Постанова

від 23.01.2020 по справі 922/2648/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р. Справа № 922/2648/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Скай Полімер (вх.№ 3513 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2019 ухвалене суддею Калініченко Н.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повний текст складено 18.10.2019 у справі №922/2648/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Скай Полімер , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сезім , м. Харків

про стягнення 83778,03 грн

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2019 року позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сезім , в якому з урахуванням заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сезім 59999,99 грн основного боргу, 1769,01 грн процентів за користування чужими коштами внаслідок невиконання грошового зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, 18516,03 грн пені внаслідок невиконання грошового зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, 3493,00 інфляційних нарахувань внаслідок невиконання грошового зобов`язання щодо оплати за поставлений товар

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.10.2019 у справі №922/2648/19 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Сезім" на користь ТОВ "ТД "Скай Полімер" 826,92 грн. 3% річних, 1 123,00 інфляційних втрат та 44,71 грн. судового збору, в решті позову відмовлено. Також стягнуто з ТОВ "ТД "Скай Полімер" на користь ТОВ "Сезім" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн.

Вказане рішення мотивоване тим, що вартість поставленого позивачем товару за видатковою накладною № 389 від 29 січня 2019 року становить 424 600,04 грн., відповідачем оплачено товар на загальну суму 789 200,09 грн., згідно наданої банківської виписки від 09 серпня 2019 за вих. № 008-3/989, відтак відповідач здійснив повноцінний розрахунок із позивачем за поставлений товар в межах договірних відносин по усному договору поставки. При цьому, судом встановлена наявність підстав для часткового задоволення вимог щодо стягнення інфляційних та річних, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення сплати відповідачем суми оплати за отриманий товар.

Позивач не погодився з вказаним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що поставка товару на підставі рахунку від 22.01.2019 № 244 відбувалась двома етапами: за видатковою накладною №387 від 25.01.2019 (на суму 424600,04 грн) та видатковою накладною №389 від 29.01.2019 (на суму 424600,04 грн), загальна сума, що сплачена відповідачем за цими видатковими накладеними - 789200,09 грн. У відповіді на відзив на позов, позивач зауважував суд першої інстанції, що він не вважав за потрібне пояснювати та описувати обставини щодо обставин поставки товару на підставі видаткової накладеної №387 від 25.01.2019, оскільки не має претензій до цієї поставки. У разі необхідності за вимогою суду позивач може надати цю видаткову накладну та товарно-транспортну накладну. Однак, як зазначає, позивач в апеляційній скарзі, суд першої інстанції не приділив уваги твердженням позивача у відповіді на відзив та не виявив бажання і необхідності повністю дослідити і з`ясувати матеріали справи, шляхом витребування необхідних доказів і тим самим зробив невірний і заплутаний висновок.

На думку заявника апеляційної скарги, сума заборгованості у розмірі 59999,99 грн повністю підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, тому відсутні підстави для відмови у її задоволенні. Також ТОВ ТД Скай полімер зазначає, що судом неправомірно встановлено обставини щодо стягнення частково сум інфляційних та річних .

Разом з тим, до матеріалів апеляційної скарги надано клопотання ТОВ ТД Скай полімер про долучення доказів, в якому останній спросить суд долучити до матеріалів справи видаткову накладну №387 від 25.01.2019 та товарно-транспортну накладну №Р387 від 25.01.2019. Своє клопотання позивач обґрунтовує тим, що у нього не було в наявності вказаних документів на момент подання позову, оскільки вони передані 07.08.2019 ТОВ Аудиторська фірма НХД-Аудит , в рамках виконання договору про надання супутніх аудиторських послуг №332/07 від 01.07.2019, укладеного між ТОВ ТД Скай-полімер та ТОВ Аудиторська фірма НХД-Аудит .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 відкрито апеляційне провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд справи відбудеться у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ Сезім заперечує проти апеляційної скарги та проти клопотання про долучення доказів, зазначає, що доводи апеляційної скарги повністю побудовані на нових доказах, неможливість подання яких до суду першої інстанції ТОВ ТД Скай-Полімер не доведено, що в силу приписів статті 269 ГПК України є підставою для відмови у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів. У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ Сезім просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.

14.01.2019 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ ТД Скай полімер надійшли додаткові пояснення по справі №922/2648/19 разом з клопотанням про поновлення строку на подання додаткових пояснень.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про наявність підстав для його задоволення, з огляду на те, що відзив ТОВ Сезім отримано ТОВ ТД Скай полімер тільки 03.01.2020, що підтверджується даними реєстру поштових відправлень ПАТ Укрпошта , тому враховуючи час необхідний для підготовки пояснень, а також вихідні та святкові дні у цей перебіг часу (з 4 по 7 січня 2020 року), строк на подання додаткових пояснень по справі №922/2648/19 має бути поновленим.

На підставі наведеного, додаткові пояснення ТОВ ТД Скай-Полімер приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду.

Розглянувши клопотання ТОВ ТД Скай-Полімер про долучення до матеріалів справи видаткової накладної №387 від 25.01.2019 та товарно-транспортної накладної №Р387 від 25.01.2019, колегія суддів не вбачає правових підстав для його задоволення.

Відповідно до частин 1-3 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В обгрунтування неможливості подання видаткової накладної №387 від 25.01.2019 та товарно-транспортної накладної №Р387 від 25.01.2019 до суду першої інстанції, ТОВ ТД Скай полімер зазначає, що 01.07.2019 між ним та ТОВ Аудиторська фірма НХД-Аудит укладений договір про надання супутніх аудиторських послуг, для перевірки бухгалтерської та податкової звітності підприємства, у зв`язку з тим, що наказом ГУ ДПС у м. Києві №510 від 13.09.2019 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ТД Скай полімер , останнього було включено до плану-графіку проведення відповідної перевірки з 27.09.2019 тривалістю 20 робочих днів.

07.08.2019 оригінали вказаних документів передані ТОВ Аудиторська фірма НХД-Аудит на підставі акту прийому-передачі документів, підписаного сторонами в рамках виконання договору №332/07 від 01.07.2019 про надання супутніх аудиторських послуг.

14.08.2019 позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

25.09.2019 аудиторська фірма на підставі акту прийому-передачі документів повернула позивачу оригінали видаткової накладної №387 від 25.01.2019 та товарно-транспортної накладної №Р387 від 25.01.2019.

Позивач вважає, що дані обставини та причини з яких вказані документи передавались до аудиторської фірми є такими, що об`єктивно не залежали від нього та унеможливили їх подання до суду першої інстанції.

Проте, колегія суддів не вбачає підстав вважати такі обставини та причини неможливості подання видаткової накладної №387 від 25.01.2019 та товарно-транспортної накладної №Р387 від 25.01.2019, наведені заявником апеляційної скарги у клопотанні про долучення цих документів до матеріалів справи, такими, що об`єктивно не залежали від нього та унеможливили їх подання до суду першої інстанції, оскільки такі обставини свідчать про їх суб`єктивний характер та залежали від волі позивача, що не свідчить про їх виключний або винятковий характер, тому в силу приписів ст. 269 ГПК України, колегія суддів не приймає до розгляду додані до клопотання документів: видаткову накладну №387 від 25.01.2019 та товарно-транспортну накладну №Р387 від 25.01.2019, та розглядає апеляційну скаргу без урахування вказаних документів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегією суддів встановлено наступне.

Звертаючись з даним позовом, ТОВ ТД Скай Полімер зазначає, що між ним та ТОВ Сезім існувала усна домовленість про поставку ТОВ ТД Скай Полімер поліетилену SABIC LLDPE 318BJ у кількості 22 т. на суму 849 200, 09 грн.

На виконання усної домовленості, позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 244 від 22 січня 2019 року, в якому визначено товари (роботи, послуги), що оплачуються: поліетилен SABIC LLDPE 318BJ у визначеній кількості 22 т. на суму 849 200, 09 грн. Рахунок дійсний на протязі 1 банківського дня.

22.01.2019 для отримання від ТОВ ТД Скай полімер поліетилен SABIC LLDPE 318BJ у кількості 22 т на підставі рахунку від 22.01.2019 №244, генеральному директору ТОВ Сезім Зінченко А.П. видано довіреність №10.

На підставі видаткової накладної від 29.01.2019 № 389, позивач передав відповідачу поліетилен SABIC LLDPE 318BJ, кількістю 11 шт, загальною вартістю 424 600,04 грн.

Посилаючись на банківську довідку АТ ОТП від 09.08.2019 №008-3/989, позивач зазначає, що відповідачем за отриманий від позивача товар на підставі видаткової накладної від 29.01.2019 №389 сплачено 364600,05 грн.

Тому, на думку позивача, у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 59999,99 грн за отриманий товар на підстав видаткової накладної від 29.01.2019 №389.

Заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ Сезім зазначає, що при укладенні договору домовленості щодо порядку оплати досягнуто не було, позивач посилається на рахунок №244 як на досягнення згоди між сторонами щодо порядку оплати товару, а саме 100% попередньої оплати товару, який на думку, відповідача, не може бути підтвердженням згоди сторін про попередню оплату, оскільки є одностороннім документом та не містить інформації про узгоджений порядок оплати. Відповідач зазначає, що оскільки строк оплати товару не настав та відсутня вимога про сплату боргу у відповідності до ст. 530 ЦК України, право позивача не є порушеним, що виключає задоволення позову.

До того ж, відповідач зазначає, що пред`явив позивачу претензію щодо недоліків останньої партії поставленого товару з вимогою відшкодувати збитки або зменшити вартість товару, яка була позивачем проігнорована.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні основної суми заборгованості, суд першої інстанції вказав, що рахунок на оплату № 244 від 22.01.2019 року на суму 849 200,09 грн, може вважатися пропозицією укласти договір (оферта), однак, у зв`язку з тим, що відповідачем не вчинено заходи щодо прийняття пропозиції (акцепт), тобто не сплачені грошові кошти за цим рахунком, сторони втратили договірні відносини з приводу поставки відповідачу товару - поліетилену SABIC LLDPE 318BJ у визначеній кількості та на певну суму у відповідності до виставленого позивачем рахунку № 244 від 22 січня 2019 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що у період з 11.02.2019 року по 06.03.2019 (включно) відповідач виконав зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, що підтверджується банківською випискою від 09.08.2019 року № 008-3/989 щодо надходження грошових коштів від контрагента ТОВ «СЕЗІМ» на поточний рахунок ТОВ «ТД «СКАЙ ПОЛІМЕР» на загальну суму 789 200,09 грн. Банківська виписка від 09.08.2019 року № 008-3/989 визнана судом належним та допустимим доказом у підтвердження оплати відповідачем поставленого товару за видатковою накладною № 389 від 29.01.2019 року на загальну суму 424 600,04 грн.

Однак, суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача на підставі поданих первинних документів за усним договором поставки, встановив, що вартість поставленого позивачем товару за видатковою накладною № 389 від 29 січня 2019 року становить 424 600,04 грн., відповідачем оплачено товар на загальну суму 789 200,09 грн, відтак відповідач здійснив повноцінний розрахунок із позивачем за поставлений товар в межах договірних відносин по усному договору поставки, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині сплати за поставлений товар.

Судом першої інстанції також відмовлено у задоволенні штрафних санкцій у вигляді пені, зважаючи на те, що письмовий договір не був укладений і між сторонами не було досягнуто домовленості щодо розміру та порядку сплати неустойки.

Що ж до заявлених позивачем сум інфляційних та процентів за користування грошовими коштами, які суд розцінив як 3% річних, суд першої інстанції встановив прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача, тому дійшов висновку, з урахуванням дат проплат за отриманий товар, про стягнення з відповідача 1 123,00 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 826,92 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є спосіб вираження волі його сторін. Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі свідчать про усну домовленість між ТОВ ТД Скай полімер (постачальник) та ТОВ Сезім (покупець) про поставку товару (поліетилену SABIC LLDPE 318BJ у кількості 22 т). На підтвердження усної домовленості, позивачем відповідачу виставлений рахунок на суму 849200,09 грн., який дійсний протягом 1 банківського дня.

Тим самим, сторонами визначено таку форму оплати, як передплата. Про це також є позначка у верхній частині рахунку: Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на р/о постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта .

Як свідчать матеріали справи, 29.01.2019 за видатковою накладною №389 відповідачем отримано товар (поліетилен SABIC LLDPE 318BJ у кількості 11 т) на суму 424 600,04 грн, про що також свідчить товарно-транспортна накладна №Р389 від 29.01.2019.

Як зазначає позивач, відповідачем за отриманий 29.01.2019 товар сплачено 364600,05 грн: 11.02.2019 - 200 000,00 грн, 13.03.2019 - 74600,05 грн, 18.03.2019 - 90 000,00 грн.

Відповідно до довідки АТ ОТП Банк від 09.08.2019 №008-3/989, що додана позивачем до позовної заяви, вказані проплати відповідачем здійснені з призначенням платежу: Оплата за поліетилен згідно рахунка №244 від 22.01.2019 у т.ч. ПДВ 20% - 33333,33 грн.

Вказана довідка також містить інформацію про оплату відповідачем 424600,04 грн з аналогічним призначенням платежу: Оплата за поліетилен згідно рахунка №244 від 22.01.2019 у т.ч. ПДВ 20% - 33333,33 грн .

Як зазначалось, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що за отриманий за видатковою накладною №389 від 29.01.2019 товар, відповідачем оплачено суму коштів в повній мірі - 789 200,09 грн, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні основного боргу у розмірі 59999,99 грн.

Однак, такі висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.

У відповіді на відзив на позов (а.с. 81 т.1), ТОВ ТД Скай полімер вказано, що поставка за рахунком №244 від 22.01.2019 проводилась по двом видатковим накладним: №387 від 25.01.2019 та №389 від 29.01.2019; в довідці АТ ОТП Банк міститься інформація про оплату 424600,014 грн саме за отриманий товар за видатковою накладною №387 від 25.01.2019.

Позивач також зазначає, що не вважає за потрібне пояснювати та описувати ці обставини (щодо поставки товару на підставі видаткової накладної №387 від 25.01.2019), оскільки не має претензій саме до цієї поставки.

Таким чином, позивачем визнано що, сума коштів у розмірі 424600,04 грн. сплачена 06.03.2019 відповідачем за отриманий товар за видатковою накладною від 25.01.2019 №387.

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що за рахунком №244 від 22.01.2019 ним сплачено 789200,09 грн, і що позивачем не врахована оплата від 06.03.2019 в сумі 424600,04 грн.

Тим самим відповідачем визнано, що за вказаним рахунком недоплата складає 59999,99 грн.

Отже, колегією суддів при розгляді даної справи враховуються обставини щодо поставки відповідачу поліетилену SABIC LLDPE 318BJ у кількості 22 т за рахунком №244 від 22.01.2019 за двома видатковими накладними: від 25.01.2019 №387, від 29.01.2019 №389.

Сторонами вказані обставини визнані під час розгляду справи в суді першої інстанції, тому відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України, не підлягають доказуванню.

Частиною 1 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

При дослідженні даних обставин, у колегії суддів не виникло сумнівів щодо їх достовірності, а також про те, що вони визнані сторонами під впливом примусу, відповідних доказів або пояснень з цього приводу в матеріалах справи від сторін не має.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що з обставин даної справи вбачається, що позивачем відповідачу виставлено рахунок №244 від 22.01.2019 на суму 849200,09 грн на оплату товару (поліетилену SABIC LLDPE 318BJ у кількості 22 т), відповідачем отримано від позивача товар на підставі видаткової накладної №387 від 25.01.2019 - поліетилену SABIC LLDPE 318BJ у кількості 11 т на 424600,04 грн. та на підставі видаткової накладеної №389 від 29.01.2019 - поліетилену SABIC LLDPE 318BJ у кількості 11 т на 424600,04 грн.

Визнана сторонами сума сплати за отриманий на підставі двох видаткових накладних товар - поліетилену SABIC LLDPE 318BJ у кількості 22 т, складає 789200,09 грн.

Зазначене також підтверджується довідкою АТ ОТП Банк від 09.08.2019 № 008-3/989, про те, що за період з 01.01.2019 по 08.08.2019 на поточний рахунок ТОВ ТД Скай полімер від контрагента ТОВ Сезім надійшло 789200,09 грн, з яких:

11.02.2019 - 200000,00 грн

06.03.2019 - 424600,04 грн

13.03.2019 - 74600,05 грн

18.03.2019 - 90000,00 грн.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, поясненнями сторін та матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача за отриманий за видатковими накладними №387 від 25.01.2019 та №389 від 29.01.2019 поліетилен SABIC LLDPE 318BJ у кількості 22 т складає 59999,99 грн.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наведене вище свідчить про законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 59999,99 грн. заборгованості за отриманий на підставі видаткової накладної №389 від 29.01.2019 товар.

Колегія суддів, не приймає заперечення відповідача щодо недоліків отриманого від позивача товару, оскільки у відповідності до приписів статті 678 ЦК України, відповідач в такому випадку вправі вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Тобто, законодавством передбачено інші способи захисту прав покупця у випадку отримання товару неналежної якості, ніж втрата обов`язку сплати коштів за отриманий товар.

Що ж до нарахованих позивачем інфляційних та процентів за користування коштами, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось, судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи встановлено, що сторонами при усній домовленості передбачено 100% передплату за поставку товару.

Приписами частини 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за отриманий товар сплачено грошові кошти у лютому та у березні 2019, тобто після отримання товару. Враховуючи, що позивачем поставлено відповідачу товар без передплати, а останнім товар прийнято та сплачено частину коштів, зазначене свідчить про те, що сторони відступили від попередньої домовленості.

Згідно приписів частин 1-3 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарнорозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи наведені норми права, а також те, що відповідач за отриманий за видатковою накладною №389 від 29.01.2019 товар повинен був сплатити кошти 30.01.2019, а фактично оплату здійснено 11.02.2019 - 200000,00 грн, 13.03.2019 - 74600,05 грн, 18.03.2019 - 90000,00 грн, колегія суддів зазначає, що відповідачем прострочено оплату частини заборгованості за отриманий за видатковою накладною товар №389 від 29.01.2019 товар.

Зазначене є підставою для застосування до відповідача правових наслідків у вигляді нарахування та стягнення втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем у позові зазначено про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, однак при здійсненні розрахунку позивач, як на підставу нарахування, посилається на ст. 625 ЦК України.

Зважаючи на підставу нарахування, колегія суддів зазначає, що фактично позивачем заявлено до стягнення три проценти річних, на підставі статті 625 ЦК України.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму заборгованості у розмірі 59999,99 грн, колегія суддів встановила його арифметичну правильність та законну обґрунтованість, з урахуванням дати виникнення заборгованості, терміну прострочення, сум здійснених відповідачем оплат, а також індексів інфляції у період прострочки. Тому до стягнення з відповідача підлягає 3493,00 грн інфляційних втрат.

Також вірним колегія суддів вважає розрахунок позивача 3% річних, наведений в позовній заяві, з урахуванням дати виникнення заборгованості, терміну прострочення терміну прострочення, здійснених відповідачем оплат, тому до стягнення з відповідача підлягає 1796,01 грн.

Отже, невірним колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо невідповідності розрахунку позивача інфляційних втрат та 3% річних вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

Разом з тим, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, адже відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою, а згідно вимог статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі у вигляді неустойки (штраф, пеня) вчиняється в письмовій формі, та при цьому правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Зважаючи на те, що між сторонами існує усна домовленість щодо поставки товару, письмовий договір, в силу приписів статті 547 ЦК України не укладався, тому не досягнуто домовленості щодо розміру та порядку сплати неустойки.

Що ж до витрат на правничу допомогу, які заявлені відповідачем до стягнення з позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат у сумі 5 000,00 грн. представник відповідача надав копію договору № 14/12/18 про надання правової допомоги адвокатом від 14 листопада 2018 року, укладений між адвокатом Тарасенко Д.Ю. та відповідачем; додаток № 2 до договору № 14/12/18 про надання правової допомоги адвокатом у якому обумовлено гонорар за надання правової допомоги у сумі 5 000,00 грн.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Тарасенко Д.Ю. № 2137; копію ордеру серії ВІ № 1002011 від 30 серпня 2019 року про надання правничої (правової) допомоги адвокатом Тарасенко Д.Ю.; акт приймання-передачі наданих послуг від 30 серпня 2019 року та від 15 жовтня 2019 року, а також докази оплати адвокатських послуг відповідачем на суму 5 000,00 грн.

Колегія суддів вважає ці докази належними та достатніми для підтвердження факту надання відповідачу адвокатських послуг у справі № 922/2648/19 адвокатом Тарасенко Д.Ю.

У відповіді на відзив на позов позивач просив відмовити відповідачу про відшкодування таких витрат, як безпідставних та посилаючись на штучне завищення часу роботи для оплати за договором про надання правової допомоги адвокатом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів з урахуванням позиції Верховного Суду у справі у справі № 910/15944/17 від 24.01.2019 року, повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення адвокатських послуг, з огляду на те, що спір у справі не є складним, складання відзиву та заперечень на відповідь на відзив по справі не займає великого обсягу правових знань і часу у кваліфікованого фахівця, при цьому розгляд справи відбувався у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та прибуття їх до суду, а також з урахуванням критерію співрозмірності винагороди за адвокатські послуги обсягу наданих послуг в межах даної справи, цілком обгрунтованим є стягнення з позивача 3 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України.

Встановлені під час розгляду апеляційної скарги позивача обставини свідчать про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що прийнято при неповному з`ясуванні обставин справи та у невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи.

У відповідності до приписів статті 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, п.1, 3 ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Скай полімер задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2019 у справі № 922/2648/19 скасувати частково, прийняти нове рішення, про часткове задоволення позовних вимог.

Викласти абзац 2-й резолютивної частини рішення в такій редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезім" (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 34389417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Скай Полімер" (02095, м. Київ, вул. Трускавецька, 2А, приміщення 7, ідентифікаційний код юридичної особи 40735618) 59999,99 грн. основного боргу, 1796,01 грн. 3% річних, 3493,00 грн інфляційних втрат та 1496,57 грн судового збору .

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2019 у справі №922/2648/19 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезім" (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 34389417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Скай Полімер" (02095, м. Київ, вул. Трускавецька, 2А, приміщення 7, ідентифікаційний код юридичної особи 40735618) 2244,86 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.01.2020

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель