Постанова

від 14.01.2020 по справі 914/809/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2020 р. Справа № 914/809/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Плотніцького Б.Д.,

Скрипчук О.С.,

секретар судового засідання: Харів М.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фітофарм-Трейд б/н від 05 листопада 2019 року (вх. № ЗАГС 01-05/4016/19 від 11 листопада 2019 року),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2019 року (повний текст рішення складено 30 вересня 2019 року, м. Івано-Франківськ, суддя Ткаченко І.В.)

у справі № 914/809/19

порушеній за позовом

позивача: Фізичної особи-підприємця Савки Степана Ілліча, с. Оброшино, Пустомитівського району, Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фітофарм-Трейд , м. Івано-Франківськ,

про стягнення грошових коштів у розмірі 49071,73 грн. за договором перевезення вантажу та стягнення судових витрат,

за участю представників:

від апелянта/відповідача: Пилип`юк Л.Р. (ордер серії ІФ № 089138 на надання правової допомоги від 13.01.2020),

від позивача: ФОП Савка С.І.

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець Савка Степан Ілліч, 24.04.2019 р. за вх. № 851 звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення з ТОВ "Фітофарм-трейд" грошових коштів у розмірі 49071,73 грн. за невиконання належним чином умов договору перевезення вантажу, що включає: 25162,00 грн. - 50 % - вартості наданих послуг перевезення, 400 Євро штрафу за понаднормативний простій автомобіля МАН д.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , з 22 по 27 січня 2017 року /штраф за чотири доби понаднормового простою/, пеню, 3% річних, інфляційні витрати та судові витрати.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 02 травня 2019 p., Господарський суд Львівської області постановив ухвалу про передачу справи № 914/809/19 за позовом ФОП Савки Степана Ілліча до ТОВ "Фітофарм-трейд" про стягнення заборгованості на розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області за територіальною підсудністю (а. с. 2-3), яка поступила на адресу Господарського суду Івано-Франківської області 05.06.2019 р. за вх. № 10714/19 (а. с. 5).

10 червня 2019 p. Господарський суд Івано-Франківської області у справі № 914/809/19 постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та зобов`язав позивача протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути виявлені недоліки (а. с. 58-60).

10 липня 2019 p., у зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, Господарський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу про відкриття провадження у справі № 914/809/19 в порядку спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті (а. с. 79-81).

Колегією суддів встановлено, вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд, копії ухвал у цій справі суд надсилав відповідачу: Товариству з обмеженою відповідальністю "Фітофарм-трейд" ідентифікаційний код юридичної особи: 38891921, за місцезнаходженням юридичної особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 54-57) - 76019, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, будинок 2Б, кімн. 8-9, а копію ухвали від 25 липня 2019 р. - також на адресу керівника (засновника) відповідача: ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (а. с. 85, 86, 87-90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99-100, 101).

Слід зазначити, що поштові відправлення, якими Господарський суд Івано-Франківської області надсилав відповідачу копії ухвал, повернулись до місцевого суду із відміткою відділення Укрпошти "за закінченням терміну зберігання", а копію ухвали від 25 липня 2019 р. керівнику (засновнику) відповідача працівники відділення Укрпошти не вручили зазначивши такі підстави: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Витяги з Єдиних державних реєстрів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача та відповідача по даній справі - знаходяться в матеріалах справи (а. с. 51-53, 54-57).

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

За змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів даної справи, усі ухвали у цій справі було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Крім того, як вбачається із вебсайту ТОВ "Нова Пошта" (функція відстеження поштового відправлення), поштове відправлення, яким позивач надіслав копію клопотання та доданих до нього документів на виконання ухвали від 10 червня 2019 р. у цій справі відповідач отримав - 04 липня 2019 p., відтак колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що зазначені вище обставини свідчать про обізнаність Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітофарм-трейд" - відповідача у даній справі із наявністю такого судового провадження у суді першої інстанції.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Як вбачається із змісту даних, зазначених на поштовому конверті, у якому суд надсилав відповідачу копію ухвали від 11 липня 2019 p., відмітку про повернення цього відправлення у поштовому відділенні проставили 26 липня 2019 р. Відтак, як правильно зазначив місцевий господарський суд, п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов розпочався 12 липня 2019 р. та закінчився - 26 липня 2019 р.

Вищезазначене спростовує твердження апелянта про неотримання ним поштової кореспонденції з ухвалами місцевого господарського суду по даній справі. Належить зазначити, що апелянт в апеляційній скарзі зазначив свою юридичну адресу вул. Промислова 2Б, кімн. 8-9, м. Івано-Франківськ (а. с. 145), куди, як випливає з матеріалів справи, скеровувалися ухвали місцевого суду по даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Господарський суд Івано-Франківської області розглянув матеріали справи, дослідив та оцінив зібрані у справі докази в їх сукупності, пояснення учасників у справі № 914/80919, 03.09.2019 року постановив рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітофарм-трейд" на користь Фізичної особи-підприємця Савки Степана Ілліча 25162 грн. - основного боргу, 400 Євро штрафу за понаднормовий простій, 1712 грн. 71 коп. судового збору. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітофарм-трейд" на користь Фізичної особи-підприємця Савки Степана Ілліча пені, 3% річних та інфляційних втрат - відмовив. Судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 208 грн. 29 коп. залишив за позивачем (абзаци перший, другий, третій та четвертий резолютивної частини судового рішення) (а. с. 102, 106-113).

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції апелянт/відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фітофарм-трейд" подав 11.11.2019 року за вхідним № 01-05/4016/19, 01-05/4026/19 до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (а. с. 145-148).

У поданій апеляційній скарзі апелянт/відповідач просить поновити строк на апеляційне оскарження, прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2019 року, постановити нове рішення, яким у позовних вимогах ФОП Савки С.І. - відмовити повністю (п.п. 1, 2 та 3 прохальної частини апеляційної скарги).

Апелянт обгрунтовує апеляційну скаргу тим, що не отримував по-пошті у встановленому законом порядку, ні копії позовної заяви з доданими до неї копіями додатків від позивача, не отримував ні по-пошті, ні в у встановленому законом порядку, жодної ухвали місцевого господарського суду, не брав участі у судовому розгляді даної справи, відтак був позбавлений права на доступ до правосуддя, що місцевий суд розглянув справу з порушенням принципу змагальності та рівності сторін, а сам відповідач був позбавлений права на справедливий суд, що на думку апелянта є безумовною підставою для скасування судового рішення у даній справі (розділи апеляційної скарги по-перше , по-друге ).

Апелянт також покликається у скарзі на те, що позивачем, про стягнення грошових коштів за перевезення вантажу у міжнародному сполученні, відповідно до ч. 1 ст. 32 Конвенції КДПВ, пропущено строк позовної давності, з 14.03.2019 р. (розділ апеляційної скарги по-третє ), просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати та постановити нове рішення, яким у позовних вимогах ФОП Савка С.І. відмовити повністю, у зв`язку із пропуском останнім строку позовної давності.

Справу для розгляду по суті апеляційної скарги, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду (а. с. 141) розподілено: Данко Л.С. - головуючий суддя та суддям Плотніцькому Б.Д. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2019 р. у справі № 914/809/19 (а. с. 143-144) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітофарм-трейд" про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, з підстав наведених в апеляційній скарзі, поновлено Товариству пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 р. (а. с. 172) призначено справу № 914/809/19 до розгляду у судовому засіданні на 14 січня 2020 року, про що сторони були належним чином повідомлені (а. с. 173,174).

Позивач по даній справі (ФОП Савка Степан Ілліч), 05.12.2019 р. за вх. № 01-04/7350/19 подав відзив на апеляційну скаргу (а. с. 167-170), проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітофарм-трейд" заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним. Разом з тим, ФОП Савка Степан Ілліч, у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, яка постановила ухвалу від 15 листопада 2019 року в справі № 914/809/19 "ухвалила завідомо незаконне рішення" і тому, на підставі викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу "вважати не поданою і не розглядати так як вона є незаконною".

У судове засідання, яке відбулося 14 січня 2020 року представник апелянта/відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітофарм-трейд" /адвокат Пилип`як Л.Р., ордер серії ІФ № 089138 на надання правової допомоги виданий 13.01.2020, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 001508 від 10.04.2019/ - прибув, апеляційну скаргу підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, проти клопотання ФОП Савки С.І. про витребування додаткових доказів - заперечив, просить зазначене клопотання відхилити повністю за безпідставністю, проти пояснень представника позивача по суті апеляційної скарги заперечив, просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2019 року, постановити нове рішення, яким у позовних вимогах ФОП Савки С.І. - відмовити повністю у зв`язку із поданням позивачем позовної заяви 24.04.2019 р. із спливом 14.03.2019 року строку позовної давності. Відлік терміну позовної давності, як стверджує апелянт, належить проводити з 13.03.2018 р., так як договір № 13/12 укладено 13.12.2017 р. + 3 місяці (підпункт "с" ст. 32 Конвенції) = 13.03.2018 р. + 1 рік (ч. 1 ст. 32 Конвенції) = 13.03.2019 р., позовну заяву позивач подав до Господарського суду Львівської області - 24.04.2019 р., відтак, на думку представника апелянта, позивач починаючи з 14.03.2019 р. пропустив строк позовної давності.

У судове засідання, яке відбулося 14 січня 2020 року представник позивача (ФОП Савка С.І.) прибув, подав клопотання вх. № 01-04/170/20 від 14.01.2020 р., за змістом якого просить суд: "1. Витребувати у позивача для огляду та порівняння з копіями міжнародну транспортну накладну (СМR) № 123967 перший примірник (для відправника вантажу) та третій екземпляр (для перевізника вантажу); 2. Витребувати у позивача не надану суду (приховану від суду) та не зазначену в позові міжнародну транспортну накладну (СМR) № 123965 для огляду та порівняння з копією третього екземпляру на якому у графі 20 рукою Отримувача вантажу зазначено дату доставки вантажу 22.12.2017.

3. Витребувати у позивача не надану суду (приховану від суду) міжнародну декларацію (Форма МД-2) з вказаною СМR № 123965 з вагою вантажу 6520 Кг.", просить клопотання задовольнити, надав пояснення по суті поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Фітофарм-трейд" апеляційної скарги, проти апеляційної скарги категорично заперечив, пояснив, що ним не пропущено строків позовної давності передбачених Конвенцією, тис більше, що ним неодноразово на адресу відповідача надсилалася кореспонденція, яку останній, зумисно, не отримував, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

На вирішення учасників судового процесу було поставлено клопотання ФОП Савка С.І. вх. № 01-04/170/20 від 14.01.2020 р. про витребування: 1) для огляду та порівняння з копіями міжнародну транспортну накладну (СМR) № 123967 перший примірник (для відправника вантажу) та третій екземпляр (для перевізника вантажу); 2) не надану Товариством суду (приховану від суду) та не зазначену міжнародну транспортну накладну (СМR) № 123965 для огляду та порівняння з копією третього екземпляру на якому у графі 20 рукою Отримувача вантажу зазначено дату доставки вантажу 22.12.2017; 3) не надану суду (приховану від суду) міжнародну декларацію (Форма МД-2) з вказаною СМR № 123965 з вагою вантажу 6520 Кг.".

Представник апелянта проти задоволення клопотання про витребування додаткових доказів судом апеляційної інстанції заперечив, просить зазначене клопотання залишити без задоволення, покликаючись на те, що витребування доказів судом є дією винятковою, на думку представника, клопотання подане з порушенням ст. 80, 81 ГПК України, на стадії апеляційного провадження, без обґрунтування неможливості самостійно подати такий доказ суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, що ФОП Савка Степан Ілліч не обґрунтував у клопотанні та не подав доказів, що ним здійснювалися всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Крім того, представник апелянта зазначив, що ФОП Савка Степан Ілліч у цьому клопотанні просить витребувати докази у позивача, у справі № 914/809/19 позивачем є ФОП Савка С.І., представник відповідача вважає заявлені у клопотанні вимоги безпідставними.

Колегія суддів заслухала пояснення представника позивача надані в обґрунтування клопотання (вх. № 01-04/170/20 від 14.01.2020) про витребування доказів та представника відповідача/апелянта, які надавалися ними у судовому засіданні та стосувалися витребування додаткових доказів у дану справу на стадії апеляційного її розгляду, оглянула та дослідила докази, які є в матеріалах справи та стосуються клопотання про витребування доказів, приходить до висновку, що зазначене клопотання слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 81 ГПК України (зі змінами і доповненнями) передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обгрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина перша зазначеної статті).

У частині другій статті 81 ГПК України законодавець передбачив, що, у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причин неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Колегією суддів встановлено, що позивач: ФОП Савка С.І., подаючи у судовому засіданні 14 січня 2020 р. клопотання (вх. № 01-04/170/20) про витребування доказів, на стадії апеляційного провадження, у клопотанні не обґрунтував неможливості самостійно надати зазначені у клопотанні докази, зокрема, суду першої інстанції, відтак вказані докази, які позивач клопоче витребувати не були предметом дослідження судом першої інстанції. У цьому клопотанні ФОП Савка С.І. не зазначив причин, що не залежали від нього для самостійного надання суду зазначених у клопотанні доказів.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що Фізична особа-підприємець Савка Степан Ілліч, відповідно до приписів статті 45 ГПК України, у даній справі є ПОЗИВАЧЕМ.

Статтею 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ч. 1).

Частиною 2 ст. 45 ГПК України встановлено, що Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну заяву (ч. 3 ст. 45).

Вищенаведена стаття у загальних рисах визначає сторони у судовому процесі. Сторони у процесі позовного провадження називаються позивачем та відповідачем. Позивач, це той, хто позивається, а відповідач - той, до кого позиваються. Позивачем подається позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Цей позов подається позивачем або самостійно або такий позов подається в інтересах позивача.

Сторонами можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 4 цього Кодексу).

У справі № 914/809/19 позовну заяву від 12.04.2019 (вх. № 10714/19 від 05.06.2019) (а. с. 5-9) про стягнення з відповідача: ТзОВ Фітофарм-трейд грошових коштів у розмірі 49071,73 грн. та судових витрат до місцевого господарського суду подано - фізичною особою-підприємцем Савка Степаном Іллічем, відтак відповідно до ст. 45 ГПК України, останній є у даній справі - ПОЗИВАЧЕМ, а ТзОВ Фітофарм-трейд - Відповідачем.

На стадії апеляційного розгляду справи правовий статус сторін - не змінюється.

Клопотання від 14 січня 2020 р. (вх. № 01-04/170/20) апеляційному господарському суду подав - Позивач - Фізична особа-підприємець Савка С.І. та просить суд:

"1. Витребувати у позивача для огляду та порівняння з копіями міжнародну транспортну накладну (СМR) № 123967 перший примірник (для відправника вантажу) та третій екземпляр (для перевізника вантажу);

2. Витребувати у позивача не надану суду (приховану від суду) та не зазначену в позові міжнародну транспортну накладну (СМR) № 123965 для огляду та порівняння з копією третього екземпляру на якому у графі 20 рукою Отримувача вантажу зазначено дату доставки вантажу 22.12.2017.

3. Витребувати у позивача не надану суду (приховану від суду) міжнародну декларацію (Форма МД-2) з вказаною СМR № 123965 з вагою вантажу 6520 Кг.".

З наведеного у клопотанні, крім зазначеного вище, вбачається, що позивач просить "Витребувати у позивача ...", тобто у самого у себе, відповідні міжнародні транспортні накладні, декларацію, які позивач не надав суду (приховав від суду).

Перед судом першої інстанції такого клопотання позивач не заявляв, відповідних доказів не ні від себе, ні від відповідача витребовував, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 зазначеної статті).

Відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, клопотання позивача: Фізичної особи-підприємця Савка С.І. від 14 січня 2020 р. (вх. № 01-04/170/20) про витребування у позивача для огляду та порівняння з копіями міжнародну транспортну накладну (СМR) № 123967 перший примірник (для відправника вантажу) та третій екземпляр (для перевізника вантажу), витребування у позивача не надану суду (приховану від суду) та не зазначену в позові міжнародну транспортну накладну (СМR) № 123965 для огляду та порівняння з копією третього екземпляру на якому у графі 20 рукою Отримувача вантажу зазначено дату доставки вантажу 22.12.2017 та про витребування у позивача не надану суду (приховану від суду) міжнародну декларацію (Форма МД-2) з вказаною СМR № 123965 з вагою вантажу 6520 Кг. - залишити без задоволення.

Колегія суддів також вважає надуманими твердження позивача по даній справі (ФОП Савка Степан Ілліч), зазначені у відзиві на апеляційну скаргу (подана до суду 05.12.2019 р. за вхідним № 01-04/7350/19) (а. с. 167-170), в частині, що колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, яка постановила ухвалу від 15 листопада 2019 року в справі № 914/809/19 (а. с. 143-144) "ухвалила завідомо незаконне рішення" і тому, на підставі викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу "вважати не поданою і не розглядати так як вона є незаконною", з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з підстав зазначених в цій ухвалі та відкриття апеляційного провадження не суперечить приписам ГПК України, зокрема статті 262 ГПК України.

Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження передбачені у ст. 261 ГПК України.

Крім того, забезпечення апеляційного та касаційного оскаржень рішень є одним із принципів верховенства права визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколах до неї, які є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 р.

Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , 2006 р. (з подальшими змінами) передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Верховенство права є засобом для досягнення внутрішньої мети права і правової системи загалом - забезпечення пріоритету природних прав людини, тобто є істотною характеристикою головного співвідношення між людиною і державою, його закладено в зміст суспільного договору як юридично-політичної категорії.

З цієї точки зору зазначений принцип є концентрованим виразом юридичних гарантій досягнення індивідами своїх цілей при укладенні суспільного договору, а за допомогою його дії діяльність держави спрямовується на виконання мети - утвердження і забезпечення прав людини. Процедурний аспект принципу верховенства права, який базується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, як-от: заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону; вимога щодо однакового застосування закону; застосування покарання виключно на підставі закону та ін.

Належить зазначити, що ЄСПЛ у своїх рішеннях, неодноразово, звертав увагу на доступ до апеляційної та касаційної процедури, в контексті вичерпання усіх національних засобів правового захисту.

Доступ до суду апеляційної інстанції.

Суд нагадує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (див., наприклад, рішення у справі Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62). 54.

Суд зазначає, що заявник стверджував, що мав повноваження переглянути справу як стосовно фактів, так і стосовно права, а також мав повноваження встановлювати нові факти, які не досліджувалися під час розгляду справи судом першої інстанції. У своїй апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції заявник посилався на невірне застосування закону судом першої інстанції. Тому Суд вважає, що, беручи до уваги особливості порядку апеляційного оскарження за українським законодавством, право заявника на доступ до апеляційного суду було захищено основоположними гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції.

ЄСПЛ неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що недодержання вимог щодо форми та змісту апеляційної скарги, неподання протягом встановленого строку та несплата судового мита не можуть бути Підставами визнання апеляційної скарги неподаною .

Так, Верховний Суд у постановах від 21.10.2019 року у справі № 914/2420/17, від 29.10.2019 р. у справі № 914/2421/17 скасував ухвали ЗАГС про відмову у відкритті апеляційного провадження з покликанням на рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі Мушта проти України .

Верховний Суд вважає, що апеляційний суд зобов`язаний фактично надати оцінку доводам апеляційної скарги по суті, що можливо лише в межах відкритого апеляційного провадження, з дослідженням усіх обставин справи та оцінкою доказів на підтвердження чи спростування доводів заявника про порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням.

Суд не піддає сумніву те, що процедура апеляційного оскарження була передбачена законодавцем для забезпечення належного здійснення правосуддя.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). 34.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX). Отже, у справі, що розглядається, Суд має визначити, чи здійснювали органи влади свої повноваження порушити та провести екстраординарну процедуру перегляду судової постанови таким чином, щоб забезпечити, наскільки це можливо, справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства (див., mutatis mutandis, справи Нікітін проти Росії (Nikitin v. Russia), заява № 50178/99, п. 57, ECHR 2004-VIII, та Савінський проти України (Savinskiy v. Ukraine), заява № 6965/02, п. 23, від 28 лютого 2006 року).

Статтею 255 ГПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції на які окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути подані апеляційні скарги. Ухвала від 15.11.2019 р. у справі № 914/809/19 не відноситься до ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Ґрунтуючись на зазначеному вище, колегія суддів відхиляє зауваження позивача, що ухвала від 15.11.2019 у даній справі є завідомо незаконною , а апеляційна скарга не поданою , так як невичерпання національних заходів юридичного захисту особи слугувало б порушенню пункту 1 статті 6 Конвенції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права зазначає наступне:

27 листопада 2018 p., Господарський суд Львівської області ухвалив рішення у справі № 914/929/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітофарм-трейд" до Фізичної особи-підприємця Савки Степана Ілліча про стягнення неустойки (штрафу) у розмірі 10 545 грн за порушення строків доставки вантажу.

В зазначеному рішенні суд встановив наступні обставини.

13 грудня 2017 p., фізична особа-підприємець Савка С. І. (перевізник) і ТОВ "Фітофарм-трейд" (замовник) уклали договір на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого даний Договір регулює порядок відносин, що виникають між сторонами при перевезенні вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому і міжнародному сполученнях. У своїй діяльності сторони керуються положеннями даного Договору, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, Митною конвенцією про міжнародні перевезення вантажів з використанням книжки МДП, Конвенцією про договір міжнародних перевезень вантажів по дорогах (КДПВ), угодою ДОПНВ, чинним законодавством України, а також законодавством тих країн, по території яких здійснюється перевезення, Цивільним та Господарським кодексами України.

Договір, укладений по факсу, має юридичну силу, скріплений підписами і печаткою (п. 2.1 Договору).

В п. 2.2 Договору обумовлено, що вартість послуг, порядок сплати, маршрут та інші умови надання послуг по кожному перевезенню обумовлюються в транспортній заявці, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Послуги вважаються наданими в момент підписання акту виконаних робіт/послуг та отримання замовником оригіналу міжнародної товарно-транспортної накладної (п. 2.3 Договору).

Обов`язки замовника визначені у п. 3.1 Договору.

Так, замовник зобов`язаний: повідомити перевізника про виявлені недоліки, що містяться у заявці, а у випадку надання неповної інформації - запитати необхідні дані; до моменту прибуття автомобіля підготувати вантаж до перевезення і всі необхідні супроводжуючі документи на вантаж, провести досконалу звірку товару із записами в документах; завантажити (розвантажити) і замитнити (розмитнити) транспортний засіб, наданий для виконання перевезення, протягом 48 годин (при виконанні міжнародних рейсів-протягом 96 годин), згідно терміну вказаного в заявці; забезпечити завантаження (вивантаження) транспортного засобу силами вантажовідправника (вантажоодержувача); завантажувати транспортні засоби тільки у відповідності з номенклатурою і в обсягах, погоджених у письмовій транспортній заявці, при загальному перезавантаженні автомобіля відповідальність несе замовник; надавати в пунктах завантаження (вивантаження) водіям перевізника телефонний і інший зв`язок.

Відповідно до п. 3.2 Договору, перевізник зобов`язаний: здійснювати своїми силами й особами з дотриманням вимог безпеки руху та забезпечення збереження вантажів і рухомого складу завантаження на автомобілі, а також забезпечити розвантаження в пунктах призначення, не допускаючи простою автомобілів під завантаженням і вивантаженням понад встановлені граничні норми; перед завантаженням перевірити придатність рухомого складу, наданого експедитором для перевезення даного вантажу; подати транспортний засіб до місця завантаження у строки , вказані в заявці. Перевізник інформує експедитора про вимушені затримки транспортного засобу в дорозі, аварії та про непередбачені обставини, які перешкоджають своєчасній доставці вантажу; забезпечувати водіїв бланками товарно-транспортних накладних, CMR, TIR-карнетами та іншими бланками необхідних документів для перевезення вантажів автотранспортом; забезпечувати своєчасне й належне оформлення у встановленому порядку дорожніх листів і супровідних документів, відмічати фактичний час прибуття і вибуття автомобілів із пунктів завантаження і вивантаження, пройдений кілометраж за показаннями спідометра а/м; інформувати водіїв про митні та адміністративні приписи в правилах дорожнього руху, вимогах при перевезенні небезпечних вантажів по Конвенції АДР і про дотримання режиму роботи та відпочинку водіями транспортних засобів. Оформляти всі необхідні дозволи на право проїзду водіїв у інших країнах; забезпечити у 5-ти денний термін з дати фактичної доставки вантажу повернення замовникові товарно-транспортних документів з відмітками одержувача про приймання вантажу. Перевізник зобов`язаний надати акт виконаних робіт та оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної в термін 5 робочих днів після дня закінчення розвантаження.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору, порядок і форми оплати за перевезення визначаються в кожному конкретному випадку відповідно до транспортної заявки, а саме: повна передплата, часткова передплата, оплата за копіями провізних документів, оплата за оригіналами провізних документів. Розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок з часу вимоги про оплату.

За невиконання чи часткове невиконання своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та міжнародних угод з дорожніх перевезень вантажів, до яких приєдналась Україна. За загальне перенавантаження а/м і невірно оформлені документи на вантаж відповідальність несе замовник (п. 5.1 та п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору, за наднормативний простій автомобіля під завантаженням (вивантаженням) і замитненням (розмитненням) (вказаних в п. 2.1 даного Договору) винна сторона виплачує штраф у розмірі 500 грн по Україні і по Європі 1 000 грн за кожну повну або неповну добу простою , якщо інше не вказано в заявці. За відмову від підписаної заявки винна сторона оплачує штраф в розмірі 10 % від загальної суми перевезення.

За змістом п. 5.6 Договору, при виникненні будь-яких проблемних ситуацій щодо даного рейсу, прохання негайно зв`язатись з відповідною стороною. В іншому випадку відповідальність за рішення несе сторона яка сама прийняла рішення.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 31 грудня 2017 р. та може бути пролонгований за згодою Сторін.

Крім того, в пунктах 9.3 - 9.5 цього Договору, сторони погодили, що його умови можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, а така зміна умов договору оформляється окремим письмовим документом, що є невід`ємною частиною цього договору, або викладенням цього договору в новій редакції. Договір складений у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін. Факсимільна копія має таку ж юридичну силу, що й оригінал.

Договір підписаний фізичною особою-підприємцем Савкою Є. І. і директором ТOB "Фітофарм-трейд" і скріплений печатками сторін.

Транспортна заявка від 13 грудня 2017 р. до Договору транспортно-експедиційного вслуговування № 13/12 від 13 грудня 2017 р. містить наступні відомості: відправник - ТОВ "Фітофарм-Трейд"; отримувач - Andreas MerkleSpedition und Transport GmbH; маршрут - м. Івано-Франківськ (Україна) - м. Карлеруе (Німеччина); дата завантаження - 14 грудня 2017 p.; термін поставки - 4 доби; найменування вантажу, кількість, маса, об`єм - лікарська рослинна сировина; вимоги до автомобіля - тент 86-100 м. куб.; вантажовідправник - ТОВ "Фітофарм-Трейд"; спосіб завантаження - (не зазначено); адреса завантаження - м. Івано-Франківськ, вул. Пасічна, 35; відповідальна особа контактний телефон - Селівон Сергій Юрійович НОМЕР_3 ; умови поставки - (відомості не зазначені); вантажоодержувач 1 - Andreas MerkleSpedition und Transport GmbH; адреса митного оформлення (при розвантаженні) - 76185, ZollamtKarlsruhe, Pfannkuchenstr. 15 Karlsruhe; контактна особа - (відомості не зазначені); адреса розвантаження - 76227, Karlsruhe (Карлеруе, Німеччина), Ottostr, 8.; вартість послуг - 1 550 євро в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день завантаження; порядок оплати - 50 % у день завантаження на підставі виставленого рахунку, 50 % після розвантаження, на підставі виставленого рахунку та копії міжнародної товарно - транспортної накладної з відмітками одержувача; інші умови - нормативний термін простою автотранспорту на завантаженні - замитненні, розвантаженні-розмитненні становить 24 год. на іноземній території, 24 год. на території України. Штраф за наднормативний простій - 100 євро/доба на іноземній території, 100 євро/доба на території України. Штрафи за спізнення аналогічні штрафам за понаднормативний простій.

На виконання Договору 15 грудня 2017 p., позивач завантажив в м. Івано-Франківську переданий йому відповідачем вантаж.

Як встановила колегія суддів, при здійсненні перевезення вантажу перевізник використовував контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.

Враховуючи дані тахографа місцевий суд встановив, що вантаж прибув до вантажоодержувача 22 грудня 2017 р. - у визначений сторонами день поставки, однак відбулась затримка в розвантаженні вантажу, що, як встановив Господарський суд Львівської області у рішенні від 27 листопада 2018 р. у справі № 914/929/18, була зумовлена не діями перевізника, а діями вантажоодержувача, який не розвантажив вантаж в день його доставки, а переніс розвантаження вантажу після різдвяних свят та розвантажив товар - 27 грудня 2017 р.

Загальна вартість послуг з перевезення вантажу склала - 50 324 грн.

Як зазначив позивач, відповідач оплатив отримані послуги частково - у формі передоплати 50 % їх вартості на підставі виставленого рахунку від 15 грудня 2017 року №Ф 81/15-12.

Статтею 5 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ) (Женева, 19 травня 1956р.) передбачено, що накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником (транспортером), при цьому ці підписи можуть бути надрукованими або замінені штемпелями відправника і перевізника (транспортера), якщо це допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій зберігається перевізником (транспортером). Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ) (Женева, 19 травня 1956р.) визначено реквізити, які мають бути вказані в накладній на міжнародне перевезення вантажів. Пунктом 1 статті 7 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ) (Женева, 19 травня 1956р.) зазначено, що відправник несе відповідальність за всі затрати (издержки) і збитки, спричинені йому в наслідок неточності або недостатності: а) вказівок, згаданих в підпунктах b), d), e), f), g), h) і j) пункту 1 статті 6; b) вказівок, згаданих в пункті 2 статті 6; с) всіх інших вказівок або інструкцій, які даються відправником для складання накладної або для включення в неї. Як зазначено у п. 1 статті 9 Конвенції, накладна, оскільки не доказано протилежного, служить доказом умов договору і посвідченням прийняття вантажу перевізником (транспортером). Згідно п. 2 Конвенції, при відсутності в накладній мотивованих застережень, наявна презумпція, що вантаж і його упаковка були зовнішньо в справному стані на момент прийняття вантажу перевізником і що число вантажних місць, а також розмітка і номера відповідали вказівкам накладної. Статтею 11 Конвенції визначено, що відправник зобов`язаний до передачі вантажу приєднати до накладної або надати в розпорядження перевізника необхідні документи і повідомити всі необхідні дані для виконання митних або інших формальностей (п.1.). Згідно з п. 2 статті 11 Конвенції, перевірка правильності та повноти цих документів не лежить на обов`язках перевізника (транспортера), Відправник відповідає перед перевізником за всілякі збитки (всякий ущерб), який може бути спричинений відсутністю, недостатністю або неправильністю цих документів і відомостей, за виключенням випадків вини перевізника. Перевізник несе відповідальність на тих же засадах, що і комісіонер, за наслідки втрати або неправильного використання документів, згаданих у накладній, долучених до неї або вручених йому; суму, яка належиться до відшкодування не повинна, однак, перевищувати ту, яка належала би до оплати у випадку втрати вантажу ( п. 3 статті 11 Конвенції). Статтею 13 Конвенції визначено, що по прибуттю вантажу на місце, передбачене для його здачі, отримувач має право вимагати передачі йому другого примірника накладної і передачі йому вантажу, при цьому ним видається відповідна розписка в прийнятті. Статтями 14, 15, 16 Конвенції передбачені дії перевізника при неможливості передачі вантажу отримувачу, відмову вантажоотримувача від отримання вантажу тощо. Відповідно до статті 19 Конвенції, признається, що мало місце прострочення, якщо вантаж не був доставлений в договорений строк або при відсутності договореного строку, приймаючи до уваги обставини, в яких перевезення проводилось, а при частковому завантаженні приймаючи до уваги час, необхідний для складання партії вантажу частинами в нормальних умовах, - фактична тривалість перевезення перевищує час, необхідний при звичайних умовах для виконання перевезення старанним перевізником. У всіх інших випадках, згідно статті 30 Конвенції, якщо отримувач прийняв вантаж і не встановив стану вантажу в присутності перевізника або саме пізніше в момент прийняття вантажу, коли мова йде про очевидні втрати або пошкодження, або протягом семи днів з дня прийняття вантажу, не враховуючи неділі і інших вихідних днів, коли мова йде про непомітні зовні втрати або пошкодження, не вчинив перевізнику застережень, які вказують на загальний характер втрат або пошкоджень, вважається, оскільки не доказано зворотнє, підстава для презумпції, що вантаж був прийнятий в стані, описаному у накладній. Прострочення в доставці вантажу може привести до сплати відшкодування лише в тому випадку, якщо було вчинено письмове застереження ( письменная оговорка ) протягом 21 дня з дня передачі вантажу в розпорядження отримувача ( п. 3 статті 30 Конвенції). При передачі вантажу уповноваженій особі вантажоотримувача за договором, без застережень, перевезення вважається закінченим.

Позовною давністю визнають термін для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Конвенція встановлює термін позовної давності - рік для вимог, що випливають з договору перевезення (пункт 1 статті 32). Термін позовної давності може збільшити суд, де розглядається позов, якщо відповідно до закону країни суду дії тієї чи іншої сторони визнані зумисними або прирівняні до таких. За цими підставами термін позовної давності - три роки. Конвенція визначила моменти початку перебігу терміну позовної давності у випадку:

- часткової втрати вантажу, його пошкодження (псування) або прострочення в доставці - з дня здавання вантажу перевізником одержувачеві;

- втрати всього вантажу - від 30-го дня після закінчення узгодженого терміну доставки або 60-го дня з дня прийому вантажу до перевезення, якщо термін доставки сторонами не був узгоджений.

В інших випадках - після закінчення тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День початку терміну подачі позову в строк позовної давності не враховують. Термін позовної давності припиняється, якщо перевізникові були висунуті претензії (пункт 2 статті 32). Ця норма позитивно діє на користь пред`явників вимог. Термін позовної давності знову продовжує спливати з дня відхилення перевізником претензії. Якщо претензія відхилена частково, термін позовної давності продовжує спливати до вимог, котрі залишаються в спорі. У випадку подання повторних претензій термін позовної давності не припиняється. Продовження та переривання терміну позовної давності регулює закон суду, що розглядає справу (пункт 3 статті 32).

Відповідно до статті 19 Конвенції, признається, що мало місце прострочення, якщо вантаж не був доставлений в договорений строк або при відсутності договореного строку, приймаючи до уваги обставини, в яких перевезення проводилось, а при частковому завантаженні приймаючи до уваги час, необхідний для складання партії вантажу частинами в нормальних умовах, - фактична тривалість перевезення перевищує час, необхідний при звичайних умовах для виконання перевезення старанним перевізником.

Пунктом 45 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, який затвердженого постановою РМ Української РСР від 27.06.69р. № 401 (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що за договором перевезення вантажу автотранспортне підприємство або організація зобов`язуються доставити ввірений їм вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Пунктом 47 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, передбачено, що вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред`являються до перевезення, товарно-транспортні накладні, а на вантажі нетоварного характеру … акти заміру (зважування). Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 2 ст. 918 ЦК України, завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ст. 919 ЦК України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором; одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків.

В ч. 1 ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За змістом ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 12 цього закону, клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов`язки клієнта.

В ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В ході розгляду справи суд встановив, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання із перевезення вантажу та 22 грудня 2017 року доставив ввірений йому позивачем вантаж до пункту призначення, що підтверджується матеріалами справи.

Натомість ТОВ "Фітофарм-трейд" взяті не себе зобов`язання виконав частково, оскільки не оплатив решти 50 % вартості наданих позивачем послуг у розмірі 25 162 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що у зв`язку з вищенаведеним, позов у цій частині підлягає задоволенню.

В рішенні Господарського суду Львівської області від 27 листопада 2018 р. у справі № 914/929/18, у якій брали участь ті самі особи (сторони) було встановлено, позивач доставив вантаж до вантажоодержувачу 22 грудня 2017 pоку, розвантаження вантажу відбулось 27 грудня 2017 р. із вини самого вантажоодержувача.

Відповідно до частин 4, 5, 7 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов Фізичної особи-підприємця Савки С.І. в частині стягнення з відповідача штрафу за чотири доби наднормативного простою теж слід задовольнити.

Водночас колегія суддів враховує, що умовами заявки на перевезення вантажу був передбачений штраф за простій в іноземній валюті (100 євро/доба), відтак з ТОВ "Фітофарм-трейд" на користь фізичної особи-підприємця Савки С. І. слід стягнути 400 Євро штрафу.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду про відмову у позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3 % річних та штрафу, оскільки із наданих суду доказів не вбачається можливим встановити початок перебігу прострочення оплати відповідачем. Не спростовані зазначені обставини позивачем у відзиві апеляційну скаргу. Разом з тим, за наявності у позивача належних та допустимих доказів на підтвердження періоду такого прострочення, він не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом.

З аналізу вищенаведених норм права та дослідивши матеріли справи, колегія суддів вважає посилання апелянта на пропущення позивачем строків позовної давності такими, що не відповідають чинному законодавству.

Відповідно до ст. 926 ЦК України позовна давність, порядок пред`явлення позовів у спорах пов`язаних із спорами в закордонному сполученні, встановлюється міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

В даному випадку спір стосується міжнародного перевезення за маршрутом Івано-Франківськ, Україна - Карлерує, Німеччина, а тому всі спори, що стосуються автомобільного перевезення вирішуються відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення.

Як зазначалося вище у цій постанові, відповідно до ст. 32 Конвенції, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов`язків, яке згідно із законодавством, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки.

Відлік терміну позовної давності в нашому випадку розпочинається: 15.02.2018 року та у зв`язку з заборгованістю вантажовідправника зі сплати 50% договірної суми, 400 євро штрафних санкцій за понаднормативний простій, позовом апелянта до Господарського суду Львівської області (справа № 914/829/18)(а. с. 29 - 41), термін позовної давності закінчується 15 лютого 2020 року.

Так як ТОВ "Фітофарм-трейд" не виконав взятих на себе зобов`язань несплатою послуг у передбачений договором строк, що встановлено як судовим рішенням у справі № 914/829/18)(а. с. 29 - 41), яке набрало законної сили, так і підтверджується матеріалами даної справи, має місце умисне ухилення відповідача від сплати боргу, що прирівнюється до навмисного правопорушення, а тому на підставі ч. 1 ст. 32 Конвенції слід застосувати трирічний строк давності, який, як зазначено вище, розпочинається 15.02.2018 р. та закінчується 15 лютого 2020 року, позивач звернувся з позовом до господарського суду 05.06.2019 року за вх. № 10714/19 (а. с. 5), відтак термін позовної давності встановлений у 3 роки позивачем у даній справі - не пропущено.

Відповідно до приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини в порушенні зобов`язання.

Апелянт/відповідач (ТОВ "Фітофарм-трейд") по даній справі ні в апеляційній скарзі, ні в ході розгляду даної справи судом першої та апеляційної інстанції, не довів належними та допустимими доказами відсутність своєї вини, по даний час, не виконав взятих на себе зобов`язань несплатою послуг у передбачений договором строк, що встановлено як судовим рішенням у справі № 914/829/18, яке набрало законної сили, відтак має місце умисне ухилення відповідача від сплати боргу, що прирівнюється до навмисного правопорушення, а тому на підставі ч. 1 ст. 32 Конвенції слід застосувати трирічний строк давності.

В рішенні Господарського суду Львівської області від 27 листопада 2018 р. у справі № 914/929/18, у якій брали участь ті самі особи (сторони) було встановлено, позивач доставив вантаж до вантажоодержувачу 22 грудня 2017 pоку, розвантаження вантажу відбулось 27 грудня 2017 р. із вини самого вантажоодержувача.

Є надуманим та не заслуговує на увагу суду покликання апелянта в апеляційній скарзі на неналежне повідомлення ТОВ Фітофарм-трейд місцевим судом про день час та місце розгляду даної справи, що досліджувалося судом апеляційної інстанції, і зазначене твердження спростовується матеріалами справи.

Як зазначено вище у цій постанові, 02 травня 2019 p., Господарський суд Львівської області постановив ухвалу про передачу справи № 914/809/19 за позовом ФОП Савки Степана Ілліча до відповідача: ТОВ Фітофарм-трейд про стягнення заборгованості на розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області за територіальною підсудністю (а. с. 2-3). 10.06.2019 p. Господарський суд Івано-Франківської області у справі № 914/809/19 постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та зобов`язав позивача протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути виявлені недоліки (а. с. 58-60). 10.07.2019 p., у зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, Господарський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу про відкриття провадження у справі № 914/809/19 в порядку спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті (а. с. 79-81). Колегією суддів встановлено, що місцевий господарський суд, копії ухвал у цій справі суд надсилав відповідачу: ТОВ "Фітофарм-трейд" ідентифікаційний код юридичної особи: 38891921, за місцезнаходженням юридичної особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 54-57) - 76019, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, будинок 2Б, кімн. 8-9, а копію ухвали від 25 липня 2019 р. - також на адресу керівника (засновника) відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (а. с. 85, 86, 87-90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99-100, 101). Слід зазначити, що поштові відправлення, якими Господарський суд Івано-Франківської області надсилав відповідачу копії ухвал, повернулись до місцевого суду із відміткою відділення Укрпошти "за закінченням терміну зберігання", а копію ухвали від 25 липня 2019 р. керівнику (засновнику) відповідача працівники відділення Укрпошти не вручили зазначивши такі підстави: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення". Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. Витяги з Єдиних державних реєстрів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача та відповідача по даній справі - знаходяться в матеріалах справи (а. с. 51-53, 54-57). За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Як вбачається з матеріалів даної справи, усі ухвали у цій справі було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Крім того, як вбачається із вебсайту ТОВ "Нова Пошта" (функція відстеження поштового відправлення), поштове відправлення, яким позивач надіслав копію клопотання та доданих до нього документів на виконання ухвали від 10 червня 2019 р. у цій справі відповідач отримав - 04 липня 2019 p., відтак колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що зазначені вище обставини свідчать про обізнаність Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітофарм-трейд" - відповідача у даній справі із наявністю такого судового провадження у суді першої інстанції. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Як вбачається із змісту даних, зазначених на поштовому конверті, у якому суд надсилав відповідачу копію ухвали від 11 липня 2019 p., відмітку про повернення цього відправлення у поштовому відділенні проставили 26 липня 2019 р. Відтак, як правильно зазначив місцевий господарський суд, п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов розпочався 12 липня 2019 р. та закінчився - 26 липня 2019 р.

Слід також зазначити, що ТОВ "Фітофарм-трейд" не отримувало кореспонденції, яка надсилалася Західним апеляційним господарським судом за юридичною адресою зазначеного Товариства, і, остання повернулася на адресу Західного апеляційного господарського суду без вручення адресату з написом працівника поштового зв`язку: За закінченням терміном зберігання .

Представник ТОВ "Фітофарм-трейд" адвокат Пилип`як Ліліана Ростиславівна (ордер серії ІФ № 089138 виданий 13.01.2010), яка приймала участь у судовому засіданні 14.01.2020 р., не надала ні усних, ні письмових обґрунтованих пояснень причин неотримання поштової кореспонденції ТОВ "Фітофарм-трейд", яка надсилається на юридичну адресу цього Товариства у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на вищенаведене покликання апелянта на неотримання ним поштової кореспонденції від позивача та, відповідно, від місцевого господарського суду, на думку колегії суддів, є надуманими та безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Поновити дію рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2019 у справі № 914/809/19.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2019 року у справі № 914/809/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено та підписано 20.01.2020 року.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Б.Д.Плотніцький

Суддя О.С.Скрипчук