Ухвала

від 22.01.2020 по справі 161/20019/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/20019/19

Провадження № 2/161/995/20

У Х В А Л А

22 січня 2020 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Новаковської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 (вх. № 61022/19) про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Одночасно ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову по вищевказаній цивільній справі. В своїй заяві позивач, посилаючись на те, що спірне майно, яке набуте під час їх спільного проживання, зареєстроване на відповідачку ОСОБА_2 , яка відмовляється від добровільного його поділу. Вважає, що існує реальна можливість вибуття майна з спільної сумісної власності, що в подальшому може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

-земельну ділянку для індивідуального садівництва, кадастровий номер: 0710100000:11:058:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 0710100000:11:058:0063, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

-земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 0710100000:31:076:0001;

-земельну ділянку з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 1200 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

-житловий будинок по АДРЕСА_4 ;

-квартиру, загальною площею 119 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

-земельну ділянку загальною площею 4,0001 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0723380400:04:009:0266;

-земельну ділянку загальною площею 0,4534 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0723380400:04:009:0264;

-земельну ділянку загальною площею 5,5458 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0723380400:04:009:0267;

-земельну ділянку загальною площею 2,0003 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0723380400:04:009:0252;

- земельну ділянку загальною площею 6,0000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0723380400:04:009:0265;

- земельну ділянку загальною площею 3,9800 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0723380400:04:009:0268;

- земельну ділянку загальною площею 3,9800 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0723380400:04:009:0269;

- земельну ділянку загальною площею 0, 0087 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0710100000:11:058:0006.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Виходячи із змісту ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладених заявником посилань у заяві та наданих документів, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір стосовно нерухомого майна, які заявник вважає об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наявність та характер спору, що виник між сторонами, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається, а також не наведено достатніх підстав вважати, що існує обґрунтована ймовірність утруднення виконання рішення в майбутньому в разі задоволення його позову.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Керуючись ст. ст. 149-153, 260, 353 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх. № 61022/19) про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 22.01.2020 року

Суддя Черняк В.В.