Ухвала

від 04.05.2020 по справі 635/5568/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

04 травня 2020 року

м. Київ

справа № 635/5568/17

провадження № 61-2999ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В :

12 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, а заявникунадано строк для усунення її недоліків, зокрема, зазначити підстави касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 цього Кодексу.

Ухвалу суду від 16 березня 2020 року отримано заявником 28 березня 2020 року.

На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_2 надіслав уточнену касаційну скаргу, проте зазначені в ухвалі Верховного Суду від 16 березня 2020 року недоліки не усунув.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі та у її новій редакції заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не навів передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення конкретних випадків, наведених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог ухвали Верховного Суду від 16 березня 2020 року та процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Відповідно до частини третьої статті 185 , частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185 , 393 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Олійник