Постанова

від 15.01.2020 по справі 826/10855/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2020 року

Київ

справа №826/10855/16

адміністративне провадження №К/9901/17134/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,

представника позивача Панчука Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року (головуючий суддя Клименчук Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (головуючий суддя Федотов І.В., судді - Ганечко О.М., Сорочко Є.О.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА ЛТД" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЮТА ЛТД (далі - ТОВ ЮТА ЛТД ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2016 року: №0001951402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 943131 грн з яких: сума за податковим зобов`язанням складає 628754 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 314377 грн та №0001961402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3143771 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2016 року: №0001951402, №0001961402.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи податкового органу зводяться до дублювання висновків Акта перевірки від 7 квітня 2016 року № 145/26-15-14-02-03-14/21492026.

ТОВ ЮТА ЛТД скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі плану графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на І квартал 2016 року, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до направлень від 25 лютого 2016 року №226/26-15-14-06-04, №830/26-15-13-04-06, №177/26-15-14-02-03, №175/26-15-14-02-03, №176/26-15-14-02-03, №488/26-15-13-03-03, згідно наказу ГУ ДФС у м. Києві від 8 лютого 2016 року №449, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ЮТА ЛТД (код ЄДРПОУ 21492026) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої 7 квітня 2016 року складено Акт №145/26-15-14-02-03-14/21492026.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ЮТА ЛТД : підпункту 14.1.231, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.4 статті 138 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта з податку на прибуток за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року на загальну суму 3143771 грн, у тому числі за 2014 рік, у сумі 3143771 грн; пункту 198.3, пункту 198.5 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року на загальну суму 628 754 грн., у тому числі за березень 2014 року у сумі 628754 грн.

Контролюючий орган дійшов висновків, що здійснений позивачем продаж продукції нижче собівартості, не є економічно виправданим та призводить до заниження об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства. Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість в операціях, що не є господарською діяльністю.

На підставі вказаного Акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві 25 квітня 2016 року прийнято податкові повідомлення рішення: №0001951402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 943131 грн з яких: сума за податковим зобов`язанням складає 628754 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 314377 грн та №0001961402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3143771 грн.

Позивачем у порядку статті 56 ПК України було оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, якою за результатами розгляду скарги 5 липня 2016 року прийнято рішення №14582/6/99-99-11-01-01-25, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи прийняті ГУ ДФС у м. Києві 25 квітня 2016 року податкові повідомлення-рішення протиправними, ТОВ ЮТА ЛТД звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, що діяла на момент спірних відносин), об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За змістом пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України).

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.6 статті 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже визначальним фактором для формування валових витрат є здійснення їх у межах власної господарської діяльності платника податку та їх документальне підтвердження.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарською діяльністю визнається діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Позиція, що розглядається узгоджується із змістом підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Втім віднесення операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за ціну придбання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, виїзного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов`язкових платежів), виключаючи податок на додану вартість, який зараховується до ціни товарів (послуг), згідно законам України з питань оподаткування.

Пунктами 198.1 та 198.2 статті 198 вказаного Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "ЮТА ЛТД" з метою провадження виробничої діяльності у 2008 році створило відособлений підрозділ, Алуштинську філію (далі - АФ ТОВ "ЮТА ЛТД"), основними видами діяльності якої є виробництво засобів для краплинного зрошення для сільського господарства. Виробництво здійснювалось в орендованих приміщеннях за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алушта, с. Виноградний, 5 км Ялтинського шосе, буд. 3. За цією ж адресою знаходяться і орендовані складські приміщення товариства.

На підтвердження використання у своїй діяльності офісних та складських приміщень позивачем надано копії договорів оренди укладених з ТОВ "Аквавіта" від 29 липня 2010 року №1-АФ разом з договорами про внесення змін та доповнень до нього з актом прийому-передачі, від 1 грудня 2011 року №2-АФ, акт прийому - передачі, договори про внесення змін та доповнень, Договір оренди від 1 червня 2009 року №2-ОР разом з договорами про внесення змін та доповнень до нього з актом прийому-передачі, від 1 жовтня 2008 року №08-ОР разом з договорами про внесення змін та доповнень до нього з актами прийому-передачі, а також додаткові угоди.

Крім того, позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав до суду копії договорів: Договір від 11 березня 2014 року №14/ОБ-14, Договори від 14 березня 2014 року №1 - №7 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11 березня 2014 року, Договір від 26 березня 2014 року №8 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11 березня 2014 року, Договір від 31 березня 2014 року №9, №10 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11 березня 2014 року, Договір від 7 квітня 2014 року №11 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11 березня 2014 року, Договір від 14 квітня 2014 року №12 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11 березня 2014 року, Договір від 18 квітня 2014 року №13 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11 березня 2014 року, Договір від 21 квітня 2014 року №14 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11 березня 2014 року, Договір від 29 квітня 2014 року №15 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11 березня 2014 року, Договір від 30 квітня 2014 року №16 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11 березня 2014 року, Договір від 30 квітня 2014 року №17 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11 березня 2014 року, Договір від 30 травня 2014 року №18 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11 березня 2014 року, Договір від 29 серпня 2014 року №19 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11 березня 2014 року.

Так, у період, що перевірявся між ТОВ "ЮТА ЛТД" (продавець) укладено договір №14/ОБ-14 від 11 березня 2014 року з ТОВ "Аквавіта" (покупець).

Відповідно до умов договору продавець продає покупцю товари (сировина, комплектуючі для системи краплинного зрошення, інше) та основні засоби (виробничі лінії, інструменти, інше). Згідно умов вказаного договору: "Купля-продажа Товара по настоящему договору может осуществляться частями. Ассортимент, количество, стоимость каждой части Товара будут оговариваться Сторонами отдельно путем подписания дополнительных соглашений к настоящему Договору, которые будут являться неотъемлемой частью настоящего Договора. Продавец гарантирует, что Товар, поставляемый по настоящему договору соответствует всем техническим нормам, стандартам и правилам, установленным для Товара данного вида. Товар по количеству принимается на складе Покупателя в момент передачи его Продавцом по накладной - в АР Крым, г. Алушта с. Виноградное, 5-й км Ялтинского шоссе. Риск случайной гибели Товара и право собственности на Товар переходят от Продавца к Покупателю в момент передачи Товара Покупателю по накладной. Общая стоимость настоящего Договора составляет 8 368 689,03 грн. Покупатель производит оплату общей стоимости Товара в гривнях в сумме 8 368 689,03 грн в срок до 13 марта 2014 года. Договор допускает осуществление оплаты другими формами расчета".

Надалі, відповідно до угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 31 березня 2014 року №1 між позивачем, АФ ТОВ "ЮТА ЛТД" та ТОВ "Аквавіта" заборгованість по поставленим товарам погашена.

Позивачем надано копії первинних документів, а саме: видаткові накладні від 14 березня 2014 року: №155 на загальну суму 311440,07 грн, у тому числі ПДВ, №156 на загальну суму 1004 467,18 грн, у тому числі ПДВ, №159 на загальну суму 989330,96 грн, у тому числі ПДВ, №160 на загальну суму 669048,94 грн, у тому числі ПДВ, №161 на загальну суму 558970,21 грн, у тому числі ПДВ, №162 на загальну суму 1973156,92 грн, у тому числі ПДВ, №163 на загальну суму 2981582,51 грн, у тому числі ПДВ, видаткові накладні від 31 березня 2014 року №165, від 30 квітня 2014 №246, від 30 травня 2014 року №283, від 1 вересня 2014 року: №27 - №31, №34 - №40, а також копії довіреностей.

Також в матеріалах справи наявні копії Угоди від 31 березня 2014 року №1 про залік зустрічних однорідних вимог та Акт від 31 березня 2014 року №1 про залік зустрічних однорідних вимог, Угоди від 30 квітня 2014 року №2 про залік зустрічних однорідних вимог та Акт від 30 квітня 2014 року №2 про залік зустрічних однорідних вимог.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено та зазначено в Акті перевірки, що позивачем реалізовано товари нижче собівартості.

Разом з тим, як посилався позивач у позовній заяві щодо підстав для задоволення позовних вимог та як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи, продаж продукції ТОВ "ЮТА ЛТД" нижче собівартості викликаний об`єктивними причинами. Зокрема, той факт, що виходячи зі складної політичної ситуації в Автономній Республіці Крим, пов`язаної з анексією, засновниками ТОВ "ЮТА ЛТД" прийнято рішення про здійснення вивезення з території Автономної Республіки Крим на материкову частину України товарно-матеріальних цінностей, що є власністю ТОВ "ЮТА ЛТД" та Алуштинської філії ТОВ "ЮТА ЛТД", згідно зі складним переліком.

Відповідно до пункту 2 Протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ЮТА ЛТД" від 11 березня 2014 року №91 постановлено, що товарно-матеріальні цінності, що є власністю ТОВ "ЮТА ЛТД" та Алуштинської філії ТОВ "ЮТА ЛТД", які знаходяться на складах в м. Алушта в Автономній Республіці Крим, і що не ввійшли до переліку для вивезення на материкову частину України, реалізувати ТОВ Аквавіта за цінами можливої реалізації відповідно до договорів. Форми розрахунків за даними операціями проводяться за домовленістю сторін.

Згідно пункту 4 вказаного Протоколу виконання рішень даного Протоколу було покладено, зокрема, на керівника Алуштинської філії ТОВ "ЮТА ЛТД" Карасьова М.П.

Також за рішенням засновників, залишки запасів на складі Алуштинської філії ТОВ "ЮТА ЛТД" - сировина і матеріали для виробництва, напівфабрикати, відходи поліетилену, комплектуючі до систем краплинного зрошення та інші запаси господарського призначення реалізовані ТОВ "Аквавіта" згідно Договору від 11 березня 2014 року №3 за ціною можливої реалізації.

Статтею 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (частина першої статті 43 ГК України).

Відповідно до статті 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Тобто, підприємство самостійно вирішує як вести свою господарську діяльність. При цьому, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції жодним чином не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що господарські операції з продажу запасів зі складів ТОВ "ЮТА ЛТД" в Автономній Республіці Крим за ціною нижчою за придбання на 1659100,77 грн та зі складу Алуштинської філії ТОВ "ЮТА ЛТД" за ціною нижчою за собівартість на 1484670,08 грн, в результаті яких підприємство отримало консолідований збиток у сумі 3143770,85 грн, є виключно винятковою мірою, економічно обґрунтованою, оскільки враховуючи складну політичну ситуацію в Автономній Республіці Крим позивач мав можливість взагалі втратити всі товарно-матеріальні цінності.

Крім того, відповідно до пункту 188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Визначення контрольованої операції наведено в підпункті 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України.

У періоді, що перевірявся ПК України не містив норм, які б встановлювали взаємозв`язок визначення бази оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів до звичайних цін на них, за винятком контрольованих операцій.

Враховуючи те, що оскільки операції з продажу запасів за договорами, укладеними ТОВ "ЮТА ЛТД" і АФ ТОВ "ЮТА ЛТД" з ТОВ "Аквавіта" не підпадали під визначення контрольованих операцій, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що база оподаткування цих операцій визначається, виходячи з їх договірної вартості.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних ТОВ "ЮТА ЛТД" про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих ГУ ДФС у м. Києві 25 квітня 2016 року.

Доводи касаційної скарги відповідачем зводяться виключно до дублювання висновків Акта перевірки від 7 квітня 2016 року № 145/26-15-14-02-03-14/21492026 та повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, ГУ ДФС у м. Києві не зазначено.

Частинами першою та другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 20 січня 2020 року.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх