Постанова

від 22.01.2020 по справі 640/8293/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8293/19 Суддя першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гидротехнобур до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Гидротехнобур (далі - Позивач, ТОВ Гидротехнобур ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач-1, ГУ ДФС у м. Києві), Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач-2, ДФС України) про:

- визнання протиправними та скасування рішень комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 02.04.2019 року №1128991/339937044 та від 18.04.2019 року №1144317/33937044;

- зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх подання до реєстрації, податкові накладні ТОВ Гидротехнобур , а саме - від 06.03.2019 року №1 та від 25.03.2019 року №1.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що рішення про зупинення реєстрації податкових накладних не містить в собі конкретно визначеного критерію ризикованості платника податків, а також вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків. Підкреслив, що ГУ ДФС у м. Києві застосовано критерії ризиковості платника податків до податкової накладної, тобто з підстав, не передбачених законодавством. Крім іншого, зауважив, що надані ТОВ Гидротехнобур документи підтверджують реальність господарських операцій та надавали можливість контролюючому органу здійснити реєстрацію податкових накладних. Покладаючи на ДФС України обов`язок зареєструвати податкові накладні, суд підкреслив, що відповідний спосіб захисту вказуватиме на остаточне вирішення спору між сторонами.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що ненадання ТОВ Гидротехнобур ряду інформації та документів унеможливлювало підтвердження реальності господарських операцій та, як наслідок, реєстрацію виписаних за їх наслідками податкових накладних.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.01.2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Гидротехнобур просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що Апелянтом не було враховано, що Позивачем у поясненнях до зупиненої податкової накладної були надані документи, які вимагаються законодавством. Крім того, звертає увагу, що критерії ризиковості, викладені у листі ДФС України від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18, не можуть бути підставою для зупинення реєстрації податкової накладної, адже лист ДФС України не є джерелом права у розумінні ст. 117 Конституції України.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив її вимоги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач-2, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що між ТОВ Інженербудпроект (замовник) і ТОВ Гидротехнобур (виконавець) укладено договір від 06.03.2019 року №06/03-1 на буріння свердловини (а.с. 48). Зі змісту вказаного договору вбачається, що до початку виконання робіт замовник перераховує на банківських рахунок виконавця кошти у розмірі 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 16 666,67 грн.

Згідно рахунку на оплату від 06.03.2019 року №14 (а.с. 49) ТОВ Інженербудпроект на підставі платіжного доручення від 06.03.2019 року №599 (а.с. 50) здійснило перерахування коштів в сумі 100 000,00 грн. (у тому числі ПДВ 16 666,67 грн.) на рахунок ТОВ Гидротехнобур , що підтверджується випискою по рахунку останнього (а.с. 51).

У зв`язку з викладеним ТОВ Гидротехнобур складено на користь ТОВ Інженербудпроект податкову накладну від 06.03.2019 року №1 на загальну суму 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 16 666,67 грн., яку було подано до ДФС України для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (а.с. 52).

Разом з тим, 29.03.2019 року ТОВ Гидротехнобур отримано квитанцію №1 про прийняття документів та зупинення реєстрації податкової накладної, оскільки остання відповідає вимогам п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Крім того, у даній квитанції запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 53).

Як встановлено судом першої інстанції, Позивачем засобами електронного зв`язку 08.04.2019 року направлено Відповідачу-1 повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, до якого було додано документи та пояснення щодо даної господарської операції (а.с. 54).

За наслідками розгляду пояснень Позивача Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації прийнято рішення від 02.04.2019 року №1128991/33937044 про відмову у реєстрації податкової накладної від 06.03.2019 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (а.с. 55).

За результатами адміністративного оскарження рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 22.04.2019 року №24245/33937044/2 (а.с. 58) було залишено без задоволення скаргу ТОВ Гидротехнобур від 08.03.2019 року №08/1 (а.с. 56-57).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ Гидротехнобур (виконавець) і Правобережною геологічною експедицією Державного підприємства Українська геологічна компанія (замовник) укладено договір від 25.03.2019 року №2/03-19 на виконання робіт (а.с. 66). Зі змісту вказаного договору вбачається, що до початку виконання робіт замовник перераховує на банківських рахунок виконавця авансовий внесок у розмірі 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 33 333,33 грн.

Згідно рахунку на оплату від 25.03.2019 року №16 (а.с. 68) Правобережна геологічна експедиція Державного підприємства Українська геологічна компанія на підставі платіжного доручення від 25.03.2019 року №82 (а.с. 69) здійснила перерахування коштів в сумі 200 000,00 грн. (у тому числі ПДВ 33 333,33 грн.) на рахунок ТОВ Гидротехнобур , що підтверджується випискою по рахунку останнього (а.с. 70).

У зв`язку з викладеним ТОВ Гидротехнобур складено на користь Правобережної геологічної експедиції Державного підприємства Українська геологічна компанія податкову накладну від 25.03.2019 року №1 на загальну суму 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 33 333,33 грн., яку було подано до ДФС України для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (а.с. 71).

Разом з тим, 09.04.2019 року ТОВ Гидротехнобур отримано квитанцію №1 про прийняття документів та зупинення реєстрації податкової накладної, оскільки остання відповідає вимогам п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Крім того, у даній квитанції запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 72).

Як встановлено судом першої інстанції, Позивачем засобами електронного зв`язку 10.04.2019 року направлено Відповідачу-1 повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, до якого було додано документи та пояснення щодо даної господарської операції (а.с. 73-74).

За наслідками розгляду пояснень Позивача Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації прийнято рішення від 18.04.2019 року №1144317/33937044 про відмову у реєстрації податкової накладної від 25.03.2019 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (а.с. 75-76).

За результатами адміністративного оскарження рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 06.05.2019 року №27512/33937044/2 (а.с. 81) було залишено без задоволення скаргу ТОВ Гидротехнобур від 22.04.2019 року №22/1 (а.с. 77-80).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз ст. ст. 120-1, 201 Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі - Порядок №1246), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 (далі - Порядок №117), п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податків, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутність належного обґрунтування Відповідачем-1 підстав відмови у реєстрації поданих Позивачем податкових накладних і застосування до таких накладних критеріїв ризиковості, які застосовуються лише для платників податків, за умови подання товариством всіх необхідних документів на підтвердження здійснення господарської операції, має своїм наслідком скасування оскаржуваних рішень із покладенням на ДФС України обов`язку із вчинення дій щодо реєстрації податкових накладних.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Порядку №1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Дане положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Приписи п. 14 Порядку №117 визначають, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості платника податку були затверджені в.о. голови ДФС України 05.11.2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 31.10.2018 року.

При цьому пп. 1.6 п. 1 даних критеріїв містить сім підстав можливості віднесення платника податків до ризикових. Водночас, контролюючим органом всупереч вимог п. 13 Порядку №117 не конкретизовано, саме на якій підставі ТОВ Гидротехнобур було відносено до ризикових, що, у свою чергу, позбавило платника податків можливості визначити межі необхідних документів та пояснень щодо господарської операції.

Крім того, застосовуючи критерії ризиковості, визначені у листі ДФС від 05.11.2018 року, Відповідачем-2 не було враховано, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.

Крім іншого, суд першої інстанції вірно підкреслив, що у квитанціях взагалі не міститься посилання на рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві про внесення платника податків до переліку ризикових, у той час зупинення реєстрації податкових накладених здійснювалося із застосуванням критеріїв ризиковості платника податків, а не критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до п. 15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Приписи п. п. 18 - 20 Порядку №117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно п. 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог чинного законодавства Позивачем засобами електронного документообігу Відповідачу-1 були направлені повідомлення разом з поясненнями щодо фактичного здійснення господарських операцій. Так, зокрема, ТОВ Гидротехнобур були надані щодо податкових накладних пояснення та копії договорів і складених на їх виконання первинних документів. При цьому судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані документи повністю підтверджують можливість прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних від 06.03.2019 року №1 та від 25.03.2019 року №1.

Однак, всупереч наданих документів, Відповідачем-1 прийняті рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, із змісту вказаних рішень вбачається, що останні не містять конкретної інформації щодо підстав їх прийняття.

Крім того, жодних відомостей щодо причин та підстав для ухвалення рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючим органом не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.

Тобто, всупереч визначених у рішеннях підстав його прийняття, як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Разом з тим, в оскаржуваних рішеннях про відмову у реєстрації податкових накладних не зазначено (не підкреслено), яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних. Тобто, Відповідачем-1 не зазначено мотивів та підстав прийняття оскаржуваних рішень.

У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №822/1817/18.

Твердження ГУ ДФС у м. Києві в апеляційній скарзі про те, що ТОВ Гидротехнобур не було надано інформації та документів, а саме: штатного розпису, основних засобів (власних/орендованих), ліцензій (дозволів), проектно-кошторисної документації, договірної ціни, графіку виконання робіт (плану), документів на обладнання (машини, устаткування, техніку) за допомогою яких надаються послуги, документів щодо витрат, які були пов`язані з наданням послуг, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як вже було неодноразово підкреслено вище, по-перше, про необхідність подання саме таких документів Позивача не було повідомлено, по-друге, обов`язок з їх подання платником податків не випливає зі змісту п. 14 Порядку №117.

Крім того, як вже було підкреслено раніше, у квитанціях №1 від 29.03.2019 року та від 09.04.2019 року про зупинення реєстрації податкових накладних не було зазначено критерії ризиковості операцій, яким відповідали податкові накладні.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішень про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, такі рішення не узгоджуються з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав Позивача шляхом покладення на Відповідача-2 обов`язку з реєстрації податкових накладних від 06.03.2019 року №1 та від 25.03.2019 року №1 датами їх фактичного надходження 29.03.2019 року та 09.04.2019 року, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно п. 20 Порядку №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав Позивача, є зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 06.03.2019 року №1 та від 25.03.2019 року №1 датами їх отримання ДФС України - 29.03.2019 року та 09.04.2019 року відповідно.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 22 січня 2020 року.