Постанова

від 18.12.2019 по справі 372/1230/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 372/1230/15 -ц

провадження № 61-22475св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Ігнатченко Н. В., Кашперської Т. Ц.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року в розмірі 12 500,00 дол. США, що еквівалентно 264 125,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 276 981, 45 грн, проценти за користування коштами - 47 694, 46 грн, а всього - 588 800, 91 грн.

З урахуванням заяви про зміну підстав позову, вимоги обґрунтовував тим, що оскільки попередній договір про передачу корпоративних прав на земельну ділянку від 20 жовтня 2008 року не був посвідчений нотаріально, тому є нікчемний. На виконання умов цього договору він передав ОСОБА_2 12 500,00 дол. США, проте основний договір укладено не було через ухилення останнього. Зазначає, що оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, передана сума грошових коштів підлягає поверненню позивачу як безпідставно набута відповідачем. Крім того, зазначив, що документи щодо земельної ділянки ОСОБА_2 передав йому добровільно, декілька місяців позивач платив замість нього орендну плату, підсипав ділянку, порізав на ній близько 12 дерев, зробив заїзд, чистив ставок, планував побудувати магазин.

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення штрафу в розмірі 172 255,00 грн та зобов`язати ОСОБА_1 повернути йому оригінал договору оренди земельної ділянки від 07 червня 2011 року.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання зобов`язань за попереднім договором, від укладення основного договору, а також посилався на неповний розрахунок за суборенду земельної ділянки, відмову повернути оригінали переданих йому документів, проведення робіт на земельній ділянці без згоди орендатора та власника, перебування земельної ділянки з 2008 року у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_1 . Крім того, просив застосувати наслідки спливу позовної давності за первісним позовом.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 червня 2015 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 оригінал договору оренди земельної ділянки від 07 червня 2011 року, укладений між Обухівською міською радою Київської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник М. В. за реєстровим № 2582. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині первісного позову мотивоване тим, що між сторонами укладено нікчемний договір щодо нерухомого майна - земельної ділянки, який згідно із чинним законодавством України повинен вчинятися у письмовій формі з нотаріальним посвідченням, однак наявний у справі договір не відповідає встановленій законом формі, оскільки нотаріально не посвідчений. Разом з тим, суд виходив з відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача отриманих за попереднім договором купівлі-продажу грошових коштів, зазначивши, що цей договір не містить таких умов. Крім того, суд застосував наслідки спливу позовної давності щодо якої було заявлено відповідачем.

В частині зустрічного позову рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 незаконно утримує у себе договір оренди земельної ділянки, чим порушує права ОСОБА_2 як сторони правочину.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 оригінал договору оренди земельної ділянки від 07 червня 2011 року, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року рішення Апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року у частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 червня 2015 року в частині відмови у первісному позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 500,00 дол. США, що еквівалентно за курсом Національного Банку України 264 125,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що оскільки попередній договір у розумінні статті 220 ЦК України є нікчемним, тому є всі правові підстави для задоволення позовних вимог за основним позовом про стягнення коштів з ОСОБА_2 на підставі статей 1212, 1213 ЦК України у розмірі 12 500,00 дол. США, що еквівалентно за курсом Національного Банку України 264 125,00 грн. Суд апеляційної інстанції вказав, що заява про застосування позовної давності в матеріалах справи відсутня, а суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні за необґрунтованістю з одночасним застосуванням позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

10 квітня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі. Зупинено виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року.

У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 10 червня 2019 року № 642/0/226-19 Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи , відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

28 листопада 2019 рокуухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду про нікчемність попереднього договору є безпідставними, оскільки предметом договору була передача корпоративних прав, а для такого виду договорів нотаріальне посвідчення не є обов`язковим. Крім того, на час укладення попереднього договору земельна ділянка не перебувала ні у користуванні, ні у власності суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 , що підтверджується договором, а тому його правовідносини з ОСОБА_1 не підлягали нотаріальному посвідченню.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування позовної давності через відсутність письмової заяви. Такий висновок суду є помилковим, оскільки згідно з усталеною судовою практикою для заяви про застосування позовної давності не передбачено обов`язкової письмової форми. Така заява може бути заявлена усно, що й було зроблено під час розгляду справи в суді першої інстанції та зазначено в судових рішеннях.

Судами взагалі не досліджувалось питання щодо розміру отриманих коштів. Так, заявник зазначає, що він отримав від ОСОБА_1 всього 7 500,00 дол. США, а тому стягнення з нього 12 500,00 дол. США є неправомірним.

Аргументи інших учасників справи

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарга з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 29 березня 2006 року до 21 жовтня 2013 року ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтвом про державну реєстрацію, повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

З 02 липня 2007 року до цього часу ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію,

29 березня 2007 року рішенням Обухівської міської ради Київської області № 117 надано дозвіл суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 на виготовлення матеріалів вибору земельної ділянки орієнтовною площею 0,02 га, наміченої для відведення в користування на умовах оренди під розміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Обухові на АДРЕСА_2 , що підтверджується рішенням міськради.

25 жовтня 2007 року рішенням Обухівської міської ради Київської області № 173 затверджено матеріали вибору земельної ділянки, надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,02 га для надання ОСОБА_2 в оренду під будівництво магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Обухові на АДРЕСА_2 за рахунок земель міста в межах Обухівської міської ради, що підтверджується рішенням міськради, викопіровкою, актом вибору земельної ділянки.

Приблизно у 2008 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як фізичними особами у простій письмовій формі було укладено попередній договір, згідно з яким ОСОБА_1 приймає корпоративні права на земельну ділянку у АДРЕСА_2 з рішеннями міської ради № 117 та № 173. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 прийняв від ОСОБА_2 такі документи: рішення Обухівської міської ради № 117 та 173 від 29 березня та 25 жовтня 2007 року відповідно, акт вибору земельної ділянки (3 екземпляри), викопіровку генплану м. Обухова. Передача корпоративних прав була оцінена в сумі 22 500,00 дол. США. Сторони погодили, що ОСОБА_2 приймає заадаток в сумі 5 000,00 дол. США. У випадку відмови від укладення основного договору винуватець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 100 % від суми завдатку. У випадку відмови ОСОБА_1 від своїх зобов`язань сума завдатку не повертається.

29 грудня 2008 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у простій письмовій формі було складено розписку, за змістом якої у зв`язку з обопільною згодою обох сторін сума завдатку збільшена до 10 000,00 дол. США, строки виплати основної суми переносяться на 25 лютого 2009 року, залишок суми складає 12 500,00 дол. США, попередні умови договору залишаються в силі.

21 лютого 2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у простій письмовій формі було складено розписку, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав 2 500,00 дол. США у рахунок оплати, залишок суми 10 000,00 дол. США.

29 липня 2010 року рішенням Обухівської міської ради Київської області № 483 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,02 га в оренду строком на 10 років під будівництво магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_2 на території Обухівської міської ради.

07 червня 2011 року між Обухівською міською радою Київською області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, за яким останньому було передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,02 га, кадастровий номер 3223110100:01:096:0032, під будівництво магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 у м .Обухові на АДРЕСА_2 на території Обухівської міської ради, що підтверджується договором, актом приймання-передачі земельної ділянки, розрахунком розміру орендної плати.

27 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 із зверненням щодо укладення основного договору, однак доказів отримання ОСОБА_2 цього листа суду не надано.

03 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Обухівської міської ради із зверненнями щодо виконання ОСОБА_1 договору щодо передачі земельної ділянки в суборенду, на які 14 квітня 2015 року було надано відповіді про перелік документів для передачі земельної ділянки в суборенду та відсутність звернень ОСОБА_1 із відповідними заявами.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтею 635 ЦК Ураїни попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (частина четверта цієї статті).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (стаття 203 ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою статті 209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (стаття 1213 цього Кодексу).

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом , іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Як на підставу позову ОСОБА_1 посилався на те, що попередній договір є нікчемний, оскільки не посвідчений нотаріально, а тому сплачені відповідно до цього договору кошти відповідачу підлягають поверненню на підставі статей 1212, 1213 ЦК України як безпідставно набуті.

Оцінюючи зміст спірного попереднього договору суди встановили, що згідно з його умовами ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 корпоративні права на земельну ділянку, яка була передана в оренду Обухівською міською радою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , а оскільки форма договору не дотримана, то він є нікчемний відповідно до статті 220 ЦК України.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що висновок суду, що укладений між сторонами правочин є попереднім договором щодо нерухомого майна - земельної ділянки, а тому згідно з положеннями чинного законодавства України повинен вчинятись у письмовій формі з нотаріальним посвідченням є непереконливими.

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, за договором відчуження (передачи) корпоративних прав відбувається перехід прав від однієї особи до іншої на участь в управлінні організацією, а не перехід права власності на саме майно.

Верховний Суд зазначає, що із змісту договору неможливо однозначно визначити правовідносини, які виникли між сторонами, їхні права та обов`язки, отже визначити правову підставу набуття відповідачем коштів від позивача.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України.

Водночас із матеріалів справи випливає, що відповідач під час дебатів заявив клопотання про застосування позовної давності. На таку обставину вказував Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 28 вересня 2016 року.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається

з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події,

з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Визначаючи момент перебігу позовної давності у цій справі, Верховний Суд бере до уваги дату укладення попереднього договору - 20 жовтня 2008 року (а. с. 8), вчинені сторонами договору дії, про які зазначено у письмовій формі, а саме 29 грудня 2008 року - збільшення суми завдатку, 21 травня 2009 року отримання відповідачем від позивача суми завдатку (а. с. 9) та дійшов всиновку про пропуск позивачем строку позовної давності. Тому судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові за спливом позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи судами встановлені, неправильно застосовано зазначені вище норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 частково. скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій, ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 484,00грн.

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 червня 2015 скасувати, ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити з мотивів, викладених у постанові.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 2 484 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко