Рішення

від 20.01.2020 по справі 673/728/16-ц

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 673/728/16-ц

2/683/73/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

з участю: представника позивачки ОСОБА_1 -

адвоката Бриндака П.А.

представника відповідача АТ Українська залізниця -

Костенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/728/16-ц, 2/683/73/2020 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Українська залізниця , третя особа без самостійних вимог - Правобережне відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, про визнання незаконним контракту, спонукання відповідача до укладення трудового договору, поновлення на роботі, внесення змін до трудової книжки, стягнення коштів за невикористану відпустку, оплати лікарняних листів та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна залізниця (далі - ДТГО Південно-Західна залізниця ) про визнання незаконним укладеного контракту, спонукання відповідача до укладення трудового договору, поновлення на роботі, внесення змін до трудової книжки, стягнення коштів за невикористану відпустку, оплати лікарняних листів та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що відповідно до контракту №417 від 18 липня 2013 року вона працювала на посаді провідника пасажирських вагонів відокремленого підрозділу Вагонна дільниця станції Хмельницький ДТГО Південно-Західна залізниця . Наказом відокремленого підрозділу Вагонна дільниця станції Хмельницький ДТГО Південно-Західна залізниця від 27 вересня 2013 року № 879/ос її було звільнено з роботи з 30 вересня 2013 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Таке звільнення нею було оскаржено в судовому порядку й рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2014 року, яке набрало законної сили, було зобов`язано ДТГО Південно-Західна залізниця працевлаштувати її та сплатити на її користь середній заробіток у сумі 11158 грн. 62 коп. за період з 01 жовтня 2013 року по 01 січня 2014 року.

Вважає, що звільнення з роботи відбулось не після закінчення строкового трудового договору, а в рамках дії контракту. Тому, ухвалене рішення про покладання обов`язку про працевлаштування на відповідача суперечить ст.184 КЗпП України. Крім того, судом не було вирішено питання щодо негайного виконання рішення суду, через що наказ про прийняття на роботу був виданий відповідачем лише 12 червня 2014 року. Тому вважає, що її безпідставно не поновили на попередній роботі, а лише працевлаштували на іншу посаду та не поновили з нею контракт.

Вказує, що на момент звільнення з роботи, а саме 30 вересня 2013 року, їй було встановлено вагітність терміном 5 тижнів. В подальшому 17 березня 2014 року їй було видано листок непрацездатності у зв`язку із вагітністю, а 21 липня 2014 року - листок непрацездатності у зв`язку із пологами по 04 серпня 2014 року. Зазначені листки непрацездатності відповідач на

оплату за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування не передав та безпідставно повернув їй без проведення оплати, мотивуючи тим, що вона не має статусу застрахованої особи.

Також, 14 липня 2016 року вона звернулась до відповідача із заявою про виплату невикористаної відпустки за 2013 рік. Однак, відповідач відмовив їй у таких виплатах, посилаючись на те, що компенсація за невикористану відпустку їй була виплачена при звільненні.

Враховуючи вказане, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила: визнати незаконним (недійсним) контракт №417 від 18 липня 2013 року; визнати незаконним (недійсним) наказ №879/ос від 27 вересня 2013 року про звільнення; зобов`язати відповідача укласти з 01 жовтня 2013 року трудовий договір в письмовому вигляді; зобов`язати відповідача внести зміни до трудової книжки; визнати незаконними дії (бездіяльність) відповідача; зобов`язати відповідача поновити її на роботі на попередній посаді з 01 жовтня 2013 року; покласти обов`язок на відповідача здійснити оплату вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2013 року по 03 серпня 2014 року; стягнути з відповідача моральну шкоду за наслідками порушення трудового законодавства в розмірі 10000 грн.; зобов`язати відповідача здійснити оплату двох листків непрацездатності в розмірі 23669,80 грн. із застосуванням індексу інфляції за весь період; зобов`язати відповідача сплатити грошові кошти за 5 робочих днів невикористаної відпустки за 2013 рік з розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 169,07 грн., визначеного у рішенні Деражнянського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2014 року по справі №673/1568/13-ц, з нарахуванням компенсації з врахуванням індексу інфляції за весь період невиплати.

Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 15 вересня 2016 року замінено первісного відповідача ДТГО Південно-Західна залізниця на його правонаступника - публічне акціонерне товариство Українська залізниця (далі - ПАТ Укрзалізниця ).

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31 жовтня 2018 року Деякі питання акціонерного товариства Українська залізниця змінено тип публічного акціонерного товариства Українська залізниця з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство Українська залізниця , в зв`язку із чим ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2019 року до участі в справі залучено правонаступника ПАТ Українська залізниця - АТ Українська залізниця .

Крім того, ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2019 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Правобережне відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві та виключено з числа третьої особи у даній справі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, не з`явилась, надавши повноваження на представництво її інтересів адвокату Бриндаку П.А.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Бриндак П.А. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, та пояснив, що після закінчення 30.06.2005 року навчання за спеціальністю провідник пасажирських вагонів ОСОБА_1 було безстроково зараховано на роботу в залізничне депо Гречани , в подальшому її було переведено на станцію Фастів , а потім на станцію Жмеринка . За письмовою домовленістю між керівниками станції Жмеринка та станції Хмельницький її по переводу з місячним окладом 2330 грн. тимчасово - на час літніх пасажирських перевезень, з 18.07.2013 року до 01.10.2013 року перевели у відокремлений підрозділ вагонна дільниця станції Хмельницький ДТГО Південно-західна залізниця , про що у її трудовій книжці було зроблено запис №10. А тому, по закінченню строку дії вказаного контракту роботодавець зобов`язаний був з 01.10.2013 року перевести (повернути) ОСОБА_1 на попереднє та основне місце її роботи - до Жмеринської дирекції залізничних перевезень. Вказує, що якби ОСОБА_1 була проінформована, що по закінченню строку дії контракту, що складав 2 місяці 12 днів, її буде звільнено, вона б не надала своєї згоди на переведення, оскільки на той час була єдиною працюючою особою в сім`ї. Крім того, згідно наказу №664/ос від 18.07.2013 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу із місячним окладом

2330 грн., а після поновлення її на роботі згідно наказу №102/ос від 12.06.2014 року її оклад було безпідставно зменшено та визначено у розмірі 11,75 грн., що свідчить про порушення прав позивачки, зокрема порушення принципу незмінності істотних умов договору. Тому, відповідача слід зобов`язати внести зміни до зазначеного наказу щодо встановлення окладу на рівні, який змінився на 12.06.2014 року, але не нижче 2330 грн. Також просить врахувати, що в судовому засіданні представник відповідача Костенко В.М. визнав ту обставину, що ОСОБА_1 в день звільнення 30.09.2013 року мала працювати, була на робочому місці, відвідала відділ кадрів, де її повідомили, що вона звільнена з роботи з 30.09.2013 року наказом від 27.09.2013 року, тобто з ОСОБА_1 передчасно розірвали контракт та звільнили її з роботи. При цьому, ОСОБА_1 30.09.2013 року не видали завірену копію наказу про звільнення, трудову книжку, не здійснили повний розрахунок по заробітній платі та не виплатили компенсацію за невикористану відпустку, що є підставою для поновлення її на роботі та зміни формулювання причини звільнення, оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну у її незаконному звільненні, виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу через невидачу їй трудової книжки. Для розрахунку зазначених сум просить взяти середньоденний заробіток ОСОБА_1 в розмірі 169,07 грн., який визначено рішенням Деражнянського районного суду від 22.01.2014 року. Також, посилається на те, що 17.03.2014 року ОСОБА_1 було видано листок непрацездатності №966574 серія АГД у зв`язку з вагітністю та 21.07.2014 року листок непрацездатності №966987 серія АГД у зв`язку з пологами по 04.08.2014 року. Зазначені листки непрацездатності були передані до відділу кадрів, однак відповідач безпідставно повернув їх, не здійснюючи виплати, при цьому ігноруючи власний наказ №01-03/238 від 12.06.2014 року Про працевлаштування ОСОБА_1 , яким було зобов`язано відповідальну особу провести оплату лікарняних листів ОСОБА_1 згідно з чинним законодавством. Також просить врахувати, що ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свого порушеного права у строк, визначений законом, оскільки про свої порушені права вона дізналась лише тоді, коли звернулась за правовою допомогою до адвоката Бриндака П.А. і спільно з ним зробила письмові запити до відповідача у 2016 році. Одночасно просить застосувати ст.234 КЗпП України та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а також з урахуванням того, що після її звільнення їй не було видано ні трудової книжки, ні копії наказу про її звільнення.

Відповідач АТ Українська залізниця подало до суду відзив, який ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2019 року залишено без розгляду, оскільки його було подано з пропуском визначеного судом строку.

Разом з тим, в судовому зсіданні представник відповідача АТ Українська залізниця - Костенко В.М. проти позову категорично заперечив, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що ОСОБА_1 шляхом написання та підписання заяви від 18.07.2013 року добровільно висловила своє волевиявлення на переведення її у відокремлений підрозділ вагонна дільниця станції Хмельницький ДТГО Південно-західна залізниця й не зазначала про порушення будь-яких її трудових прав, в тому числі жодного разу не висловлювала своє непогодження із запропонованими умовами при працевлаштуванні у червні 2014 року. Зазначає, що позивачка у жовтні 2013 року була ознайомлена із наказом №879/ос від 27.09.2013 року та скористалась своїм правом на захист, звернувшись з відповідним позовом до суду із вимогами працевлаштувати її на займаній посаді, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу. Умови укладення контракту №417 від 18 липня 2013 року, правомірність видачі наказу №879/ос від 27.09.2013 року, підстави звільнення позивачки з роботи досліджувались судами у 2013 році, а тому вважає, що нею пропущено строк звернення до суду із вимогами про оскарження наказу №879/ос від 27.09.2013 року, поновлення на роботі, зобов`язання укласти трудовий договір та внесення змін до трудової книжки. Вказує, що 12 червня 2014 року ОСОБА_1 було працевлаштовано відповідно до рішення суду від 22 січня 2014 року та виплачено присуджені рішенням суду грошові кошти, тобто її трудові права було поновлено й на даний час вона перебуває у трудових відносинах з відповідачем, тому підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2013 року відсутні. Також

посилається на те, що ОСОБА_1 ще у 2013 році було виплачено компенсацію за 5 днів невикористаної відпустки, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Що стосується оплати лікарняних листків, то вказує, що ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах з відповідачем з дати видачі першого лікарняного листка - 17 березня 2014 року, а після працевлаштування - з 12 червня 2014 року не пред`являла їх до оплати, тим самим пропустила визначений законом річний строк, який обраховується з дня закінчення відпустки у зв`язку із вагітністю та пологами. Оскільки з боку відповідача відсутні будь-які порушення трудових прав ОСОБА_1 , тому вважає, що й відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, заподіяння якої, до того ж, позивачкою не доведено. Також зазначає, що належним відповідачем у даній справі повинно бути не АТ Українська залізниця , а ДТГО Південно-Західна залізниця , на що звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 15 серпня 2018 року.

Третя особа - Правобережне відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, яке належним чином повідомлене про час і місце розгляду справи, до суду свого представника не направило, натомість подало до суду письмові пояснення, у яких посилається на відсутність коштів на відрядження.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 липня 2013 року між відокремленим підрозділом Вагонна дільниця станції Хмельницький ДТГО Південно-Західна залізниця та ОСОБА_1 укладено контракт №417, відповідно до умов якого останню прийнято на роботу у вагонну дільницю в цех резерву провідників пасажирських вагонів за посадою провідник пасажирських вагонів.

Згідно із висновком ультразвукового обстеження, проведеного Деражнянською центральною районною лікарнею 30 вересня 2013 року у ОСОБА_1 встановлено стан вагітності, який відповідає 5 тижням.

Наказом відокремленого підрозділу Вагонна дільниця станції Хмельницький ДТГО Південно-Західна залізниця від 27 вересня 2013 року № 879/ос ОСОБА_1 звільнено з роботи з 30 вересня 2013 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту (пункт 2 стаття 36 КЗпП України).

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2014 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано ДТГО Південно-Західна залізниця працевлаштувати ОСОБА_1 та сплатити на її користь середній заробіток у сумі 11158 грн. 62 коп. за період з 01 жовтня 2013 року по 01 січня 2014 року.

На виконання вищезазначеного рішення суду 03 квітня 2014 року Деражнянський районний суд Хмельницької області видав виконавчий лист, який позивачкою було звернуто до примусового виконання.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 28 квітня 2014 року відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.

Наказом начальника відокремленого підрозділу вагонна дільниця станції Хмельницький ДТГО Південно-західна залізниця від 12 червня 2014 року № 102/ос ОСОБА_1 прийнята провідником пасажирських вагонів у парках відстою вагонів 3 розряду на роботу з 12 червня 2014 року, про що внесено відповідний запис до трудової книжки позивачки.

Також, ОСОБА_1 було виплачено середню заробітну плату за період з 01 жовтня 2013 року по 01 січня 2014 року.

Судом також встановлено, що 17 березня 2014 року ОСОБА_1 видано листок непрацездатності серія АГД в„–966574 (первинний) у зв`язку із вагітністю та 21 липня 2014 року - листок непрацездатності серія АГД №966987 у зв`язку із пологами по 04 серпня 2014 року. Листок непрацездатності серії АГД №966987, оформлений Деражнянською центральною районною лікарнею 21 липня 2014 року, є продовженням первинного.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Звертаючись до суду із позовом про захист порушених трудових прав, ОСОБА_1 в якості відповідача зазначила ДТГО Південно-Західна залізниця .

В ході судового розгляду справи ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 15 вересня 2016 року було замінено первісного відповідача ДТГО Південно-Західна залізниця на його правонаступника - публічне акціонерне товариство Українська залізниця , яке в подальшому змінило свою назву на акціонерне товариство Українська залізниця .

Частиною 4 статті 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію (ч.1 ст.105 ЦК України).

Законом України Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - Товариство), 100 відсотків акцій якого належать державі, управління і розпорядження його майном.

Згідно частин 1, 3, 6 статті 2 вказаного Закону утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту). Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

З 01.12.2015 року розпочата господарська діяльність ПАТ Українська залізниця , яке утворено на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (далі - Укрзалізниця), підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, що реорганізовані шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця , в тому числі і ДТГО Південно-Західна залізниця .

Відповідно до підпункту 4 пункту 5 вказаної постанови Кабінету Міністрів України Міністерству інфраструктури необхідно було вжити до 31 грудня 2015 року заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, зазначених у додатку 1.

Наказом ПАТ Укрзалізниця № 512-Ц/од від 30.11.2015 року Про деякі питання щодо реорганізації підприємств, установ залізничного транспорту визначено, що 30.11.2015 є датою закінчення господарської діяльності Укрзалізниці та підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 постанови КМУ від 25.06.2014 № 200.

Постановою Кабінету Міністрів України Про деякі питання акціонерного товариства Українська залізниця від 31.10.2018 № 938 змінено тип ПАТ Українська залізниця з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство Українська залізниця .

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (інформація є у вільному доступі) про юридичну особу на час розгляду справи Державне територіально-галузеве об`єднання Південно-Західна залізниця (код 04713033) з 06 серпня 2014 року перебуває в стані припинення, запис про його припинення в єдиному державному реєстрі відсутній.

Отже, ДТГО Південно-Західна залізниця (код 04713033) в силу ст. 47 ЦПК України володіє цивільною процесуальною дієздатністю, є самостійним суб`єктом трудового права, як організація, що має статус юридичної особи.

З огляду на наведене, належним відповідачем у даній справі повинно бути ДТГО Південно-Західна залізниця .

Позовні вимоги ОСОБА_1 вже були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій.

Однак, постановою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 29 січня 2018 року у даній справі було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що належним відповідачем у даній справі повинно бути ДТГО Південно-Західна залізниця , однак наявність чинної ухвали Деражнянського районного суду Хмельницької області від 15 вересня 2016 року про заміну відповідача ДТГО Південно-Західна залізниця на належного відповідача ПАТ Українська залізниця унеможливлює поновлення та захист порушених прав позивача.

В зв`язку із цим, Верховним Судом було дано вказівку суду першої інстанції об`єктивно дослідити наявні у справі докази, встановити всі обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, встановити коло осіб, які повинні нести відповідальність щодо порушених трудових прав позивача.

Згідно ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до положень ч.2, ч.4 ст.51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Про заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

За змістом норм процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.

Згідно з ч.5 ст.12 ЦПК України, п.1 ч.1 ст.189 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Разом з тим, суд не може примушувати сторін до вчинення тих чи інших процесуальних дій, оскільки це суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача суд відмовляє у задоволенні позову.

Суд, в силу покладених на нього процесуальним законом повноважень, позбавлений можливості самостійно визначати суб`єктний склад учасників справи, проте, встановивши, що у справі не залучено суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, суд відмовляє у позові з цих підстав.

Також, згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди повинні враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З огляду на зазначене, вирішення питання заміни неналежного відповідача має

здійснюватись судом першої інстанції за клопотанням позивача, а не з власної ініціативи. В силу покладених процесуальним законом повноважень суд роз`яснює позивачеві його процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення таких дій, а встановивши, що у справі не залучено суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, відмовляє у позові з цих підстав.

Виконуючи вищезазначені вимоги ст.ст.12, 51, 189 ЦПК України, а також вказівку Верховного Суду, викладену у постанові від 15 серпня 2018 року щодо визначення кола осіб, які повинні нести відповідальність щодо порушених трудових прав ОСОБА_1 , судом неодноразово у судових засіданнях 18 січня 2019 року, 12 квітня 2019 року та 17 травня 2019 року було роз`яснено представнику позивачки ОСОБА_1 - адвокату Бриндаку П.А., що належним відповідачем у даній справі повинно бути ДТГО Південно-Західна залізниця , а також роз`яснено порядок заміни неналежного відповідача належним та можливі наслідки розгляду заявлених вимог щодо неналежного відповідача.

Однак, представник позивачки Бриндак П.А. із заявою про заміну неналежного відповідача АТ Українська залізниця на належного - ДТГО Південно-Західна залізниця до суду не звертався, а навпаки протягом усього часу розгляду справи наполягав, що належним відповідачем у даній справі має бути саме АТ Українська залізниця .

Натомість, із клопотанням про заміну неналежного відповідача АТ Українська залізниця на належного - ДТГО Південно-Західна залізниця звертався представник відповідача Костенко В.М., однак ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2019 року у задоволенні його клопотання було відмовлено з тих підстав, що в силу ст.51 ЦПК України сторона відповідача не наділена правом звернення із таким клопотанням. При цьому, при вирішенні зазначеного клопотання представник позивачки - адвокат Бриндак П.А. проти заміни відповідача на ДТГО Південно-Західна залізниця категорично заперечував, вказуючи, що відповідачем у даній справі має бути АТ Українська залізниця , що підтверджується протоколом судового засідання від 17 травня 2019 року та звукозаписом судового засідання.

Оскільки судом встановлено, що належним відповідачем у даній справі повинно бути ДТГО Південно-Західна залізниця , а сторона позивача в порядку ст.51 ЦПК України не зверталась до суду із клопотанням про заміну неналежного відповідача АТ Українська залізниця на належного - ДТГО Південно-Західна залізниця , навіть після неодноразового роз`яснення судом наслідків не вчинення такої процесуальної дії, тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ Українська залізниця про визнання незаконним контракту, спонукання відповідача до укладення трудового договору, поновлення на роботі, внесення змін до трудової книжки, стягнення коштів за невикористану відпустку, оплати лікарняних листів та стягнення моральної шкоди слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Українська залізниця , третя особа без самостійних вимог - Правобережне відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, про визнання незаконним контракту, спонукання відповідача до укладення трудового договору, поновлення на роботі, внесення змін до трудової книжки, стягнення коштів за невикористану відпустку, оплати лікарняних листів та стягнення моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне

оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство Українська залізниця , місце знаходження: вул. Тверська,5 м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 41022900.

Третя особа: Правобережне відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, місце знаходження: пл. Спортивна,3 м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 41865032.

Повне рішення складено 20 січня 2020 року.

Суддя: