Ухвала

від 20.01.2020 по справі 521/14699/16-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

---

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

---

Справа № 521/14699/16-ц

Пр. № 2-з/521/20/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Колесник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановила:

У провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, яким просив суд забезпечити його позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на праві власності.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2016 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 21-22).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2016 року по справі було відкрите провадження та призначено судове засідання (т. 1 а.с. 27).

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, згідно якого просив суд накласти арешт на 71/100 частки нежитлової будівлі загальною площею 1303,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; на Ѕ частки нежитлової будівлі загальною площею 1303,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; на 1/1 частки нежилих підвальних приміщень, загальною площею 55,9 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 ; на 1/1 частки садових будинків загальною площею 165,3 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 ; на 1/1 частки земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0493 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110300000:02:003:0324; на 1/1 частки чотирикімнатної квартири загальною площею 137,4 кв. м., житловою площею 76,7 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначив, що у відповідача по справі є борги та частина майна знаходиться в іпотеці, з метою уникнення цивільно-правової відповідальності останній може реалізувати належне йому майно, що зробить неможливим забезпечення законних прав позивача та може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2017 року клопотання ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме: скасовано арешт, накладений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2016 року, на квартиру АДРЕСА_1 та накладено арешт на садовий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 165,3 кв. м., що належить ОСОБА_2 на праві власності (т. 1 а.с. 113, 114-116).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року була скасована ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2017 року, питання про забезпечення позову за клопотанням ОСОБА_1 передано на новий розгляд до суду першої інстанції (виділені матеріали т. 2 а.с. 46-47).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2017 року клопотання про забезпечення позову було передано на розгляд судді Граніну В.Л. (виділені матеріали т. 2 а.с. 50).

Ухвалою суду від 14 липня 2017 року було задоволено самовідвід судді Граніна В.Л. (виділені матеріали т. 2 а.с. 51).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2017 року клопотання про забезпечення позову було передано на розгляд судді Михайлюку О.А. (виділені матеріали т. 2 а.с. 52).

Ухвалою суду від 19 липня 2017 року було задоволено самовідвід судді Михайлюка О.А. (виділені матеріали т. 2 а.с. 53).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2017 року клопотання про забезпечення позову було передано на розгляд судді Сегеді О.М. (виділені матеріали т. 2 а.с. 54).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 6000,00 доларів США, що на день винесення рішення за курсом НБУ складає 156588,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено (т. 1 а.с. 210-211).

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2017 року було змінено в частині стягнення та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 9743,54 доларів США, проценти - в сумі 2034,74 та 1100,00 доларів США (за період з 02 серпня 2014 рорку по 01 серпня 2016 року), 3% річних в сумі 608,80 доларів США (т. 2 а.с. 145, 146-151).

Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто судовий збір за подання позову в розмірі 3019,48 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 3321,00 грн. (т. 2 а.с. 193-195).

Постанова Одеського апеляційного суду від 05 червня 2017 набрала законної сили, в касаційному порядку не оскаржувалась.

З 12 липня 2017 року по 08 січня 2020 року справа перебувала на розгляді в Одеському апеляційному суді (т. 2 а.с. 1, 197).

Справа передана судді Сегеді О.М. 16 січня 2020 року.

Дослідивши подане клопотання, матеріали справи та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що клопотання позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України , суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Суд вважає, що оскільки норми ст. 149 ЦПК України передбачають право суду за заявою учасника справи вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів для забезпечення позову, то після винесення рішення по суті справи, вказані норми не можуть бути застосовані судом, так як суд забезпечує тільки позовні вимоги.

Оскільки постанова Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року набрала законної сили, то всі дії по її виконанню регламентуються Законом України Про виконавче провадження , який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Таким чином, на даний час виконавча служба повинна здійснювати всі дії, що стосуються виконання рішення суду.

Крім того, оскільки ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року була скасована ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2017 року, якою був скасований арешт, накладений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2016 року, на квартиру АДРЕСА_1 , то зазначений захід забезпечення позову продовжує діяти, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 січня 2020 року (виділені матеріали т. 2 а.с. 69-70).

Отже враховуючи те, що позов, для забезпечення якого необхідно вжити заходи, було розглянуто по суті, рішення суду набрало законної сили, суд вважає, що необхідність в забезпеченні позову відпала, а підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову - відсутні.

Керуючись ст. ст. 149-153, 353 ЦПК України, суд

ухвалила:

Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ували суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.М. Сегеда