи встановлені приписами ст. 269 ГПК України межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів переглядає судове рішення в межах вимог апеляційної скарги.

Так з матеріалів справи вбачається, що відповідач у заяві про зменшення штрафних санкцій просив суд на підставі ст. 233 ГК України зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 5% грн. від заявленої позивачем суми.

Звертаючись з вказаною заявою про застосування ч. 2 ст. 233 ГК, яка дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій, відповідач посилався на те, що він використовував газ, отриманий від позивача, виключно для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачання гарячої води мешканцям житлового будинку, серед яких є сім`ї з маленькими дітьми, багатодітні родини, пенсіонери, інваліди, особи з невеликими прибутками. Борг перед позивачем виник внаслідок того, що мешканці житлового будинку несвоєчасно та не в повному обсязі сплачували послуги з опалення та підігріву води, для надання яких відповідач використовував отриманий у позивача природний газ.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Здійснивши аналіз доводів відповідача та наданих ним доказів господарський суд першої інстанції визнав доведеними обставини, на які послався відповідач, про те, що господарська діяльність відповідача в частині виробництва та постачання теплової енергії в гарячій воді є збитковою, що зумовлено невиконанням населенням зобов`язань за отримані послуги з централізованого опалення.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем умов договору № 3629/1617-ТЕ-23 від 20.10.2016

Отже, місцевий господарський суд, врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого природного газу, встановивши обставини збиткової господарської діяльності відповідача, відсутності в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання та обставини того, що несвоєчасна оплата за отриманий природний газ була спричинена неналежною платіжною дисципліною населення у здійсненні оплати послуг з централізованого опалення, взявши до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором постачання природного газу, правильно визнав зазначені обставини винятковими та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення з відповідача 25546,87 грн. пені за зобов`язаннями з оплати спожитого природного газу на 50%.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів не бере до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції норм, закріплених у статті 233 ГК України, статях 549-552, 599, 625 ЦК України, оскільки суд в повній мірі з`ясував всі обставини, передбачені зазначеною нормою, зокрема правильно встановив, що даний випадок є винятковим для зменшення пені.

Місцевий господарський суд з огляду на надане суду законом право на зменшення розміру штрафних санкцій та віднесення законом визнання розміру, до якого вони підлягають зменшенню, на розсуд суду, правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 12 773,44 грн та, відповідно, правильно відмовив у задоволенні решти частини позовних вимог про стягнення пені.

Слід зазначити, що задоволення місцевим господарським судом позовної вимоги про стягнення пені частково, свідчить про те, що суд в однаковій мірі врахував матеріальний стан та інтереси як позивача, так і відповідача. Наведеним спростовується посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при зменшенні пені не врахував інтереси позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що важкий фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, не може свідчити про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки не було єдиним мотивом для задоволення такого клопотання, а оцінено в сукупності з іншими обставинами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором постачання природного газу, зводяться до переоцінки доказів у справі та не можуть бути підставами для скасування судового рішення в оскаржуваній частині, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 3153,50 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 15 січня 2020 року у справі № 916/3368/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова підписана 08.04.2020.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Мишкіна М.А.