Постанова

від 16.01.2020 по справі 908/1056/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1056/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.09.2019 року у справі №908/1056/19 (суддя Корсун В.Л.)

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Мілтон", 69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 47

до відповідача- -2: Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206

про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.09.2019 року закрито провадження у справі № 908/1056/19.

Ухвала мотивована тим, що заявлений спір не відноситься до юрисдикції господарських судів в розумінні п.3ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, не може бути розглянутий в порядку господарського судочинства і відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі підлягає закриттю.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає на необгрунтованість висновків суду.

Зокрема, апелянт вказує, що:

- предметом спірного договору є сплата орендної плати; грошові кошти, які повинні бути сплачені, є майном товариства, тому висновок суду що внесення плати за користування землею не є відчуженням майна - грошей орендаря, оскільки в даному випадку кошти (гроші) виступають засобом платежу, являється незаконними та необґрунтованим, суперечить нормам матеріального права;

- апелянт є 100% учасником ТОВ "Мілтон", відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України він має право на звернення до господарського суду для захисту своїх корпоративних прав, може оспорювати договір, укладений Товариством, якщо обґрунтує відповідні порушення своїх корпоративних прав;

- суд дійшов помилкового висновку, що при укладенні додаткової угоди не було порушено корпоративні права позивача, і що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства;

- суд в порушення ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, закриваючи провадження у справі, не вирішив питання про розподіл між сторонами судових витрат або повернення судового збору.

Просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.09.2019 року у справі № 908/1056/19 в повному обсязі, направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 року поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження у справі №908/1056/19 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з п.3 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій).

Колегією суддів встановлено, що спір у даній справі відноситься до корпоративних відносин та має розглядатись у загальному проваджені з викликом сторін, а висновок про розгляд справи в порядку письмового провадження є помилковим.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2019 року було призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 16.01.2020 року.

Відповідач-1 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідач-2 - Запорізька міська рада, у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, спростовує доводи апелянта і просить залишити ухвалу суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання 16.01.2020 року сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідачів - ТОВ "Мілтон" та Запорізької міської ради про визнання недійсною з моменту укладення (вчинення) додаткової угоди № 201601000400102 від 27.04.2016 року про внесення змін до договору оренди землі від 08.05.2009 року, зареєстрованого в державному реєстрі земель за № 040926100730 від 21.05.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваною додатковою угодою порушено корпоративні права позивача, як учасника товариства з розміром частки - 100%, зокрема право на управління, отримання дивідендів, оскільки сума правочину, вчиненого виконавчим органом, перевищує суму, на яку директор товариства має повноваження укладати правочин згідно із законодавством та статутом, а рішення загальних зборів товариства про укладання правочину та надання повноважень керівнику товариства не приймалось і про вказану обставину було відомо представнику Запорізької міської ради ( стороні правочину).

На підтвердження заявлених вимог позивач надав, зокрема, Статут ТОВ "Мілтон", Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якими підтверджується, що він дійсно є учасникоv товариства з часткою 100% корпоративних прав.

Також в матеріали справи позивач надав договір оренди землі від 08.05.2009 року, укладений між відповідачем-1 (в особі директора товариства Бібік Олени Миколаївни) та відповідачем-2 ( в особі міського голови Карташова Євгена Григоровича), оспорювану додаткову угоду.

Відповідно до ст.15 та ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.п.1,3 ч. 1 ст. 20 Господарського процессуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в т.ч. у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у т.ч. учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Виходячи з предмету данного спору, позивач, як учасник ТОВ "Мілтон", заявив спір, повязаний з діяльністю товариства, а саме щодо законності укладеного товариством правочину, згідно якого змінено умови основного договору, який встановлює для ТОВ "Мілтон" відповідні грошові зобовязання, що в свою чергу впливає на прибуток товариства і про що обгрунтовано зазначає апелянт.

Відповідно до п. 2 чинної постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним ч. 1 ст. 167 ГК України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі, якщо суб`єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1 ГПК України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у т.ч. іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

З огляду на наведені положення ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права характеризуються такими ознаками: особа має частку у статутному капіталі господарської організації; особа має права на участь в управлінні господарською організацією, має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.

Вбачається, що під корпоративними відносинами слід розуміти відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Таким чином, корпоративним є спір, пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи - суб`єкта господарювання, крім трудових спорів.

Між тим, суд при постановленні ухвали надав аналіз оскаржуваної додаткової угоди № 201601000400102 від 27.04.2016 року про внесення змін до договору оренди землі від 08.05.2009 року, зареєстрованого в державному реєстрі земель за № 040926100730 від 21.05.2009 року і дійшов висновку, що:

- за своїм предметом і правовими наслідками угода не є договором щодо відчуження майна;

- предметом вказаної додаткової угоди є внесення змін до діючого договору оренди землі в частині, що стосується умов договору щодо грошової оцінки землі та розміру орендної плати за користування землею;

- внесення плати за користування землею не є відчуженням майна - грошей орендаря, оскільки в даному випадку кошти (гроші) виступають засобом платежу.

Вказані висновки суду стосуються правомірності заявленого позову по суті.

А висновок щодо того, що при вирішенні цього спору (з підстав наведених вище у цій ухвалі) судом не встановлено, що при укладенні додаткової угоди порушено корпоративні права позивача ( ОСОБА_1 , як єдиного учасника ТОВ "Мільтон", якому належить 100 % статутного капіталу), що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем-1 у цій справі не є корпоративними і цей спір не відноситься до юрисдикції господарських судів в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України та не може бути розглянутий господарським судом в порядку господарського судочинства, суперечить ст. 167 Господарського кодексу України.

Тому підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у суду не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Оскільки судом зазначено про необхідність позивачу звернутися до суду з заявою про повернення судового збору, доводи апелянта щодо невизначеності з даного питання необгрунтовані.

Враховуючи, що апелянт спростував доводи оскаржуваної ухвали щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 280, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.09.2019 року у справі № 908/1056/19 скасувати.

Справу № 908/1056/19 направити до господарського суду Запорізької області для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 23.01.2020 року.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков