Постанова

від 16.01.2020 по справі 910/1654/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2020 р. Справа№ 910/1654/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Ботвінцев Г.А. - адвокат

від третьої особи 2: Кізленко В.А. - адвокат

він інших учасників судового процесу: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Компанії Юнагро Файненс Лімітед (Unagro Finance Limited) та ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019, повний текст якого складений 10.10.2019,

у справі № 910/1654/19 (судді Літвінова М.Є.)

за позовом Компанії Юнагро Файненс Лімітед (Unagro Finance Limited)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Світанок (Агро)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю Лу Інвест (LU INVEST)

2. ОСОБА_1

про визнання недійсними пунктів Статуту

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про зміну предмета позову (а.с. 87-89 т. 1), заявлено про визнання недійсними п.п. 8.5, 8.7 та 9.1.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Світанок (Агро) , зареєстрованого 29.11.2013 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією реєстратором Савенковою О.В. (номер запису 10701050019033140).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- положення п. 8.5 спірного Статуту, якими встановлено, що: з питань, зазначених у підпунктах 8.3.2, 8.3.3, 8.3.9, 8.3.10, 8.3.11 та 8.3.12 пункту 8.3 Статуту, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують всі учасники товариства одноголосно , не відповідають вимогам ст.ст. 59 та 64 Закону України Про господарські товариства , порушують права позивача як учасника товариства, оскільки встановлюють інші правила визначення кворуму та кількість голосів, необхідних для прийняття рішення, ніж встановлені статтями 59 та 64 Закону України Про господарські товариства ;

- пункт 9.1.3 спірного Статуту, який встановлює, що: всі члени Дирекції обираються загальними зборами учасників у наступному порядку: кандидатура генерального директора пропонується Товариством з обмеженою відповідальністю Лу Інвест , а кандидатура фінансового директора пропонується Компанією Юнагро Файненс Лімітед (Unagro Finance Limited); Всі учасники зобов`язуються підтримувати кандидатури членів дирекції, що пропонуються для обрання у порядку, визначеному у цьому пункті 9.1 Статуту , суперечить Закону України Про господарські товариства , який передбачає право кожного учасника товариства брати участь в обранні виконавчого органу товариства та вносити свої пропозиції, та нівелює право учасника брати участь в управлінні товариством та формуванні його виконавчих органів;

- пункт 8.7 спірного Статуту, яким встановлено, що Загальні збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що в сукупності володіють більш як 60 відсотками голосів не відповідають нормам чинного Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , а саме нормам ст. 34 закону, яка регулює порядок прийняття рішення загальними зборами учасників з питань порядку денного, та розділу Прикінцеві та перехідні положення вказаного закону, а також не відповідали нормам ст. 60 Закону України Про господарські товариства .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2019, повний текст якого складений 10.10.2019, у справі № 910/1654/19 позов задоволено частково, визнано недійсним Статут Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Світанок (Агро) в частині пунктів 8.5 та 9.1.3, в іншій частині в позові відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- п. 8.5 Статуту фактично встановлює, що для прийняття рішення щодо тих питань, які передбачені у ст. 41 та 64 Закону України Про господарські товариства (в редакції станом на 29.11.2013), а саме: внесення змін та доповнень до статуту товариства або викладення статуту у новій редакції (п. 8.3.2); зміна розміру статутного капіталу товариства (п. 8.3.3); виключення учасника з товариства (п. 8.3.11) необхідна кількість голосів у розмірі 100% (за такі рішення повинні проголосувати всі учасники товариства одноголосно, тобто, по суті, передбачено прийняття рішення, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності 100 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства), проте ст. 59 Закону України Про господарські товариства (в редакції станом на 29.11.2013) встановлено порядок прийняття загальними зборами рішень з окремих питань та чітко визначено кількість голосів, необхідних для прийняття таких рішень, а посилання на можливість передбачити в статуті інший відсоток голосів, необхідний для прийняття зазначених в цій статті рішень, у вказаній статті відсутнє, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання недійсним Статуту в частині пункту 8.5: З питань, зазначених у підпунктах 8.3.2, 8.3.3, 8.3.9, 8.3.10, 8.3.11 та 8.3.12 пункту 8.3 Статуту, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують всі Учасники Товариства одноголосно ;

- Законом України Про господарські товариства (в редакції станом на 29.11.2013) передбачено право кожного учасника товариства брати участь в обранні виконавчого органу товариства та вносити свої пропозиції, проте встановлення у спірному Статуті обов`язку для учасників товариства голосувати на загальних зборах певним чином (всі учасники зобов`язуються підтримувати кандидатури членів дирекції, що пропонуються для обрання, - п. 9.1.3 Статуту), нівелює саме право учасника товариства брати участь в управлінні товариством, зокрема у формуванні виконавчого органу товариства, у той спосіб (у тій формі), який буде вважати за необхідним задля досягнення цілей товариства, а саме позбавляє учасника товариства права не підтримати кандидатури членів дирекції, що пропонуються до обрання, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання недійсним Статуту, в частині пункту 9.1.3;

- редакція п. 8.7 спірного Статуту не суперечила нормам ст. 60 Закону України Про господарські товариства станом на дату затвердження статуту в новій редакції - станом на 29.11.2013, а набуття чинності з 17.06.2018 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю не свідчить про автоматичну недійсність статуту чи окремих положень статуту, які приймалися відповідно до положень Закону України Про господарські товариства та чинного на той час законодавства.

- при цьому, згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Наведену норму потрібно тлумачити так, що протягом року з дня набрання чинності Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству, зокрема, Закону України Про господарські товариства . При цьому, у випадку, якщо протягом перехідного періоду (одного року з дня набрання чинності законом) товариство вносить зміни до статуту, така редакція статуту товариства після внесення змін повинна відповідати Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , а у випадку, якщо товариство не внесе відповідні зміни до статуту через рік після набрання чинності Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , то у такому разі положення статуту, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються, натомість учасники товариства повинні керуватися нормами Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю .

При розгляді спору сторін суд першої інстанції зазначив про те, що:

- заява про застосування позовної давності, яка була подана представником відповідача 16.05.2019, була відкликана відповідачем, та судом у судовому засіданні 17.07.2019 було постановлено протокольну ухвалу, якою було залишено поза увагою вказану заяву про застосування позовної давності;

- не є підставою для застосування судом позовної давності подана третьою особою 2 заява про застосування позовної давності, оскільки заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням, 18.10.2019 Компанія Юнагро Файненс Лімітед (Unagro Finance Limited) звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/1654/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту 8.7 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Світанок (Агро) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

У апеляційній скарзі позивач послався на те, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст. 34 та глави VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю , Закону України Про господарські товариства , в тому числі, в редакції Закону України Про внесення змін до статті 60 Закону України Про господарські товариства щодо зменшення кворуму загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на ті ж самі обставини, що й при звернення до суду першої інстанції з цим позовом.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019 справа № 910/1654/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою від 11.11.2019 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії Юнагро Файненс Лімітед (Unagro Finance Limited) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019у справі № 910/1654/19, справу призначено до розгляду на 18.12.2019 о 12:20, встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, клопотань та письмових пояснень - до 04.12.2019.

Не погоджуючись з рішенням, 29.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/1654/19 в частині часткового задоволення позовних вимог про визнання недійсними пунктів 8.5 та 9.1.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Світанок (Агро) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 послався на те, що:

- судом першої інстанції третю особу - Товариство з обмеженою відповідальністю Лу Інвест (LU INVEST) не було повідомлено про час та місце судових засідань в порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах, вчиненої у Гаазі 15.11.1965 року;

- з системного аналізу положень Закону України Про господарські товариства , ЦК України, ГК України стає очевидним, що законодавець надав право учасникам товариства самостійно визначати в статуті кількість голосів (включаючи і 100%), необхідних для прийняття зборами учасників рішень за умови, що така кількість голосів буде перевищувати 50% від загальної кількості голосів;

- пунктом 9.1.3 спірного Статуту не нівелюється право позивача брати участь в управлінні товариством, адже кандидатура Фінансового директора пропонується позивачем, а інші учасники товариства її підтримують, тобто позивач має свого представника в колегіальному органі товариства, який за своїми функціональними правами прирівнюється до кандидатури Генерального директора;

- у випадку визнання недійсними п. 9.1.3 спірного Статуту буде порушено певний паритет на управління товариством, оскільки позивач, володіючи 50,01 % (більшістю) голосів, зможе під час голосування на загальних зборах учасників одноособово приймати рішення щодо призначення та звільнення усіх членів виконавчого органу товариства.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 06.11.2019 апеляційна скарга ОСОБА_1 у справі № 910/1654/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою від 11.11.2019 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/1654/19, апеляційні скарги Компанії Юнагро Файненс Лімітед (Unagro Finance Limited) та ОСОБА_1 об`єднані в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, клопотань та письмових пояснень - до 04.12.2019.

Ухвалами від 11.11.2019, з метою належного повідомлення третьої особи 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Лу Інвест (LU INVEST), місцезнаходженням якого є Латвійська Республіка, про час та місце слухання апеляційної скарги та враховуючи те, що з відомостей, які містяться на офіційному сайті Гаазької конвенції з міжнародного права ( https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/status-table/notifications/?csid=409&disp=resdn ), слідує, що Латвійська Республіка не заперечує проти вручення юридичних документів через поштові канали безпосередньо адресату на території Латвії (п. а ст. 10 про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах, вчиненої у Гаазі 15.11.1965 року) за умови, якщо документ, який вручається, складений латиською мовою або до нього доданий переклад на латиську мову, а документи надіслані з повідомленням, вирішено за можливе направити вказані ухвали з перекладом на латиську мову безпосередньо третій особі 1 рекомендованим листом з повідомленням, для чого апелянтів зобов`язано надати суду нотаріально засвідчені переклади на латиську мову копій вказаних ухвал в трьох примірниках.

Відповідні нотаріально засвідчені переклади на латиську мову копій вказаних ухвал до суду були надані третьою особою 2 - 19.11.2019, а позивачем - 28.11.2019 та направлені судом на відомі адреси третьої особи 1 - 20.11.2019 та 29.11.2019 відповідно.

04.12.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу третьої особи 2, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу третьої особи 2 без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду мста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/1654/19 у частині позовних вимог про визнання недійсними п.п. 8.5, 9.1.3 спірного Статуту - без змін.

04.12.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якій відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити рішення Господарського суду мста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/1654/19 без змін.

13.12.2019 до суду від третьої особи 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому третя особа 2 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним п. 8.7 спірного Статуту, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

У вказаному відзиві третя особа 2 просить поновити строк для його подання, посилаючись на те, що з текстом апеляційної скарги він ознайомився лише 12.12.2019 під час ознайомлення з матеріалами справи в приміщення суду (у відзиві помилково зазначено 12.11.2019 - примітка суду).

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Ухвалою від 11.11.2019 якою відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії Юнагро Файненс Лімітед (Unagro Finance Limited), встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, клопотань та письмових пояснень - до 04.12.2019.

Статтею 114 ГПК України встановлено, що:

- суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

- строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що копію апеляційної скарги позивачем третій особі 2 направлено до Латвії, на доказ чого до апеляційної скарги додано фіскальний чек від 18.10.2019 щодо поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором RI010494036UA.

При цьому з відомостей, які містяться на он-лайн ресурсі Укрпошти Відстеження поштових пересилань ( https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ), слідує, що дані про відправлення за номером RI010494036UA на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

Вказані обставини не дають можливості встановити дату отримання третьою особою 2 копії апеляційної скарги позивача.

Водночас з матеріалами справи представник третьої особи 2 ознайомився лише 12.12.2019.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає за можливе задовольнити подане третьою особою 2 клопотання та поновити йому строк для подання відзиву на апеляційну скаргу позивача.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Калатай Н.Ф. у відпустці з 16.12.2019 по 26.12.2019, судове засідання призначене на 18.12.2019 не відбулось, з огляду на що ухвалою від 27.12.2019 розгляд справи призначено на 16.01.2020 о 12:00.

Станом на 16.01.2020 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач та третя особа 1 представників в судове засідання не направили, про причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представник відповідача та третьої особи 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представники позивача та третьої особи 2 свої апеляційні скарги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, проти задоволення апеляційних скарг один одного заперечили.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи 2, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Золотий Світанок (АГРО) (далі Товариство) зареєстровано Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 14.12.2006, запис № 10741020000021871, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.02.2019 (а.с. 32-39 т. 1).

Станом на листопад 2013 року учасниками Товариства були Компанія Nap Holdings (Ukraine) Limited (Нап Холдингз (Юкрейн) Лімітед) (50,01% статутного капіталу), третя особа 1 (45,99% статутного капіталу) та третя особа 2 (4% статутного капіталу), що підтверджується змістом протоколу № 21 Загальних зборів учасників Товариства від 22.11.2013 (а.с. 61-63 т. 1).

22.11.2013 відбулись загальні збори учасників Товариства, рішення яких оформлені протоколом № 21 Загальних зборів учасників Товариства (а.с. 61-63 т. 1) (далі Протокол).

На порядок денний вказаних загальних зборів були поставлені питання:

1. Про надання згоди на вихід Компанії Nap Holdings (Ukraine) Limited (Нап Холдингз (Юкрейн) Лімітед) зі складу учасників Товариства.

2. Про визначення нового складу учасників Товариства та затвердження розміру часток участі у статутному капіталі Товариства.

3. Про внесення змін до Статуту Товариства в зв`язку зі зміною місцезнаходження учасника - третьої особи 1.

4. Про затвердження нової редакції Статуту Товариства.

5. Про надання повноважень Генеральному директору Товариства на здійснення всіх дій, необхідних для державної реєстрації Статуту Товариства відповідно до чинного законодавства.

Зі змісту вказаного протоколу слідує, що на зборах були присутні учасники Товариства - Компанія Nap Holdings (Ukraine) Limited (Нап Холдингз (Юкрейн) Лімітед), третя особа 1 та третя особа 2, тобто особи, які володіють 100% голосів, а також запрошена особа - позивач.

За результатами розгляду порядку денного, учасники прийняли рішення:

1. У зв`язку з відчуженням Компанією Nap Holdings (Ukraine) Limited (Нап Холдингз (Юкрейн) Лімітед) своєї частки у розмірі 50,01 % статутного капіталу Товариства на користь позивача надати згоду на вихід Компанії Nap Holdings (Ukraine) Limited (Нап Холдингз (Юкрейн) Лімітед) зі складу учасників Товариства.

2. У зв`язку з набуттям позивачем частки у розмірі 50,01 % статутного капіталу Товариства:

2.1 затвердити новий склад учасників Товариства: позивач, третя особа 1 та третя особа 2;

2.2 визначити, що статутний капітал Товариства належить учасникам у наступних частках: позивач - 50,01% статутного капіталу, третя особа 1 - 45,99% статутного капіталу; третя особа 2 - 4% статутного капіталу;

3. У зв`язку із зміною місцезнаходження учасника Товариства - ТОВ Лу Інвест провести відповідні зміни у Статуті Товариства;

4. Затвердити нову редакцію Статуту Товариства, що відображає зміну у складі учасників Товариства, зміну місцезнаходження учасника Товариства та підписати його;

5. Зобов`язати Генерального директора Товариства забезпечити державну реєстрацію нової редакції Статуту Товариства відповідно до чинного законодавства України.

Протокол підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яких було обрано головою загальних зборів та секретарем загальних зборів відповідно, а також представниками Компанії Nap Holdings (Ukraine) Limited (Нап Холдингз (Юкрейн) Лімітед), позивача та третьої особи 1.

Зі змісту Протоколу слідує, що з усіх питань учасники голосували За - одноголосно.

Статут Товариства (нова редакція), затверджений рішенням вищезгаданих загальних зборів (а.с. 40-60 т. 1) (далі Статут), підписаний учасниками Товариства - позивачем, третьою особою 1 та третьою особою 2.

Державну реєстрацію Статуту проведено 29.11.2013 державним реєстратором, № запису 10701050019033140.

Отже, на час звернення позивача до суду з цим позовом (11.02.2019) учасниками Товариства є позивач (50,01% статутного капіталу), третя особа 1 (45,99% статутного капіталу) та третя особа 2 (4% статутного капіталу).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить визнати недійсними п.п. 8.5, 8.7 та 9.1.3 Статуту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- положення п. 8.5 спірного Статуту, якими встановлено, що: з питань, зазначених у підпунктах 8.3.2, 8.3.3, 8.3.9, 8.3.10, 8.3.11 та 8.3.12 пункту 8.3 Статуту, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують всі учасники товариства одноголосно , не відповідають вимогам ст. 59 та 64 Закону України Про господарські товариства , порушують права позивача як учасника товариства, оскільки встановлюють інші правила визначення кворуму та кількість голосів, необхідних для прийняття рішення, ніж встановлені статтями 59 та 64 Закону України Про господарські товариства ;

- п. 9.1.3 спірного Статуту, який встановлює, що: всі члени Дирекції обираються загальними зборами учасників у наступному порядку: кандидатура генерального директора пропонується Товариством з обмеженою відповідальністю Лу Інвест , а кандидатура фінансового директора пропонується Компанією Юнагро Файненс Лімітед (Unagro Finance Limited); Всі учасники зобов`язуються підтримувати кандидатури членів дирекції, що пропонуються для обрання у порядку, визначеному у цьому пункті 9.1 Статуту , суперечить Закону України Про господарські товариства , який передбачає право кожного учасника товариства брати участь в обранні виконавчого органу товариства та вносити свої пропозиції, та нівелює право учасника брати участь в управлінні товариством та формуванні його виконавчих органів;

- п. 8.7 спірного Статуту, яким встановлено, що Загальні збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що в сукупності володіють більш як 60 відсотками голосів , не відповідають нормам чинного Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , а саме нормам ст. 34 закону, яка регулює порядок прийняття рішення загальними зборами учасників з питань порядку денного, та розділу Прикінцеві та перехідні положення вказаного закону, а також не відповідали нормам ст. 60 Закону України Про господарські товариства .

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, з чим колегія суддів у повному обсязі погодитись не може з огляду на таке.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 113 ЦК України встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Товариство за своєю організаційно-правовою формою відноситься до господарських товариств.

Відповідно до 11-1 Закону України Про господарські товариства , законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.

Товариство з обмеженою відповідальністю є одним із видів господарських товариств, правовий статус та діяльність якого з 17.06.2018 визначає Закон України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (далі Закон), а до вказаного часу - Закон України Про господарські товариства .

За змістом ч. 1 ст. 88 ЦК України статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень тощо.

Статут містить норми, які є обов`язковими для учасників (засновників, членів) товариства (господарства, установи), його посадових осіб.

Підставами для визнання акта, у тому числі статуту, недійсним є, зокрема, його невідповідність вимогам чинного законодавства.

Згідно з п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів № 13 від 24.10.2008, підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з п. 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин , під час розгляду справ про визнання недійсними установчих документів господарським судам слід виходити з того, що статут є локальним нормативним актом, а не правочином, тому до нього не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину.

Визнати недійсним статут юридичної особи повністю або в частині можливо у випадку його невідповідності вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (ч. 3 п. 5.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин ).

Отже, редакція Статуту Товариства на момент його затвердження загальними зборами учасників Товариства 22.11.2013 мала відповідати вимогам чинного на той момент законодавства, - Закону України Про господарські товариства та положенням ЦК України і ГК України, які регулювали питання діяльності товариств з обмеженою відповідальністю.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним п. 8.7 Статуту, яким встановлено, що Загальні збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що в сукупності володіють більш як 60 відсотками голосів , колегія суддів зазначає таке.

У обґрунтування вказаних вимог позивач послався на те, що положення п. 8.7 Статуту не відповідають нормам чинного Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , а саме, ст. 34 Закону, яка регулює порядок прийняття рішення загальними зборами учасників з питань порядку денного, та пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, які встановлюють, що протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом, а також не відповідали нормам ст. 60 Закону України Про господарські товариства у редакції, яка діяла станом на день набрання чинності Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю .

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України Про господарські товариства (тут і далі в редакції, яка діяла станом як на 22.11.2013, дата затвердження Статуту загальними зборами учасників Товариства, так і на 29.11.2013, дату державної реєстрації Статуту) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Як вбачається з п. 8.7 Статуту Товариства, загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що в сукупності володіють більш як 60 відсотками голосів. Прийняті загальними зборами учасників рішення мають силу і для учасників, які були відсутні на загальних зборах.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що редакція пункту 8.7 Статуту Товариства не суперечила нормам ст. 60 ЗУ Про господарські товариства станом на дату затвердження Статуту, є вірним.

При цьому, колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що редакція ч. 1 ст. 60 Закону України Про господарські товариства , яка встановила, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів (про що позивач зазначає в Заяві про зміну предмета позову (а.с.87-89 т.1) - примітка суду), почала діяти з 13.12.2015, дати набрання чинності Законом України Про внесення змін до статті 60 Закону України Про господарські товариства щодо зменшення кворуму загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю від 24 листопада 2015 року № 816-VIII, тобто більш ніж через 2 роки після затвердження Статуту Товариства.

До того ж, частиною другою ст. 60 Закону України Про господарські товариства , в редакції Закону України від 24.11.2015 № 816-VIII визначено, що установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.

У матеріалах справи відсутні докази того, що у статутному капіталі Товариства наявна державна частка, а відтак зазначення в п. 8.7 Статуту Товариства про те, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що в сукупності володіють більш як 60 відсотками голосів, не є порушенням статті 60 Закону України Про господарські товариства в редакції Закону № 816-VIII від 24 листопада 2015 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність посилань позивача, в обґрунтування вимог про визнання недійсним п. 8.7 Статуту Товариства, на ст. 60 ЗУ Про господарські товариства .

Щодо посилань позивача, в обґрунтування вимог про визнання п. 8.7 Статуту Товариства недійсним, на невідповідність його ст. 34 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , яка регулює порядок прийняття рішення загальними зборами учасників з питань порядку денного, слід зазначити таке.

Статтею ст. 34 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII (далі - Закон), який набрав чинності 17.06.2018, визначено, що:

- рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням, якщо інше не передбачено статутом товариства (ч. 1);

- рішення з питань, передбачених пунктами 2, 3, 13 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань (ч. 2);

- рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених пунктами 4, 5, 9, 10 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань (ч. 3);

- рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань (ч. 4);

- статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (ч. 5).

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, п. 8.7 Статуту Товариства стосується кворуму загальних зборів учасників товариства, необхідного для повноважності загальних зборів, тоді як ст. 34 Закону стосується порядку та кількості голосів, необхідних для прийняття рішення з конкретного питання порядку денного, тобто положення п. 8.7 Статуту Товариства не суперечать й ст. 34 Закону.

Водночас слід зазначити про таке.

Закон не містить положень щодо кворуму загальних зборів учасників товариства, тобто не обмежує кількість учасників, які беруть участь у загальних зборах з точки зору оцінки їх повноважності, в той час як п. 8.7 Статуту таке обмеження містить - загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що в сукупності володіють більш як 60 відсотками голосів.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону, протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.09.2019 у справі № 922/3010/18, наведену норму потрібно тлумачити так, що протягом року з дня набрання чинності Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству, зокрема, Закону України Про господарські товариства . Якщо протягом перехідного періоду (одного року з дня набрання чинності законом) товариство вносить зміни до статуту, така редакція статуту товариства після внесення змін повинна відповідати Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю .

Якщо товариство не внесе відповідні зміни до статуту через рік після набрання чинності Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , то у такому разі положення статуту, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються, натомість учасники товариства повинні керуватися нормами Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю .

Отже, не є правовою підставою для визнання п. 8.7 Статуту Товариства недійсним і сплив встановленого в п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону річного строку, оскільки в такому випадку положення п. 8.7 Статуту Товариства не застосовуватимуться, а у випадку виникнення відповідного спору учасники Товариства повинні керуватися нормами Закону.

При цьому, відповідність Статуту положенням Закону після закінчення перехідного періоду та, відповідно, те, чи застосовуються до правовідносин сторін положення Закону або положення Статуту, не є предметом цього спору, а має встановлюватись при вирішення спору сторін про право, відносини в якому регулюються вказаними нормами (зокрема, спору щодо чинності рішень загальних зборів з певних питань, прийнятих після закінчення перехідного періоду ).

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанцій правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Статуту Товариства в частині пункту 8.7 Загальні збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що в сукупності володіють більш як 60 відсотками голосів . Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним Статуту Товариства в частині п. 8.5: З питань, зазначених у підпунктах 8.3.2, 8.3.3, 8.3.9, 8.3.10, 8.3.11 та 8.3.12 пункту 8.3 Статуту, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують всі учасники Товариства одноголосно слід зазначити таке.

Відповідно до п. 8.3 Статуту до компетенції загальних зборів учасників відносяться, зокрема, такі питання:

- визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання (п. 8.3.1);

- внесення змін та доповнень до статуту товариства або викладення статуту у новій редакції (п. 8.3.2);

- зміна розміру статутного капіталу товариства (п. 8.3.3);

- встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів (п. 8.3.9);

- вирішення питань про придбання товариством частки учасника (п. 8.3.10);

- виключення учасника з товариства (п. 8.3.11);

- прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу (п. 8.3.12).

Згідно з п. 8.5 Статуту, з питань, зазначених у підпунктах 8.3.2, 8.3.3, 8.3.9, 8.3.10, 8.3.11 та 8.3.12 пункту 8.3 Статуту, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують всі учасники товариства одноголосно. З питання, зазначеного у підпункті 8.3.1 Статуту, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більше як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. Рішення з інших питань, що віднесені до компетенції вищого органу, приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні учасників або їх представників.

Позивач у позовній заяві як на підставу визнання п. 8.5 Статуту недійсним посилається на невідповідність положень Статуту щодо внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу (підпункти 8.3.2, 8.3.3 п. 8.3 Статуту), та щодо виключення учасника з товариства, коли рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства (при цьому учасник (його представник), питання про виключення якого з товариства голосується у голосуванні участі не бере) (підпункт 8.3.11 п. 8.3 Статуту), вимогам ст.ст. 59, 64 ЗУ Про господарські товариства .

Позивач зазначає, що вказані положення п. 8.5 Статуту порушують його права як учасника Товариства, оскільки встановлюють інші правила визначення кворуму та кількість голосів, необхідних для прийняття рішення, ніж встановлені статтями 59 та 64 Закону України Про господарські товариства .

Відповідно до ст. 59 Закону України Про господарські товариства (в редакції станом на 29.11.2013):

- до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах а , б , г - ж , и - й статті 41 цього Закону, належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів (ч. 1);

- з питань, зазначених у пунктах а , б статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства (ч. 2);

- з решти питань рішення приймається простою більшістю голосів (ч. 3).

Відповідно до п.п. а , б ст. 41 Закону України Про господарські товариства (в редакції станом на 29.11.2013) до компетенції загальних зборів належить: а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу.

За змістом ч. 1 ст. 64 Закону України Про господарські товариства учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов`язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Отже, статтями 59 та 64 Закону України Про господарські товариства встановлено, що

- з питань щодо: 1) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; 2) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; 3) виключення учасника з товариства - рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства (при цьому учасник (його представник), питання про виключення якого з товариства голосується у голосуванні участі не бере);

- з решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Щодо положень підпунктів 8.3.2, 8.3.3 п. 8.3 Статуту слід зазначити, що відповідно до ст. 59 чинного на дату затвердження Статуту ЗУ Про господарські товариства рішення з вказаних питань вважається прийнятим, якщо за них проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників, і будь-яких обмежень щодо вказаної норми законом не встановлено, а відтак, за вказані питання, для того, щоби рішення по них вважалося прийнятим, можуть проголосувати і 70%, і 90% голосів учасників, а враховуючи відсутність встановленої законом верхньої межі, - і 100% голосів учасників товариства.

Враховуючи вищевикладене, підстави вважати, що п. 8.5 Статуту в частині відносно підпунктів 8.3.2, 8.3.3 п. 8.3 Статуту суперечить нормами ст. 59 ЗУ Про господарські товариства , відсутні.

При цьому слід врахувати, що Законом (ч. 5 ст. 34), який на даний час регулює діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, учасникам останніх надано право змінювати і зокрема збільшувати кількість голосів учасників товариства, необхідну для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, а відтак, положення п. 8.5 Статуту Товариства не суперечать положенням чинного на даний час законодавства.

Вказаних обставин не спростовує той факт, що стаття 59 Закону України Про господарські товариства не містить посилань щодо можливості передбачити в статуті інший відсоток голосів, необхідний для прийняття зазначених в цій статті рішень.

Щодо вимог позивача про недійсність п. 8.5 Статуту як такого, що не відповідає вимогам ст. 64 ЗУ Про господарські товариства , з тих підстав, що вказаним пунктом встановлено, що при вирішенні питання про виключення учасника з Товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують всі учасники Товариства одноголосно, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЗУ Про господарські товариства при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЗУ Про господарські товариства учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов`язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Водночас відповідно до Закону, який набрав чинності 17.06.2018, при визначенні результатів голосування для прийняття рішення про виключення учасника з товариства голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, також не враховуються.

Отже, умови п. 8.5, згідно з яким при вирішенні питання про виключення учасника з Товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують всі учасники Товариства одноголосно, не відповідає чинному на дату затвердження Статуту Товариства ЗУ Про господарські товариства .

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним п. 9.1.3 Статуту Товариства слід зазначити таке.

Згідно з п. 9.1.3 Статуту Товариства всі члени Дирекції обираються загальними зборами учасників у наступному порядку: кандидатура генерального директора пропонується третьою особою 1, а кандидатура фінансового директора пропонується позивачем. Всі учасники зобов`язуються підтримувати кандидатури членів дирекції, що пропонуються для обрання у порядку, визначеному у цьому пункті 9.1 Статуту.

Позивач вказав на те, що положення п. 9.1.3 Статуту обмежують права позивача як учасника товариства контролювати та обирати виконавчий орган товариства, створюють обов`язок для позивача голосувати на загальних зборах певних чином, що не відповідає вимогам ст.ст. 58, 59, 60 Закону України Про господарські товариства , які передбачають право кожного учасника товариства брати участь в обранні виконавчого органу товариства та вносити свої пропозиції та нівелює право учасника брати участь в управлінні товариством та формуванні його виконавчих органів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЗУ Про господарські товариства управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени наглядової ради товариства.

Згідно зі ст. 58 Закону України Про господарські товариства :

- вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників (ч. 1);

- представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників (ч. 2);

- учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі (ч. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України Про господарські товариства у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

За змістом п. 9.1 Статуту Товариства, виконавчим органом товариства є його дирекція; дирекція товариства складається із двох членів: Генерального Директора і Фінансового директора.

Згідно з п. г ч. 5 ст. 41 Закону України Про господарські товариства до компетенції загальних зборів належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства.

При цьому п. а ч. 1 ст. 10 Закону України Про господарські товариства та п. а ч. 1 ст. 116 ЦК України встановлено, що учасники товариства, серед іншого, мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що наведені норми закону передбачають право кожного учасника товариства брати участь в обранні виконавчого органу товариства та вносити свої пропозиції.

Фактичне встановлення у статуті Товариства для учасників Товариства обов`язку голосувати на загальних зборах певним чином (всі учасники зобов`язуються підтримувати кандидатури членів дирекції, що пропонуються для обрання, - п. 9.1.3 Статуту), нівелює саме право учасника товариства брати участь в управлінні товариством, зокрема у формуванні виконавчого органу товариства, у той спосіб (у тій формі), який буде вважати за необхідним задля досягнення цілей товариства, а саме, позбавляє учасника товариства права не підтримати кандидатури членів дирекції, що пропонуються до обрання.

З огляду на вказані обставини, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що п. 9.1.3 Статуту Товариства суперечить положенням чинного станом на дату його прийняття законодавства.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Учасниками Товариства є позивач з часткою 50,01% статутного капіталу (починаючи з 22.11.2013), третя особа 1 з часткою 45,99% статутного капіталу, третя особа 2 з часткою 4% статутного капіталу.

При цьому у 2013 році, при набутті позивачем частки в статутному капіталі Товариства, у Товаристві діяв статут з положеннями (в тому числі оспорюваними у цій справі), аналогічними тим, які містить спірна редакція Статуту. Вказане підтверджується змістом Протоколу, в якому вказано про те, що нова редакцію Статуту Товариства, яка була затвердження рішенням вказаних загальних зборів, відображає лише зміну у складі учасників Товариства та зміну місцезнаходження учасника Товариства.

Отже, позивач при прийнятті рішення щодо набуття у власність частки у статутному капіталі Товариства був обізнаний зі всіма положеннями Статуту, в тому числі і спірними, та погодився з ними.

Також незгоди із вказаними положеннями Статуту позивач не висловлював і протягом наступних п`яти років.

При цьому, виходячи з обставин справи, слід врахувати, що станом на 22.11.2013 оспорювані позивачем положення Статуту, а саме п. 8.5 та п. 9.1.3, були позивачем погоджені з урахуванням кількісного складу учасників Товариства на той момент та розподілення між ними часток у статутному капіталі та, відповідно, кількості голосів на загальних зборах.

Суд апеляційної інстанції вважає, що за вказаних обставин слід застосувати принцип доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно зі ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Водночас позивач, підписавши Статут та погоджуючись з його положеннями протягом більш ніж п`яти років, на даний час змінив свою позицію у правовідносинах щодо управління Товариством на протилежну, що може свідчити про зловживання правом.

До того ж, слід врахувати, що встановлення як кворуму загальних зборів, так і кількості голосів учасників товариства, необхідної для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, у тій редакції, на якій наполягає позивач, а саме більше 50%, фактично надасть йому можливість одноосібного керівництва Товариством.

Враховуючи обставини, які викладені вище, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними положень п. 8.5 та п. 9.1.3 Статуту слід відмовити з огляду на принципи доктрини venire contra factum proprium.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції щодо визнання недійсними пунктів 8.5 та 9.1.3 Статуту Товариства підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/1654/19 підлягає зміні, у задоволенні позовних вимог відмовляється у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Компанії Юнагро Файненс Лімітед (Unagro Finance Limited) задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється повністю

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, а саме, витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову та витрати позивача та третьої особи 2 по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Компанії Юнагро Файненс Лімітед (Unagro Finance Limited) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/1654/19 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/1654/19 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/1654/19 змінити.

4. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/1654/19 у редакції:

У задоволенні позову відмовити повністю.

5. Стягнути з Компанії Юнагро Файненс Лімітед (Unagro Finance Limited) (АРХ, Макаріу ІІІ, Кепітал Центр 2-4, 9-й поверх, 1065 Нікосія, Кіпр) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп.

6. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1654/19.

Повний текст постанови складено: 21.01.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк