Ухвала

від 09.11.2020 по справі 810/2057/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 810/2057/16

адміністративне провадження № К/9901/27190/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року

у справі №810/2057/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі №810/2057/16.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року є пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Зокрема, частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано положення Закону України Про очищення влади , Закону України Про державну службу , затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563 Деякі питання реалізації Закону України Про очищення влади та наказу Державної фіскальної служби України №117 від 24 лютого 2015 року, що на думку скаржника, є підставою касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанції з огляду на неправильне застосування норм матеріального права .

Разом з цим, Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання в касаційній скарзі на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами другої та третьої статті 353 КАС України.

Водночас, в касаційні скарзі відповідач, викладаючи зміст статей 72, 90, 242, частини четвертої статті 328 та статті 351 КАС України із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права , лише зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак при цьому скаржником не зазначено, яка саме частина статті 353 КАС України є підставою для касаційного оскарження.

Касаційна скарга повинна містити змістовні доводи, в чому саме полягає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та які докази не були дослідженні судами.

Отже, належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України в сукупності з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу та пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України щодо ухвалення судами попередніх інстанцій рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, касаційна скарга не містить.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень з урахуванням вимог пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України, що в розумінні наведених законодавчих приписів не дає підстав вважати, що вимоги пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України відповідачем дотримані.

Доводи скаржника фактично стосуються оцінки судами першої та апеляційної інстанцій доказів у справі та встановлених ними обставин.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить обов`язкових підстав касаційного оскарження.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі №810/2057/16 - повернути скаржнику .

2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

3. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

...........................

А.В. Жук

Суддя Верховного Суду