Постанова

від 16.01.2020 по справі 922/2140/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2020 р. Справа № 922/2140/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Іщенко Р.А., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3066 від 12.11.2008; довіреність (діє до 31.12.20) № б/н від 01.07.19

відповідача - Могільовкін Р.Ю., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ № 002292 від 12.12.18; довіреність № 26-юр від 30.08.17 розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Науково - виробничого підприємства "ХАРТРОН-ЕКСПРЕС ЛТД" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ), м. Харків (вх. № 3480 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 (повний текст складено 25.10.2019, суддя Чистякова І.О.) у справі № 922/2140/19

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП КОМАНДОР", м. Харків

до Науково - виробничого підприємства "ХАРТРОН-ЕКСПРЕС ЛТД" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ), м. Харків

про стягнення пені у сумі 276379,08 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП КОМАНДОР", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.№21980 від 16.09.2019), просив суд стягнути з відповідача Науково - виробничого підприємства "ХАРТРОН-ЕКСПРЕС ЛТД" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) 276379,08 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 1 від 30.11.2017 року щодо оплати вартості поставленого товару, а саме прострочення строків оплати товару, які визначені у п.2.3. договору, у зв`язку із чим позивачем нараховано пеню згідно п.6.4. договору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі № 922/2140/19 позов задоволено частково в розмірі 237 231,36 грн.

Стягнуто з Науково - виробничого підприємства "ХАРТРОН-ЕКСПРЕС ЛТД" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП КОМАНДОР" пеню у розмірі 237 231,36 грн.

В решті частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 39147,72 грн - у задоволенні позову відмовлено.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 4145,69 грн вирішено покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на позивача покладається судовий збір у розмірі 587,22 грн, а на відповідача покладається судовий збір у розмірі 3558,47 грн.

Стягнуто з Науково - виробничого підприємства "ХАРТРОН-ЕКСПРЕС ЛТД" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП КОМАНДОР" судовий збір у розмірі 3558,47 грн.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі № 922/2140/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що стягнута судом першої інстанції сума штрафних санкцій є завищеною та не відповідає справедливості, розумності. Апелянт зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів понесення збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором. Також, відповідач вказує на те, що у відповідності з умовами договору відлік строку на оплату 70% товару починається з наступного дня після підписання відповідних видаткових накладних, а отже нарахування пені повинно здійснюватися за кожною з видаткових накладних окремо, в межах строку нарахування пені, встановленого нормами ст. 232 ГК України. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не було здійснено належної перевірки розрахунку суми пені, та не надано належної обґрунтованої оцінки наданого відповідачем контррозрахунку пені.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2019 у справі № 922/21410/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Науково - виробничого підприємства "ХАРТРОН-ЕКСПРЕС ЛТД" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 та призначено справу до розгляду на 03.12.2019.

02.12.2019 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі № 922/2140/19 - залишити без змін. Позивач вважає доводи відповідача щодо завищення штрафних санкцій такими, що не відповідають нормам діючого законодавства України, а саме: незалежно від того, чи були спричинені підприємству позивача збитки, законом встановлені штрафні санкції за неналежне виконання обов`язків, які повинні бути сплачені стороні-кредитору.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Білецької А.М. судові засідання 03.12.2019 та 17.12.2019 не відбулися.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2020, у зв`язку з відпусткою судді Медуниці О.Є. у справі № 922/2140/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф.

В судовому засіданні 16.01.2020 сторони підтвердили свої позиції у справі.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НПП КОМАНДОР" (постачальник за договором, далі по тексту - позивач) та Науково - виробничим підприємством "ХАРТРОН-ЕКСПРЕС ЛТД" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) (покупець за договором, далі по тексту - відповідач) було укладено договір поставки №1.

Згідно з п.1.1. договору сторони погодили, що у порядку та умовах, визначених даним договором, постачальник зобов`язується поставити комплектуючі вироби, обладнання, матеріали (далі - Товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

У п.1.2. договору сторони погодили, ціна, кількість, строк поставки, найменування товару на протязі всього строку дії договору визначається специфікаціями, які являються невід`ємною частиною договору.

Відповідно п.1.3. договору, сторони погодили, що специфікації складаються на підставі письмової заявки покупця.

Згідно з п.2.3. договору оплата за товар здійснюється покупцем після підписання сторонами специфікацій до даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у формі 30% попередньої оплати від суми вартості товару, вказаної у специфікаціях, інші 70% - від суми вартості товару - на протязі 20 (двадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Також у п.2.3. договору сторони визначили, що моментом поставки вважається дата підписання сторонами відвантажувальних документів на товар.

У п.3.2. договору сторони погодили, що строк поставки по даному договору визначається у специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п.3.4. договору обов`язок постачальника по постачанню товарів вважається виконаним з моменту передачі товару покупцю.

Згідно з п.6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором, винна сторона несе відповідальність згідно з діючим законодавством України.

У п.6.4. договору сторони погодили, що у разі порушення строку оплати товару згідно п.2.3. договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоду, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Як зазначає позивач та встановлено судом першої інстанції:

- специфікацією № 3 від 15.01.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 215557,92 грн. за видатковими накладними: № 52 від 27.03.2018 на суму 119003,52 грн (арк. справи № 43 у томі № 2); № 53 від 28.03.2018 на суму 73819,68 грн (арк. справи № 44 у томі № 2); № 54 від 28.03.2018 на суму 6221,52 грн (арк. справи № 45 у томі № 2); № 57 від 29.03.2018 на суму 5347,20 грн (арк. справи № 46 у томі № 2); № 58 від 29.03.2018 на суму 2952,00 грн (арк. справи № 47 у томі № 2); № 62 від 02.04.2018 на суму 8214,00 грн (арк. справи № 48 у томі № 2);

- специфікацією № 7 від 15.01.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 55194,24 грн. за видатковою накладною: № 236 від 30.08.2018 на суму 55194,24 грн (арк. справи № 64 у томі № 2);

- специфікацією № 8 від 15.01.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 23960,64 грн. за видатковими накладними: №75 від 19.04.2018 на суму 23857,44 грн (арк. справи №69 у томі № 2); №129 від 05.06.2018 на суму 103,20 грн (арк. справи №70 у томі № 2);

- специфікацією № 10 від 17.01.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 498796,70 грн. за видатковою накладною: № 100 від 11.05.2018 на суму 498796,70 грн. (арк. справи №77-79 у томі № 2);

- специфікацією № 12 від 18.01.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 498796,70 грн. за видатковою накладною: № 101 від 11.05.2018 на суму 498796,70 грн. (арк. справи №88-90 у томі № 2);

- специфікацією № 13 від 24.01.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 323787,98 грн. за видатковими накладними: № 33 від 28.02.2018 на суму 68464,80 грн (арк. справи №99 у томі № 2); № 36 від 01.03.2018 на суму 25464,70 грн (арк. справи №100 у томі № 2); № 37 від 02.03.2018 на суму 1560,00 грн (арк. справи №101 у томі № 2); № 38 від 05.03.2018 на суму 198,00 грн (арк. справи №102 у томі № 2); № 39 від 05.03.2018 на суму 1500,00 грн (арк. справи №103 у томі № 2); №79 від 20.04.2018 на суму 206996,09 грн (арк. справи №104 у томі № 2); № 85 від 26.04.2018 на суму 19050,00 грн (арк. справи №105 у томі № 2); № 106 від 16.05.2018 на суму 554,39 грн (арк. справи №106 у томі № 2);

- специфікацією № 19 від 21.02.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 31064,16 грн за видатковими накладними: №73 від 16.04.2018 на суму 27209,33 грн (арк. справи №112 у томі № 2); №74 від 17.04.2018 на суму 2323,87 грн (арк. справи №113 у томі № 2); № 142 від 12.06.2018 на суму 1530,96 грн;

- специфікацією № 22 від 06.03.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 232442,82 грн за видатковими накладними: №149 від 19.06.2018 на суму 230287,62 грн (арк. справи №121-123 у томі № 2); № 154 від 20.06.2018 на суму 2155,20 грн (арк. справи №124 у томі № 2);

- специфікацією № 33 від 23.05.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 240671,34 грн за видатковими накладними: № 176 від 10.07.2018 на суму 2160,00 грн (арк. справи №130 у томі № 2); № 185 від 17.07.2018 на суму 106362,72 грн (арк. справи №131-133 у томі № 2); № 192 від 20.07.2018 на суму 38175,18 грн (арк. справи №134 у томі № 2); № 199 від 27.07.2018 на суму 93973,44 грн (арк. справи №135 у томі № 2);

- специфікацією № 36 від 06.06.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 110987,71 грн за видатковими накладними: №196 від 25.07.2019 на суму 56065, 97 грн (арк. справи №143 у томі № 2); № 201 від 27.07.2018 на суму 52884,29 грн (арк. справи №144 у томі № 2); № 216 від 07.08.2018 на суму 2037,45 грн. (арк. справи №145 у томі № 2);

- специфікацією № 43 від 27.06.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 233100,67 грн за видатковими накладними: № 217 від 07.08.2019 на суму 96506,11 грн (арк. справи №151 у томі № 2); № 224 від 15.08.2018 на суму 37065,60 грн (арк. справи №153 у томі № 2); № 225 від 15.08.2018 на суму 42700,80 грн (арк. справи №154 у томі № 2); № 219 від 10.08.2018 на суму 56828,16 грн (арк. справи 152 у томі № 2);

- специфікацією № 44 від 27.06.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 39600,00 грн за видатковою накладною № 200 від 27.07.2018 на суму 39600,00 (арк. справи №159 у томі № 2);

- специфікацією № 47 від 06.08.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 183349,73 грн за видатковою накладною №280 від 16.10.2018 на суму 183349,73 грн (арк. справи №165-166 у томі № 2);

- специфікацією №52 від 23.08.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 7680,00 грн за видатковою накладною №248 від 14.09.2018 на суму 7680,00 грн. (арк. справи №173 у томі № 2);

- специфікацією № 56 від 05.09.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 51717,60 грн за видатковою накладною №290 від 24.10.2018 на суму 51717,60 грн. (арк. справи №177 у томі № 2);

- специфікацією № 57 від 05.09.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 20911,80 грн за видатковою накладною: №293 від 29.10.2018 на суму 20911,80 грн (арк. справи №181 у томі № 2);

- специфікацією № 58 від 05.09.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 251200,80 грн за видатковими накладними: № 292 від 29.10.2018 на суму 35546,46 грн (арк. справи №188 у томі № 2); №294 від 30.10.2018 на суму 6960,00 грн (арк. справи №189 у томі № 2); №297 від 01.11.2018 на суму 79290,00 грн (арк. справи №190 у томі № 2); № 301 від 02.11.2018 на суму 89375,94 грн (арк. справи №191 у томі № 2); №304 від 06.11.2018 на суму 30718,92 грн (арк. справи №192 у томі № 2); №308 від 08.11.2018 на суму 9309,48 грн (арк. справи №193 у томі № 2);

- специфікацією № 59 від 05.09.2018 позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 344964,60 грн за видатковими накладними: № 332 від 27.11.2018 на суму 633,60 грн (арк. справи №199 у томі № 2); №335 від 03.12.2018 на суму 168 819,00 грн (арк. справи №202 у томі № 2); № 337 від 04.12.2018 на суму 15594,00 грн (арк. справи №204 у томі № 2); №341 від 05.12.2018 на суму 50400,00 грн (арк. справи №205 у томі № 2); №342 від 06.12.2018 на суму 47580,00 грн (арк. справи №206 у томі № 2); №343 від 06.12.2018 на суму 19116,00 грн (арк. справи №207 у томі № 2); №345 від 06.12.2018 на суму 42822,00 грн (арк. справи №208 у томі № 2).

Відповідач отримав товар за вказаними вище видатковими накладними, проте здійснив оплату товару несвоєчасно, з порушенням строків, встановлених договором, у зв`язку із чим позивачем нараховано пеню, яку згідно заяви про зменшення позовних вимог від 16.09.2019 за вх.№21980 заявлено до стягнення в сумі 276 379,08 грн.

Відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. Також, відповідачем наданий під час розгляду справи контррозрахунок пені.

Судом першої інстанції встановлено факт порушення відповідачем умов договору, оскільки відповідач оплачував отриманий товар із порушенням строку його оплати, який визначений у п.2.3. договору.

Так, у п.1.2. договору сторони визначили, що ціна, кількість, строк поставки, найменування товару зазначається сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. У п.2.3. договору сторони погодили умови оплати товару відповідачем, а саме 30 % передоплати та 70 % на протязі 20 календарних днів з моменту поставки товару.

Також у п.2.3. договору сторони визначили, що моментом поставки вважається дата підписання сторонами відвантажувальних документів на товар.

Отож, суд першої інстанції вважав, що відлік строку на оплату 70 % товару починається з наступного дня після підписання відповідних видаткових накладних.

В свою чергу, як встановлено місцевим господарським судом, позивач здійснив розрахунок пені починаючи відлік строку на оплату 70 % товару з моменту складання відповідних специфікацій, що не відповідає умовам договору, а також позивачем не враховано те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

За таких обставин, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, приймаючи до уваги також те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими в сумі 237 231,36 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності та просив суд застосувати спеціальну позовну давність щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені.

Відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені не сплинув, оскільки дана позовна заява надійшла до господарського суду 08.07.2019, проте дані матеріали були відправлені позивачем поштовим відправленням 05.07.2019, отже позивач звернувся з даним позовом до суду 05.07.2018, тоді як у заяві про зменшення позовних вимог позивач зазначив період нарахування пені починаючи з 08.07.2018.

Зважаючи на вищевикладені обставини, приписи закону і на те, що позивачем строк позовної давності не пропущений, проте позивачем не вірно обраховані суми пені, що підлягають стягненню з відповідача, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 237231,36 грн. визнані судом такими, що підлягають задоволенню. Щодо решти частини позовних вимог у сумі 39 147,72 грн судом відмовлено за безпідставністю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач під час розгляду справи в суді позовні вимоги не визнає, вважає що стягнута судом першої інстанції сума штрафних санкцій є завищеною та не відповідає справедливості, розумності. Апелянт зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів понесення збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не було здійснено належної перевірки розрахунку суми пені, та не надано належної обґрунтованої оцінки наданого відповідачем контррозрахунку пені.

З приводу наведених відповідачем доводів колегія суддів зазначає наступне.

Так, між сторонами у справі виникли спірні правовідносини за договором поставки № 1 від 30.11.2017.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності до ч. І ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Так, п.1.2. договору сторони визначили, що ціна, кількість, строк поставки, найменування товару зазначається сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. У п.2.3. договору сторони погодили умови оплати товару відповідачем, а саме 30 % передоплати та 70 % на протязі 20 календарних днів з моменту поставки товару.

Також у п.2.3. договору сторони визначили, що моментом поставки вважається дата підписання сторонами відвантажувальних документів на товар.

Отож, початок 20-денного строку на оплату 70 % товару починається з наступного дня після підписання відповідних видаткових накладних.

З огляду на викладене, оплата товару повинна бути здійснена відповідачем на протязі 20 календарних днів після підписання відповідних видаткових накладних.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, останній отримав товар за вказаними позивачем видатковими накладними, проте оплачував отриманий товар із порушенням строку його оплати, який визначений у п.2.3. договору, у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню, яку згідно заяви про зменшення позовних вимог від 16.09.2019 за вх.№21980 заявлено до стягнення в сумі 276 379,08 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі не погоджується з розрахунком пені, посилаючись на те, що відлік строку на оплату 70% товару починається з наступного дня після підписання відповідних видаткових накладних, а отже нарахування пені повинно здійснюватися за кожною з видаткових накладних окремо, в межах строку нарахування пені, встановленого нормами ст. 232 ГК України.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вище встановлено, згідно з п.6.4. договору у разі прострочення оплати, що визначено у п.2.3 договору сторони передбачили відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у відповідний період.

За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Сторонами у договорі період нарахування пені не збільшено, отже й нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені за кожною видатковою накладною окремо, з урахуванням умов п. 2.3 договору, яким визначено строки та порядок оплати товару, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов`язання, а також з урахуванням вимог ст. 232 ГК України, приймаючи до уваги також те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими в сумі 237 231,36 грн. в межах позовної давності.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, позивач і відповідач при укладанні договору вступили у договірні відносини на певних умовах, які є обов`язковими для виконання, та передбачили відповідальність за порушення строку оплати товару відповідно до п. 6.4 договору у вигляді пені, що в свою чергу повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, виходячи з загальної суми спірної поставки, колегія суддів зазначає, що розмір стягнутої за рішенням суду пені не є значним порівняно з простроченою сумою заборгованістю, а також відповідає умова договору.

Також, стаття 42 Господарського кодексу України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності и власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Слід зазначити, що як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, та несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Отже, невиконання відповідачем зобов`язань зі своєчасної оплати товару негативно відображується на підприємстві позивача, суттєво зачіпає його інтереси та завдає істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

Отже, в даному випадку, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 237231,36 грн. ґрунтуються як на умовах договору, так і на положеннях чинного законодавства, що спростовує наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи про невідповідність нарахованих позивачем штрафних санкцій вимогам справедливості, добросовісності та розумності, а тому твердження відповідача про порушення судом норм матеріального права зводиться до його особистого міркування та є безпідставними.

Враховуючи наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі № 922/2140/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Науково - виробничого підприємства "ХАРТРОН-ЕКСПРЕС ЛТД" (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ), м. Харків (вх. № 3480 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі № 922/2140/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі № 922/2140/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.01.2020.

Головуючий суддя А.М. Білецька

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота