Постанова

від 16.01.2020 по справі 635/5568/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року

м. Харків

справа № 635/5568/17-ц

провадження № 22ц/818/515/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Колтунової А.І.,

за участю секретаря - Колосовської А.Р.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі - ОСОБА_1 , представник відповідача - ОСОБА_3 , Русько-Тишківська сільська рада Харківського району Харківської області, правонаступником якої є Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області, представник відповідача - Зінченко О.В.,

треті особи - Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області, ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 квітня 2019 року в складі судді Пілюгіної О.М.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області, правонаступником якої є Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області, треті особи: Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області, ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 та ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина, а саме: земельна ділянка, площею 0,6300 га, кадастровий номер: 6325181000:01:003:0063, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельна ділянка, площею 4,3653 га, кадастровий номер: 6325181000:02:002:0059, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельна ділянка, площею 2,0805 га, кадастровий номер: 6325181000:01:001:0134, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Жовтневої сільської ради Харківського району Харківської області.

Вказав, що з метою прийняття спадщини він звернувся до Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області з заявою від 15 вересня 2017 року, на підставі якої нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 122/2017.

Зазначив, що під час звернення до нотаріальної контори йому стало відомо, що його батько ОСОБА_5 12 жовтня 2012 року залишив заповіт, посвідчений секретарем виконкому Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області, яким усе своє майно, яке буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого б не складалося, заповів його брату - ОСОБА_1 .

Вказав, що заповіт ОСОБА_5 не відповідає чинному законодавству та має бути визнаний недійсним, оскільки заповіт не був підписаний ОСОБА_5 ; напис та підпис їх батька значно відрізняються від його дійсного підпису та почерку, що свідчить про підробку підпису та напису на заповіті, та заповіт не відповідає волі батька.

Зазначив, що заповіт очевидно підписаний іншою особою, а не його батьком, однак, жодних відомостей щодо того, що заповіт підписано іншою особою у зв`язку з хворобою або фізичною вадою заповідача, у його тексті немає.

Вказав, що за життя батько завжди мав намір залишити своє майно йому, на підтвердження чого 09 грудня 2008 року склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Колісник В.О., яким залишив все своє майно йому.

Зазначив, що 06 листопада 2009 року батько також подарував йому житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку до будинку розміром 0,8205 га за адресою: АДРЕСА_1 , що додатково підтверджує намір ОСОБА_5 залишити йому все своє майно та невідповідність оспорюваного заповіту волі заповідача.

Вказав, що оспорюваний заповіт суттєво впливає на його законні права та інтереси як спадкоємця першої черги після смерті батька та як спадкоємця за правом представлення щодо частки майна його діда, яке нібито передано за заповітом на користь відповідача.

Просив визнати заповіт від імені ОСОБА_5 , згідно якого на користь ОСОБА_1 заповідано все його майно, яке буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому за законом на день смерті, посвідчений секретарем виконкому Русько-Тишківської сільської ради ОСОБА_6., реєстровий №70 від 12 жовтня 2012 року, недійсним; стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, неправомірно відхилив його клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, позбавивши його права надати докази; що заповіт посвідчено не уповноваженою особою, оскільки секретар виконавчого комітету Русько-Тишківської сільської ради не мала права посвідчувати заповіт за відсутності рішення виконавчого комітету сільської ради, яке б надавало саме цій посадовій особі право на вчинення нотаріальних дій на території Жовтневої сільської ради, де був зареєстрований заповідач, а також відсутній будь-який лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо того, що у 2012 році для посвідчення заповіту необхідно було звертатися до виконавчого комітету Русько-Тишківської сільської ради; що заповіт посвідчено особою, що не має певного рівня знань та повноважень для вчинення нотаріальних дій; що відсутнє розпорядження голови виконкому про надання повноважень секретарю Русько-Тишківської сільської ради на вчинення нотаріальних дій; що у сільській раді відсутні відомості про наявність алфавітної книги обліку заповітів, про внесення даних про реєстрацію заповіту до Спадкового реєстру; що відомості про посвідчення заповіту внесено до реєстру лише 07 лютого 2017 року, хоча заповіт складено 12 жовтня 2012 року; що він тривалий час здійснював догляд за батьком та утримував його, на відміну від відповідача; що мати сторін - ОСОБА_4 ніколи не з`являлась до секретаря виконавчого комітету Русько-Тишківської сільської ради та не складала заяву про відмову від спадщини.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що позивачем не надано доказів наявності підстав для визнання заповіту ОСОБА_5 недійсним.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є батьками сторін у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .

12 жовтня 2012 року у селі Руські Тишки Харківського району Харківської області ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений секретарем виконкому Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області за реєстровим № 70, яким все належне йому майно заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 11, 38).

Заповіт ОСОБА_5 від 12 жовтня 2012 року зареєстровано у Спадковому реєстрі 07 лютого 2017 року реєстратором Харківської філії Державного підприємства Національні інформаційні системи , що підтверджується витягом №46669910 (а. с. 64).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а. с. 9).

Відповідно до листа Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області № 4641/02-14 від 27 грудня 2017 року після смерті ОСОБА_5 протягом шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця 10 лютого ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про прийняття спадщини звернувся син померлого ОСОБА_1 згідно заповіту, посвідченого 12 жовтня 2012 року Русько-Тишківською сільською радою Харківського району Харківської області за реєстровим № 70 та з заявою про відмову від прийняття спадщини - дружина померлого ОСОБА_4 , справжність підпису на якій посвідчена секретарем Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області.

Листом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області № 3198/01-16 від 15 вересня 2017 року ОСОБА_1 запропоновано звернутися до суду з питання оформлення спадкових прав на земельні ділянки, які розташовані на території Жовтневої сільської ради Харківського району Харківської області, після смерті батька - ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні документи, що безспірним порядком стверджують факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті спадкодавця у встановлений законом шестимісячний строк; не надані документи, що стверджують право власності та державну реєстрацію вищевказаного нерухомого майна на ім`я спадкодавця ОСОБА_5 (а. с. 13).

15 вересня 2017 року ОСОБА_1 подав до Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області заяву про намір звернення до суду з питання оформлення його спадкових прав на земельні ділянки та оскарження заповіту ОСОБА_5 від 12 жовтня 2012 року (а. с. 14).

Інші заяви по спадковій справі № 122/2017 від будь-яких спадкоємців не надходили; свідоцтво про право на спадщину після вищевказаного спадкодавця станом на 27 грудня 2017 року не видавалось (а. с. 65).

При цьому, ОСОБА_4 заперечує факт звернення із заявою про відмову від спадщини, про що надала заяву, справжність підпису на якій посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Колісник В.О. (а. с. 87).

Як вбачається з ухвали Харківського районного суду Харківської області від 05 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Липецького ВП ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення ОСОБА_1 за статтями 190, 358 КК України (а. с. 98). З листа Харківської місцевої прокуратури № 6 від 05 лютого 2019 року № 04-25-4137-18 вбачається, що досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 триває (а. с. 167-168).

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_6 пояснила, що як секретар Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області при посвідченні заповіту від імені ОСОБА_5 , діяла відповідно до норм чинного законодавства, в межах своєї компетенції. Зазначила, що секретар органу місцевого самоврядування за місцем проживання заповідача є родичкою ОСОБА_5 , тому не мала права вчиняти нотаріальні дії на ім`я і від імені свого чоловіка, та його родичів. ОСОБА_5 особисто звернувся до Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області для вчинення нотаріальних дій. Його особу було встановлено.

Як вбачається з листа Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 18 травня 2018 року розпочата процедура реорганізації Русько-Тишківської сільської ради шляхом приєднання до Циркунівської сільської ради, яка є правонаступником всього її майна, прав та обов`язків (а. с. 106-107).

У зв`язку з цим у судовому засіданні 19 квітня 2019 року ухвалою суду першої інстанції залучено до участі у справі як відповідача Циркунівську сільську раду Харківського району Харківської області.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року, справа № 515/1104/17, провадження № 61-38820св18; від 27 березня 2019 року, справа №491/1528/15-ц, провадження №61-23620св18.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що оспорюваний заповіт очевидно підписано не його батьком ОСОБА_5 , що свідчить про відсутність його волевиявлення на укладення такого правочину.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2018 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи - залишено без задоволення.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 липня 2019 року клопотання ОСОБА_1 - задоволено; призначено у справі судову посмертну почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

чи виконано (належить) підпис в третьому рядку поруч зі словами ОСОБА_5 в заповіті від 12 жовтня 2012 року, який посвідчений секретарем виконкому Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області ОСОБА_6., реєстровий номер № 70, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи підпис виконано іншою особою?

чи виконано особисто рукописний запис з першого по третій рядки Цей заповіт прочитаний мною уголос та власноручно підписаний ОСОБА_5 поруч з підписом в заповіті від 12 жовтня 2012 року, який посвідчений секретарем виконкому Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області ОСОБА_6., реєстровий номер № 70, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи рукописний текст виконано іншою особою?

чи виконано підпис та рукописні записи Цей заповіт прочитаний мною уголос та власноручно підписаний ОСОБА_5 підпис у документах: в заповіті від 12 жовтня 2012 року, який посвідчений секретарем виконкому Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області ОСОБА_6., реєстровий номер № 70, та підпис і рукописний запис Цей заповіт мною прочитаний вголос в присутності нотаріуса та підписаний мною власноручно Хребтов в заповіті від 09 грудня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області, зареєстрований в реєстрі за № 1787, однією особою?

особою якої статі виконано рукописний запис в заповіті від 12 жовтня 2012 року, який посвідчений секретарем виконкому Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області ОСОБА_6., реєстровий номер № 70 ?

Проведення експертизи доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України; оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 ; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

05 серпня 2019 року до Харківського апеляційного суду з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса надійшла справа з клопотанням про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи № 16424, яке складено 31 липня 2019 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено; витребувано з архівного відділу Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області пенсійну справу ОСОБА_5 та будь-які документи, в тому числі, заяви, квитанції, від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; витребувано з архівного відділу Виконавчого комітету Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області оригінал заповіту, складеного від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (заповіт посвідчений секретарем Русько-Тишківської сільської ради ОСОБА_6. 12 жовтня 2012 року за реєстровим номером № 70).

12 вересня 2019 року ОСОБА_1 через представника подав до суду апеляційної інстанції заву про долучення до матеріалів справи оригіналів документів, а саме: договору дарування між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від 06 листопада 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Колісник В.О. за реєстровим №1203 (два примірники по 1-му арк.), та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24541977 від 23 листопада 2009 року на 1-му арк.; заповіту ОСОБА_5 від 09 грудня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Колісник В.О. за реєстровим №1787 на 1-му арк., та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №17673824 від 09 грудня 2008 року на 1-му арк.; договору про користування електричною енергією між ОСОБА_5 та АК Харківобленерго №67134 від 22 серпня 2007 року на 1-му арк.

23 вересня 2019 року на виконання ухвали Харківського апеляційного суду про витребування доказів від Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області до суду надійшов оригінал заповіту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчений секретарем виконкому Русько-Тишківської сільської ради ОСОБА_6. 12 жовтня 2012 року за реєстровим номером 70, на 1-му арк.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у справі призначено судову посмертну почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

25 вересня 2019 року до суду апеляційної інстанції з Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №16 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області надійшов оригінал архівної пенсійної справи ОСОБА_5 .

Вищезазначені документи долучено до матеріалів справи, яка 25 вересня 2019 року направлена до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса для проведення експертизи згідно ухвали суду.

28 листопада 2019 року справа надійшла з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса разом з повідомленням про неможливість надання висновку від 22 листопада 2019 року №16424 (а. с. 54-55, том 2).

З вказаного повідомлення вбачається, що надані на дослідження експерту короткі рукописні записи та підписи різняться між собою, тому не можуть бути використані в якості зразків почерку та підпису ОСОБА_5 .

В суді апеляційної інстанції 16 січня 2020 року ОСОБА_1 та його представниця надали клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставлено такі ж самі питання, які були предметом розгляду першої експертизи, але в іншій експертній установі, яке ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року залишено без задоволення, оскільки додаткових доказів почерку та підпису померлого для проведення експертизи ОСОБА_1 та його представниця не надали.

Твердження позивача щодо того, що за життя його батько ОСОБА_5 завжди мав намір залишити своє майно йому, на підтвердження чого 09 грудня 2008 року склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Колісник В.О., яким залишив все своє майно йому, не можуть бути підставою для задоволення позову.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи 09 грудня 2008 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Колісник В.О. за реєстровим № 1787, яким заповів все своє майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заповіт внесено до Спадкового реєстру 09 грудня 2008 року (а. с. 15, 16).

Однак, згідно із статтею 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Отже, враховуючи, що заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт, наявність заповіту від 09 грудня 2008 року, яким ОСОБА_5 все майно заповів позивачу, не є підставою для визнання оспорюваного заповіту недійсним та не свідчить про відсутність у заповідача волевиявлення на його укладення, адже посвідчення нового заповіту є правом заповідача, яке він може реалізувати в будь-який час за власним бажанням.

Посилання ОСОБА_1 на укладення між ним та його батьком ОСОБА_5 договору дарування на підтвердження наміру ОСОБА_5 залишити все своє майно йому, також не можуть бути прийняті до уваги.

Так, з дублікату договору дарування будинку від 30 грудня 1982 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Жовтневої сільської ради народних депутатів Харківського району Харківської області Скороходовою В.М. за реєстровим № 33, вбачається, що ОСОБА_5 подарував ОСОБА_1 будинок, що знаходиться у селі Жовтневому, житловою площею 58 кв. м (а. с. 37).

Крім того, 09 грудня 2008 року ОСОБА_5 нотаріально посвідченою довіреністю уповноважив Хребтова Миколу Дмитровича бути його представником у державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях з питань оформлення права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17).

06 листопада 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Колісник В.О. за реєстровим № 1203, відповідно до умов якого ОСОБА_5 подарував ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку до будинку розміром 0,8205 га з яких: розміром 0,25 га з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, а розміром 0,5705 га - для ведення особистого підсобного господарства, за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12).

Проте, укладення зазначених правочинів щодо іншого нерухомого майна померлого не свідчить про відсутність у ОСОБА_5 наміру укласти оспорюваний заповіт та усунути свого другого сина від прав на його майно.

Доводи ОСОБА_1 щодо нікчемності заповіту ОСОБА_5 у зв`язку з порушенням вимог щодо порядку його посвідчення, зокрема, посвідчення не уповноваженою особою, судова колегія вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Частинами 3 та 4 статті 1247 ЦК України передбачено, що заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Частиною 4 статті 1, пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України Про нотаріат у редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту, також передбачено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування посвідчують заповіти (крім секретних) .

Пунктами 1.1., 1.4. розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року №3306/5, передбачено, що посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Як вбачається з матеріалів справи заповіт ОСОБА_5 від 12 жовтня 2012 року посвідчений у селі Руські Тишки секретарем виконкому Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області ОСОБА_6

ОСОБА_5 дійсно був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , яке згідно інформації Виконавчого комітету Слобожанської сільської ради Харківського району Харківської області № 02-20/414 від 02 жовтня 2017 року знаходиться на території Слобожанської сільської ради (а. с. 35).

Водночас, згідно з частиною 1 статті 41 Закону України Про нотаріат нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.

Посвідчення заповітів до таких передбачених законом винятків не належить, отже, заповідач міг звернутися до будь-якої уповноваженої посадової особи органу місцевого самоврядування для посвідчення заповіту, незалежно від реєстрації його місця проживання та місцезнаходження спадкового майна.

З тексту заповіту вбачається, що його посвідчення відбулось у селі Руські Тишки, а не у селі Жовтневому (Слобожанському), отже, секретар виконавчого комітету Русько-Тишківської сільської ради не вийшла за межі наданих їй повноважень.

Крім того, допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_6 пояснила, що секретар органу місцевого самоврядування за місцем проживання заповідача є його родичкою, тому не мала права вчиняти нотаріальні дії на ім`я і від імені свого чоловіка, та його родичів.

Статтею 9 Закону України Про нотаріат передбачено, що нотаріус та посадова особа органу місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім`я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи органу місцевого самоврядування не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім`я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не вправі посвідчувати заповіти та доручення на своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними.

Дійсно, як вбачається зі свідоцтва про смерть ОСОБА_5 керівником Виконавчого комітету Жовтневої сільської ради Харківського району Харківської області, є ОСОБА_8 (а. с. 9), тому вона не вправі була вчиняти нотаріальні дії відносно свого родича.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 родинні стосунки підтвердив.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що секретар виконавчого комітету Русько-Тишківської сільської ради не мала права посвідчувати заповіт за відсутності рішення виконавчого комітету сільської ради, яке б надавало саме цій посадовій особі право на вчинення нотаріальних дій на території Жовтневої сільської ради, де був зареєстрований заповідач, а також відсутній будь-який лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо того, що у 2012 році для посвідчення заповіту необхідно було звертатися до виконавчого комітету Русько-Тишківської сільської ради, не можуть бути прийняті до уваги, адже законом не передбачено обмеження заповідача у зверненні за посвідченням заповіту саме до посадової особи органу місцевого самоврядування за його місцем проживання, та нотаріальна дія вчинена на території села Руські Тишки, а не Жовтневого (Слобожанського).

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо того, що нотаріус при здійсненні нотаріальної діяльності обмежений нотаріальним округом згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не приймаються до уваги, оскільки оспорюваний заповіт посвідчено не нотаріусом, а посадовою особою органу місцевого самоврядування, діяльність якої регулюється іншими нормативно-правовими актами. Крім того, зазначена Інструкція втратила чинність ще до посвідчення оспорюваного заповіту, а саме 07 березня 2012 року.

Твердження ОСОБА_1 щодо того, що у сільській раді відсутні відомості про наявність алфавітної книги обліку заповітів, є безпідставними, оскільки не підтверджуються належними доказами.

Русько-Тишківською сільською радою Харківського району Харківської області повідомлено представника ОСОБА_1 про те, що сільська рада не має підстав для надання йому реєстру вчинення нотаріальних дій за жовтень 2012 року та посвідченої копії журналу для реєстрації нотаріальних дій, оскільки це призведе до порушення нотаріальної таємниці (а. с. 61-62).

Однак, зазначене не свідчить про відсутність у сільській раді належного документального оформлення вчинення нотаріальних дій.

Твердження апелянта про те, що заповіт посвідчено особою, що не має певного рівня знань та повноважень для вчинення нотаріальних дій, є лише його припущеннями, які не підтверджені жодними доказами.

Доводи ОСОБА_1 щодо нікчемності оспорюваного заповіту через його несвоєчасне внесення до Спадкового реєстру є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Пунктом 1.10. розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року №3306/5, передбачено, що відомості про посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування заповітів та інформація про їх скасування, зміну або видачу дубліката підлягають обов`язковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 491 "Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі".

Пунктами 5, 8, 10, 14 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі передбачено, що реєстраторами Спадкового реєстру щодо заповітів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування; заповітів і спадкових договорів, посвідчених консульськими установами України; заповітів, посвідчених (складених та/або прийнятих на зберігання) і зареєстрованих в іноземних державах згідно з Конвенцією ( 994_678 ), запити про реєстрацію яких в Україні на прохання заповідача подані Мін`юсту, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів є Держінформ`юст та його філії.

Посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання Держінформ`юсту або його філіям заяв про реєстрацію.

Заяви про реєстрацію подаються (надсилаються) Реєстратору в день вчинення відповідної нотаріальної дії.

Реєстратор здійснює державну реєстрацію посвідчених заповітів і спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів у Спадковому реєстрі: у день вчинення відповідної нотаріальної дії; протягом п`яти робочих днів після зміни місця зберігання заповіту, спадкового договору; протягом двох робочих днів після надходження на зберігання заповітів від осіб, що зазначені в статті 1252 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) і частині першій статті 40 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ); в день отримання заяви про реєстрацію, у тому числі, архівних заповітів.

Згідно з пунктом 1.3.2. Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року №1810/5, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" та його регіональні філії є реєстраторами Спадкового реєстру щодо заповітів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Матеріали справи свідчать про те, що заповіт ОСОБА_5 посвідчено 12 жовтня 2012 року та зареєстровано у Спадковому реєстрі 07 лютого 2017 року реєстратором Харківської філії Державного підприємства Національні інформаційні системи , що підтверджується витягом №46669910 (а. с. 64).

Отже, державна реєстрація заповіту проведена, та не скасована на даний час.

Реєстрація заповіту у Спадковому реєстрі не залежить від волі спадкодавця, а є технічною дією, від якої не залежить зміст заповіту і дата його посвідчення. Чинні вимоги закону не встановлюють порушення термінів внесення інформації до Спадкового реєстру, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для визнання заповіту недійсним.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 січня 2019 року, справа № 301/2702/16-ц, провадження № 61-26329св18; у постанові від 08 травня 2019 року, справа №343/2271/16-ц, провадження №61-32св19.

Виходячи з викладеного слід дійти висновку, що сам факт несвоєчасної реєстрації заповіту у Спадковому реєстрі не може слугувати підставою для визнання заповіту нікчемним.

Таким чином, зі змісту оскаржуваного заповіту вбачається, що його складено у письмовій формі, із зазначенням дати, місця його складення та засвідчено гербовою печаткою.

Підпис ОСОБА_5 , який позивачем не спростовано, на тексті правочину засвідчений секретарем Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області ОСОБА_6 , яка мала повноваження відповідно до статті 1251 ЦК України, статті 37 Закону України Про нотаріат , статті 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні на вчинення відповідної нотаріальної дії.

Аналізуючи вищевказані норми права та обставини справи слід дійти висновку, що позивач не довів того, що волевиявлення ОСОБА_5 під час складення ним заповіту не було вільним і не відповідало його волі та наявність порушень під час посвідчення заповіту, що мали б наслідком його нікчемність.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо того, що він тривалий час здійснював догляд за батьком та утримував його, на відміну від відповідача, отже, має право на спадщину, є безпідставними, оскільки вибір спадкоємців є правом заповідача, яке він здійснює на свій розсуд, та вказані обставини не свідчать про відсутність у померлого волевиявлення на укладення оспорюваного заповіту.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що мати сторін - ОСОБА_4 ніколи не з`являлась до секретаря виконавчого комітету Русько-Тишківської сільської ради та не складала заяву про відмову від спадщини, не приймаються до уваги, оскільки зазначені обставини не входять до предмета доказування у справі, оскільки не стосуються оспорюваного заповіту.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що 10 вересня 2019 року представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки заповіт складено 12 жовтня 2012 року, а з позовом ОСОБА_1 звернувся лише у 2017 році (а. с. 116), яка не може бути прийнята до уваги, оскільки позовна давність застосовується лише до обґрунтованих позовних вимог, проте, у даному разі у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Отже, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді І.О. Бровченко

А.І. Колтунова

Повний текст постанови складено 17 січня 2020 року.