Рішення

від 24.01.2020 по справі 420/7465/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7465/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Лакі Фенікс» (вул. Осипова, 37, оф. 551, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40151843) до Одеської митниці ДФС (вул. Івана та Юрія Лип, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Лакі Фенікс» з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості № UА500020/2019/000011 /2 від 27.09.2019;

визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2019/00182 від 27.09.2019.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 28.04.2016 року між Приватним підприємством «ЛАКІ ФЕНІКС» (Покупець за контрактом) та Компанією Heris Seramik ve Turizm Sanayi A.S. (Постачальник за контрактом) укладено зовнішньоекономічний Контракт №2804-16 про поставку непродовольчих промислових товарів відповідно до умов цього договору.

На виконання умов контракту №2804-16 від 28.04.2016, на митну територію України відповідно до інвойсу №GPR2019000003790 від 16.09.2019 та пакувального листа б/н від 16.09.2019 до зазначеного інвойсу позивачем ввезено партію товару - посуд та прибори столові, кухонні з фарфору.

До Одеської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію № 500020/2019/010714, в якій зазначена вартість товару - 11 036,88 євро, що складає 292 353,74 грн. разом з пакетом документів, на підставі яких позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Проте митний орган повідомив Позивача про необхідність надати додаткові документи, без належного обґрунтування своїх вимог щодо їх надання та не узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між Позивачем та його контрагентом.

В даному повідомленні про надання додаткових документів Відповідачем не вказано жодних обставин та не наведено переконливих доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у Позивача цих додаткових документів, зокрема, що надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

На виконання даної вимоги відповідачу були додатково надані документи.

Проте незважаючи на достатній обсяг документів, які були в розпорядженні митного органу, Відповідач не погодився з митною вартістю товару, визначеною Позивачем, оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2019/00182 від 27.09.2019 та прийняв Рішення про коригування митної вартості № UА500020/2019/000011/2 від 27.09.2019? яким підвищив митну загальну вартість товару.

Позивач зазначає, що усім обставинам, які митний орган зазначив у своєму Рішенні про коригування як підставу для визначення нової митної вартості, він дав необ`єктивну оцінку, що не відповідає джерелам інформації, або оцінку з перевищенням повноважень. Вони мають формальний чи технічний характер або взагалі не потребують їх врахування у митній вартості товарів у зв`язку з їх необов`язковістю і жодним чином не впливають на визначення митної вартості.

Незважаючи на наявність у Відповідача усіх необхідних документів та можливість застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товарів, митний орган без належних підстав та обґрунтування відступив від цього методу, відмовив у прийнятті митної декларації та застосував другорядний метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Для визначення вартості операції з ідентичними товарами Одеська митниця ДФС використала товари, які були імпортовані за митними деклараціями, вартість яких була довільно скоригована самою ж Одеською митницею ДФС у сторону її збільшення.

Те, що Позивач чи інший декларант раніше здійснював митне оформлення ідентичного товару за іншою вартістю, не перешкоджає застосуванню першого (основного) методу визначення митної вартості товару і не є підставою для збільшення митної вартості товарів, оскільки це не передбачено законом.

При цьому позивач зазначив, що факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

З наведених підстав Рішення про коригування та Картку відмови не можна вважати такими, які прийняті з додержанням положень чинного законодавства України, у зв`язку з чим вони є протиправними та належать до скасування.

Ухвалою судді від 12.12.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

02.01.2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись в цілому на те, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UА500020/2019/010714 від 26.09.2019 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на мигну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UА500020/2019/010714 від 26.09.2019 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, виникла необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

У рішенні про коригування митної вартості № UА500020/2019/000011/2 від 27.09.2019 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням митних декларацій від 07.02.2019 № UА500020/2019/001415, від 01.08.2019 № UА500020/2019/007994.

З наведених підстав відповідач вважає, що Одеською митницею ДФС правомірно, з дотриманням корм чинного законодавства та у межах своєї компетенції прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. При цьому прав та свобод позивача митницею порушено не було, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

09.01.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача додатково зазначив, що наведені Одеською митницею ДФС у відзиві заперечення проти позову та надані докази не спростовують обґрунтування позовних вимог. При цьому Позивачем було надано усі необхідні документи, які дозволяли здійснити митне оформлення за заявленою ним митною вартістю.

Крім того, 09.01.2020 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Одеської митниці ДФС про зупинення провадження по справі та заміну відповідача на правонаступника - Одеську митницю Держмитслужби, оскільки Одеська митниця ДФС не є припиненою, а така підстава зупинення провадження як зупинення провадження у зв`язку з реорганізацією не передбачена ст. 236 КАС України.

В судове засідання, призначене на 20.01.2020року, сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, та своєчасно. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

28.04.2016 між Приватним підприємством «ЛАКІ ФЕНІКС» та Компанією Heris Seramik ve Turizm Sanayi A.S. укладено зовнішньоекономічний Контракт №2804-16 про поставку непродовольчих промислових товарів відповідно до умов цього договору.

Згідно п.4.1 Контракту поставка продукції за даним договором здійснюється на умовах РСА, пункт поставки Кютах`я, Туреччина (Інкотермс 2010).

Згідно умов п.п.5.1-5.3 Контракту загальною сумою даного договору є сумарна вартість усіх партій продукції, поставлених на підставі даного договору. Загальна сума цього договору становить 200000,00 євро. Загальна вартість кожної певної партії продукції, а також ціни за кожну одиницю партії продукції зазначається у відповідних інвойсах.

Згідно п.6.1 Контракту оплата за даним договором здійснюється банківським переказом таким чином: передоплата у розмірі 50% чергової партії продукції здійснюється протягом 10 календарних днів із виставлення постачальником покупцю проформи на цю партію продукції; остаточний платіж за цю партію продукції здійснюється після повідомлення постачальником (його відповідальної контактної особи) покупця електронною поштою про готовність даної продукції до відвантаження покупцю.

Згідно п.7.4. Контракту після поставки кожної партії продукції постачальник відправляє покупцю експрес-доставкою таку документацію: інвойси (у 3-х примірниках); пакувальні аркуші (у 2-х примірниках); сертифікат походження продукції (в 1 примірнику).

Згідно п.7.6. Контракту приймання-передача продукції здійснюється по кількості згідно з товаросупроводжувальними документами, по якості згідно з документами, що підтверджують якість продукції.

19.08.2019 між Приватним підприємством «ЛАКІ ФЕНІКС» та Компанією Heris Seramik ve Turizm Sanayi A.S. укладено додаткову угоду № 6 до зовнішньоекономічний Контракту №2804-16, предметом якої є часткова зміна контракту №2804-16.

На виконання умов контракту №2804-16 від 28.04.2016 на митну територію України відповідно до інвойсу № GPR2019000003790 від 16.09.2019 та пакувального аркушу б/н від 16.09.2019 позивачем до морського порту Одеса ввезено партію товару - Посуд та прибори столові, кухонні з фарфору, піала арт. EO06JK00 - 360 шт., тарілка арт. EO25DU00 - 420 шт., тарілка арт. EO21DU00 - 360 шт., тарілка арт. EO27DU00 - 420 шт., піала арт. EO19KK00 - 180 шт., серветниця арт. GR07PC00 - 48 шт., тарілка арт. XT17DU00 - 300 шт., піала арт. ХТ19КК00 - 180 шт., тарілка арт. ХТ21DU00 - 96 шт., тарілка арт. ХТ25DU00 - 180 шт., тарілка арт. ХТ27DU00 - 180 шт., тарілка арт. ХТ29КY00 - 60 шт., тарілка арт. ХТ34КY00 - 30 шт., тарілка арт. YO24DU00 - 420 шт., набір столовий 2 пр. (чашка, блюдце) арт. BST02CT00 - 180 шт., набір столовий (чашка, блюдце) арт. DST02KT00 - 120 шт., кружка арт. GR01MG00 - 108 шт., тарілка арт. YO27DU00 - 420 шт., тарілка арт. RN30CK00 - 18 шт., тарілка арт. RN26СК00 - 402 шт., соусник арт. EOJNSO00 - 378 шт., тарілка арт. GBSD124DU00 - 480 шт., тарілка арт. GBSD127DU00 - 360 шт., тарілка арт. GBSBRS17DU00 - 360 шт., тарілка арт. GBSBRS27DU00 - 540 шт., тарілка арт. GBSBRS24DU00 - 600 шт., чашка арт. GBSMNA230CF00 - 300 шт., блюдце арт. GBSHAS01CT00 - 336 шт., чайник з кришкою арт. GBSDO01DM00 - 96 шт., серветниця арт. GBSDO07PC00 - 48 шт., тарілка арт. GBSIRN34KY00 - 18 шт., піала арт. GBSEO06JK00 - 360 шт., чашка арт. GBSVO01CF00 - 360 шт., блюдце арт. GBSVO01CT00 - 360 шт., тарілка арт. GBSRN26CK00 - 180 шт., підставка для зубочисток арт. GBSEO01KR00 - 72 шт., тарілка арт. GBSIRN29KY00- 24 шт., тарілка арт. GBSRN26CK00 - 240 шт., тарілка арт. GBSIRN34KY00 - 96 шт., вага нетто - 4726,03 кг, вага брутто - 5063,93 кг, фірма-виробник Heris Seramik ve Turizm Sanayi A.S. , країна виробництва - Туреччина, з базисом поставки - FСА (пункт поставки Кютах`я, Туреччина) згідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс 2010 .

26.09.2019 року до Одеської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію № 500020/2019/010714, в якій зазначена вартість товару - 11 036,88 євро, що складає 292 353,74 грн.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи: пакувальний аркуш б/н від 16.09.2019, рахунок-фактуру (інвойс) № GPR2019000003790 від 16.09.2019, коносамент № 2019/09/ЕХР/000359 від 16.09.2019, міжнародну автотранспортну накладну (CMR) №7151 від 26.09.2019, навантажувальний документ (наряд) №633 від 23.09.2019, сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A) №C0778135 від 16.09.2019, довідку про транспортні витрати №2409-1 від 24.09.2019 зовнішньоекономічний контракт № 2804-16 від 28.04.2016 з Додатковою угодою № 6 від 19.08.2019 до даного Контракту, договір транспортної експедиції № UA-28/12/2017-1 від 28.12.2017, звіт про навантаження №WGT148718 від 26.09.2019, судове рішення по справі № 420/2151/19, копія митної декларації країни експорту № 19410500ЕХ056621 від 16.09.2019.

На підставі цих документів позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Супровідним листом № 1/2709 від 27.09.2019 Відповідачу були додатково надані документи: проформа-інвойс №430097/430099 від 23.08.2019, платіжне доручення № 6 від 05.09.2019 на суму 11 036,88 євро.

27.09.2019 року Відповідачем було ухвалено рішення № UА500020/2019/000011/2 Про коригування митної вартості товарів та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2019/00182 від 27.09.2019.

У рішенні Відповідачем зазначено наступне.

У поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема:

відповідно до відомостей, які містяться у наданому декларантом коносаменті від 16.09.19 № 2019/09/ЕХР/000359 морський фрахт контейнера № UETU2317151, у якому переміщуються товари, наведені суперечливі відомості щодо умов оплати перевезення та навантаження: Freight and Charge to be prepared / to be collected (фрахт та навантаження оплачені заздалегідь / підлягає сплаті);

відповідно до п.6.1 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу товарів від 28.04.16 № 2804-16 Оплата за даним договором проводиться Покупцем банківським переказом таким чином: передплата у розмірі 50% чергової партії продукції здійснюється протягом 10 календарних днів із виставлення постачальником покупцю проформи на цю партію продукції; остаточний платіж за цю партію Продукції здійснюється після повідомлення Постачальником Покупця електронною поштою про готовність даної партії Продукції до відвантаження Покупцю . В той же час, відповідно до рахунку-фактури (Commercial invoice) від 16.09.19 № GPR2019000003790 передбачається здійснення попередньої оплати за товари без можливості здійснення такої оплати частинами (зазначено - cash in advance ). Банківських платіжних документів, які б підтверджували здійснення переоплати декларантом не надавались;

відомості щодо торгівельної марки товарів, які наведені у графах митної декларації та у наданих декларантом до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутні;

відомості щодо рахунка-фактури (Commercial invoice) від 16.09.19 № GPR2019000003790, який наданий до митного оформлення, відсутні у відповідній графі митної декларації країни відправлення від 16.09.19 № 19410500ЕХ056621.

З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, враховуючи додаткові митні формальності, що сформовані за результатами застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товарів, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи:

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

переклад митної декларації країни відправлення відповідно до частини 6 статті 53 МКУ

Органом доходів і зборів також було роз`яснено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На запит щодо надання додаткових документів декларантом листом від 27.09.19 № 1/2709 було повідомлено про надання двох документів (банківське платіжне доручення, проформа-інвойс). Вищезазначеним листом повідомлено про неможливість надання всіх інших затребуваних документів.

Декларантом не подано всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.

Декларантом не надані документи, які б усунули розбіжності, що були встановлені під час аналізу наданих декларантом документів.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України, у випадку якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України. Згідно із статтею 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатом проведення консультації, відповідно до статті 59 МКУ застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Органом доходів і збрів з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК АСМО Інспектор-2006 ЄАІС ДФС, та виявлено інформацію щодо вартості операцій з ідентичними товарами з описом - посуд та прибори столові, кухонні з фарфору , виробником - HERIS SERAMIK VE TURIZM SANAYI A. S. , країною виробництва - Туреччина, торгівельною маркою - Gural та часом експорту максимально наближеним до часу експорту оцінюваних товарів (митні декларації від 07.02.19 № UA500020/2019/001415, від 01.08.19 № UA500020/2018/007994, рішення про коригування митної вартості товарів від 31.07.19 № UA500000/2019/000003/2).

Митна вартість товарів визначається за ціною договору щодо ідентичних товарів та за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, що зазначені у статті 59 МКУ - 3,19 дол/кг нетто.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами МК України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Щодо суперечливості даних, які містяться у наданому декларантом коносаменті, щодо умов оплати перевезення та навантаження: « Freight and Charge to be prepared» /« to be collected» (фрахт та навантаження оплачені заздалегідь/підлягає сплаті), суд звертає увагу, що фрахт та навантаження оплачені заздалегідь/підлягає сплаті є назвою графи коносаменту, яка залишається незаповненою при його оформленні та відсутність вказаної інформації не впливає на числове значення складових митної вартості товарів.

Твердження Відповідача про невиконання Позивачем умов оплати не відповідає дійсності. З банківського платіжного доручення № 6 від 05.09.2019 вбачається, що на підставі інвойсу від 23.08.2019 №430097/430099, виставленого постачальником на суму 11 036,88 євро, Покупцем була здійснена передоплата точно на таку ж суму 11 036,88 євро. Таким чином інвойс було повністю оплачено на умовах передоплати, до прибуття товару на митну територію України.

Зазначення виробника товарів та торгівельної марки товарів у документах, поданих на митне оформлення, не є обов`язковим. Підпунктом а, п. 5, ч. 8 статті 257 Митного кодексу України встановлено, що ці відомості вносяться лише за їх наявності у товаросупровідних та комерційних документах. Отже відсутність такої інформації не перешкоджає визначенню числового значення складових митної вартості товару.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача до Одеської митниці для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена Позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обгрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон повязує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16

Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості № UА500020/2019/000011 /2 від 27.09.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2019/00182 від 27.09.2019 року, у зв`язку з чим вони належать до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Приватного підприємства «Лакі Фенікс» (вул. Осипова, 37, оф. 551, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40151843) до Одеської митниці ДФС (вул. Івана та Юрія Лип, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості № UА500020/2019/000011 /2 від 27.09.2019.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2019/00182 від 27.09.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (вул. Івана та Юрія Лип, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717) на користь Приватного підприємства «Лакі Фенікс» (вул. Осипова, 37, оф. 551, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40151843) судові витрати у розмірі 1921 грн. (тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.