Постанова

від 21.09.2020 по справі 810/2057/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2057/16 Головуючий у 1 інстанції: Кушнова А.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Ганечко О.М.

Кузьменка В.В.

За участю секретаря Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив:

- визнати відмову Державної фіскальної служби України, що полягає у незабезпеченні працевлаштування ОСОБА_1 у відповідності до Договору - направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014р. №25 та викладена у листі від 01.04.16 вих.№ 3361/К/99-99-04-01-01-14, протиправною;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України надати ОСОБА_1 посаду, що не нижча, рівноцінна за оплатою праці та характером діяльності посаді, визначеній Договором - направленням на навчання за денною формою до академії від 30.05.2014р. №25.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправною відмову Державної фіскальної служби України, що полягає у незабезпеченні працевлаштування ОСОБА_1 у відповідності до Договору-направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014 №25 та викладена у листі від 01.04.16 вих.№3361/К/99-99-04-01-01-14.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України надати ОСОБА_1 посаду, що не нижча, рівноцінна за оплатою праці та характером діяльності посаді, визначеній Договором-направленням на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014 №25, укладеного між Міністерством доходів і зборів України та ОСОБА_1 .

Встановлено для Державної фіскальної служби України строк для надання суду звіту про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна фіскальна служба України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що позивача було повідомлено про початок перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади . Крім того, апелянт зазначає, що прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється.

18 серпня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , є громадянином України, має паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 29 грудня 2011 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до трудової книжки, ОСОБА_1 , починаючи з 19 лютого 2001 року проходив державну службу в податкових органах України на різних посадах.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 04 червня 2013 року №1127-о ОСОБА_1 , у порядку переведення, призначений на посаду першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим, як такий, що перебував у кадровому резерві, звільнивши з посади першого заступника начальника державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби.

Відповідно до запису №29 у трудовій книжці ОСОБА_1 , позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням, згідно статті 38 КЗпП України, у зв`язку із вступом на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України.

Обставини щодо звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку із зарахуванням на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України, досліджені Київським окружним адміністративним судом у постанові в адміністративній справі №810/5662/15 від 11 лютого 2016 року, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року.

Отже, вказана постанова Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №810/5662/15 від 11 лютого 2016 року набрала законної сили 13 червня 2016 року.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.10.2019 залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду у справі №810/5662/15 від 11 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року.

Так, судами першої та апеляційної інстанції у справі №810/5662/15 встановлено, що 24.07.2014 р. ОСОБА_1 на ім`я Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України Білоуса І.О. була написана заява про його звільнення з посади першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим з 31.08.2014 року, у зв`язку зі вступом до Національної академії державного управління при Президентові України, згідно ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Київським окружним адміністративним судом був допитаний, в якості свідка, ОСОБА_2 , який, згідно Наказу Головного управління Міндоходів в АР Крим №123- о від 24.03.2014 року виконував обов`язки по здійсненню кадрового обліку працівників ГУ Міндоходів України в АР Крим.

Судами у справі №810/5662/15 встановлено, що 24.07.2014 року ОСОБА_2 , як відповідальна особа кадрової служби, за умов, що склались на той момент щодо окупації території АР Крим, згідно накладеної резолюції Начальника ГУ Міндоходів в АР Крим отримав для відповідного реагування заяву ОСОБА_1 про звільнення з 31.08.2014 р. у зв`язку зі вступом на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України, у відповідності до п. 38 КЗпП України.

Судами встановлено, що в подальшому, вказана заява разом зі сформованими пакетами документів на інших працівників ГУ Міндоходів в АР Крим, у присутності ще двох працівників ГУ Міндоходів в АР Крим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за попереднім узгодженням в телефонному режимі з заступником директора Департаменту персоналу - начальником управління кадрового забезпечення головних управлінь та ДПІ Баштою Світланою Іванівною, була передана у холі Міндоходів України (м. Київ, Львівська площа 6/8) представнику кадрової служби Міндоходів України для належної реєстрації.

Окрім того, судами взято до уваги долучений до матеріалів справи лист ГУ Міндоходів України в АР Крим від 02.09.2014 року вих. №24/01-01, скерований на ім`я Голови ДФС України - Голови комісії з реорганізації Міндоходів України Білоуса І.О., яким доводилось до відома факт зарахування 11 співробітників ГУ Міндоходів в АР Крим, у тому числі, й ОСОБА_1 , до денної форми навчання у Національній академії державного управління при Президентові України.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції у справі №810/5662/15 встановлено, що ОСОБА_1 фактично припинив державну службу, у зв`язку зі вступом на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України, а відповідно, підлягав безумовному звільненню, на підставі ст. 38 КЗпП України в останній робочий день - 29 серпня 2014 року .

Згідно Договору-направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30 травня 2014 року №25, укладеного між Міністерством доходів і зборів України в особі Першого заступника Міністра доходів і зборів України Білоуса І.О. та ОСОБА_1, першим заступником начальника ГУ Міндоходів в АР Крим, про підготовку магістра за спеціальністю державне управління галузі знань державне управління , ОСОБА_1 направляється на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України, в свою чергу, Міністерство доходів і зборів України зобов`язується зарахувати позивача на період навчання в Національній академії державного управління при Президентові України до кадрового резерву на посаду Першого заступника Міністра доходів і зборів України (V категорія).

Згідно п. 3 даного Договору-направлення, цей договір-направлення набирає чинності з дня підписання його обома сторонами і діє до 01 квітня 2021 року.

01 вересня 2014 року до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис №30 про його зарахування слухачем Національної академії державного управління при Президентові України, згідно Наказу від 08 липня 2014 року №369-к.

ОСОБА_1 закінчив в 2016 році Національну академію державного управління при Президентові України, здобув ступінь магістра за спеціальністю Державне управління у сфері освіти , здобув кваліфікацію магістра державного управління, що підтверджується дипломом магістра НОМЕР_3 від 29 лютого 2016 року.

29 лютого 2016 року до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис №31 про відрахування з Національної академії державного управління при Президентові України, у зв`язку із закінченням навчання, у відповідності до Наказу від 26 лютого 2016 року №120-ос.

На підставі Договору-направлення та Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2013 року №255, ОСОБА_1 видано Направлення на роботу №85 від 29 лютого 2016, згідно якого, позивача направлено в розпорядження Державної фіскальної служби, дата прибуття до місця призначення 1 квітня 2016 року.

ОСОБА_1 звернувся до Державної фіскальної служби України з листом від 18 березня 2016 року б/н Щодо працевлаштування , в якому просив надати йому посаду в органах Державної фіскальної служби України.

До вищенаведеного звернення надав відповідні документи, що підтверджують факт закінчення навчання в Національній академії державного управління при Президентові України, а також, оригінал направлення на роботу №85.

Державна фіскальна служба України, розглянувши звернення ОСОБА_1 , листом від 01 квітня 2016 року №3361/К/99-99-04-01-01-14 Про розгляд звернення , повідомила про неможливість вирішення питання щодо його працевлаштування, у зв`язку зі звільненням з посади першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим Наказом №178-о від 16 березня 2015 року з підстав, передбачених п. 72 ч.1 ст.36 КЗпП України, ч.3 ст.4 ЗУ Про очищення влади .

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу врегульовані Законом України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Вищевказаним Законом, також, визначено загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Відповідно до 1 Закону № 3723-XII, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно статті 4 Закону № 3723-XII, право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 28 Закону №3723-ХІІ передбачено, що у державних органах створюється кадровий резерв для зайняття посад державних службовців, а також для просування по службі. Кадровий резерв формується із: спеціалістів місцевого та регіонального самоврядування, виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також випускників навчальних закладів відповідного профілю; державних службовців, які підвищили кваліфікацію або пройшли стажування та рекомендовані для просування на більш високі посади.

Порядок формування і організація роботи з кадровим резервом регулюються Положенням про кадровий резерв державної служби, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 29 Закону №3723-ХІІ визначено, що державним службовцям створюються умови для навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (на факультетах) та шляхом самоосвіти.

Відповідно до частини 3 статті 29 Закону №3723-ХІІ, при Президенті України діє Національна академія державного управління - державний вищий навчальний заклад з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2013 року № 255 затверджено Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України (далі - Положення про прийом слухачів №225) та Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України (далі - Положення про працевлаштування випускників №225).

Згідно пункту 1 Положення про прийом слухачів № 255, Національна академія державного управління при Президентові України (далі - Національна академія) як головний державний вищий навчальний заклад у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у галузі знань "державне управління" здійснює підготовку осіб для роботи на посадах першої - четвертої категорії в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також формування відповідного кадрового резерву.

Пунктом 3 Положення про прийом слухачів №225 передбачено, що на навчання за денною формою за державним замовленням за договорами-направленнями органів, установ приймаються особи, які перебувають на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, мають стаж державної служби, служби в органах місцевого самоврядування не менш як один рік та не досягли 45 років на момент подання документів до приймальної комісії.

За приписами пункту 21 Положення про прийом слухачів №225, у разі зарахування на навчання за денною формою працівник органу, установи звільняється із займаної посади, згідно із статтею 38 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із вступом до Національної академії.

На час навчання державного службовця, посадової особи місцевого самоврядування за денною формою за державним замовленням у Національній академії посада, яку вони займали до навчання (крім виборних посад), може займатися іншою особою лише на умовах строкового трудового договору та не є вакантною.

У відповідності до пункту 23 Положення про прийом слухачів №225, особи, прийняті на навчання за денною формою за державним замовленням, зараховуються на період навчання органами, установами до кадрового резерву на посади, що визначені договорами-направленнями.

За приписами п. 1 Положення про працевлаштування випускників №225, випускники Національної академії державного управління при Президентові України (далі - Національна академія), які навчалися за денною формою за державним замовленням за спеціальностями галузі знань "державне управління", працевлаштовуються органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими органами, установами, на які поширюється дія Законів України "Про державну службу" та "Про службу в органах місцевого самоврядування", з якими укладено договори-направлення на навчання за денною формою до Національної академії відповідно до Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України (далі - органи, установи).

Органи, установи забезпечують надання випускникам Національної академії посад, на яких вони перебувають у кадровому резерві згідно з договорами-направленнями, або, як виняток, не нижче тих, які вони займали до вступу до Національної академії, рівноцінних за оплатою праці та характером діяльності, після проходження спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов`язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також реалізацію переважного права на зайняття вакантної посади чи просування по службі без конкурсного відбору або стажування та зарахування їх до кадрового резерву на посади першої - четвертої категорії.

Відповідальність за прийняття випускників Національної академії на посади державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування покладається на керівника органу, установи.

Норми п. 9 Положення про працевлаштування випускників №225 встановлюють, що орган, установа у місячний строк після прибуття випускника Національної академії надсилає Національній академії і Нацдержслужбі повідомлення за формою згідно з додатком 2, а також інформує Національну академію та Нацдержслужбу про причини непрацевлаштування випускника.

Як вбачається з матеріалів справи, між Міністерством доходів і зборів України в особі Першого заступника Міністра доходів і зборів України Білоуса І.О. та ОСОБА_1, першим заступником начальника ГУ Міндоходів в АР Крим (V категорія) укладено Договір-направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30 травня 2014 року №25 про підготовку магістра за спеціальністю державне управління галузі знань державне управління (Т. 1 а.с. 59-60).

У відповідності до пункту 1 вищевказаного Договору-направлення, орган, установа зобов`язується, зокрема:

- зарахувати на період навчання в Національній академії державного управління при Президентові України (далі - Національна академія) до кадрового резерву ОСОБА_1

- надати випускникові після закінчення навчання в Національній академії посаду, на якій він перебуває в кадровому резерві, згідно з договором-направленням або, як виняток, не нижче тієї, яку він займав до вступу в Національну академію, рівноцінної за оплатою праці та характером діяльності, а також можливість реалізації переважного права на зайняття вакантної посади чи просування по службі без конкурсного відбору або стажування та зарахувати його до кадрового резерву на посади першої-четвертої категорій; забезпечити в установленому порядку працевлаштування випускника Національної академії також у разі скорочення чисельності штату, зміни структури чи міни керівника органу, установи.

Пунктом 3 Договору-направлення визначено, що цей Договір-направлення набирає чинності з дня підписання його обома сторонами і діє до 01 квітня 2021 року.

Згідно Витягу з Наказу Національної академії державного управління при Президентові України від 08 липня 2014 року №396-к Про зарахування слухачів Інституту державної служби та місцевого самоврядування , ОСОБА_1 зараховано з 01 вересня 2014 року слухачем Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії (м. Київ) за спеціальністю галузі знань Державне управління за державним замовленням (Т. 1 а.с. 49).

Відповідно до Диплома магістра М16 №025125 від 29 лютого 2016 року. ОСОБА_1 закінчив в 2016 році Національну академію державного управління при Президентові України, здобув ступінь магістра за спеціальністю Державне управління у сфері освіти , здобув кваліфікацію магістра державного управління (Т. 1 а.с. 34-35, 102-105).

З метою працевлаштування, ОСОБА_1 звернувся до Державної фіскальної служби України з листом від 18 березня 2016 року б/н Щодо працевлаштування , в якому просив надати посаду в органах Державної фіскальної служби України, що відповідає його професійному рівню, кваліфікації, трудовому досвіду та укладеному Договору-направленню, у відповідності до норм діючого законодавства України (Т. 1 а.с. 27-29).

Листом від 01 квітня 2016 року №3361/К/99-99-04-01-01-14 Про розгляд звернення Державна фіскальна служба України повідомила позивача про неможливість вирішення питання щодо його працевлаштування.

Підставою для відмови стало те, що наказом Міндоходів від 16 березня 2015 року №178-о Про звільнення ОСОБА_1 позивача звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим з підстав, передбачених п. 72 ч.1 ст.36 КЗпП України, ч.3 ст.4 ЗУ Про очищення влади (Т. 1 а.с. 31-32).

Колегія суддів вважає вищевказану відмову протиправною, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Матеріали справи свідчать, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі №826/6763/15 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України Про звільнення ОСОБА_1 від 16.03.2015 р. № 178-о.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що, на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року, Державною фіскальною службою України прийнято Наказ від 06 червня 2017 року №1325-о Про виконання рішення суду та скасування Наказу Міндоходів від 16.03.2015 №178-о , відповідно до якого, скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 №178-о Про звільнення ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 225).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року №178-о Про звільнення ОСОБА_1 , як на підставу для відмови у працевлаштуванні.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ДФС України зобов`язана надати позивачеві, як випускнику Національної академії державного управління при Президентові України, після закінчення навчання посаду не нижче тієї, яку він обіймав до вступу до Національної академії державного управління при Президентові України, рівноцінну за оплатою праці та характером діяльності.

Щодо доводів апелянта про те, що ОСОБА_1 було повідомлено про початок проведення перевірки, відповідно до Закону України Про очищення влади , про що складено Акт від 03 березня 2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Вищевказаний акт був складений в межах перевірки, що проводилася, у відповідності до Закону України Про очищення влади , та за результатами якої, був виданий наказ Міністерства доходів та зборів України Про звільнення ОСОБА_1 від 16 березня 2015 року № 178-о.

Разом з тим, правомірність вищевказаного наказу Міністерства доходів та зборів України від 16 березня 2015 року № 178-о була предметом судового розгляду у справі у №826/6763/15, рішення по якій набрало законної сили.

При цьому, предметом розгляду у даній справі є виключно надання посади ОСОБА_1 , у відповідності до взятих на себе зобов`язань за Договором-направлення на навчання, а відтак, вказані обставини жодним чином не впливають на обгрунтованість та законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Щодо доводів апелянта про те, що прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, відповідно до Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року №889-VIII, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу 10 грудня 2015 року № 889-VIII, цей Закон набирає чинності з 1 травня 2016 року, крім: пункту 1 частини другої статті 20 цього Закону в частині володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи, який набирає чинності через два роки після набрання чинності цим Законом; пункту 5 частини першої статті 25 цього Закону, який набирає чинності через рік з дня набрання чинності цим Законом; абзацу четвертого частини третьої статті 50, абзацу другого частини третьої статті 51 та частини шостої статті 52 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2019 року; підпункту 3 пункту 2, підпунктів 1 і 2 пункту 15 цього розділу, які набирають чинності з дня опублікування цього Закону.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, а статтею 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачу відмовлено у працевлаштуванні листом Державної фіскальної служби України від 01 квітня 2016 року вих.№ 3361/К/99-99-04-01-01-14.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта на положення Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, оскільки, вказаний Закон набрав чинності пізніше, ніж відповідач відмовив ОСОБА_1 у працевлаштуванні після закінчення навчання.

Також, безпідставними є посилання апелянта на дату набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року, оскільки, правовідносини у даній справі виникли під час дії Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлено 28.09.2020 року.