МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 січня 2020 р. № 400/2503/19 м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.05.2019 року № 00031001306 (18.07.2019 року № 00057691306), № 00031011306 (18.07.2019 року № 00057671306), № 00030931306 (18.07.2019 року № 00057701306), № 00030991306 (18.07.2019 року 00057681306), № 00030921306, № 00030911306, № 00030971306, № 00030941306, № 00030961306, № 00030981306, № 00030951306, вимоги про сплати боргу (недоїмки) від 02.05.2019 р. № Ф 46, рішення від 02.05.2019 р. № 0001531306 та рішення від 02.05.2019 року № 0001541306, -
ВСТАНОВИВ:
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.05.2019 року № 00031001306 (18.07.2019 року № 00057691306), № 00031011306 (18.07.2019 року № 00057671306), № 00030931306 (18.07.2019 року № 00057701306), № 00030991306 (18.07.2019 року 00057681306), № 00030921306, № 00030911306, № 00030971306, № 00030941306, № 00030961306, № 00030981306, № 00030951306, вимоги про сплати боргу (недоїмки) від 02.05.2019 р. № Ф 46, рішення від 02.05.2019 р. № 0001531306 та рішення від 02.05.2019 року № 0001541306.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчаності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, за результатами якої складено акт від 12.03.2019 року. На підставі висновків акту перевірки, у зв`язку із встановленими порушеннями, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.05.2019 року № 00031001306 (18.07.2019 року № 00057691306), № 00031011306 (18.07.2019 року № 00057671306), № 00030931306 (18.07.2019 року № 00057701306), № 00030991306 (18.07.2019 року 00057681306), № 00030921306, № 00030911306, № 00030971306, № 00030941306, № 00030961306, № 00030981306, № 00030951306, вимогу про сплати боргу (недоїмки) від 02.05.2019 р. № Ф 46, рішення від 02.05.2019 р. № 0001531306 та рішення від 02.05.2019 року № 0001541306. Позивач не погоджується з вищезазначеними рішеннями податкового органу, вважає їх незаконними і необґрунтованими та просить суд їх скасувати, оскільки при переході на загальну систему оподатковування фізична особа - підприємець має право врахувати суму витрат, яка безпосередньо пов`язана з отриманням доходу, незалежновід того на якій системі оподаткування вони фактично були понесені. Тому, витрати за придбанні міндобрива правомірно враховані в витрати за 2017 рік. Крім того, позивач не погоджується з висновками перевірки щодо завищення валових витрат за період з 01.10.2017 р. по 31.12.2018 р., які стосуються основних засобів подвійного значення та витратами, що не пов`язанні з провадженням господарської діяльності. Позивач мав право віднести до складу витрат вартість придбаних ПММ для заправки легкових та вантажних автомобілів, які використовуються у господарській діяльності підтверджені документально чеками та видатковими накладними. Вказав, що згідно акту до складу витрат включено витрати не підтверджені документально на суму 4600,90 грн., але вказану суму зазначено помилково, оскільки потрібно було зазначити суму 4593,40 грн. (ТОВ Автоадреса ). Також, зерновий склад, на модернізацію якого витрачені матеріали, придбанні у ФОП ОСОБА_2 на суму 47143,67 грн., повністю включаються до складу витрат звітного періоду, так як мають пряме відношення до господарської діяльності позивача. Придбані товари, будматеріали, запчастини, ПММ використовувались в господарській діяльності, що пов`язана з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу. Зазначив, що ФОП ОСОБА_1 має в оренді та у власності транспортні засоби, зерновий склад, орендовані земельні ділянки (документи надавались під час перевірки), які є основною складовою господарської діяльності і тому відповідно не можуть приносити дохід без придбання відповідних товарів, послуг тощо. Також, зазначив, що внаслідок неправомірного неврахування відповідачем витрат вважає і неправомірним донарахування військового збору за 2017, 2018 роки. Об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. При цьому загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Зазначив, що в даному випадку орендна плата не нараховувалась та не виплачувалась, відповідні розрахунки з порушенням терміну проводились в 2019 році, а тому податкове повідомлення-рішення від 02.05.2019 року № 00030961306 є протиправним. Щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 10 504, 89 грн. зазначив, що позивачем помилку було виявлено самостійно та надано відповідачу уточнюючий розрахунок. Відповідно і зобов`язання зі сплати військового збору в сумі 800, 53 грн. у позивача відсутнє.
Ухвалою суду від 16.08.2019 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
27.08.2019 року на виконаня ухвали суду від 16.08.2019 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано належним чином оформлену позовну заяву (та її копії для учасників справи) із зазначенням свого номеру засобу зв`язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти та номеру засобу зв`язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача - Головного управління ДФС в Миколаївській області.
Ухвалою від 09.09.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/2503/19 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання на 01.10.2019 р. - 12:30 год.
Підготовче судове засідання, призначене на 01.10.2019 року, відкладено на 07.11.2019 року на 10:00 год.
01.10.2019 року за вх. № 15441 до Миколаївського окружного адміністративного суду від ГУ ДФС у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, контролюючий орган посилаючись на висновки акту №365/14-29-13-06/2214913733 від 12.03.2019 року про результати документальної планової виїзної перевірки позивача, зазначає, що перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатках Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлені розбіжності (заниження), які виникли у зв`язку з заниженням валового доходу, відображених у податковій декларації про майновий на суму 19160, 28грн. Крім того, перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатках Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлені розбіжності (заниження), які виникли у зв`язку з заниженням валового доходу, відображених у податковій декларації про майновий стан на суму 361850,45грн. Також, за результатами річного перерахунку по даним податкової декларації про майновий стан і доходи за період з 01.10.2017р. по 31.12.2017р. ФОП ОСОБА_1 було нараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі - 321122,16грн. (1784012,00грн. х 18% = 321122,16грн.), але в порушення п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік у сумі 3448,85грн. За даними перевірки податок на доходи фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 за 2018 рік складає 751102,82грн. (4172793,45грн. х 18% = 751102,82грн.). За результатами річного перерахунку по даним податкової декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. ФОП ОСОБА_1 було нараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі - 685969,74грн. (3810943,00грн. х 18%= 685969,74грн.). Таким чином, в порушення п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Розділу IV Податкового кодексу України встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік у сумі 65133,08грн. Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з ПДВ за рахунок включення до складу витрат не пов`язаних з веденням господарської діяльності, на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення.
Ухвалою від 07.11.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №400/2503/19 на тридцять днів та відклав підготовче засідання по даній адміністративній справі на 05.12.2019 року на 10 год.30 хв.
У зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, підготовче судове засідання по справі № 400/2503/19, призначене на 05.12.2019 року, відкладено на 10.12.2019 року на 11:30 год.
Ухвалою від 10.12.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплати боргу (недоїмки) від 02.05.2019 р. № Ф 46 та рішення від 02.05.2019 р. № 0001541306 та призначив справу № 400/2503/19 до судового розгляду по суті на 17 грудня 2019 року на 11:00 год.
В судовому засіданні 17.12.2019 року предстаники сторін заявили клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд клопотання представників сторін задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована Веселинівською районною державною адміністрацією Миколаївської області 11.09.1995 року.
На момент проведення перевірки позивач перебував на обліку в Вознесенській ОДПІ ГУ ДФС в Миколаївській області, та у періоді, що перевірявся був, зокрема, платником податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС в Миколаївській області, посадовими особами контролюючого органу відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п. 75.1 ст.75, ст. 77, п.п. 82.1 ст.82 ПК України та на підставі наказів Головного управління ДФС у Миколаївській області від 22.01.2019 року №115 та № 387 проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчаності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.
Копію наказу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 22.01.2019 року №115 та копію наказу про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки та направлення на перевірку від 12.02.2018 року № 356/14-29-01-04-36 було вручено позивачу під підпис.
Перевірка проводилась з 12.02.2019 року по 25.02.2019 року, продовжено з 26.02.2019 року по 04.03.2019 року.
Дослідженням Акту перевірки встановлено, що під час перевірки були використані облікова справа, установчі документи, податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки, податкові декларації платника єдиного податку за 2016, 2017, інша податкова звітність за 2016-2018, книга обліку доходів 03.02.2012 № 353, книга обліку доходів 24.06.2016 № 17, книга обліку доходів і витрат від 25.09.2017 № 28, банківські виписки, платіжні доручення за 2016-2018 роки, видаткові накладні, фіскальні касові чеки, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи за 2016-2018 роки, інформація з державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів за 2016-2018 роки від 05.02.2019 № 814, податкові декларації платника ПДВ та податкові накладні за період з 01.07.2016 по 31.12.2018, особові рахунки по сплаті податків та зборів за 2016-2018 роки , договори про надання послуг за 2016 - 2018 роки, акти виконаних робіт за 2016-2018 роки, інформація з Регіонального сервісного центру МВС у Миколаївській області, Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №153021410 від 17.01.2019, накази, трудові угоди, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, відомості нарахування та видачі заробітної плати, заяви про прийняття та звільнення з роботи, табеля використання робочого часу.
За результатами перевірки Головним управлінням ДФС в Миколаївській області складено акт №365/14-29-13-06/2214913733 від 12.03.2019 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року, яким встановлено наступні порушення:
- пп. 177.5.1, пп. 177.5.3 п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями по податку на доходи фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності за період з 01.10.2017 по 31.12.2018 встановлено порушення термінів сплати авансових внесків з податку на доходи фізичних осіб за 2017, 2018 та остаточного розрахунку згідно декларації за 2017 рік на суму 111295,80 грн.;
- п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України щодо заниження чистого оподатковуваного доходу за період з 01.10.2017 по 31.12.2018, що призвело до нарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 127397,85 грн., в тому числі по періодам:
2017 рік - 62264,77 грн.;
2018 рік - 65133,08 грн.;
- пп.51.1 ст.51 пп.176.2. б п. 176.2 ст.176 ПК України, та п.3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ) за 4 кв. 2016, 4 кв. 2017 та 4 кв. 2018 не включено доходи, нарахованої та виплаченої орендної плати фізичним особамиза оренду транспортних засобів (ознака 106) в сумі 71250,00 грн.;
- п.п.163.1.1 п. 163.1 ст.163, п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст. 176, пп.177.7 ст. 177 ПК України, встановлено неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб із виплаченої орендної плати фізичним особам за орендовані транспортні засоби в сумі 12825,00 грн. за грудень 2016, грудень 2017 та грудень 2018;
- пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.а) п.176.2 ст.176 ПК України, встановлено неперарахування ПДФО утриманого з заробітної плати найманих працівників в сумі 19025,63грн. та несвоєчасне перерахування ПДФО утриманого з заробітної плати найманих працівників та інших виплат в сумі 32695,16 грн. за період з квітня 2016 по жовтень 2018;
- п.2 частини 2 ст.6, п.2 частини першої ст.7, частини восьмої ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-УІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із змінами та доповненнями, а саме: ФОП ОСОБА_1 порушив порядок нарахування, обчислення та строки сплати єдиного внеску із чистого оподатковуваного доходу, одержаного від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 рік, чим занизив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 8660,00 грн., в т.ч.:
- за 2017 р. на 8660,00 грн.
- п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.п. г п.198.5 ст.198 ПК України, а саме: заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну 196 098, 36грн., в тому числі по періодам:
- за вересень 2018 на суму 74192,52грн.;
- за жовтень 2018 на суму 2413,94грн.;
- за листопад 2018 на суму 96644,20грн.,
- за грудень 2018 на суму 22847,70грн.;
- п. 200.1, п. 200.4 ст.200 розділу V ПК України, а саме: завищено значення р. 19 Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду та р. 21 Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 225 565,27грн. в тому числі по періодам:
- за жовтень 2017 на суму 3675,00 грн.;
- за листопад 2017 на суму 3675,00 грн.;
- за грудень 2017 на суму 10166,34 грн.;
- за січень 2018 на суму 12347,34 грн.;
- за лютий 2018 на суму 12347,34 грн.;
- за березень 2018 на суму 12407,02 грн.;
- за квітень 2018насуму 15733,77 грн.;
- за травень 2018 на суму 15850,45 грн.;
- за червень 2018 на суму 17333,88 грн.;
- за липень 2018 на суму 17333,88 грн.;
- за серпень 2018 на суму 54929,25 грн.;
- за вересень 2018 на суму 13705,00 грн.;
- за жовтень 2018 на суму 36062,00 грн.;
- пп.1.4 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX, пп.168.1.2, пп. 168.1.4 п.168.1 ст.168, пп.а) п.176.2 ст.176 ПК України встановлено порушення термінів сплати військового збору згідно декларації за 2017 рік;
- пп.1.4 п. 16і підрозділу 10 розділу XX, пп.168.1.2, пп. 168.1.4 п.168.1 ст.168, пп.а) п.176.2 ст.176 ПК України встановлено неперерахування військового збору в сумі 255,69грн. та несвоєчасне перерахування військового збору під час виплати доходів фізичним особам на загальну суму 3605,69грн., за період з червня 2016 по листопад 2018 на суму 8005,30грн.;
- п.16 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, щодо заниження суми військового збору від доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.10.2017 по 31.12.2018, що призвело до донарахування податкових зобов`язань по військовому збору в сумі 10616,49 грн., в тому числі по періодам:
- 2017 рік- 5188,73 грн.;
- 2018 рік - 5427,76 грн.;
- пп.1.3 п. 16і підрозділу 10 розділу XX ПК України, щодо неутримання та неперерахування військового збору із виплаченої орендної плати за оренду транспортних засобів за період грудень 2016, грудень 2017 та грудень 2018 року, в результаті чого встановлено заниження військового збору на суму 1068,75грн.;
- частину 8 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями встановлено несвоєчасне перерахування нарахованого єдиного внеску за лютий, червень та липень 2018 на суму 478, 75 грн.
Керуючись п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 надала заперечення від 15.04.2019 року (вх.975/ФОП від 15.04.2019) до акту перевірки від 12.03.2019 року №365/14-29-13-06/2214913733.
За результатами розгляду заперечень ФОП ОСОБА_1 вх. №975/ФОП від 15.04.2019 року до акту документальної планової виїзної перевірки від 12.04.2019 року №365/14-29-13-06/2214913733, внесено зміни до висновку п.2, п.7, п.8, акту перевірки, а саме:
2) п. 177.2, п. 177.4 ст.177 ПК України щодо заниження чистого оподатковуваного доходу за період з 01.10.2017 по 31.12.2018, що призвело до нарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 127397,85 грн., в тому числі по періодам:
- 2017рік - 62264,77 грн.;
- 2018рік - 65133,08 грн.;
7) п. 185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, пп. г п. 198.5 ст.198 ПК України, занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 245865,22грн., в тому числі по періодам:
- за вересень 2018 на суму 87 897, 42рн.;
- за жовтень 2018 на суму 38 475, 94грн.;
- за листопад 2018 на суму 96 644, 17грн.,
- за грудень 2018 на суму 22 847, 69грн.
8) пп. г п. 198.5 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого платником не складено (не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду) та не зареєстровано в Єдиному реєстрі зведену податкову накладну, в якій платник податку повинен був визначити податкові зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 245865,22грн., в тому числі по періодам:
- за вересень 2018 на суму 87897,42рн.;
- за жовтень 2018 на суму 38475,94грн.;
- за листопад 2018 на суму 96644,17грн.,
- за грудень 2018 на суму 22847,69грн.
На підставі акта перевірки №365/14-29-13-06/2214913733 від 12.03.2019 року, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.05.2019 року:
- № 00030911306 , яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 1249,38 грн.;
- № 00030921306, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 800,53грн.;
- №00030931306, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 159247,31грн., в т.ч. основний платіж 127397,85грн. та штрафні (фінансові) санкції 31849,46 грн.;
- № 00030941306, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 510, 00 грн.;
- № 00030951306, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 43424,08 грн., в т.ч. основний платіж 19025,63 грн. та штрафні (фінансові) санкції 23 749, 64 грн., пеня 648,81 грн.;
- №00030961306, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 20081,25грн., в т.ч. основний платіж 12825,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 7256,25 грн.;
- №00030971306 , яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 10504,89грн., в т.ч. штраф 10504,89грн.;
- № 00030981306, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4445,78 грн., в т.ч. основний платіж 1324, 44 грн. та штрафні (фінансові) санкції 3085,69 грн., пеня 35, 65 грн.;
- №00030991306, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 13270,61грн., в т.ч. основний платіж 10616,49 грн. та штрафні (фінансові) санкції 2654,12 грн.;
- №00031001306, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість суму 122932,61грн.;
- №00031011306, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 307331,53грн., в т.ч. основний платіж 245865,22 грн. та штрафні (фінансові) санкції 61466,31 грн.
Разом з тим, контролюючим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску від 02.05.2019 року № 0001531306 та № 0001541306.
Також, відповідачем 02.05.2019 року прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 8660,00 грн.
ФОП ОСОБА_1 на адресу ДФС України надав скаргу від 14.05.2019 року №14/05 на податкові повідомлення-рішення до акту перевірки від 12.03.2019 року №365/14-29-13- 06/2214913733.
Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 18.06.2019 року №27847/6/99-99-11-05-02-25 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2019 року № Ф-46 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.05.2019 №0001531306 залишено без змін.
Відповідно рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 12.07.2019 року
№32346/6/99-99-11-05-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 02.05.2019 року № 00030961306, 00030971306, 00030921306.
Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 02.05.2019 року №00030931306 в частині визначеної суми грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму основного платежу - 58 815, 92 грн., штрафних санкцій - 14 703, 98 грн.; №00030991306 в частині визначеної суми грошового зобов`язання з військового збору на суму основного платежу - 4901,33 грн., штрафних санкцій - 1225,33 грн.
Податкові повідомлення - рішення №00031001306 та №00031011306 в частині визначення ПДВ, внаслідок включення до податкового кредиту податку на додану вартість з витрат на придбання запасних частин, вартості ремонту транспортних засобів, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишити без змін.
На підставі акту від 12.03.19 року №365/14-29-13-06/2214913733, відповіді ГУ ДФС на заперечення від 24.04.19 року №2502/10/14-29-13-06-08 та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 12.07.2019 року № 32346/6/99-99-11-05-01-15 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №00057671306 від 18.07.2019 року, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 223 487, 34грн., в т.ч. основний платіж 178 789, 87 грн. та штрафні (фінансові) санкції 44 697, 47 грн.;
- №00057681306 від 18.07.2019 року, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 7143, 95грн., в т.ч. основний платіж 5715, 16грн. та штрафні (фінансові) санкції 1428, 79 грн.;
- №00057691306 від 18.07.2019 року , яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість суму 89 394, 94грн., в т.ч. сума штрафу 89 394, 94грн.;
- №00057701306 від 18.07.2019 року, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 85 727, 41грн., в т.ч. основний платіж 68 581, 93грн. та штрафні (фінансові) санкції 17 145, 48 грн.
Не погодившись з висновками податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та прийнятими Головним управлінням ДФС в Миколаївській області податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо прийнятих податковим органом податкових повідомлень рішень від 18.07.2019 року №00057671306, №00057681306, №00057691306 та №00057701306, суд зазначає наступне.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Основним видом діяльності позивача згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування.
ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 30.09.2017 оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності здійснював на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 3 групи), у період з 01.10.2018 по 31.12.2018 оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності здійснював на загальній системі оподаткування, що зафіксовано в акті перевірки та не заперечується учасниками справи.
Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатках Ф2 до податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2017 рік контролюючим органом встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 19160,28 грн.
Так за даними декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік валові витрати склали 761 042, 00 грн., з них:
- вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції (колонка 5 розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих фізичною особою - платником податків) фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 складає 402 683, 87 грн.;
- витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату (колонка 6 розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих фізичною особою - платником податків) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складає 12 122, 00 грн.;
- інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг (колонка 7 розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих фізичною особою - платником податків) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 складають 12 606, 00 грн.;
- амортизаційні відрахування (колонка 8 розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих фізичною особою - платником податків) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складає 6875, 00грн.
За даними перевірки (згідно товаро-транспортних накладних, актів виконаних робіт, банківських виписок, квитанцій наданих до перевірки) встановлено завищення валових витрат за 2017 рік на суму 19160,28 грн.
Розбіжність в сумі валових витрат з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 12.07.2019 року № 32346/6/99-99-11-05-01-15 склала 19 160, 28 грн., яка виникла за рахунок не вірного визначення сум валових витрат, а саме: за рахунок включення ФОП ОСОБА_1 до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей (колонка 5 розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою від провадження господарської діяльності) сум:
- 6223,75грн. за ремонт автомобіля ТД ТОВ Автосвіт Миколаїв , що підтверджується рахунком № АН-00001753 від 12.12.2017, даними книги обліку доходів і витрат ф.Ю від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 570 від 13.12.2017 на суму 7468,50 грн. (в т.ч. ПДВ -1244,75грн.);
- 12936,53грн. за ремонт автомобіля ТД ТОВ Автосвіт Миколаїв , що підтверджується рахунком № АН-00001752 від 12.12.2017, даними книги обліку доходів і витрат ф.Ю від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 569 від 13.12.2017 на суму 15523,84 грн. (в т.ч. ПДВ -2587,31грн.), до складу витрат включено витрати на утримання, технічне обслуговування і ремонт легкового автомобілів (основні засоби подвійного призначення).
Таким чином, перевіркою правильності визначення валових витрат, відображених в податковій декларації про майновий стан і доходи за період 01.10.2017 по 31.12.2017, з даними про суми валових витрат, виявленими в ході та з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 12.07.2019 № 32346/6/99-99-11-05-01-15 встановлено завищення валових витрат в сумі 19160,28 грн. (761042,00 грн. - 741881,72 грн. = 19160,28 грн.), чим порушено п.п. 177.4.5, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями.
За даними декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік валові витрати склали 6787804,00 грн., з них:
- вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції (колонка 5 розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих фізичною особою - платником податків) - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складає 6167325,00 грн.;
- витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату (колонка 6 розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих фізичною особою - платником податків) - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складає 117425,00 грн.;
- інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг (колонка 7 розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих фізичною особою - платником податків) - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складає суму 73696,00 грн.;
- амортизаційні відрахування (колонка 8 розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих фізичною особою - платником податків) - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складає 429358,00грн.
За даними перевірки (згідно товаро-транспортних накладних, актів виконаних робіт, банківських виписок, квитанцій наданих до перевірки) валові витрати безпосередньо пов`язані з одержанням доходу та документально підтверджені за 2018 складають 6302584,73 грн.
Розбіжність в сумі валових витрат склала 485 219,27 грн. виникла за рахунок не вірного визначення сум валових витрат, а саме: за рахунок включення ФОП ОСОБА_1 до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей (колонка 5 розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою від провадження господарської діяльності) сум, а саме:
1) до складу витрат включено витрати на утримання, технічне обслуговування і ремонт легкового автомобіля (основні засоби подвійного призначення):
- 1535,00 грн. дизельне паливо Дт-3-Євро5-80 ТОВ Окко-Рітейл (Тернопілька обл. Тернопільський р-н с. Великі Гаї) касовий чек № 0371 від 13.02.2018 року, що підтверджується даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 08.01.2014 року №1222;
- 1338,05 грн. дизельне паливо Дт-3-Євро5-80 ТОВ Окко-Рітейл (Вінницька обл. Вінницький р-н с. Писарівка) касовий чек № 4350 від 25.07.2018, що підтверджується даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 08.01.2014 №1222 ;
- 2419,28 грн. дизельне паливо Дт-3-Євро5-80 ТОВ Окко-Рітейл (м. Миколаїв вул.Г. Карпенка) касовий чек № 2586 від 09.09.2018, що підтверджується даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 08.01.2014 №1222 ;
- 1635,57 грн. дизельне паливо Дт-3-Євро5-80 ТОВ Окко-Рітейл касовий чек № 5274 від 21.12.2018, що підтверджується даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 08.01.2014 №1222 ;
- 1519,79 грн. дизельне паливо Дт-3-Євро5-80 ТОВ Окко-Рітейл касовий чек № 8975 від 10.12.2018, що підтверджується даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 08.01.2014 №1222 ;
- 1025,00 грн. дизельне паливо ТОВ Глуско-Рітейл касовий чек № 17 від 06.12.2018, що підтверджується даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 08.01.2014 №1222 ;
- 1025,00 грн. дизельне паливо ТОВ Глуско-Рітейл касовий чек № 17 від 06.12.2018, що підтверджується даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 08.01.2014 №1222 ;
- 2083,13 грн. дизельне паливо ФОП ОСОБА_4 (код ЄДПРО НОМЕР_2 ) касовий чек № 5836 від 25.12.2018, що підтверджується даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 08.01.2014 №1222 ;
- 1666,50 грн. дизельне паливо ФОП ОСОБА_4 (код ЄДПРО НОМЕР_2 ) касовий чек № 5836 від 25.12.2018, що підтверджується даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 08.01.2014 №1222 ;
- 23683,10грн. запасні частини ТД ТОВ Автосвіт Миколаїв , що підтверджується рахунком № АН-00001630 від 25.10.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 856 від 26.10.2018;
- 6317,13грн. запасні частини ТД ТОВ Автосвіт Миколаїв , що підтверджується рахунком № АН-00001631 від 05.11.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 863 від 05.11.2018;
- 1742,53 грн. запасні частини ТД ТОВ Автосвіт Миколаїв , що підтверджується рахунком № АН-00001636 від 12.12.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 897 від 12.12.2018;
- 13250,00 грн. шиномонтаж, рихтування дисків ТОВ Логсервіса (код ЄДРПОУ 39480363), що підтверджується рахунком № 680 від 17.04.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням;
- 108419,17 грн. бензин А-92 євро5 ТОВ Кворум нафта (код ЄДРПОУ 32938047), що підтверджується рахунок № 6127 від 09.10.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №829 від 09.10.2018;
2) до складу витрат включено витрати на утримання, технічне обслуговування і ремонт грузових автомобілів (основні засоби подвійного призначення):
- 3383,75 грн. за придбані запчастини на КАМАЗ ТОВ Автоадреса (код ЄДРПОУ 35638615), що підтверджується рахунком № 6325 від 13.04.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням;
- 773,40 грн. за придбані запчастини на ГАЗ-53 ТОВ Автоадреса (код ЄДРПОУ 35638615), що підтверджується рахунком № 5152 від 02.05.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №668 від 03.05.2018 ;
- 583,40 грн. за придбані запчастини на КАМАЗ TOB Автоадреса (код ЄДРПОУ 35638615), що підтверджується рахунком № 5286 від 04.05.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №672 від 05.05.2018 ;
- 5236,85 грн. за придбані запчастини на КАМАЗ TOB Автоадреса (код ЄДРПОУ 35638615), що підтверджується рахунком № 17893 від 05.09.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №783 від 06.09.2018 ;
- 13200,00 грн. за придбані запчастини на КАМАЗ TOB Автоадреса (код ЄДРПОУ 35638615), що підтверджується рахунком № 23368 від 14.11.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №870 від 14.11.2018 ;
- 11048,00грн. за придбані запчастини на КАМАЗ TOB Автоадреса (код ЄДРПОУ 35638615), що підтверджується рахунком № 23366 від 14.11.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №871 від 14.11.2018 ;
- 6908,33грн. за придбані запчастини на КАМАЗ TOB Техномасив (код ЄДРПОУ 35638615), що підтверджується рахунком № 2026 від 16.10.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №841 від 16.10.2018 ;
- 22665,69грн. за запчастини ТОВ Агротехсоюз (код ЄДРПОУ 24918458), що підтверджується актом звірки від 10.09.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №818 від 26.09.2018 ;
- 74002,83грн. олива моторна 4630л ТОВ Кворум нафта (код ЄДРПОУ 32938047 ), що підтверджується рахунок № 10602 від 09.10.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №828 від 09.10.2018 ;
3) до складу витрат включено витрати, які не підтверджено документально:
- 4600,90грн. сума витрат, яка не підтверджена документально, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28;
4) до складу витрат включено витрати не пов`язанні з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем:
- 118132,70грн. за придбані труби та сталеві листи Металоцентр Саввотс (код ЄДРПОУ 25937216), що підтверджується рахунком № 7102 від 14.11,2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 874 від 15.11.2018 ;
- 47143,67грн. за придбаний металопрофіль ФОП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), що підтверджується рахунком № 9229 від 15.12.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Відсутня проплата по банку;
- 10905,00грн. за придбані труби та сталеві листи ТОВ УТК Пальміра (код ЄДРПОУ 39258439), що підтверджується рахунком № 08 від 12.01.2018, даними книги обліку доходів і витрат ф.10 від 25.09.2017 №28. Розрахунок проводився через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 589 від 12.01.2018 на суму 13086,00грн.
Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства згідно акта документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 12.03.2019 року ґрунтуються на тому, що позивачем до складу документально підтверджених витрат у 2017 році та у 2018 році віднесено витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення - легковий та вантажні автомобілі (вантажні самоскиди), а також витрати, які не підтверджено документально та витрати не пов`язанні з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено статтею 177 ПК України.
В розумінні п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Водночас, як визначено пп. 177.4.5, 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України, доповненими згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, які набули чинності з 01.01.2017, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати. Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів. Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості). Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Отже, враховуючи дію прямої норми пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, фізична особа-підприємець не має права зменшувати оподатковуваний дохід на суму амортизаційних відрахувань по визначених у пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 цього Кодексу основних засобах подвійного призначення, а також включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням його господарської діяльності, витрати на їх утримання, технічне обслуговування і ремонт основних засобів.
Згідно пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України до основних засобів подвійного призначення належать земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Тобто, Податковий кодекс України не передбачає можливість фізичній особі - підприємцю, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, при визначенні об`єкта оподаткування включати до витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, амортизаційні відрахування на вантажні автомобілі та витрат на їх утримання, зокрема витрат на технічне обслуговування і ремонт вантажних автомобілів, у тому числі вантажних сідельних тягачів та напівпричепів, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для перевезення вантажів.
Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства про неправомірне віднесення позивачем до складу документально підтверджених витрат у 2017- 2018 роках витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення - легковий автомобіль та вантажні автомобілі (вантажні самоскиди) ґрунтуються на дійсних обставинах справи та правильному застосуванні норм щодо оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності.
Щодо доводів позивача, що "КАМАЗ" та ГАЗ-53 не відносяться до категорії "вантажний автомобіль", а тому на них не поширюється дія положень абз. 3 пп. 177.4.6 п.177.4 ст. 177 ПК України, та вказане свідчить про протиправність висновків контролюючого органу щодо віднесення цих засобів до основних засобів подвійного призначення, то суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України Про автомобільний транспорт № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон 2344-ІІІ).
В розумінні ст. 1 цього закону автомобільним транспортним засобом є колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).
Тобто Закон 2344-ІІІ поділяє автомобільні транспортні засоби за характером використання на такі різновиди: пасажирський, вантажний та спеціальний.
Згідно з визначенням, наведеним статтею 1 Закону №2344-III, автомобілем вантажним є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Таким чином, основною характеризуючою ознакою вантажного автомобіля, в порівнянні з іншими транспортними засобами, є його використання з метою перевезення вантажів.
Разом з тим, відповідно до Закону №2344-III транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на такі різновиди:
- загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів, до якого, в тому числі, відноситься напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу;
- спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів, до яких, в тому числі, відноситься сідельний тягач;
- спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій.
Як вбачається з технічних паспортів, наявних в матеріалах справи, КАМАЗ 5511 та ГАЗ-53 є вантажними самоскидами.
З договору оренди транспортного засобу від 13.07.2017 року, укладного між ОСОБА_5 (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар), вбачається, що Орендодавець передає вантажний самоскид КАМАЗ 5511, державний номер НОМЕР_4 , 1986р.в., а Орендар приймає у строкове платне користування транспортний засіб.
Як вбачається з п. 1.3 Договору автомобіль, що орендується, буде використовуватися Орендарем для вантажного перевезення продукції власного виробництва.
З наведеного слідує, що вантажні самоскиди "КАМАЗ" та ГАЗ-53, враховуючи їх цільове призначення, відносяться до вантажних транспортних засобів в розумінні Закону України Про автомобільний транспорт .
Враховуючи наведене, суд вважає спростованим доводи позивача, що вантажні самоскиди "КАМАЗ" та ГАЗ-53 є окремими транспортними засобами і не належать до категорії вантажний автомобіль . Навпаки, суд прийшов до переконання, що вантажний самоскид являється транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, а відтак відносяться до категорії вантажних автомобілів.
У зв`язку з наведеним суд вважає, що відповідач правомірно дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу витрат фізичної особи-підприємця витрати на утримання основних засобів подвійного призначення (легкових та вантажних автомобілів).
Щодо доводів позивача, що металеві труби, сталеві листи та металопрофіль були використані для ремонту причепів, які позивач використосує в господарській діяльності , а тому на них не поширюється дія положень пп. 177.4.5 п.177.4 ст. 177 ПК України, та вказане свідчить про протиправність висновків контролюючого органу, що ці витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем, то суд зазначає наступне.
Як визначено пп. 177.4.5, 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України, доповненими згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, які набули чинності з 01.01.2017, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем.
Як вбачається з акту перенвірки, позивач на праві власності володіє спеціалізовним причепом контейнеровоз ГКБ, 1985 року випуску, реєстаційний номер НОМЕР_5 .
Водночас, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що металеві труби, сталеві листи та металопрофіль були використані для ремонту причепу, а саме договорів, актів виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження здійснення ремонту даного транспортного засобу, а також доказів того, що вказаний транспортний засіб вийшов з ладу та потребував ремонту.
У зв`язку з наведеним суд вважає, що відповідач правомірно дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу витрат фізичної особи-підприємця витрати на придбання ТМЦ, не повязаниїх з провадженням господарської діяльності.
Щодо доводів позивача, що позивач мав право віднести витрати на паливо-мастильні матеріали для власного легкового автомобіля, оскільки цей автомобіль використовувався у власній господарській діяльності, що свідчить про протиправність висновків контролюючого органу, що ці витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем, то суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що згідно реєстраційних даних, основним видом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування.
Під час перевірки встановлено, що для здійснення зазначеного виду підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 орендується рухоме майно: КАМАЗ 5511, 1986р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4 , вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 83Б, 1984р.в., реєстаційний номер НОМЕР_8 , трактор МТЗ-80, 1988р.в., реєстаційний номер НОМЕР_9, трактор Т-150К, 1993р.в., реєстаційний номер НОМЕР_10 .
За перевіряємий період позивач використовував в своїй діяльності паливо-мастильні матеріали для заправлення власного легкового автомобіля, що підтверджується даними книги обліку доходів і витрат.
Підставою для визначення позивачу сум грошових зобов`язань слугувала та обставина, що при проведенні перевірки позивача не надано документів, що підтверджують використання легкового автомобіля, що належить позивачу, у ході проведення підприємницької діяльності.
Суд зазначає, що відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 р. № 43, нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації.
Списання витрат паливно-мастильних матеріалів здійснюється з фактичною вартістю витрачених паливно-мастильних матеріалів з урахуванням норм витрат. Кількість виданого водіям палива фіксують у двох документах: у відомості обліку видачі нафтопродуктів та в подорожньому листі водія. На підставі цих документів відображають й рух талонів на паливо. При цьому, складають окрему відомість обліку видачі нафтопродуктів. Невикористані талони, раніше отримані водієм, повертаються, про що в подорожньому листі роблять відповідний запис.
В контексті зазначених вище норм, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат вартість використаних паливно-мастильних матеріалів після одержання доходу, який безпосередньо пов`язаний з понесеними витратами від здійснення підприємницької діяльності, на підставі документально підтверджених документів, зокрема угод, актів виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних, розрахункових документів, відомості обліку видачі нафтопродуктів, акти списання палива тощо.
Так, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Однак, суд зазначає, що в межах цих правовідносин, відомості обліку видачі нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні, подорожні листи є доказами використання придбаних ПММ у власній господарській діяльності.
Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень від 05.07.2011 р. № 3565-VI застосування подорожніх листів суб`єктами господарювання, що експлуатують колісні транспортні засоби, стало необов`язковим з 14.08.2011 р., а типові форми подорожніх листів були скасовані: легкового авто - з 16.04.2013 р. згідно з наказом Держстату від 19.03.2013 р. № 95; вантажного авто - з 10.12.2013 р. згідно з наказом Мінінфраструктури та Мінекономрозвитку від 10.12.2013 р. № 1005/1454.
З наведеного вбачається, оформлення подорожніх листів не цей час не є обов`язковим, але за потреби вони можуть використовуватися у господарській діяльності, зокрема, для підтвердження витрат і списання ПММ.
Однак, позивачем в ході проведення перевірки документально не обґрунтовано використання придбаних ПММ для заправлення власного легкового автомобіля для здійснення господарській діяльності.
На підставі цього, суд погоджується з висновком контролюючого органу про те, що позивачем не було підтверджено та надано на перевірку документи, що підтверджують у використання ПММ у власній господарській діяльності.
Крім того, позивачем ані під час перевірки, ані під час судового розгляду, не надано документів на підтвердження правомірності віднесення до складу витрат на суму 4 600 грн.
Таким чином, перевіркою правильності визначення валових витрат, відображених в податковій декларації про майновий стан і доходи за період 01.10.2017 по 31.12.2017, з даними про суми валових витрат, виявленими в ході та з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 12.07.2019 № 32346/6/99-99-11-05-01-15 встановлено завищення валових витрат в сумі 19160,28 грн. (761042,00 грн. - 741881,72 грн. = 19160,28 грн.) та за період 01.01.2018 по 31.12.2018, з даними про суми валових витрат, виявленими в ході перевірки встановлено завищення валових витрат в сумі 485219,27грн. (6302584,73грн. - 6787804,00грн. - 485219,27грн.), чим порушено плі. 177.4.5 п.177.4 ст, 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки щодо заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік у сумі 19 160,28 грн. та за 2018 рік у сумі 361 850,45 грн. є правомірним, а тому визначені позивачу суми грошових зобов`язань, застосовані штрафи та вимога про сплату боргу (недоїмки) є правомірними.
Щодо висновків відповідача про заниження податкових зобовязань з ПДВ за рахунок включення до складу витрат не повязаних з веденням господарської діяльності та витрат на придбання та утрамання основних засобів подвійного призначення, суд зазначає наступне.
Порядок оподаткування доходів, отриманих ФОП від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрати спрощену систему оподаткування, визначено ст. 177 ПКУ.
Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю ФОП.
Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, встановлено п. 177.4 ст. 177 ПКУ.
До зазначених витрат, зокрема, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1 гі 177.4 ст 177 ПКУ); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в пп. 177.4.1 - 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ, до яких належать витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).
Разом з цим пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених ст. 177 ПКУ.
До основних засобів подвійного призначення належать земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі (пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).
Враховуючи викладене, ФОП на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат, повязаних з провадженням його господарської діяльності, витрати на утримання, технічне обслуговування і ремонт легкових та вантажних автомобілів.
Що стосується віднесення до складу витрат вартості придбаних ПММ для заправки легкових та вантажних автомобілів, які використовуються у господарській діяльності, то відповідно до пп.пп.177.4.1 п.177.4 ст. 177 ПКУ ФОП має право віднести до складу витрат такі виплати, підтвердженні документально.
Водночас списання ПММ здійснюється, виходячи з даних пробігу автомобіля та норм витрат ПММ на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" від 10.02.98 № 43, із змінами та доповненнями. Витрати ПММ понад такі норми вважаються витратами, що використані не в господарській діяльності ФОП і в свою чергу, з урахуванням вимог пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ не включаються до складу витрат підприємця.
Загальний порядок формування податкового кредиту з ПДВ як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується ст. 198 ПКУ.
Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПКУ (п. 198.6 ст. 198 ПКУ).
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).
При цьому відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари-послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та ;або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та`або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Таким чином, ФОП, платник ПДВ, має право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв`язку із придбанням ПММ, запасних частин, зокрема, шин та отриманням послуг з ремонту легкових та вантажних автомобілів, за умови підтвердження зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.
Але, враховуючи викладені вище норми ПКУ, пов`язані з формуванням витрат ФОП, платник відповідно до п. 198.5 ст, 198 ПКУ зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового періоду) і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, податкову накладну за операціями з придбання запасних частин, зокрема, шин та з отримання послуг по ремонту таких транспортних засобів.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги висновки суду про протиправне включення до складу витрат не повязаних з веденням господарської діяльності та витрат на придбання та утрамання основних засобів подвійного призначення, що призвело до завищення позивачем валових витрат за 2017 та 2018 роки, чим порушено плі. 177.4.5 п.177.4 ст, 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, суд доходить висновку про заниження позивачем податку на додану вартість.
Отже, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2016 по 31.12.2018 встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну 178789,87грн., в тому числі по періодам:
- за вересень 2018 на суму 71693,91рн.;
- за листопад 2018 на суму 84596,78грн.,
- за грудень 2018 на суму 22499,18грн., чим порушено п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.п. г п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України.
Щодо податкового повідомлення-рішення №00057671306 від 18.07.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 223487,34 грн. в т.ч. 178789,87 грн. за податковими зобов`язаннями, 44697,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає наступне.
Перевіркою реєстрації (відсутності реєстрації) податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН та/або щодо виявлення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкових накладних встановлено наступне.
Пунктом 201.1 ст. 201.1 Податкового кодексу України (що діяв на момент декларування ПДВ) передбачено: на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно п. 201.7. ст. 201.1 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Тобто, відповідно до діючого податкового законодавства, на момент реєстрації податкової накладної повинна відбутися одна з подій: або постачання товарів/послуг, або надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємства.
З урахуванням викладеного в перевірці та з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 12.07.2019 № 32346/6/99-99-11-05-01-15, в порушення п.п. г п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. (з послідуючими змінами та доповненнями), не нарахував податкове зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ на вартість придбаних товарів/послуг (запчастин), в результаті чого платником податку занижено податкове зобов`язання на загальну суму 178789,87грн., в тому числі по періодам:
- за вересень 2018 на суму 71693,91рн.;
- за листопад 2018 на суму 84596,78грн.,
- за грудень 2018 на суму 22499,18грн.
В порушення пп. г п.198.5 ст.198, п.201.1,ст.201 Податкового кодексу України, позивачем не складено (не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду) та не зареєстровано в Єдиному реєстрі зведені податкові накладні, в яких платник податку повинен був визначити податкові зобов`язання по придбаним запасним частинам, згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу.
Таким чином, суд доходить про правомірність податкового повідомлення-рішення №00057671306 від 18.07.2019 року.
Щодо податкового повідомлення - рішення 00057681306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 7143, 95 грн. в т.ч. 5715,16 грн. за податковими зобов`язаннями, 1428,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає наступне.
З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VІІІ від 28.12.2014 в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.
Так, відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 ПК України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
При цьому, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування; іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до пп.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.
Згідно п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Оскільки, судом встановлено порушення п. 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 3448,85 грн., тому суд доходить висновку про порушення позивачем вимоги пункту 16і підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, на підставі якого було визначено військовий збір в сумі 287,40 грн.
Відповідно до даних податкової декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. ФОП ОСОБА_1 було нараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі - 685 969,74грн. (3810943,00грн. х 18%= 685969,74грн.).
За даними перевірки податок на доходи фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 за 2018 рік складає 751 102,82грн. (4172793,45грн. х 18% = 751102,82грн.).
В порушення п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Розділу ГУ Податкового кодексу України встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік у сумі 65133,08 грн.
Оскільки, судом встановлено порушення п. 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 65133,08 грн., тому суд доходить висновку про порушення позивачем вимоги пункту 16і підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, на підставі якого було визначено військовий збір в сумі 5427, 76 грн.
Таким чином, суд доходить висновку про правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення 00057681306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 7143, 95 грн. в т.ч. 5715,16 грн. за податковими зобов`язаннями, 1428,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Щодо податкового повідомлення рішення №00030921306 від 02.05.2019, яким визначено штрафні санкції за військовим збором, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 800,53грн., суд зазначає наступне.
Перевіркою своєчасності сплати до бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань від провадження діяльності ФОП ОСОБА_1 військового збору за період з 01.10.2017 по 31.12.2018 встановлено порушення термінів сплати військового збору в сумі 8005,30 грн. згідно декларації № 9300952636 на п`ять днів.
Підпунктом 1.4 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ст.176 Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплати (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього кодексу.
Згідно пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Згідно пп.168.1.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України якщо оподаткований дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування(виплати,надання).
Тобто, суд доходить висновку про порушення позивачем 1.4 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ст.176 Податкового кодексу України.
Щодо правомірності винесення податкових повідомлень - рішень № 00030961306, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 20081,25грн., в т.ч. основний платіж 12825,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 7256,25 грн. та № 00030981306, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4445,78 грн., в т.ч. основний платіж 1324, 44 грн. та штрафні (фінансові) санкції 3085,69 грн., пеня 35, 65 грн., суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивачем орендовано транспортні засоби у ОСОБА_5 , згідно договорів оренди від 01.01.2017 року та 13.07.2017 року, у ОСОБА_6 , згідно договору оренди від 01.04.2016 року, у ОСОБА_7 , згідно договору оренди від 10.04.2016 року та в ОСОБА_8 від 10.04.2016 року.
Перевіркою встановлено, що транспортні засоби використовувалися на протязі грудня 2016, грудня 2017 та грудня 2018 року. Контролюючим органом встановлено, сума орендної плати за транспортні засоби у грудні 2016, грудні 2017 та грудні 2018 року складає 71250,00 грн.
На підставі чого, перевіркою не встановлено факту нарахування та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за оренду транспортних засобі у грудні 2016, грудні 2017 та грудні 2018 року у сумі 12825,00 грн.
Статтею 168 ПК України визначено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету:
Пунктом 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом:
- податковий агент, який нараховує (виплачує, падає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу;
- податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
- якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку;
- якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня. що настає заднем такого нарахування (виплати, надання);
- якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Судом встановлено, що у позивача знаходяться в оренді транспорні засоби за договорами оренди з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Однак, відповідачем не надано до суду доказів сплати позивачем суми орендної плати за транспортні засоби у грудні 2016, грудні 2017 та грудні 2018 року.
Згідно з пояснень позивача у нього існує заборгованість за договорами оренди транспортних засіб перед ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Оскільки, відсутній факт сплати орендної плати за договорами оренди, то й відсутній обовязок нарахувати та перерахувати оподатковуваний дохід за оренду транспортних засобів, а тому й відсутнє порушення п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ. Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення № 00030961306 та № 00030981306 підлягають скасуванню.
Щодо податкових повідомлень-рішень №00030971306 від 02.05.2019 року, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 10504,89грн., в т.ч. штраф 10504,89грн. та №00030911306 від 02.05.2019 року, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 1249,38грн., в т.ч. штраф 1249,38грн., суд зазначає наступне.
Перевіркою своєчасності сплати до бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань від провадження діяльності ФОП ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності за період з 01.10.2017 по 31.12.2018 встановлено порушення термінів сплати авансових внесків з податку на доходи фізичних осіб за 2017, 2018 та остаточного розрахунку згідно декларації за 2017 рік.
Штрафні санкції застосовані за порушення позивачем пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 та пп. 177.5.1 п. 177.5 ст.177 ПКУ, що полягають у несвоєчасній сплаті ФОП ОСОБА_1 авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб .
Пунктом 177.5.1 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України передбачено термін сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), розрахованих фізичною особою-підприємцем самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). При цьому, якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від`ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.
Водночас п.п.177.5.3 п.177.5 ст.177 ПКУ передбачено, що остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації про майновий стан і доходи (далі - податкова декларація), з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО на підставі документального підтвердження факту його сплати.
Термін сплати податкового зобов`язання з ПДФО, зазначеного у поданій фізичною особою-підприємцем податковій декларації визначений п.57.1 ст.57 ПК України, а саме протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених п.126.2 ст.126 ПК України) протягом строків, визначених Податковим кодексом, то платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.
Отже, якщо фізичною особою-підприємцем несвоєчасно сплачується сума самостійно визначеного зобов`язання з ПДФО, у тому числі авансових платежів з ПДФО, то до платника податку застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України.
Тобто, в даному випадку обов"язковою умовою для застосування штрафних санкцій є самостійне визначення сум податкового зобов"язання з ПДФО підприємцем.
Судом встановлено, що в поданих позивачем деклараціях про майновий стан та доходи за 2017 рік, 2018 рік (Додатку Ф2 Розрахунок податкових зобов"язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою) авансові платежі самостійно визначались позивачем, з огляду на що підстави для застосування штрафних санкцій за порушення вимог пп.1.4 п.16.1 ст.16 та пп.177.5.1 п.177.5 ст.177 ПК України відповідно п.126.1 ст.126 ПК України у відповідача були наявні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.
Як було встановлено в процесі розгялу справи та підтверджено актом перевідки згідно декларацій, позивачем було сплачено авансові внески проте з порушенням термінів їх сплати.
Таким чином відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень №00030911306 та №00030971306 від 02.05.2019 року.
Щодо податкового повідомлення - рішення №00030951306 від 02.05.2019 року, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 43424,08грн., в т.ч. основний платіж 19025,63грн. та штрафні (фінансові) санкції 23749,64 грн. та пені 648,81грн., суд зазначає наступне.
Перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено неперерахування ПДФО утриманого з заробітної плати найманих працівників в сумі 19025,63грн. та несвоєчасне перерахування суми ПДФО утриманого з заробітної плати найманих працівників та інших виплат в сумі 32695,16грн., за період з 20.04.2016 по 31.10.2018, чим порушено пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.а) п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України.
За результатами проведеної перевірки, податковим органом було застосовано до підприємства штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України, за несвоєчасне перерахування через несвоєчасне перерахування ПДФО та військового збору, на загальну суму 23749,64 грн.
Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 54.1, п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Згідно з пп. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Згідно з пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Згідно п.п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
В той же час, п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом. До або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Положення ст. 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.
Положення ст. 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 10.11.2015 року по справі № 21-2919а15.
Як було встановлено в процесі розгляду справи та як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, позивачем було допущено несвоєчасне перерахування ПДФО та військового збору, а також допущено несплату податку, проте до обох порушень відповідачем було протиправно застосовано статтю 127 Податкового кодексу.
Таким чином, відповідач безпідставно застосував до позивача штрафні санкції відповідно до ст. 127 Податкового кодексу України, якою передбачено накладення штрафу за не нарахування, неутримання та несплату (неперерахування) податків, оскільки при розгляді справи встановлено, що позивачем було допущено різні порушення, відповідальність за які передбачена різними статтями.
Враховуючи вишевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення №00030951306 від 02.05.2019 року в частині зобовязань по сплаті штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23749,64 грн.
Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2019 № Ф-46 на суму боргу 8660,00 грн., суд зазначає наступне.
За даними звіту про суми нарахованого єдиного внеску за період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року база нарахування, на яку нараховується єдиний внесок склала 1250326, 00грн.
За даними перевірки оподаткований дохід отриманий від діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб за 2017 рік складає 1803172,29 грн., кількість місяців отримання доходу - 3.
Розбіжність склала 552846,29 грн,, яка є базою для нарахування єдиного внеску та виникла внаслідок заниження чистого оподаткованого доходу.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , пп.2) п.5 ч.І розділу ІУ Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №449 від 20.04.2015 року, нарахування єдиного внеску здійснюється не менше за розмір мінімального страхового внеску та не перевищує максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
За даними перевірки сума доходу 601057,43грн. - середньомісячна сума доходу (з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 12.07.2019 № 32346/6/99-99- 11-05-01-15) (1803172,28грн.: 3 місяці = 601057,43грн.)
Таким чином, за даними перевірки сума доходу, на який повинен нараховуватися єдиний внесок за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 складає:
- 25 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на кожен місяць
- (25 х 1684 = 42100 грн.) - жовтень та листопад;
- (25 х 1762 = 44050 грн.) - грудень.
Перевіркою встановлено порушення п.2 частини 2 ст.6, п.2 частини першої ст.7, частини восьмої ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме: ФОП ОСОБА_1 порушив порядок нарахування, обчислення та строки сплати єдиного внеску із чистого оподатковуваного доходу, одержаного від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.10,2017 по 31.12.2017 рік, чим занизив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 8660,00грн., в т.ч.: за 2017 рік на 8660,00 грн.
Суд доходить висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) є правомірною. Відповідачем наданий детальний розрахунок всіх визначених грошових зобов`язань та з цього приводу позивачем жодних доводів не наведено.
Щодо рішення №0001531306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.05.2019 на суму штрафної санкції у розмірі 1732,00грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - "...за донарахування органів доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш к 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску."
Таким чином, суд доходить висновку, що застосовані штрафи є правомірними. Відповідачем наданий детальний розрахунок всіх визначених грошових зобов`язань та з цього приводу позивачем жодних доводів не наведено.
Щодо рішення №0001541306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 02.05.2019 на суму штрафу у розмірі 95,75грн. та 1.15 грн. пені, суд зазначає наступне.
Підприємства, установи та організації, інші юридичні фізичні особи, які використовують найману працю, зазначені, зокрема, у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, зобов`язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується ЄВ, платники, одночасно з видачею зазначених сум, зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати ЄВ у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі).
Перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування нарахованого єдиного внеску по граничному строку сплати 20.03.2018 в сумі 452,25грн. - сплачено несвоєчасно (фактично сплачено 21.03.2018), по граничному строку сплати 21.07.2018 в сумі 23,25грн. - сплачено несвоєчасно фактично сплачено 16.08.2018, по граничному строку сплати 21.08.2018 в сумі 3,25грн. - сплачено несвоєчасно (фактично сплачено 12.09.2018), чим порушено частину 8 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .
Таким чином, суд доходить висновку, що застосовані штрафи є правомірними. Відповідачем наданий детальний розрахунок всіх визначених грошових зобов`язань та з цього приводу позивачем жодних доводів не наведено.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його відзив, і не довів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 00030961306 від 02.05.2019 року, № 00030981306 від 02.05.2019 року та № 00030951306 від 02.05.2019 року в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 23749,64 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.05.2019 року № 00031001306 (18.07.2019 року № 00057691306), № 00031011306 (18.07.2019 року № 00057671306), № 00030931306 (18.07.2019 року № 00057701306), № 00030991306 (18.07.2019 року 00057681306), № 00030921306, № 00030911306, № 00030971306, № 00030941306, № 00030961306, № 00030981306, № 00030951306, вимоги про сплати боргу (недоїмки) від 02.05.2019 р. № Ф 46, рішення від 02.05.2019 р. № 0001531306 та рішення від 02.05.2019 року № 0001541306 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00030961306, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 20081,25грн., в т.ч. основний платіж 12825,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 7256,25 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00030981306, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4445,78 грн., в т.ч. основний платіж 1324, 44 грн. та штрафні (фінансові) санкції 3085,69 грн., пеня 35, 65 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00030951306 в частині штрафних (фінансових) санкцій 23 749, 64 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 482,34 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.01.2020 року.
Суддя Г.В. Лебедєва
Суд | Миколаївський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.01.2020 |
Оприлюднено | 27.01.2020 |
Номер документу | 87121643 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні