Рішення

від 20.01.2020 по справі 810/2057/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року справа № 810/2057/16

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Кушнової А.О., суддів Дудіна С.О., Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - Позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач та/або ДФС України), в якому просить:

- визнати відмову Державної фіскальної служби України, що полягає у не забезпеченні працевлаштування ОСОБА_1 у відповідності до Договору - направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014р. №25 та викладена у листі від 01.04.16 вих.№ 3361/К/99-99-04-01-01-14, протиправною;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України надати ОСОБА_1 посаду, що не нижча, рівноцінна за оплатою праці та характером діяльності посаді, визначеній Договором - направленням на навчання за денною формою до академії від 30.05.2014р. №25.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №810/2057/16, витребувано докази по справі від сторін, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Наказом Міністерства доходів і зборів України від 04.06.2013 №1127-о позивач у порядку переведення призначений на посаду першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим.

30 травня 2014 року між позивачем та Міністерством доходів і зборів України в особі Першого заступника Міністра ОСОБА_2 . укладений Договір - направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014 №25, згідно якого позивач здобуває ступінь магістра за спеціальністю державне управління галузі знань державне управління .

Позивач зазначає, що у результаті успішної здачі вступних іспитів та проходження конкурсного відбору Рішенням приймальної комісії з 1 вересня 2014 року останній зарахований слухачем першого року денної форми навчання Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України за державним замовленням.

Позивач зауважує, що 28 лютого 2016 року був відрахований зі складу слухачів Національної академії державного управління при Президентові України у зв`язку з закінченням навчання, отримав диплом магістра державного зразка та у березні 2016 року у зв`язку з закінченням навчання отримав Направлення на роботу №85, відповідно до якого направлявся в розпорядження Державної фіскальної служби України та повинен прибути до місця призначення 1 квітня 2016 року.

Позивач звертає увагу суду, що 18 березня 2016 року ним направлено засобами поштового зв`язку до Державної фіскальної служби України письмове звернення, яким він підтвердив свою повну готовність до подальшого проходження державної служби в органах Державної фіскальної служби України на посадах, що відповідають його професійному рівню, кваліфікації, трудовому досвіду та укладеному Договору-направленню, просив працевлаштувати його згідно вимог діючого законодавства та Договору-направлення, додав до звернення усі необхідні документи, зокрема й оригінал направлення на роботу.

В той же час, листом ДФС України від 01.04.16 вих. №3361/К/99-99-04-01-01-14 ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні на державну службу після закінчення навчання у Національній академії державного управління при Президентові України, мотивуючи це прийняттям щодо позивача Наказу №178-о від 16 березня 2015 року про його звільнення з посади першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим з підстав, передбачених п. 7 2 ч.1 ст.36 КЗпП України, ч.3 ст.4 Закону України Про очищення влади .

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, відповідач зазначає, що Наказом №178-о від 16 березня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим з підстав, передбачених п. 7 2 ч.1 ст.36 КЗпП України, ч.3 ст.4 Закону України Про очищення влади .

Відповідач зауважує, що у відповідності до вимог Закону України Про очищення влади у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки посадовим особам, щодо яких здійснюється перевірка, необхідно було подати до управління кадрової роботи та державної служби власноруч написані заяви про те, що до них застосовуються або не застосовуються заборони, визначені частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади , та про згоду на проходження перевірки і оприлюднення відомостей щодо них за формою згідно з додатком 1 або 2 до Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади разом із копіями документів.

Проте, від позивача не надійшли заяви та копії документів, передбачені законодавством. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України Про очищення влади неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Окрім того, у відзиві на адміністративний позов відповідач вказує, що на позивача розповсюджуються вимоги Закону України Про державну службу щодо зайняття вакантної посади через процедуру проходження конкурсного відбору. Відповідач зазначає, що жодних виключень, які б могли застосовуватись до позивача, цим Законом не передбачено.

Окрім того, відповідач повідомляє, що позивач у кадровому резерві не перебував, оскільки не надав відповідних документів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 зупинено провадження в адміністративній справі №810/2057/16 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №826/6763/15, яка знаходиться в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 поновлено провадження в адміністративній справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", призначено підготовче судове засідання на 18.10.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 витребувано докази у справі від кадрової служби Державної фіскальної служби України та Державної фіскальної служби України, відкладено підготовче засідання на 03.12.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 15.01.2020 о 14:00 год.

В судове засідання учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Разом з тим, представником позивача до канцелярії суду 15.01.2020 було подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Приймаючи до уваги подане представником позивача клопотання та неявку учасників справи у судове засідання, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів, суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , є громадянином України, має паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 29 грудня 2011 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.175).

Як вбачається із трудової книжки позивача, ОСОБА_1 , починаючи з 19 лютого 2001 року проходив державну службу в податкових органах України на різних посадах (т.1 а.с. 96-100).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 04.06.2013 року №1127-о Позивач у порядку переведення призначений на посаду першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим як такий, що перебував у кадровому резерві, звільнивши з посади першого заступника начальника державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (т.1 а.с. 56).

Судом встановлено, що позивач у зв`язку з анексією Автономної Республіки Крим та окупацією кримського півострова Російською Федерацією в березні 2014 року переїхав на материкову частину України та продовжив виконання посадових обов`язків першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим.

Початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, згідно з українським законодавством, вважається дата набрання чинності Резолюцією № 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України.

Наведені обставини визнаються судом загальновідомими, а відтак не потребують доказування.

Відповідно до запису №29 у трудовій книжці позивача, останнього звільнено із займаної посади за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України у зв`язку із вступом на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України.

Обставини щодо звільнення позивача у зв`язку із зарахуванням на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України досліджені Київським окружним адміністративним судом у постанові в адміністративній справі №810/5662/15 від 11 лютого 2016 року, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року (т.2, а.с.137-158).

Отже вказана постанова Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №810/5662/15 від 11 лютого 2016 року набрала законної сили 13 червня 2016 року.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.10.2019 залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду у справі №810/5662/15 від 11 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року (т.2, а.с.159-168).

Так, судами першої та апеляційної інстанції у справі №810/5662/15 встановлено, що 24.07.2014 ОСОБА_1 на ім`я Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України ОСОБА_2 була написана заява про його звільнення з посади першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим з 31.08.2014 у зв`язку зі вступом до Національної академії державного управління при Президентові України, згідно ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України .

Київським окружним адміністративним судом був допитаний в якості свідка ОСОБА_3 , який згідно Наказу ГУ Міндоходів в АР Крим №123- о від 24.03.2014 року виконував обов`язки по здійсненню кадрового обліку працівників ГУ Міндоходів України в АР Крим.

Судами у справі №810/5662/15 встановлено, що 24.07.2014 року ОСОБА_3 , як відповідальна особа кадрової служби, за умов, що склались на той момент щодо окупації території АР Крим, згідно накладеної резолюції Начальника ГУ Міндоходів в АР Крим отримав для відповідного реагування заяву ОСОБА_1 про звільнення з 31.08.2014 у зв`язку зі вступом на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України, у відповідності до п. 38 КЗпП України .

Судами встановлено, що в подальшому вказана заява разом зі сформованими пакетами документів на інших працівників ГУ Міндоходів в АР Крим, у присутності ще двох працівників ГУ Міндоходів в АР Крим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за попереднім узгодженням в телефонному режимі з заступником директора Департаменту персоналу - начальником управління кадрового забезпечення головних управлінь та ДПІ ОСОБА_6 , була передана у холі Міндоходів України (м. Київ, Львівська площа 6/8) представнику кадрової служби Міндоходів України для належної реєстрації.

Окрім того, судами взято до уваги долучений до матеріалів справи лист ГУ Міндоходів України в АР Крим від 02.09.2014 року вих. №24/01-01, скерований на ім`я Голови ДФС України - Голови комісії з реорганізації Міндоходів України ОСОБА_2., яким доводилось до відома факт зарахування 11 співробітників ГУ Міндоходів в АР Крим, у тому числі й ОСОБА_1 , до денної форми навчання у Національній академії державного управління при Президентові України.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції у справі №810/5662/15 встановлено, що ОСОБА_1 фактично припинив державну службу у зв`язку зі вступом на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України, а відповідно підлягав безумовному звільненню на підставі ст. 38 КЗпП України в останній робочий день - 29 серпня 2014 року .

Згідно наявного в матеріалах справи Договору-направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014 №25, укладеного між Міністерством доходів і зборів України в особі Першого заступника Міністра доходів і зборів України ОСОБА_2. та ОСОБА_1 , першим заступником начальника ГУ Міндоходів в АР Крим, про підготовку магістра за спеціальністю державне управління галузі знань державне управління , позивач направляється на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України, в свою чергу Міністерство доходів і зборів України зобов`язується зарахувати позивача на період навчання в Національній академії державного управління при Президентові України до кадрового резерву на посаду Першого заступника Міністра доходів і зборів України (V категорія) (т.1 а.с. 59-60).

Згідно п.3 даного Договору-направлення цей договір-направлення набирає чинності з дня підписання його обома сторонами і діє до 01.04.2021 року.

01 вересня 2014 року до трудової книжки позивача внесено запис №30 про його зарахування слухачем Національної академії державного управління при Президентові України згідно Наказу від 08.07.2014 №369-к.

ОСОБА_1 закінчив в 2016 році Національну академію державного управління при Президентові України, здобув ступінь магістра за спеціальністю Державне управління у сфері освіти , здобув кваліфікацію магістра державного управління, що підтверджується дипломом магістра М16 №025125 від 29.02.2016 (т.1, а.с.34-35, 102-105).

29 лютого 2016 року до трудової книжки позивача внесено запис №31 про відрахування позивача з Національної академії державного управління при Президентові України у зв`язку із закінченням навчання у відповідності до Наказу від 26.02.2016 №120-ос.

Судом встановлено, що на підставі Договору-направлення та Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2013 року №255, позивачу видано Направлення на роботу №85 від 29.02.2016, згідно якого ОСОБА_1 направлено в розпорядження Державної фіскальної служби, останній повинен прибути до місця призначення 1 квітня 2016 року (т.1 а.с. 80).

У цьому зв`язку позивач завчасно звернувся до Державної фіскальної служби України з проханням надати йому посаду в органах Державної фіскальної служби України, що виклав у листі від 18 березня 2016 року б/н Щодо працевлаштування (т.1 а.с. 27-30).

До вищенаведеного звернення надав відповідні документи, що підтверджують факт закінчення навчання в Національній академії державного управління при Президентові України, а також оригінал направлення на роботу №85.

Відповідач, розглянувши звернення позивача, листом від 01.04.2016 №3361/К/99-99-04-01-01-14 Про розгляд звернення , повідомив позивача про неможливість вирішення питання щодо його працевлаштування у зв`язку зі звільненням останнього з посади першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим Наказом №178-о від 16 березня 2015 року з підстав, передбачених п. 7 2 ч.1 ст.36 КЗпП України, ч.3 ст.4 ЗУ Про очищення влади (т.1 а.с. 31-32).

Не погодившись з відмовою працевлаштувати позивача після закінчення навчання, позивач звернувся з даним позовом до суду.

За приписами пункту 12 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби.

Законодавство України стосовно державної служби, визначаючи загальні засади діяльності та статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, спрямоване на підвищення ефективності державної служби, добір компетентних і відданих справі кадрів, що досягається у тому числі і окремими заходами, а саме - встановленням додаткових, крім передбачених законами, процедур відбору громадян на державну службу та вимог, які висуваються до них, шляхів просування по службі, умов оплати праці державних службовців, підвищений рівень їх відповідальності, тощо.

Відповідно до Наказу Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 №178-о Про звільнення ОСОБА_1 16 березня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим з підстав, передбачених Законом України Про очищення влади (т.1, а.с.108).

Відповідно до пункту 7 2 статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України "Про очищення влади" .

Закон України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VІІ (далі - Закон №1682-VII) визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Частиною першою статті 1 Закону №1682-VII передбачено, що очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 1 статті 2 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_8 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Частина 3 статті 1 Закону № 1682-VII визначає, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону .

Згідно з частиною 4 статті 1 Закону № 1682-VII особи, зазначені у частинах третій, п`ятій - сьомій статті 3 цього Закону, не можуть обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), протягом п`яти років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду.

Критерії здійснення очищення влади (люстрації) визначені у статті 3 Закону № 1682-VII .

Частина 8 статті 3 Закону № 1682-VII, зокрема, містить заборону, передбачену частиною третьою статті 1 цього Закону, яка застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1682-VII особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).

Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону (ч. 2 ст. 4 Закону України № 1682-VII).

Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону (ч. 3 ст. 4 Закону України № 1682-VII).

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону № 1682-VII організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону № 1682-VII перевірці підлягають:

1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1682-VII особа, яка претендує на зайняття посади, визначеної пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону (крім громадян, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або залучаються до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на території проведення антитерористичної операції), подає власноручно написану письмову заяву, якою повідомляє про те, що до неї не застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 цього Закону, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до цього Закону .

Механізм проведення перевірки достовірності відомостей, що подаються посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 і 4 статті 1 Закону України Про очищення влади визначений у Порядку проведення перевірки відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 і 4 статті 1 Закону України Про очищення влади , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 (далі - Порядок № 563).

Відповідно до п.5 Порядку №563 керівник органу або голова суду згідно з планом проведення перевірок, затвердженим Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про початок проведення перевірки у відповідному органі (далі - початок проведення перевірки в органі), в якому встановлює дату початку проведення перевірки, а також відповідальним за проведення перевірки визначає кадрову службу чи інший структурний підрозділ такого органу (далі - відповідальний структурний підрозділ).

Відповідно до п.5 Порядку №563 рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та в той самий день доводиться відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці.

Згідно з п. 7 Порядку №563 у разі коли в органі, в якому проводиться перевірка, відсутня технічна можливість для оприлюднення рішення про початок проведення перевірки в органі, такий орган надсилає зазначене рішення в день його прийняття у паперовій та електронній формі (скановану копію у форматі pdf) на електронну адресу органу, якому підпорядковується зазначений орган. Орган, якому підпорядковується орган, в якому проводиться перевірка, у той самий день оприлюднює рішення на власному офіційному веб-сайті.

Пункт 8 Порядку №563 визначає, що особа, яка підлягає перевірці, зобов`язана у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки в органі подати до відповідального структурного підрозділу:

1) у разі незастосування заборон, передбачених частиною третьою або четвертою статті 1 Закону:

власноручно написану заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом, про те, що до неї не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо неї за формою згідно з додатком 1;

копії, засвідчені підписом керівника кадрової служби і скріплені печаткою (далі - засвідчені копії):

- сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, імя та по батькові, видачу паспорта та місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України);

- декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік, складеної за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація).

2) у разі застосування заборон, передбачених частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, - власноручно написану заяву про те, що до такої особи застосовується заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, та про згоду на оприлюднення відомостей щодо неї за формою згідно з додатком 2.

Відповідно до п.10 Порядку №563 повідомлення особою, яка підлягає перевірці, в заяві про те, що до неї застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, або неподання нею заяви у строк, зазначений у пункті 8 цього Порядку, є підставою для звільнення особи з посади, що вона обіймає, не пізніш як на третій день після подання такої заяви або закінчення строку подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої відповідно частиною третьою або четвертою статті 1 Закону.

Згідно з частиною другою статті 36 Кодексу законів про працю України у випадках, передбачених пунктами 7 і 7 1 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 7 2 , особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України Про очищення влади .

Судом встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи доповідної записки Департаменту персоналу на ім`я Голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів та зборів ОСОБА_2 від 13.03.2015 №594/99-99-04-01-02-18 на підставі Наказу від 24.02.2015 №117 Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України Про очищення влади стосовно посадових та службових осіб Міндоходів (надалі - Наказ №117) та згідно Плану проведення перевірок відповідно до Закону України Про очищення влади щодо ОСОБА_1 проведено перевірку на застосування до нього заборон, передбачених Законом України Про очищення влади (т.1 а.с.109).

Так, у доповідній записці від 13.03.2015 №594/99-99-04-01-02-18 зазначається, що станом на 13.03.2015 ОСОБА_1 не було подано заяву відповідно до Закону, а відтак ОСОБА_1 підлягає звільненню на підставі п. 7 2 ч.1 ст.36 КЗпП України та ч.3 ст.4 Закону України Про очищення влади .

Згідно з довідкою про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі/трудовій книжці, що складена директором Департаменту персоналу ДФС України, без номеру без дати, встановлено, що відповідно до критеріїв здійснення очищення влади, визначених у частині другій статті 3 Закону України Про очищення влади за період з 21.11.2013 по 22.02.2014 ОСОБА_1 обіймав посаду першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим, щодо якої встановлена заборона та за результатами проведеної перевірки до ОСОБА_1 застосовується заборона, визначена частиною третьою статті 1 Закону України Про очищення влади (т.1 а.с.110) .

Відповідно до доповідної записки від 13.03.2015 №594/99-99-04-01-02-18 та вказаної довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі/трудовій книжці, щодо позивача прийнято Наказ від 16.03.2015 №178-о Про звільнення ОСОБА_1 , який на думку відповідача перешкоджає реалізації позивачем права на проходження державної служби на посадах в органах ДФС.

В той же час, суд зазначає, що позивач у строки, встановлені чинним законодавством, оскаржив Наказ №178-о про власне звільнення до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року у справі № 826/6763/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України Про звільнення ОСОБА_1 від 16.03.2015 № 178-о (т.1 а.с. 192-204).

Зокрема, судами першої та апеляційної інстанції у справі № 826/6763/15 встановлено, що станом на момент винесення оскаржуваного наказу Міністерства доходів і зборів України Про звільнення ОСОБА_1 від 16.03.2015 № 178-о: з підстав, передбачених Законом України Про очищення влади позивач проходив навчання в Академії та не був відрахований з будь-яких підстав, фактично припинив проходження державної служби на посаді першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим у зв`язку з направленням на навчання, а відтак не підлягав звільненню з підстав, визначених наказом №178-о від 16.03.2015 року .

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказані обставини не спростовуються відповідачем, більш того, судом встановлено, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва ДФС України прийнято Наказ від 06.06.2017 року №1325-о Про виконання рішення суду та скасування Наказу Міндоходів від 16.03.2015 №178-о , відповідно до якого скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 №178-о Про звільнення ОСОБА_1 (т.1 а.с. 225).

Листом Міністерства юстиції України від 11.12.2017 №48275/36708-0-33-17/13 позивача повідомлено про вилучення відомостей стосовно ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України Про очищення влади (т.1 а.с. 241).

Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що підстава, яка перешкоджала працевлаштуванню ОСОБА_1 в органах ДФС України, відпала.

Окрім того, надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо неподання ОСОБА_1 заяви у порядку, передбаченому Законом України Про очищення влади № 1682-VII, суд вважає за необхідне перевірити дотримання вимог законодавства щодо належного доведення до відома позивача змісту наказу від 24.02.2015 №117 Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України Про очищення влади стосовно посадових та службових осіб Міндоходів .

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону № 1682-VII організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абз. 3 цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка. Аналогічне положення міститься у пункті 4 Порядку № 563.

Відповідно до пунктів 5-8 Порядку №563 керівник органу або голова суду згідно з планом проведення перевірок, затвердженим Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про початок проведення перевірки у відповідному органі (далі - початок проведення перевірки в органі), в якому встановлює дату початку проведення перевірки, а також відповідальним за проведення перевірки визначає кадрову службу чи інший структурний підрозділ такого органу (далі - відповідальний структурний підрозділ).

Рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та в той самий день доводиться відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці.

У разі коли в органі, в якому проводиться перевірка, відсутня технічна можливість для оприлюднення рішення про початок проведення перевірки в органі, такий орган надсилає зазначене рішення в день його прийняття у паперовій та електронній формі (скановану копію у форматі pdf) на електронну адресу органу, якому підпорядковується зазначений орган. Орган, якому підпорядковується орган, в якому проводиться перевірка, у той самий день оприлюднює рішення на власному офіційному веб-сайті.

Таким чином, Порядком №563 чітко передбачено обов`язок відповідального за проведення перевірки структурного підрозділу органу в день видання наказу про початок проведення перевірки довести його до відома осіб, які підлягають перевірці.

Як вбачається з інформації на офіційному веб-порталі ДФС України (http://vl.sfs.gov.ua/dfs-u-regioni/robota-z-personalom/pro-ochischennya/186010.html), 25.02.2015 опублікований Наказ від 24.02.2015 за №117 Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України Про очищення влади стосовно посадових та службових осіб Міндоходів за підписом Голови комісії з реорганізації Міндоходів ОСОБА_2.

Даним Наказом розпочата перевірка відповідно до Закону України № 1682-VII:

(…) - стосовно керівників, їх перших заступників та заступників керівників головних управлінь Міндоходів в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі; Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, митниць Міндоходів, Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів та Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Міндоходів - з 2 березня 2015 року;

Окрім того, в рамках даного Наказу ДФС України надано доручення:

(…) - Департаменту комунікацій ДФС - розмістити наказ у день його реєстрації на офіційному веб-порталі ДФС.

- Керівникам (головам комісій з реорганізації) територіальних органів Міндоходів, спеціалізованого департаменту (органу):

1. забезпечити доведення цього наказу в день його видання до відома осіб, зазначених у підпунктах 1.2 - 1.4 пункту 1 цього наказу. Інформацію про ознайомлення направити до Департаменту персоналу;

2. надати особисто та забезпечити надання особами, зазначеними у підпунктах 1.2 - 1.4 пункту 1 цього наказу, до Департаменту персоналу власноручно написаних заяв за формою, визначеною у додатках 1 або 2 Порядку;

- Керівникам структурних підрозділів ДФС:

1. забезпечити доведення цього наказу в день його видання до відома осіб, зазначених у підпунктах 1.1 та 1.5 пункту 1 цього наказу;

2. забезпечити надання особами, зазначеними у підпунктах 1.1 та 1.5 пункту 1 цього наказу, до Департаменту персоналу власноручно написаних заяв за формою, визначеною у додатках 1 або 2 до Порядку.

- Керівникам (головам комісій з реорганізації) територіальних органів Міндоходів, спеціалізованого департаменту (органу) та структурних підрозділів ДФС забезпечити безумовне виконання зазначеного наказу.

Отже, в розумінні наказу ДФС України №117 інформування позивача щодо початку проведення перевірки, передбаченої Законом, повинно здійснюватися не лише шляхом його публікації на сайті ДФС та його структурних підрозділів, а й доведення його змісту до відома певних осіб.

До такого висновку суд приходить, виходячи з вимог наказу №117 щодо направлення інформації про ознайомлення з наказом відповідних осіб, яких він стосується, до Департаменту персоналу. Відтак, суд вважає, що в такому випадку належним підтвердженням ознайомлення може бути лише наявність особистого підпису особи або докази направлення даного наказу за останньою відомою адресою проживання (реєстрації) особи.

При цьому суд зазначає, що оприлюднення на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, рішення про початок проведення перевірки та доведення про таке рішення відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці, - є окремими заходами з реалізації Закону України Про очищення влади , які не підлягають ототожненню. Оприлюднення на веб-сайті органу рішення про початок проведення перевірки здійснюється з метою надання можливості невизначеному колу осіб ознайомитися з цим рішенням, що не звільняє орган від обов`язку особистого доведення до відома особи рішення про початок проведення перевірки.

Перевіряючи достатність вчинених відповідачем дій щодо інформування позивача про початок проведення перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади , судом встановлено, що ДФС України не доведений факт належного ознайомлення ОСОБА_1 з вимогами наказу ДФС України №117 від 24.02.2015.

Суд звертає увагу, що у доповідній записці зазначено, що наказ №117 був опублікований на офіційному веб-порталі ДФС та на субсайтах територіальних органів ДФС, жодних інших відомостей про направлення позивачу наказу №117 або вручення під особистий підпис доповідна записка та інші матеріали справи не містять.

Законодавчими приписами не визначено певного способу доведення відповідальним структурним підрозділом до осіб рішення про початок проведення перевірки в органі.

Однак, зі змісту пункту 6 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади вбачається, що відповідна інформація доводиться особисто до посадової особи шляхом вчинення активних дій відповідальними особами такого органу, а не шляхом розміщення у загальнодоступних інтернет-ресурсах для невизначеного кола осіб, оскільки у такому разі обов`язок доведення рішення про початок проведення перевірки перетворюється на обов`язок особи, яка підлягає перевірці, постійно відстежувати загальнодоступні ресурси, що законодавством не передбачено.

Крім того, слід зазначити, що позивач не має обов`язку щодо активного та постійного пошуку інформації щодо діяльності органу, в якому проводиться перевірка за Законом України "Про очищення влади", та щодо прийнятих таким органом рішень.

Таким чином, позивач був фактично позбавлений можливості пройти цю перевірку у визначений законодавством, яке врегульовує це питання, спосіб.

Вказані обставини дають суду підстави вважати необґрунтованими твердження відповідача, викладені у відзиві на адміністративний позов, що поданий після скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 у судовому порядку на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2016 у справі № 826/6763/15, яка набрала законної сили 13.04.2017.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що 17.10.2019 Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі Полях та інші проти України (заяви №58812/15, 53217/16, 59099/16, 23231/18 та 47749/18), яка стосувалась звільнення п`яти державних службовців згідно із Законом про очищення (люстрацію) влади 2014 року. ЄСПЛ одноголосно визнав порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя) стосовно всіх п`яти заявників. Суд, зокрема, встановив, що Закон про люстрацію отримав дуже широке застосування і це призвело до звільнення заявників просто за те, що вони працювали на державній службі більше року, поки пан Янукович перебував при владі. Таким чином, закон не стосувався окремих заявників або того, чи були вони пов`язані з будь-яким недемократичним діянням, яке мало місце в період правління колишнього Президента України.

Отже, суд з урахуванням висновків ЄСПЛ у справі Полях та інші проти України , проаналізувавши наявні в матеріалах даної адміністративної справи доповідну записку Департаменту персоналу на ім`я Голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів та зборів ОСОБА_2. від 13.03.2015 №594/99-99-04-01-02-18 та довідку про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі/трудовій книжці, складену директором Департаменту персоналу ДФС України, встановив, що останні не містять посилання на конкретні незаконні дії, вчинені позивачем у період перебування на відповідних державних посадах, а також обґрунтувань, чи був позивач особисто пов`язаний з будь-якою недемократичною діяльністю, що мала місце в період правління Президента України ОСОБА_8

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

З огляду на вищенаведене, суд вважає необґрунтованою відмову Державної фіскальної служби України, що полягає у незабезпеченні працевлаштування ОСОБА_1 у відповідності до Договору-направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014 №25 та викладена у листі від 01.04.16 вих.№ 3361/К/99-99-04-01-01-14, що свідчить про її протиправність.

Що стосується тверджень відповідача про прийняття позивача на посаду державної служби через проходження ним конкурсного відбору у відповідності до Закону України Про державну службу 10 грудня 2015 року № 889-VIII, колегія суддів вважає їх хибними з огляду на таке.

Так, відповідно до Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу 10 грудня 2015 року № 889-VIII (надалі - Закон України № 889-VIII) цей Закон набирає чинності з 1 травня 2016 року, крім:

- пункту 1 частини другої статті 20 цього Закону в частині володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи, який набирає чинності через два роки після набрання чинності цим Законом;

- пункту 5 частини першої статті 25 цього Закону, який набирає чинності через рік з дня набрання чинності цим Законом;

- абзацу четвертого частини третьої статті 50, абзацу другого частини третьої статті 51 та частини шостої статті 52 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2019 року;

- підпункту 3 пункту 2, підпунктів 1 і 2 пункту 15 цього розділу, які набирають чинності з дня опублікування цього Закону.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, а статтею 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року по справі N 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) визначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як зазначалось судом, позивачу відмовлено у працевлаштуванні листом Державної фіскальної служби України від 01.04.16 вих.№ 3361/К/99-99-04-01-01-14.

Отже, на думку суду, відповідач помилково застосовує до спірних відносин положення Закону України № 889-VIII, який набрав чинності пізніше, ніж відповідач відмовив позивачу у працевлаштуванні після закінчення навчання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII (що діяв на час існування спірних правовідносин, далі - Закон №3723-ХІІ), державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ст. 4 Закону № 3723-XII право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 28 Закону №3723-ХІІ передбачено, що у державних органах створюється кадровий резерв для зайняття посад державних службовців, а також для просування по службі.

Кадровий резерв формується із спеціалістів місцевого та регіонального самоврядування, виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також випускників навчальних закладів відповідного профілю; державних службовців, які підвищили кваліфікацію або пройшли стажування та рекомендовані для просування на більш високі посади.

Порядок формування і організація роботи з кадровим резервом регулюються Положенням про кадровий резерв державної служби, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 29 Закону №3723-ХІІ державним службовцям створюються умови для навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (на факультетах) та шляхом самоосвіти.

Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п`ять років. Результати навчання і підвищення кваліфікації є однією з підстав для просування по службі.

При Президенті України діє Національна академія державного управління - державний вищий навчальний заклад з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців.

Як вже встановлено судом, відповідно до Договору-направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014 №25, укладеного між Міністерством доходів і зборів України в особі Першого заступника Міністра доходів і зборів України ОСОБА_2. та ОСОБА_1 , першим заступником начальника ГУ Міндоходів в АР Крим, про підготовку магістра за спеціальністю державне управління галузі знань державне управління , позивач направляється на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України, в свою чергу Міністерство доходів і зборів України зобов`язується зарахувати позивача на період навчання в Національній академії державного управління при Президентові України до кадрового резерву на посаду Першого заступника Міністра доходів і зборів України (V категорія) (т.1 а.с. 59-60).

Згідно п.3 даного Договору-направлення цей договір-направлення набирає чинності з дня підписання його обома сторонами і діє до 01.04.2021 року.

Відповідно до п. 1 вказаного Договору-направлення Міністерство доходів і зборів України зобов`язується зарахувати позивача на період навчання до кадрового резерву на посаду першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим (V категорія) та надати випускникові після закінчення навчання в Національній академії державного управління при Президентові України посаду, на якій він перебуває в кадровому резерві згідно з договором-направленням або, як виняток, не нижче тієї, яку він займав до вступу в Національну академію, рівноцінної за оплатою праці та характером діяльності, а також можливість реалізації переважного права на зайняття вакантної посади чи просування по службі без конкурсного відбору або стажування та зарахування його до кадрового резерву на посади першої-четвертої категорій. Крім того, Міністерство доходів та зборів України зобов`язується забезпечити в установленому порядку працевлаштування випускника Національної академії також у разі скорочення чисельності штату, зміни структури чи зміни керівника органу, установи.

Відповідно до п. 2 Договору-направлення особа, яка направляється на навчання, зобов`язується, зокрема оволодіти всіма видами теоретичної та практичної підготовки, передбаченої стандартами вищої освіти за спеціальністю державне управління у сфері освіти галузі знань державне управління ; прибути після закінчення Національної академії на державну службу або службу в органах місцевого самоврядування до відповідного органу, установи у визначений строк.

Відповідно до п. 1 Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2013 року № 255, Національна академія державного управління при Президентові України (далі - Національна академія) як головний державний вищий навчальний заклад у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у галузі знань "державне управління" здійснює підготовку осіб для роботи на посадах першої - четвертої категорії в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також формування відповідного кадрового резерву.

Відповідно до пунктів 1-4 Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2013 року №255 (в редакції станом на час укладення договору-направлення на навчання, далі - Положення №255) випускники Національної академії державного управління при Президентові України (далі - Національна академія), які навчалися за денною формою за державним замовленням за спеціальностями галузі знань "державне управління", працевлаштовуються органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими органами, установами, на які поширюється дія Законів України "Про державну службу" та "Про службу в органах місцевого самоврядування", з якими укладено договори-направлення на навчання за денною формою до Національної академії відповідно до Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України (далі - органи, установи).

Органи, установи забезпечують надання випускникам Національної академії посад, на яких вони перебувають у кадровому резерві згідно з договорами-направленнями, або, як виняток, не нижче тих, які вони займали до вступу до Національної академії, рівноцінних за оплатою праці та характером діяльності, після проходження спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов`язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також реалізацію переважного права на зайняття вакантної посади чи просування по службі без конкурсного відбору або стажування та зарахування їх до кадрового резерву на посади першої - четвертої категорії.

Відповідальність за прийняття випускників Національної академії на посади державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування покладається на керівника органу, установи.

У разі ліквідації чи реорганізації органу, установи, де раніше працювали випускники Національної академії, їх працевлаштовує орган, установа, що є правонаступником, або орган, установа, на які покладено відповідні функції. Зобов`язання щодо працевлаштування випускників Національної академії зберігається також у разі скорочення чисельності штату і зміни структури органу, установи. Зміна керівника органу, установи не є підставою для відмови у працевлаштуванні випускників Національної академії.

Протягом місяця після початку навчання Національна академія подає відповідному органові, установі та Нацдержслужбі повідомлення про вступників, які розпочали навчання. На підставі цього повідомлення органи, установи зараховують слухачів Національної академії до кадрового резерву згідно з пунктом 23 Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України.

Органи, установи подають щороку в січні до Національної академії та Нацдержслужби підтвердження щодо перебування слухачів у кадровому резерві із зазначенням повної назви посади, на яку випускників Національної академії буде призначено після її закінчення.

Керівник органу, установи призначає на посаду випускника Національної академії відповідно до штатного розпису з урахуванням вимог, зазначених у пункті 1 цього Положення.

Відповідно до пункту 9 Положення №255 орган, установа у місячний строк після прибуття випускника Національної академії надсилає Національній академії і Нацдержслужбі повідомлення за формою згідно з додатком 2, а також інформує Національну академію та Нацдержслужбу про причини непрацевлаштування випускника.

Як вбачається з письмових пояснень відповідача, ОСОБА_1 не перебував у кадровому резерві Міндоходів з огляду на неподання ним відповідних документів. Одночасно, відповідач зазначає, що листом Національної академії державного управління при Президентові України від 03.10.2014 №1/15-12-824 ДФС України повідомлено про зарахування позивача слухачем Національної академії.

Відтак, суд вважає, що у розпорядженні відповідача перебували усі необхідні документи задля здійснення зарахування позивача та внесення відповідних змін до кадрового резерву Міндоходів України. Більш того, суд зазначає, що такий обов`язок у відповідності до вищенаведених норм та Договору-направлення покладається виключно на орган або установу, відтак, суд критично ставиться до тверджень відповідача про відсутність підстав для зарахування позивача до кадрового резерву на обумовлену у Договорі-направленні посаду.

Суд також констатує, що згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті реорганізації - Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (ідентифікаційний код 38710437), дата запису: 29.07.2016; номер запису: 18821120006020565, що підтверджується витягом з ЄДР, наявним в матеріалах справи (т.2, а.с.169-172).

Проте, в силу норм п.2 Положення №255 та укладеного Договору-направлення у разі реорганізації органу, установи, де раніше працювали випускники Національної академії, їх працевлаштовує орган, установа, що є правонаступником, або орган, установа, на які покладено відповідні функції, відтак саме на відповідача покладено обов`язок із працевлаштування позивача після закінчення навчання.

Отже, колегія суддів зазначає, що ДФС України зобов`язана надати позивачеві, як випускнику Національної академії державного управління при Президентові України, після закінчення навчання посаду не нижче тієї, яку він обіймав до вступу до Національної академії державного управління при Президентові України, рівноцінну за оплатою праці та характером діяльності.

Окрім того, вирішуючи питання про належного відповідача у справі щодо позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії, суд зазначає, що розпорядженням КМ України від 09.07.2014 №630-р Про утворення комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів утворено комісію з реорганізації Міністерства доходів і зборів, затверджений її Голова.

Розпорядженням КМ України від 17.07.2014 № 651-р Питання Державної фіскальної служби відповідно до частини сьомої статті 5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади підтримано пропозицію Голови Державної фіскальної служби про завершення здійснення заходів з утворення зазначеної Служби та можливість виконання нею функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів, що припиняється.

Тобто, Державна фіскальна служба України є правонаступником Міністерства доходів і зборів України.

При цьому, суд враховує позицію, викладену Пленумом Вищого адміністративного суду України в п. 9 Постанови від 06.03.2008 №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ , відповідно до якої при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

За таких обставин, Державна фіскальна служба України є належним відповідачем у даній справі, що зобов`язаний відновити порушені права позивача на працю.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивач може бути прийнятий на посаду державної служби категорії Б лише за результатами конкурсу, зважаючи також на таке.

Листом Національного агентства України з питань державної служби від 31.11.2016 №9226/13-16 роз`яснено, що особи, які до 01 травня 2016 року вступили до вищих навчальних закладів на навчання за державним замовленням, повинні повернутися на державну службу на умовах, визначених угодою, тобто без проведення конкурсу.

Крім того, у листі Національного агентства України з питань державної служби від 31.10.2016 №20-р/з Щодо працевлаштування осіб, які навчалися за державним замовленням за денною формою навчання за спеціальностями галузі знань Державне управління , у зв`язку з набранням чинності з 01 травня 2016 року Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу зазначено, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII "Про державну службу" та підпункту 8 пункту 4 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 500, Нацдержслужба відповідно до покладених на неї завдань надає роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 21 Закону вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до пункту 7 статті 48 Закону на строк професійного навчання за державним службовцем зберігаються його посада та заробітна плата.

Таким чином, на думку Нацдержслужби, особа, яка вступила до вищого навчального закладу в період та на умовах, визначених законодавством на час вступу, повинна працевлаштовуватися на державну службу на умовах договору (без конкурсного відбору), розірвання якого може призвести до звуження прав такої особи.

У листі від 31.10.2016 №20-р/з також зазначено, що Нацдержслужбою ініційовано прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 27 вересня 2016 року № 674 "Деякі питання реформування системи професійного навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування", відповідно до абзацу другого пункту 2 якої особи, які вступили до вищих навчальних закладів до набрання чинності цією постановою, продовжують навчання відповідно до спеціальностей галузі знань "Державне управління" або спеціальності "Публічне управління та адміністрування" галузі знань "Управління та адміністрування" і працевлаштовуються на умовах, що були визначені до набрання чинності цією постановою .

Тобто, суд приходить до висновку, що до кандидатури позивача не можуть застосовуватись положення Закону №889-VIII в частині прийняття останнього на посаду за конкурсним відбором.

Суд також звертає увагу, що станом на час ухвалення рішення у даній справі, договір-направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014 №25, укладений між Міністерством доходів і зборів України та ОСОБА_1 є чинним та діє до 1 квітня 2021 року, що зумовлює необхідність виконання його умов органом, який є правонаступником Міністерства доходів і зборів України, а саме відповідачем у справі, у частині зобов`язання надати позивачу посаду, що не нижча, рівноцінна за оплатою праці та характером діяльності посаді, визначеній даним Договором-направленням .

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну фіскальну службу України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб`єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об`єктивних обставин.

Керуючись статтями 243-246 , 250 , 255,382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України, що полягає у незабезпеченні працевлаштування ОСОБА_1 у відповідності до Договору-направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014 №25 та викладена у листі від 01.04.16 вих.№3361/К/99-99-04-01-01-14.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України надати ОСОБА_1 посаду, що не нижча, рівноцінна за оплатою праці та характером діяльності посаді, визначеній Договором-направленням на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014 №25, укладеного між Міністерством доходів і зборів України та ОСОБА_1 .

4. Встановити для Державної фіскальної служби України строк для надання суду звіту про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 20.01.2019 р.

Головуючий - суддя Кушнова А.О.

Судді Дудін С.О.

Горобцова Я.В.