Постанова

від 07.10.2020 по справі 908/1056/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1056/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.( доповідача),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Білецької Л.М.

секретар судового засідання: Колесник Д.А.

представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2020 року (повний текст рішення складено 26.05.2020 року) у справі № 908/1056/19 (суддя Топчій О.А.)

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Мілтон (69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 105-А)

до відповідача-2 Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.05.2020 року у справі № 908/1056/19 в задоволенні позову відмовлено.

Судові витрати покладено на позивача.

Рішення мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову.

Також судом зазначено, що у справі №908/2682/16 було відмовлено ТОВ «Мілтон» в задоволені позовних вимог до Запорізької міської ради про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди від 27.04.2016 року до договору оренди землі від 08.05.2009 року з аналогічних підстав.

Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що оспорюваною додатковою угодою до договору оренди землі порушено корпоративні права позивача, як учасника товариства з розміром частки - 100%, зокрема, право на управління, отримання дивідендів, оскільки сума правочину, вчиненого виконавчим органом, директором ТОВ «Мілтон» , перевищує суму, на яку директор має повноваження укладати правочин згідно із законодавством та Статутом, а рішення загальних зборів товариства про укладання правочину та надання повноважень керівнику товариства не приймалось і про вказану обставину було відомо відповідачу-2, як стороні правочину.

Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької- області від 13.05.2020 року повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу Запорізька міська рада вважає, що вказане рішення прийнято судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а тому не підлягають скасуванню.

Відповідач-1 відзив на апеляційну скаргу не надав.

У судове засідання представники сторін не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

На електронну адресу суду надійшло клопотання від апелянта про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням апелянта у відпустці. Також скаржник заявив, що бажає приймати участь у розгляді справи особисто.

Відповідно до п.1.5.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року №28, електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом.

Подане апелянтом клопотання не підписано електронним цифровим підписом уповноваженої особи, а тому не може вважатися оригіналом електронного документа.

Враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, які передбачені ст.270 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів розглянула справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до рішення Запорізької міської ради № 39/202 між відповідачем - 2 та ТОВ «Мілтон» укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 для розташування адміністративної будівлі (том 1 а.с.16, 98).

Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.05.2009 за №040926100730 (том 1 а.с.28).

Згідно пункту 3 договору, на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: будівлі та споруди орендаря, інші об`єкти інфраструктури відсутні.

Пунктом 9 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 91 293 грн. 89 коп. (дев`яносто одна тисяча двісті дев`яносто три гривні 00 копійок), що складає 3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2009 року.

Пунктом 12 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі, зокрема, прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати, в інших випадках , передбачених законом.

Пунктом 32 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Відповідно до додаткової угоди від 05.08.2009 року сторонами змінено п.9 договору в частині розміру орендної плати (том 1 а.с.29).

30.06.2015 року рішенням Запорізької міської ради №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» затверджено та введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста Запоріжжя з 01.01.2016 року (том 1 а.с.117-118).

На виконання рішення Запорізької міської ради №7 від 30.06.2015 року між Запорізькою міською радою та відповідачем-1 05.08.2009 року було укладено додаткову угоду №040926101729 до договору оренди землі №040926100730, якою внесені зміни в п.5 договору щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та в п.9 щодо розміру орендної плати (том 1 а.с.32).

Пункти 5.9. вказаної додаткової угоди викладені в наступній редакції:

5. «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 8873350 грн. 69 коп. (вісім мільйонів вісімсот сімдесят три тисячі триста п`ятдесят грн. 69 коп.) в цінах 2016 року» ; 9. «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 266 200, 52 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті грн.. 52 коп.), що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2016 року» .

Дана додаткова угода підписана уповноваженими представниками сторін: з боку Запорізької міської ради (орендодавець) - міський голова Буряк В.В.; з боку ТОВ «Мілтон» (орендар) - директор Войцеховська О.В. та скріплена печатками.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частинами 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою, або особою яка виступає від імені юридичної особи (позивачем), тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України);

- про відповідні обмеження було розміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Згідно п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 року №755 - IV в Єдиному державному реєстрі повинні міститися, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємств та громадських формувань» визначено статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру.

За змістом ч.1 ст. 10 даного Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі із третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі із третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Скаржник не спростував доводи суду першої інстанції про те, що належними та допустимими доказами у даній справі не доведено, що спірний правочин укладено директором ТОВ «Мілтон» з перевищенням наданих йому повноважень.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на дату укладення спірного правочину особою, уповноваженою представляти юридичну особу відповідача-1 у правовідносинах з третіми особами значилась ОСОБА_2 з 23.12.2012 керівник, підписант.

Будь - яких обмежень, згідно зазначеного витягу стосовно ОСОБА_2 на момент підписання додаткової угоди - не містилося (том 1 а.с.76 -78).

Відповідно до п. 5.7.6 Статуту ТОВ «Мілтон» зазначено, що Директор Товариства: укладає угоди (контракти) та згоди; розпоряджається майном та коштами Товариства, в межах своєї компетенції, представляє Товариство у відносинах з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, укладає в країні та за її межами договори та інші угоди від імені Товариства.

Є необґрунтованими посилання апелянта на те, що оспорюваним правочином відбулося відчуження майна товариства без згоди його, як єдиного учасника товариства.

По-перше, вище зазначено, що при підписанні спірного правочину директор товариства діяв у межах наданих йому повноважень.

По-друге, відчуження власного майна товариства за умови обов`язкового погодження з загальними зборами товариства і обмеження виконавчого органу товариства в укладенні договорів від імені останнього на певну суму є різними правовими категоріями, які повинні окремо зазначатися в Статуті Товариства, і відповідно, реєструватися в ЄДРПОУ. У даному випадку відчуження майна товариства, як то помилково зазначає позивач, спірним правочином не передбачено.

Щодо посилання апелянта на протокол №12 від 22.07.2016 року, необхідно звернути увагу, що оспорювана додаткова угода підписана сторонами 27.04.2016 року за №201601000400, а протокол №12 загальних зборів учасників ТОВ «Мілтон» , про незгоду із укладенням додаткової угоди, складено 22.07.2016 року. Отже, посилання скаржника на неналежну оцінку судом доводів позивача про відсутність його згоди як 100% учасника товариства відповідача-1 на укладання спірного правочину, безпідставні.

Колегія суддів зазначає, що зазначені в позовній заяві обставини вже були предметом розгляду в іншому провадженні, а саме: в господарському суді Запорізької області по справі №908/2682/16.

Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 року у справі №908/2682/16 за позовом ТОВ «Мілтон» до Запорізької міської ради щодо визнання недійсною з моменту укладання додаткової угоди №201601000400102 від 27.04.2019 року позивачу в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2017 року по вказаній справі згадане рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Мілтон» залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017 вищевказану постанову залишено без змін, а касаційну скаргу ТОВ «Мілтон» залишено без задоволення.

Тобто, рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 року по справі №908/2682/16 за позовом ТОВ «Мілтон» до Запорізької міської ради щодо визнання недійсною з моменту укладання додаткову угоду №201601000400102 від 27.04.2016 року набрало законної сили, отже обставини, які зазначено у позовній заяві ОСОБА_1 , вже розглядалися у господарському суді та були встановлені стосовно Запорізької міської ради.

Доводи апелянта про те, що суд безпідставно вважав встановлені даним рішенням обставини преюдиційними у даній справіґ, оскільки він особисто не був стороною у спорі №908/2682/16, відхиляються колегією суддів,так як суд в оскаржуваному рішенні відмовив позивачу в позові не з тих підстав, що аналогічний спір був предметом судового розгляду, а в зв`язку з недоведеністю позивачем заявлених вимог.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № І4-242цс18) вказано, що "апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції".

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2020 року у справі № 908/1056/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 19.10.2020 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков