Рішення

від 11.01.2020 по справі 902/164/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2020 р. Cправа № 902/164/18

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Виробничо-комерційного підприємства "ІНТЕР-АГРО" - Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Вінниця

до Вінницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Слауді", м.Вінниця

про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту

за участю представників сторін:

представник позивача: Навроцький С.П., діє на підставі довіреності;

представник відповідача (Вінницької міської ради): Лірник І.І., діє на підставі довіреності;

представники відповідача (ТОВ Аудиторська фірма "Слауді"): Якименко-Шевчук Ю.О., діє на підставі ордеру; керівник ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/164/18 за позовом Виробничо-комерційним підприємства "ІНТЕР-АГРО" - Товариства з обмеженою відповідальністю до Вінницької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Слауді" про визнання незаконним рішення Вінницької міської ради №1049 від 26.01.2018 "Про укладення, поновлення, розірвання договорів земельного сервітуту в частині пункту 2 додатку 3 до цього рішення про укладення договору про встановлення земельного сервітуту з Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Слауді" на ідеальну частку прибудинкової території багатоквартирного будинку площею 29 кв.м для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) по Хмельницькому шосе, 21, м.Вінниця, терміном на 10 років та визнання недійсним договору б/н від 30.01.2018 про встановлення земельного сервітуту, укладеного між Вінницькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Слауді".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржуване рішення Вінницької міської ради є незаконним, оскільки порушує права ВКП "Інтер-Агро" - ТОВ як орендаря даної земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту від 30.01.2018 є недійсним, оскільки суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства та порушує права ВКП "Інтер-Агро" - ТОВ.

Так, за твердженням позивача, ідеальна частка прибудинкової території багатоквартирного будинку, площею 29 кв.м, яка є предметом договору про встановлення земельного сервітуту з ТОВ Аудиторська фірма "Слауді", визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації у межах земельної ділянки, яка є предметом договору оренди земельної ділянки від 15.01.2002, укладеного між Вінницькою міською радою та ВКП "Інтер-Агро", процедура поновлення якого (у зв`язку з переважним правом на поновлення договору на новий термін) триває на даний час. Крім того, згідно оскаржуваного рішення відповідача, договору сервітуту, право земельного сервітуту встановлено не на конкретно визначену реальну земельну ділянку, а на ідеальну частку прибудинкової території.

Також позивач зазначає, що АФ "Слауді" на час прийняття Вінницькою міською радою оскаржуваного рішення та укладення договору про встановлення земельного сервітуту дозволу на реконструкцію квартири в офіс, облаштування окремого входу в офіс не мала. У зв`язку із чим, на думку позивача, відсутні підстави вважати неможливим задоволення потреб АФ "Слауді" в користуванні земельною ділянкою іншим способом, ніж встановлення сервітуту.

Крім того, надання спірної земельної ділянки в сервітутне користування ТОВ Аудиторська фірма "Слауді" має наслідком звуження проїзду вантажним автомобілям до магазину "Слов`янський базар", що належить ВКП "Інтер-Агро"-ТОВ та знаходиться за адресою: Хмельницьке шосе, 21, м.Вінниця.

Таким чином, представник позивача вважає, що оскільки підставою для укладення договору про встановлення земельного сервітуту без номера від 30.01.2018 було рішення Вінницької міської ради №1049 від 26.01.2018 "Про укладення, поновлення розірвання договорів земельного сервітуту", яке прийнято з грубим порушенням норм земельного та цивільного законодавства, грубим порушенням прав ВКП "Інтер-Агро", - вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

20.04.2018 від Вінницької міської ради (відповідача 1) надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що не погоджується з доводами позовної заяви та вважає її такою, яка не підлягає задоволенню. Мотивуючи свою процесуальну позицію відповідач 1 зазначає, що на момент розгляду даної справи позивач не має жодних передбачених прав на оскаржувану земельну ділянку за адресою: м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 21.

При цьому представник Вінницької міської ради вважає, що твердження позивача про відсутність у ТОВ "Слауді" дозвільних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції квартири не відповідає дійсності, оскільки наявний Дозвіл №006/А від 06.02.2002 на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири в„–34 в житловому будинку 21. Зазначений дозвіл не був скасований у встановленому порядку. Окрім того, відповідно до Додатку 8 до рішення виконкому Вінницької міської ради №3084 22.12.2016 затверджено стандарт надання адміністративної послуги "Передача земельної ділянки у сервітутне користування для здійснення підприємницької діяльності".

Відносно позовної вимоги про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту представник відповідача 1 вказує, що позивач не є особою, яка є стороною оспорюваного правочину, у зв`язку із чим даний правочин не може зачіпати його інтереси через відсутність прав на спірну земельну ділянку (не поновлено договір оренди земельної ділянки від 18.01.2002). При цьому представник відповідача 1 вказує, що при вчиненні оспорюваного правочину були дотримані в повному обсязі загальні вимоги, визначені статтями 202, 203 Цивільного кодексу України.

16.05.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача - Аудиторської фірма "Слауді" (далі відповідач 2), який вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, надуманими позивачем, є необ`єктивними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, та, відповідно, - задоволенню.

Так, представник відповідача 2 зазначає, що позивач безпідставно стверджує, що оспорюване ним рішення Вінницької міської ради "є незаконним, оскільки порушує права ВКП "Інтр-Агро" - ТОВ, як орендаря даної земельної ділянки, яка до 18.01.2017 перебувала у складі колишньої земельної ділянки 2 за договором оренди від 15.01.2002", оскільки на час звернення до суду у даній справі право володіння і користування спірною земельною ділянкою ТОВ ВКП "Інтер-Агро" не належить. Дія договору від 15.01.2002 в частині оренди земельної ділянки 2 закінчилась 18.01.2017.

Окрім того, відповідач 2 вказує, що надані позивачем докази підтверджують факти неналежного виконання ним обов`язків за умовами договору від 15.01.2002 та полягають зокрема у наступному:

1. Спільне використання земельної ділянки 1, колишньої земельної ділянки 2 на умовах оренди декількома власниками окремих об`єктів нерухомого майна (позивачем та новим власником відчуженого останнім майна на вул.Хмельницьке шосе, 21- ФОП Кравчук С.Б.).

2. На протязі 2003-2008 позивач здійснив самочинну забудову земельних ділянок 1,2 об`єктами комерційного призначення.

Відносно твердження позивача, що "надання спірної земельної ділянки в сервітутне користування АФ "Слауді" ТОВ має наслідком звуження проїзду вантажним автомобілям до магазину "Слов`янський базар", що належить ТОВ ВКП "Інтер-Агро", що знаходиться за адресою: Хмельницьке шосе, 21, м.Вінниця" відповідач 2 вказує, що вони не можуть братися судом до уваги з підстав, що позивачем: не доведено законність права користування колишньою земельною ділянкою 2; не доведено обставини належності йому на праві власності магазину "Слов`янський базар".

Також представник відповідача 2 вказує, що на час ухвалення Вінницькою міською радою рішення №1049 від 26.01.2018 спірна земельна ділянка була вільною, в п.2.4 договору про встановлення земельного сервітуту від 30.01.2018 Вінницькою міською радою вірно вказано: "інші особливості, що мають вплинути на встановлення земельного сервітуту відсутні".

Обґрунтовуючи свою процесуальну позицію відповідач 2 зазначає, що він не належить до осіб, уповноважених управляти будинком 21 по Хмельницькому шосе, отже не може бути замовником проекту відведення земельної ділянки ("основна" ділянка) для її формування та присвоєння кадастрового номера. Тобто, від того, чи буде "основній" земельній ділянці, а відповідно й спірній земельній ділянці, присвоєний кадастровий номер, АФ "Слауді" отримає відповідні дозвільні документи для завершення реконструкції квартири №34 чи ні й буде залежати виникнення правовідносин між Вінницькою міською радою та АФ "Слауді".

Щодо позовної вимоги позивача про визнання недійсним договору б/н від 30.01.2018 про встановлення земельного сервітуту представник відповідача 2 зазначає, що оскаржуваний Договір не має жодного відношення до відносин недійсності, адже він не є вчинений, оскільки не здійснено його реєстрацію.

17.05.2018 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що станом на час прийняття Вінницькою міською радою оскаржуваного рішення №1084 (на 26.01.2018) у відповідача ТОВ "Аудиторська фірма "Слауді" відсутні дозвільні документи на переобладнання квартири в офіс, а отже, відсутні правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомого майна, призначеного для ведення підприємницької діяльності, які необхідно для отримання ТОВ "Аудиторська фірма "Слауді" земельної ділянки у сервітутне користування.

Окрім того, згідно позиції позивача: переобладнання ТОВ Аудиторська фірма Слауді квартири №34 в офіс пов`язане з її реконструкцією та потребує проведення громадських слухань. Копія протоколу таких слухань повинна бути подана разом із заявою. Однак громадські слухання з цього питання не проводились.

Отже, позивач вважає, що документи, які були подані ТОВ Аудиторська фірма Слауді до Центру адміністративних послуг Прозорий офіс Вінницької міської ради для отримання земельної ділянки в сервітутне користування, не відповідали вимогам Стандарту, що згаданий вище, та чинному законодавству. Згідно цього ж Стандарту Адміністративний орган повинен був надати обґрунтовану відмову ТОВ Аудиторська фірма Слауді в отриманні адміністративної послуги - передача землі у сервітутне користування. У разі ж якщо Адміністративний орган допустив таку заяву та документи до розгляду, міська рада не мала правових підстав для прийняття позитивного рішення.

Також 17.05 .2018 до суду надійшло доповнення на відзив, в якому представник відповідача 1 просить взяти до уваги наступне:

"Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1004 від 27.05.2004 задоволено протест прокурора на рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.11.01. Про надання дозволу аудиторській фірмі Слауді на реконструкцію квартири в„–34 в житловому будинку в„–21 на Хмельницькому шосе в офіс .

Разом з тим, скасування зазначеного рішення Виконавчого комітету не тягне за собою скасування Дозволу на виконання будівельних робіт №006/А від 06.02.2002, виданого Міською інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю при виконанні ним делегованих повноважень центрального органу з питань будівництва, архітектури, та житлової політики.

Таким чином, твердження позивача про відсутність Дозволу на проведення будівельних робіт у Аудиторській фірмі Слауді не відповідає дійсності".

Щодо відсутності протоколу громадських слухань відповідачем 1 повідомлено, що положення статті 21 Закону України Про Регулювання мостобудівної діяльності не передбачає обов`язку проведення громадських слухань щодо можливості будівництва в межах окремого будинку.

Також 17.05.2018 представником позивача подано заяву про зміну підстав позову (вх. канц. №02.1-34/4027/18 від 17.05.2018), в якій останній вказує, що земельна ділянка, яка передана відповідачу - ТОВ "Аудиторська фірма "Слауді" на підставі рішення Вінницької міської ради №1049 та відповідно до оспорюваного договору про встановлення земельного сервітуту для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (а саме: побудови окремого входу до приміщення квартири в„–34 ) надана за рахунок єдиного проїзду, запланованого при проектуванні багатоповерхового будинку до вбудовано-прибудованих приміщень першого поверху.

У вказаній заяві представник позивача стверджує, що при оформленні земельної ділянки у сервітутне користування їй не буде присвоєно кадастровий номер, так як земельна ділянка не буде сформованою згідно вимог ст.79-1 Земельного кодексу України, а виконання будівельних робіт на земельній ділянці без кадастрового номера неправомірно. В порушення норм Земельного кодексу України, ЦК України, законодавства, що регулює містобудівну діяльність, Вінницька міська рада передала у сервітутне користування земельну ділянку без кадастрового номера, під забудову.

Крім того, представник позивача вказує, що згідно оскаржуваного рішення відповідача, договору сервітуту, право земельного сервітуту встановлено не на конкретно визначену реальну земельну ділянку, а на ідеальну частку прибудинкової території. У зв`язку з цим, враховуючи положення ст.98 ЗК України відповідач ТОВ "Аудиторська фірма "Слауді" не є суб`єктом, який має право вимагати земельного сервітуту.

Суд, в ухвалі від 17.05.2018, розглянувши заяву позивача про зміну підстав позову (вх. канц. №02.1-34/4027/18 від 17.05.2018) прийняв її до розгляду, як таку що не суперечить нормам ГПК України.

У відзиві на заяву позивача про зміну підстав позову (вх. №02.1-34/4833/18 від 19.06.2018) відповідач 2 зазначив, що Виконавчий комітет Вінницької міської ради рішенням "Про надання дозволу виробничо-комерційному підприємству "ІНТЕР-АГРО" на проектування і реконструкцію магазину по Хмельницькому шосе, 21" №394 від 26.03.1998 зобов`язав позивача оформити необхідну вихідну документацію, розробити та погодити в установленому порядку проектну документацію на реконструкцію колишнього магазину "Слов`янський базар". Згідно додатку до вказаного рішення (Схема М:2000) спірна земельна ділянка перебуває за межею запланованого об`єкту проектування реконструкції, добудова приміщень до магазину цим рішенням також передбачена не була. Водночас, на власний ризик, в порушення зазначеного вище рішення виконкому №394 від 26.03.1998 (п.2.1, 2.2) - без погодженої в установленому порядку проектної документації, без дозволу інспекції ДАБК м.Вінниці на виконання будівельних робіт, в порушення функціонального призначення колишньої земельної ділянки 2, яка була надана в користування з метою благоустрою та санітарної очистки (п.1.6, пп.2.3.2 договору оренди землі від 15.01.2002). Позивач здійснив у 2003 - 2008 р.р. самочинне будівництво (добудову) об`єктів комерційного призначення загальною площею понад 170 кв.м, зокрема, приміщення кафе "Цукерня", Бар-бістро "Ресторація", дебаркадеру, котельної, кухні тощо.

Також представник відповідача 2 вказує, що Вінницька міська рада, АФ "Слауді" дійшли згоди, що належне оформлення права сервітуту на земельну ділянку по Хмельницькому шосе, 21 передбачає внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру (звернення до Голови Вінницької міськради від 04.01.2018 в матеріалах справи). Тому в п.5.4 договору про встановлення земельного сервітуту від 30.01.2018 обумовлена відкладальна обставина - "...реконструкцію на земельній ділянці проводити за умови отримання відповідного дозволу, який надається за наявності відомостей про таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі...".

В подальшому, 19.09.2019 від позивача до суду надійшла заява про уточнення підстав позову, де останній додатково зазначає, що оскільки підставою для укладення договору про встановлення земельного сервітуту б/н від 30.01.2018 для АФ "Слауді" було рішення Вінницької міської ради №1049 від 26.01.2018, яке прийнято з грубим порушенням норм земельного та цивільного законодавства, з порушенням прав ВКП "Інтер-Агро"-ТОВ, - вказаний договір підлягає визнанню недійсним. Вищезазначені обставини, за твердженням позивача, підтверджені за результатами дослідження у Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №039/18 від 08.07.2019.

01.10.2019 від відповідача 2 надійшов відзив на заяву ВКП "Інтер-Агро"- ТОВ про уточнення підстав позову від 19.09.2019. Обґрунтовуючи свою процесуальну позицію представник відповідача додатково зазначив, що п.1 Технічних умов на влаштування заїзду - виїзду до розвантажувального майданчика ТЦ "Слов`янський базар", розташованого по Хмельницькому шосе, 21, (без номера, дати), що погоджені начальником ВДАІ ВМВ УМВС України у Вінницький області О.М.Супруненком, було передбачено наступне: "Місце влаштування заїзду-виїзду до розвантажувального майданчика зі сторони вул.40 років Перемоги повинно бути погоджено з Вінницькою регіональною екологічною інспекцією, управлінням міського господарства, управлінням містобудування та архітектури". Вказані Технічні умови, за твердженням відповідача 2, позивачем на даний час так і не виконані. Таким чином, права на розміщення "заїзду-виїзду до розвантажувального майданчика" зі сторони вул.40-річчя Перемоги (Д.Галицького) позивач не має. А тому твердження в позовній заяві, що оспорюваний позивачем договір порушує його права, адже обмежує його право заїзду-виїзду до розвантажувального майданчика - не можуть братися судом до уваги.

Ухвалою суду від 05.07.2018 у вказаній справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Експертно - юридичній фірмі "Соломон", у зв`язку із чим провадження у ній було зупинено.

08.07.2019 суддею Нешик О.С. постановлена ухвала, якою справа №902/164/18 прийнята до свого провадження.

30.07.2019 судом постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі №902/164/18, призначено підготовче судове засідання.

За результатами судового засідання, 28.10.2019, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 19.11.2019.

Під час розгляду справи по суті, за клопотанням представників сторін, з метою забезпеченням сторонам можливості реалізувати надані їм Господарським процесуальним кодексом України права, судом неодноразово оголошувались перерви в судових засіданнях (востаннє - до 09.01.2020).

Під час судового засідання, 09.01.2020, після закінчення судових дебатів суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення - 11.01.2020.

В судовому засіданні, 11.01.2020, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За договором купівлі-продажу від 08 квітня 1997 року, що зареєстрований в ВООБП 14 квітня 1997 року за №826 Виробничо-комерційне підприємство "Інтер-Агро" - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту також - позивач) набуло право власності на вбудовано-прибудовані приміщення, загальною площею 362,6 кв.м за адресою м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 21, цегляному, позначеному на плані літерою А , 1997 року побудови. У власність позивача перейшли: клітина сходів -1,9, площею 19,3 кв.м, сховище - 2,3,10, площею 62,1 кв.м, тамбур - 4, 14, площею 5,0 кв.м, грузовий ліфт - 6, площею 7 кв.м, санвузол - 7, площею 2,9 кв.м, кабінети - 8, 13, площею 23,9 кв.м, коридор - площею 45,9 кв.м, комора - 13, площею 2,0 кв.м, торгівельний зал - 5, площею 199,8 кв.м.

Виробничо-комерційне підприємство "Інтер-Агро" - Товариство з обмеженою відповідальністю діє на основі статуту, який взято на облік та зареєстровано зміни наказом Реєстраційної палати Вінницької міської ради №43-Р від 23.01.2001 (том 1, а.с. 75-83)

Відповідно до пункту 2.1 Статуту: Виробничо-комерційне підприємство "Інтер-Агро" - Товариство з обмеженою відповідальністю створено з метою отримання прибутку і створення робочих місць, а також задоволення потреб ринку в продукціях, послугах, промислових та продовольчих товарах.

Наказом №300 від 27 травня 1997 року управлінням торгівлі, громадського харчування та побуту Вінницької міської ради надано дозвіл ВКП "Інтер-Агро" - ТОВ на відкриття магазину продовольчих та промислових товарів за адресою: Хмельницьке шосе, 21.

15 квітня 1998 року наказом №285 управлінням торгівлі, громадського харчування та побуту Вінницької міської ради зареєстровано торговельний центр - гастроном ВКП "Інтер-Агро" по вул. Хмельницьке шосе, 21 під - назвою "Слов`янський базар".

26 березня 1998 року позивач згідно рішення №394 виконавчого комітету Вінницької міської ради отримав дозвіл на проектування і реконструкцію магазину по Хмельницькому шосе, 21.

На підставі цього дозволу позивач здійснив реконструкцію магазину. Згідно рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 17 квітня 2008 року у справі №2-3126/08 за позивачем визнано право власності на перебудовані приміщення.

Поряд з тим, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26.05.2010 вказане рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 17.04.2008 скасовано. Справу повернуто на новий розгляд.

Ухвалою суду від 13.09.2010 означений вище позов про визнання права власності залишено без розгляду.

05.10.2001 виконавчим комітетом Вінницької міської ради надано виробничо- комерційному підприємству "Інтер-Агро" Дозвіл №307 на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2818 га для комерційних потреб - 0,0155 га, для благоустрою та санітарної чистки - 0,2663 га під торговий комплекс по вул. Хмельницьке шосе, 21 за рахунок земель Вінницької міської ради.

На підставі вказаного вище Дозволу та за клопотанням ВКП "Інтер-Агро" ТОВ Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру в 2001 році було виготовлено "Проект відведення земельної ділянки виробничо - комерційному підприємству "Інтер-Агро" в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди для комерційних потреб - роздрібної торгівлі та комерційних послуг, благоустрою і санітарної очистки прилеглої території по Хмельницькому шосе, 21 на території Вінницької міської ради" (надалі - Проект відведення 2001) (т.2, а.с. 129-145).

Як слідує із змісту проекту, зокрема наявного генплану: при виготовленні вказаного проекту було запроектовано зону проїзду до дебаркадеру комплексу, яка розміщена зі сторони 40-річчя Перемоги (перейменовано назву вулиці на Данила Галицького). Тобто місце облаштування заїзду-виїзду до розвантажувального майданчика.

При цьому схема розміщення проїзду до дебаркадера вбудовано-прибудованого приміщення №67 зазначена на вказаному генплані відповідає відомостям, що містяться у генплані, благоустрою території відображеного на схемі М1:500, погодженому з начальником ДАІ УМВС у Вінницькій області 05.01.2000 (т.2, а.с. 171).

Водночас суд зазначає, що із зазначених картографічних зображень слідує, що проїзд до дебаркадера вбудовано-прибудованого приміщення №67 пролягає через земельну ділянку, відносно якої позивач звернувся до Вінницької міської ради про її виділ у користування.

З огляду на викладе суд приходить до висновку, що необхідність в одержанні земельної ділянки в оренду зумовлено необхідністю в забезпеченні доступу до приміщень вбудовано-прибудованого приміщення №67, де позивач здійснює свою господарську діяльність.

Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2418 від 28.12.2001 "Про надання земельної ділянки виробничо-комерційному підприємству "Інтер-Агро" ТОВ" вказаний вище Проект відведення 2001 затверджено. Окрім того, відповідно до пункту 2 рішення виконавчим комітетом надано ВКП "Інтер-Агро" ТОВ земельні ділянки по вул.Хмельницьке шосе, 21:

2.1 Площею 0,0155 га в тимчасове довгострокове користування строком на 20 років для комерційних потреб;

2.2 Площею 0,1999 га в тимчасове довгострокове користування строком на 15 років відповідно до договору оренди;

2.3 Площею 0,0664 га в тимчасове короткострокове користування строком на 3 роки відповідно до договору оренди.

Виконавчим комітетом також вирішено погодити проект договору між виконкомом міської ради та виробничо-комерційним підприємством "Інтер-Агро" ТОВ", про що зазначено в пункті 3 Рішення.

В подальшому, 15.01.2002, між Вінницькою міською радою (виконком Вінницької міської ради) (далі по тексту також - Орендодавець, відповідач - 1) та Виробничо-комерційним підприємством "Інтер-Агро" (далі по тексту також - Орендар, позивач) укладено Договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в реєстрі за №143 (далі по тексту також - Договір) (1 том, а.с.22-24).

Згідно предмету Договору Орендодавець на підставі рішення №2418 від 28.12.2001 надає, а Орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м.Вінниця, .Хмельницьке шосе, 21 (п.1.1 Договору).

Як слідує із змісту пунктів 1.2, 1.3 Договору земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 0,2818 га.

Договір укладається на термін: 20 років на земельну ділянку 1, площею 0,0155га; 15 років на земельну ділянку 2, площею 0,1999 га; 3 роки на земельну ділянку 0,0664 га.

26.01.2018 Вінницькою міською радою прийнято рішення №1049 "Про укладення, поновлення, розірвання договорів земельного сервітуту, суперфіцію".

Згідно Додатку №3 до вказаного рішення міської ради вирішено укласти договір про встановлення земельного сервітуту з Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Слауді" на ідеальну частку прибудинкової території багатоквартирного будинку площею 29 кв.м. для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), по вул. Хмельницьке шосе, 21, у м. Вінниця, терміном на 10 років (том 1-ий а.с.28-30).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Додатку вирішено встановити у договорі земельного сервітуту обмеження (обтяження) у вигляді:

"2.1.1. дотримання функціонального призначення частки прибудинкової території - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку);

2.1.2. невилучення з меж прибудинкової території;

2.1.3 невстановлення меж частки користування в натурі (на місцевості);

2.1.4. здійснення благоустрою прилеглої території, відповідно до технічних умов та плану благоустрою, погодженого належним чином, протягом 6 місяців з моменту прийняття даного рішення;

2.1.5. утримання в належному санітарному стані прилеглої території, тротуару та частини дороги, що прилягають до земельної ділянки, за окремою угодою та план-схемою, погодженою департаментом комунального господарства та благоустрою;

2.1.6. заборони розміщення будь-яких об`єктів, ТС, встановлення елементів благоустрою, в т. ч. МАФ, без відповідних дозволів;

2.1.7. дотримання вимог Закону України "Про відходи" та інших вимог природоохоронного законодавства;

2.1.8. встановлення права третіх осіб на ремонт, прокладку і обслуговування інженерних мереж;

2.1.9. дотримання вимог ст. 18 Закону України "Про автомобільні дороги";

2.1.10 забезпечення на об`єкті комплексу заходів для повної доступності і безпеки маломобільних груп населення відповідно до листа ЦР "Гармонія" (лист від 13.03.2017 №40/17)".

На підставі вказаного рішення Вінницької міської ради, 30.01.2018 між Вінницькою міською радою (далі по тексту також - Власник) та Аудиторською фірмою "Слауді" (далі по тексту також - особа) укладено Договір про встановлення земельного сервітуту (далі по тексту також - Договір сервітуту).

Згідно предмету Договору Власник надає згоду Особі на встановлення земельного сервітуту на ідеальну частку прибудинкової території площею 29 кв.м багатоквартирного будинку по Хмельницькому шосе, 21 у м.Вінниці, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Встановлення земельного сервітуту здійснюється для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (п.2.1 Договору сервітуту).

Згідно пунктів 3.1, 3.2 Договору сервітуту: сервітутне землекористування встановлюється терміном на 10 років з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою та діє до 26.01.2028. Договір набуває чинності з дня його реєстрації та діє протягом встановленого терміну.

Сервітутне землекористування встановлюється для забезпечення права особи для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури. Основне цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (п.5.2, п.5.3 Договору сервітуту).

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що встановлення земельного сервітуту здійснюється із розробленням розрахунку ідеальної частки прибудинкової території.

В розділі 7 Договору сервітуту сторони продублювали обмеження щодо використання земельної ділянки, які визначені в пункті 2 Додатку №3 до рішення Вінницької міської ради №1049 від 26.01.2018, зокрема:

"7.1 земельний сервітут встановлюється за умови:

- дотримання функціонального призначення частки прибудинкової території - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку);

- невилучення з меж прибудинкової території;

- невстановлення меж частки користування в натурі (на місцевості);

- здійснення благоустрою прилеглої території, відповідно до технічних умов та плану благоустрою, погодженого належним чином, протягом 6 місяців з моменту прийняття даного рішення;

- утримання в належному санітарному стані прилеглої території, тротуару та частини дороги, що прилягають до земельної ділянки, за окремою угодою та план-схемою, погодженою департаментом комунального господарства та благоустрою;

- заборони розміщення будь-яких об`єктів, ТС, встановлення елементів благоустрою, в т. ч. МАФ, без відповідних дозволів;

- дотримання вимог Закону України "Про відходи" та інших вимог природоохоронного законодавства;

- встановлення права третіх осіб на ремонт, прокладку і обслуговування інженерних мереж;

- дотримання вимог ст. 18 Закону України "Про автомобільні дороги";

- забезпечення на об`єкті комплексу заходів для повної доступності і безпеки маломобільних груп населення відповідно до листа ЦР "Гармонія" (лист від 13.03.2017 №40/17)".

Враховуючи зміст правовідносин сторін у даній справі, судом досліджувалося питання щодо місця розташування ідеальної частки прибудинкової території, яка є об`єктом сервітуту згідно оскаржуваного рішення міської ради та відповідного договору про його встановлення.

Так, 30.05.2018 на адресу суду за підписом представника відповідача Кундеуса С.І. до матеріалів справи долучений лист з додатками (а.с.15-39, т.2), серед яких є проект індивідуального благоустрою. Як слідує зі схеми генерального плану М1:500 та ситуаційної схеми М1:2000 (а.с.34, т.2), які є складовою проекту індивідуального благоустрою земельної ділянки для офісних приміщень ТОВ АФ "Слауді", спірна земельна ділянка позначена як земельна ділянка комерційного призначення для влаштування вхідної групи.

При цьому варто зазначити, що означена площа, тобто земельна ділянка, розташована біля лоджії квартири в„–34 в багатоквартирному житловому будинку в„–21 по Хмельницькому шосе та використовується як проїзд до комерційних приміщень Виробничо-комерційного підприємства "Інтер-Агро".

Як відомо, під вхідною групою розуміють облаштування окремого входу в приміщення, яке знаходиться в нежитловому фонді. Дана процедура є необхідною при переобладнанні квартири на першому поверсі в офіс.

Намір облаштування на спірній земельній ділянці окремого входу для приміщення, що належить відповідачу 2 також підтверджується проектом індивідуального благоустрою земельної ділянки на якому зображено вхідна група до квартири №34 в багатоповерховому житловому будинку №21 по Хмельницькому шосе в м.Вінниці (том 2, а.с.31).

Таким чином, позивач, стверджуючи, що надання спірної земельної ділянки в сервітутне користування ТОВ АФ "Слауді" має наслідком звуження проїзду вантажним автомобілям до магазину "Слов`янський базар", що належить ВКП "Інтер-Агро"-ТОВ, звернувся з даним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини суд зважає на наступне.

Згідно зі ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого права.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 10 жовтня 2012 року №6-110цс12.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст.12 ЦК України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа, передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

При цьому господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи викладене суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З викладеного слідує, що правочин може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Так, в ході судового розгляду справи представники відповідачів, поміж іншого обґрунтовували свою процесуальну позицію твердженням про те, що оскільки строк дії Договору оренди спірної земельної ділянки від 15.01.2002 не поновлено на новий строк, у позивача відсутні підстави заявляти, що оспорюване ним рішення порушує його права.

Окрім того, суд зазначає, що під час розгляду даної справи представником відповідача 2 було подано клопотання про закриття провадження у справі (том 3, а.с.238), яке обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення Вінницької міської ради та договір про встановлення земельного сервітуту не зачіпають прав та інтересів позивача. Оскільки ідеальна частка прибудинкової території площею 29 кв.м, яка є предметом оспорюваних рішення та договору, не виділена в натурі, не має межових знаків. Тобто, реально її не існує на місцевості - по вул.Хмельницьке шосе, 21. Ця земля, на переконання відповідача 2, "...існує віртуально...". Окрім того, ідеальна частка не перетинається із земельною ділянкою позивача, а також на ідеальній частці прибудинкової території будь - яке будівництво є неможливим та нереальним.

Відносно вказаного клопотання про закриття провадження у справі суд оголошував (в тому числі і на початку судового засідання, 19.11.2019), що дане питання буде вирішено після закінчення судового розгляду на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідження доказів, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, при вирішенні вказаного клопотання та питання щодо порушення прав позивача оскаржуваними рішенням Вінницької міської ради та Договором про встановлення земельного сервітуту суд враховує наступні обставини справи.

Відповідно до п.2.2.2 Договору оренди земельної ділянки від 15.01.2002 по закінченню терміну договору Орендар (позивач у справі) має переважне право на поновлення договору на новий термін.

При цьому, згідно до п.2.3.1 Договору орендна плата вноситься орендарем у вигляді грошової плати у гривнях.

В разі припинення або розірвання договору орендарі зобов`язані повернути орендодавцеві земельні ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому вони одержали її в оренду (п.2.4.1 Договору).

Як слідує з матеріалів справи, зокрема з листів №05-00-010-71787 від 25.11.2016, №11 від 02.10.2017 позивачем вживаються заходи щодо поновлення терміну дії вищезазначеного договору оренди від 15.02.2002.

Окрім того, в матеріалах справи наявні платіжні доручення (а.с. 54- 67, І том), які підтверджують сплату орендних платежів, в т.ч. і станом на час розгляду даної справи в суді. Натомість відповідачем - Вінницькою міською радою не надано доказів, які б підтверджували повернення позивачу сплачених ним коштів, як помилково перерахованих.

Також в матеріалах справи відсутні докази повернення орендарем (позивачем) орендодавцю орендованої земельної ділянки згідно Договору, як передбачено пунктом 2.4.1 Договору.

Поряд з тим, слід зазначити, що питання відносно пролонгації строку дії Договору оренди не є предметом судового розгляду у справі №902/164/18. Оцінка даній обставині (в зв`язку з неоднозначним розумінням сторонами цього питання) не дається. Такий висновок суду ґрунтується на положеннях ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Також варто відмітити, що в матеріалах справи наявний лист від 23.08.2002 за №04-3-10-3088, яким виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до Начальника ВАЇ ВМВ УМВС у Вінницькій області з проханням провести експеримент для визначення можливості перенесення в`їзду для завантаження товарів магазину "Слов`янський базар" .

На підставі вказаного звернення 05.09.2002 складено Акт експерименту по місцю для визначення можливості перенесення в`їзду для проведення розвантажувальних робіт біля магазину "Слов`янський базар". Як слідує із змісту вказаного Акту: в зв`язку з конфліктною ситуацією стосовно земельних відносин між ВКП "Інтер-Агро" та фірмою "Слауді" біля будинку по вул. Хмельницьке шосе, 21, комісією в складі:

- представника профільної депутатської комісії з питань містобудування, земельних відносин, та охорони природи, депутата ВМР Тихонюка М.С.;

- архітектора Ленінського району м. Вінниці Катощук Н. О.;

- заступника начальника міської інспекції ДАБК Ніколаєва І. В.;

- начальника управління Вінницької регіональної екологічної інспекції Геруса Д.П.;

- інспектора державної пожежної охорони Куньовського О. Ф.;

- начальника відділення з ОДР ВДАІ Карнацького В.В. був проведений експеримент по місцю, щодо забезпечення безпеки руху транспорту та пішоходів при маневруванні під`їзджаючого на розвантаження автотранспорту, та в зв`язку з цим можливостей перенесення в`їзду до магазину "Слов`янський базар".

В результаті проведення експерименту було встановлено наступне:

"При розвороті вантажних автомобілів для пішоходів створюється реальна небезпека наїзду. Площадка для розвороту автомобілів на теперішній час має зменшені габарити 9 метрів на 10 замість 12 метрів на 12, як того вимагає ДБН-360-92. Перенесення заїзду до магазину, в сторону вул.Хмельницьке шосе буде суперечити вимогам ДБН-360-92, який визначає для цього не менше 50 метрів, в теперішній час 52 метра до перехрестя та 15 метрів до тимчасової парковки автомобілів, перенос заїзду в сторону вул. Збишко при існуючих 20 метрах, ускладнить і без того незадовільну ситуацію. Будь-які роботи по облаштуванню іншого заїзду тягнуть за собою знищення зеленого насадження, про що категорично заперечує управління регіональної екологічної інспекції.

Враховуючи вище викладене, комісія прийшла до висновку :

1.Облаштований заїзд до магазину "Слов`янський базар", запланований при проектуванні житлового будинку по вул.Хмельницьке шосе, 21, найбільш відповідає вимогам безпеки руху транспорту та пішоходів з можливих запропонованих. Додаткове зменшення місця для розвороту вантажних автомобілів за рахунок будівництва додаткового входу в будинок з відокремленням безпечної зони для пішоходів значно підвищить ризик травмування людей, та зменшить можливість безпечного під`їзду вантажного та безпечного проведення вантажно - розвантажувальних робіт.. .".

При цьому суд критично оцінює позицію представника відповідача 2, що вказаний лист не можу братися судом до уваги оскільки під час проведення вказаного експерименту був відсутній його представник.

Дана позиція суду обґрунтованим тим, що участь в експерименті приймали особи, які в силу своїх посадових обов`язків уповноважені приймати рішення відносно висвітленого в Акті питання. Таким чином, у суду відсутні підстави для сумнівів у достовірності викладених в Акті обставин.

Також суд враховує висновок експертів, що складений за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №039/18 від 08.07.2019 (том3, а.с.104-119), які було проведено на підставі ухвали суду від 05.07.2018 по даній справі.

Так, на підставі проведеного дослідження, з урахуванням матеріалів справи №902/164/18, судовими експертами встановлено, що облаштування входу в офісне приміщення до квартири в„–34 будинку в„–21 по вул. Хмельницьке шосе, 21 м. Вінниця з боку вулиці Данила Галицького унеможливить здійснення господарської діяльності позивача (ВКП Інтер - Агро) щодо розвороту автотранспорту для розвантажувально-завантажувальних робіт.

Таким чином, суд вважає встановленою обставиною, що оскаржувані рішення Вінницької міської ради та договір про встановлення сервітуту порушують права позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом до суду, що, в свою чергу, свідчить про наявність спору у даній справі між сторонами.

З огляду на викладене у суду відсутні підстави для застосування положень п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає як підставу для закриття провадження у справі - відсутність предмету спору.

Враховуючи викладене суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача - 2 про закриття провадження у справі.

Водночас суд зазначає, що представником відповідача 2 подано до суду клопотання про визнання висновку експертів за результатами проведення судової будівльно-технічної та земельно-технічної експертизи №039/18 від 08.07.2019 неналежним доказом в частині висновків на питання друге, четверте, сьоме, з підстав наведених у клопотанні.

Вирішуючи подане клопотання суд враховує, що згідно статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Як уже зазначалося, за змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватися, зокрема, висновками експертів.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пункті 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 визначено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати:

- чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи;

- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Таким чином, вирішуючи клопотання відповідача - 2 щодо визнання висновку експертів неналежним доказом в частині висновків на питання друге, четверте, сьоме слід зазначити, що передумовою призначення судової експертизи у даній справі було встановлення обставин, які висвітлені в мотивувальній частині ухвали суду від 05.07.2018 по даній справі (№902/164/18), а саме: "....враховуючи суперечливість доказів та пояснень наданих сторонами суд позбавлений можливості встановити об`єктивну істину стосовно вказаних вище обставин виходячи із переліку засобів доказування передбачених чинним господарським процесуальним законодавством, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду спору та приймаючи до уваги те, що встановлення обставин, які входять до предмету доказування при вирішенні даного спору потребує спеціальних знань суд дійшов висновку про необхідність призначення судової експертизи".

При цьому варто зауважити, що судом було реалізовано право, визначене ч.5 ст.98 Господарського процесуального кодексу України, на виклик експерта для надання усних пояснень щодо його висновку як на стадії підготовчого провадження так і розгляду по суті, про що були постановлені відповідні ухвали від 01.10.2019 та від 17.12.2019.

Таким чином, під час судових засідань, 28.10.2019 та 21.12.2019 судом за участю представників сторін та судових експертів було досліджено наданий ними висновок №039/18 від 08.07.2019.

Враховуючи викладене та дослідивши наданий судовими експертами, а саме: Лесько Іриною Володимирівною (свідоцтво №1659 від 11.10.2013) та Корчинським Олександром Анатолійовичем (свідоцтво №1627 від 07.10.2016) висновок №039/18 від 08.07.2019, слід відмітити, що останній не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей, узгоджується із наявними матеріалами справи та відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

У висновку зазначено, що експерти попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку за ст.ст. 384, 385 КК України.

Додатково слід наголосити, що на початку судового засідання, 28.10.2019, суд з`ясовував у представників сторін, чи мають вони заяви (клопотання), що могли виникнути після дослідження в судовому засідання, 16.10.2019, висновку експерта №039/18 від 08.07.2019 за участю самого експерта. З цього приводу представники сторін, у тому числі Аудиторської фірми "Слауді", висловились про відсутність таких заяв (клопотань).

Таким чином, суд констатує, що на стадії здійснення підготовчого провадження у справі №902/164/18 на адресу суду від відповідача не надходило заяви про призначення будівельної експертизи з обґрунтуванням необхідності її проведення, у формі та зі змістом, що вимагає Господарський процесуальний кодекс України.

Поряд з тим, 12.11.2019 на адресу суду (після закриття підготовчого провадження у даній справі) від представника Аудиторської фірми "Слауді" Петрушинської Л.С. надійшло клопотанням про призначення у справі №902/164/18 будівельно-технічної експертизи.

Усно наведені представниками відповідача в судовому засіданні, 19.11.2019, обставини в обґрунтування причин неподання заяви про призначення експертизи в підготовчому провадженні, не визнані судом поважними, в зв`язку з чим дана заява відповідно до положень ч.2 ст.207 ГПК України судом залишена без розгляду.

Більше того, суд зазначає, що відповідач 2 (Аудиторська фірма "Слауді") під час розгляду справи попереднім складом суду (суддя Банасько О.О.) заперечував проти проведення земельно-технічної експертизи з питань землеустрою, про що стороною було подане відповідне письмове обґрунтування (том 2, а.с.168). Правом поставлення питань (в тому числі додаткових) та на подання до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, відповідач 2 не скористався.

Також варто зауважити, що сторонами, в тому числі відповідачем - Аудиторської фірми "Слауді" не було заявлено відводів судовим експертам.

Підсумовуючи викладене суд зазначає про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача - АФ "Слауді" ТОВ про визнання висновків експертів неналежним доказом.

Судом досліджено позовну вимогу про визнання незаконним рішення Вінницької міської ради №1049 від 26.01.2018 "Про укладення, поновлення, розірвання договорів земельного сервітуту" в частині пункту 2 додатку 3 до цього рішення про укладення договору про встановлення земельного сервітуту з Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Слауді" на ідеальну частку прибудинкової території багатоквартирного будинку площею 29 кв.м для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) по Хмельницькому шосе, 21, м.Вінниця, терміном на 10 років.

Як встановлено судом та відображено судовими експертами у висновку №039/18 від 08.07.2019 в 2008 році МКП Архітектурно-планувальне бюро було розроблено Містобудівне обґрунтування (внесення змін в містобудівну документацію) встановлення меж і площі земельної ділянки для обслуговування приміщень ТОВ Подільський центр ділового співробітництва по Хмельницькому шосе, 21 в м.Вінниця, з визначенням ідеальної частки, для укладання договору земельного сервітуту (надалі - Містобудівне обґрунтування 2008).

В 9 розділі "Висновок обґрунтування" Містобудівного обґрунтування 2008 зазначено, що: "площа прибудинкової території житлового будинку, визначена при розроблені раніше виконаної містобудівної документації - 2180 кв.м". Розрахунок ідеальної частки приміщень ТОВ "Подільський центр ділового співробітництва" проводиться з площі прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку №21 - 1955 кв.м.

Рішенням 8 сесії 6 скликання №349 Вінницької міської ради від 01.07.2011 Про затвердження обґрунтувань, містобудівного обґрунтування, розподіл кварталів та укладення договорів земельного сервітуту було затверджено обґрунтування (внесення змін до містобудівної документації) визначення меж та площі прибудинкової території на вул.Хмельницьке шосе, 21 в м.Вінниця розроблене МКП Архітектурно-планувальне бюро на замовлення ТОВ Подільський центр ділового співробітництва з визначенням площі прибудинкової території - 0,1955га (том 2, а.с. 174-175).

Пунктом 5 Додатку 2 до рішення 19 сесії 6 скликання №718 Вінницької міської ради від 30.03.2012 Про затвердження обґрунтування та укладення договорів земельного сервітуту, поновлення договору земельного сервітуту було вирішено подовжити термін реєстрації договорів земельного сервітуту на частку прибудинкової території багатоквартирного будинку на Хмельницькому шосе, 21 укладеного на підставі п.п. 5, 6 додатку 1 рішення Вінницької міської ради №349 від 01.07.2011 на замовлення ТОВ Подільський центр ділового співробітництва (відомості з електронного архіву Вінницької міської ради).

В 2017 році Міським комунальним підприємством Вінницьким муніципальним центром містобудування та архітектури було виготовлено Обґрунтування (графічні матеріали) визначення меж та площі прибуткової території з розміщенням офісних приміщень для укладання договору земельного сервітуту по вул. Хмельницьке шосе, 21 у м. Вінниця (надалі - Обґрунтування 2017) (1 том, а.с.133-147).

Відповідно до змісту Обґрунтування 2017 встановлено, що метою обґрунтування являється визначення межі земельної ділянки, яку пропонується надати для розміщення офісних приміщень по вул.Хмельницьке шосе, 21 в м.Вінниця та визначення ідеальної земельної частки для укладення договору земельного сервітуту. Прибудинкова територія будинку №21 розроблялася і прийнята рішенням міської ради №349 від 01.07.2011., №718 від 30.03.2012 (продовження терміну) для ТОВ Подільський центр ділового співробітництва та становить 1955кв.м.

В висновках Обґрунтування 2017 зазначено, що дана ділянка розміщена в межах прибудинкової території і не підлягає вилученню з її меж. Розрахунок ідеальної частки приміщень Аудиторської фірми "Слауді" проводиться з площі прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку №21 - 2398 кв.м. Ідеальна земельна частка офісних приміщень складає 1/83, що становить від прибудинкової території 29кв.м.

На Схемі генерального плану графічно відображено прибудинкову територію багатоповерхового будинку №21 площею 1955кв.м, що була прийнята рішенням №718 Вінницької міської ради від 30.03.2012 року та відображено прибудинкову територію площею 2398 кв.м, з якої визначається ідеальна частка приміщень Аудиторської фірми "Слауді".

В 2017 році Міським комунальним підприємством "Вінницьким муніципальним центром містобудування та архітектури" було виготовлено "Проект індивідуального благоустрою земельної ділянки для офісних приміщень ТОВ аудиторська фірма "Слауді" за адресою: вул.Хмельницьке шосе, 21 у м.Вінниця" (надалі - Проект благоустрою 2017) (том 2-ий а.с.21- 35).

Відповідно до змісту Проекту благоустрою 2017 встановлено, площа прибудинкової території для житлового будинку складає 2398 кв.м. Ідеальна земельна частка офісних приміщень складає 1/83, що становить від прибудинкової території 29кв.м.

Зі змісту Висновку експертів №039/18 від 08.07.2019 слідує, що під час прийняття оскаржуваного рішення було враховано містобудівну документацію, а саме: Обґрунтування (графічні матеріали) визначення меж та площі прибудинкової території з розміщенням офісних приміщень для укладання договору земельного сервітуту по вул.Хмельницьке шосе, 21 у м.Вінниця в частині розрахунку ідеальної частки, яка становить 29 кв.м. з прибудинкової території загальною площею 2398 кв.м. Площа даної прибудинкової території змінювалася з 2001 року (дата виготовлення Плану благоустрою виконаного 06.2001 року по реконструкції торгового комплексу з благоустроєм прилеглої території на розі вулиць 40-ліття Перемоги та Хмельницьке шосе) рішеннями Вінницької міської ради №349 від 01.07.2011р та №718 від 30.03.2012 року.

Варто зазначити, що в складі Проекту благоустрою 2017 наявний Кадастровий план земельної ділянки масштабу 1:500 виготовлений МКП Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури в лютому 2017 році (том 2-ий а.с.29) на земельну ділянку ТОВ Аудиторська фірма Слауді , розташовану за адресою: м . Вінниця , вул.Хмельницьке шосе, 21, кв.34, з значенням площі та розмірів прибудинкової території, яка становить 0,2398 га. Ідеальна земельна частка вбудованих офісних приміщень складає 29 кв.м (надалі - Кадастровий план 2017). Даний Кадастровий план 2017 являється додатком до Договору

Судовими експертами в ході дослідження також встановлено наступне:

"Жовтим кольором на Кадастровому плані 2017 показано ділянку ТОЕ Аудиторська фірма Слауді для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови площею 0,0106 га. Дана ділянка розміщена під частинок багатоповерхового житлового будинку в межах прибудинкової території площею 0,2398га;

Синім кольором на Кадастровому плані 2017 показано ділянку ТОВ Аудиторська фірма Слауді для благоустрою площею 0,0027 га. Дана ділянка розміщена за межами прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку площею 0,2398 га.

Зеленим кольором на Кадастровому плані 2017 показано ділянку ТОВ Аудиторська фірма Слауді для благоустрою прилеглої території площею 0,0077га. Дана ділянка розміщена за межами прибудинкової території площею 0,2398 га".

Враховуючи встановлену експертами обставину суд зазначає, що Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 за №76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/11207, визначено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

З викладеного слідує, що частина визначеної оспорюваним рішенням земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту знаходиться за межами прибудинкової території багатоквартирного будинку, що не відповідає змісту самого рішення, в якому декларується про встановлення земельного сервітуту на ідеальну частку прибудинкової території багатоквартирного будинку.

Таким чином, прийняте Вінницькою міською радою оспорюване рішення є передчасним, оскільки земельна ділянка, яка фактично надана позивачу, станом на час розгляду даної справи не віднесена у визначений законом спосіб до прибудинкової території.

Також судовими експертами на підставі проведеного дослідження надано висновок, згідно якого відсутня технічна можливість за умов дотримання ДБН на спірній земельній ділянці виділити земельну ділянку площею 0,0029 га для сервітутного використання ГОВ Аудиторська фірма Слауді та облаштування входу-виходу до квартири в„–34 будинку в„–21 по вул.Хмельницьке шосе, 21 м.Вінниця . Вказаний висновок обумовлений відсутністю відомостей про землі міської ради в районі розташування спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, тоді як земельний сервітут можу бути встановлений лише на сформованій земельній ділянці.

При дослідженні вказаного висновку судових експертів суд враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 100 Земельного кодексу України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Із змісту вказаних норм Кодексу слідує, що земельний сервітут є обмеженням, яке встановлюється на земельну ділянку.

Згідно до ч.1 ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до змісту ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

З викладеного слідує, що Вінницька міська рада неправомірно прийняла оспорюване рішення про встановлення земельного сервітуту на несформованій у визначений законодавством спосіб земельній ділянці.

При цьому суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази щодо внесення відомостей про землі міської ради в районі розташування спірної земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст.25 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 Цивільного Кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Враховуючи невідповідність оспорюваного рішення Вінницької міської ради вимогам закону та доведеність факту порушення рішеннями законних прав та інтересів позивача у частині користування земельною ділянкою площею 0,0155 га, суд доходить до висновку про необхідність задоволення позову у частині визнання незаконним рішення Вінницької міської ради №1049 від 26.01.2018 "Про укладення, поновлення, розірвання договорів земельного сервітуту" в частині пункту 2 додатку 3 до цього рішення про укладення договору про встановлення земельного сервітуту з Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Слауді" на ідеальну частку прибудинкової території багатоквартирного будинку площею 29 кв.м для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) по вул. Хмельницьке шосе, 21, м.Вінниця, терміном на 10 років.

Судом також розглянуто вимогу позивача про визнання недійсним договору б/н від 30.01.2018 про встановлення земельного сервітуту між Вінницькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Слауді", укладеного на підставі оскаржуваного рішення Вінницької міської ради.

Надаючи оцінку вказаному договору суд враховує, що відповідно до п.3.2 Договору про встановлення земельного сервітуту від 30.01.2018 сторони узгодили, що договір набуває чинності з дня його реєстрації та діє протягом встановленого терміну.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч.11 ст.79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

Згідно до абз.2 ч.2 ст.100 Земельного кодексу України земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Як встановлено судом в ході судового розгляду даної справи, а також не заперечується самими сторонами: Договір про встановлення земельного сервітуту від 30.01.2018 не пройшов Державної реєстрації відповідно до закону.

Враховуючи вказану обставину відповідач 2 вважає, що вказаний Договір наразі не є вчиненим, у зв`язку із чим у суду відсутні підстави для визнання його недійсним.

Вказану позицію відповідача 2 суд оцінює критично з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За загальним правилом, викладеним у статті 640 Цивільного кодексу України:

1. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

2. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

3. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Також суд приймає до уваги норми Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.179 ч.7 цього Кодексу господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 180 частини 2, 3 Господарського кодексу встановлює, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст.181 ч.1 того ж Кодексу господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як слідує із змісту Договору про встановлення земельного сервітуту від 30.01.2018 сторонами, у відповідно до ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору.

Таким чином, вказаний Договір про встановлення земельного сервітуту від 30.01.2018 є укладеним.

При цьому варто зазначити, що моментом укладення договору є скріплення підписами сторін його істотних умов. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом. Для визнання правочину недійсним необхідно встановити його невідповідність вимогам законодавства саме в момент укладення , що слідує зі змісту частини першої статті 215 ЦК України. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2018 у справі №704/1551/16-ц).

З урахуванням викладеного суд доходить до висновку, що чинне законодавство не пов`язує дійсність договору з фактом його реєстрації.

Отже, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на викладене суд констатує, що Договір про встановлення земельного сервітуту від 30.01.2018 не є нікчемним правочином, оскільки його недійсність не встановлена законом.

Таким чином, суд досліджує оспорюваний Договір на предмет наявності підстав для визнання його недійсним в судовому порядку.

Так, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин повинен бути спрямований на настання реальних наслідків.

Суд констатує, що вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного Кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи те, що рішення Вінницької міської ради №1049 від 26.01.2018 "Про укладення, поновлення, розірвання договорів земельного сервітуту" в частині пункту 2 додатку 3 до цього рішення про укладення договору про встановлення земельного сервітуту з Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Слауді" на ідеальну частку прибудинкової території багатоквартирного будинку площею 29 кв.м для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) по вул. Хмельницьке шосе, 21, м.Вінниця, терміном на 10 років є незаконним (ухвалено з порушенням зазначених норм закону), а договір про встановлення земельного сервітуту в даному випадку повинен укладатися тільки на підставі законного та дійсного рішення органу місцевого самоврядування, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним з моменту укладення Договору про встановлення земельного сервітуту від 30.01.2018.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В ході розгляду даної справи також враховані положення п.5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу. Так, згідно п.2 ч.1 даної статті Кодексу судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи встановлену у даній справі обставину неправомірного прийняття Вінницькою міською радою оспорюваного рішення, суд вважає обґрунтованим висновок, що даний спір відносно позовної вимоги про визнання незаконним рішення Вінницької міської ради виник внаслідок неправильних дій останньої.

З огляду на викладене суд застосовує положення ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, в зв`язку із задоволенням позову в частині заявлених вимог про визнання рішення Вінницької міської ради незаконним понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн за правилами ч.9 ст.129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача (Вінницьку міську раду).

Щодо розподілу судових витрат з позовної вимоги про визнання оспорюваного договору недійним суд покладає здійснені позивачем судові витрати на обох відповідачів, як осіб до яких звернена дана вимога.

Одночасно суд зазначає, що наведений принцип розподілу судового збору між відповідачами застосовується також при вирішенні питань щодо відшкодування позивачу решти судових витрат.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення на його користь з відповідача суму витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 8000,00 грн.

Так, судом встановлено, що 28.02.2018 ВКП "Інтер-Агро"-ТОВ (далі по тексту також - замовник) та адвокатом Костюк Галиною Миколаївною (далі по тексту також - виконавець) укладено Договір про правової допомоги та представництво в суді (далі по тексту також - Договір).

Згідно до п.1.1 Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання здійснювати представництво та захист прав та законних інтересів Замовника, вести від його імені справи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами, в правоохоронних та контролюючих органах, органах Державної виконавчої служби, судах всіх інстанцій, у тому числі місцевих судах (загальних, господарських, адміністративних), апеляційних судах, Верховному Суді, з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, заінтересованій особі, стороні виконавчого провадження та захист Клієнта незалежно від його процесуального статусу.

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що за послуги, передбачені п.1.1 даного Договору, Замовник сплачує Виконавцю в момент підписання Договору передоплатою аванс винагороди (гонорару) в розмірі 8000,00 грн, яка є безповоротним авансом.

На виконання умов вказаного Договору позивачем сплачено адвокату Костюк Г.М. 8000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №11 від 05.03.2018.

Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон N 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Поряд з тим, як слідує із змісту наданого Договору, його умови направлені на надання адвокатом Костюк Галиною Миколаївною правової допомоги відносно будь -яких правових питань, які виникають в діяльності ВКП "Інтер-Агро" - ТОВ.

При цьому як зазначалось раніше, в пункті 4.1 Договору сторони узгодили, що за послуги, передбачені п.1.1 даного Договору, Замовник сплачує Виконавцю в момент підписання Договору передоплатою аванс винагороди (гонорару) в розмірі 8000,00 грн, яка є безповоротним авансом.

Таким чином, умови Договору, а також матеріали справи не дають можливості визначити узгоджену сторонами вартість правової допомоги за участь у даній справі.

Окрім того, в матеріалах справи також відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними доказами факту понесення витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі по справі №902/164/18, що має наслідком відмову в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідачів суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Також суд зазначає, що позивачем заявлено до відшкодування вартість проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи та будівельно-технічної експертизи в розмірі 27027,00 грн.

Так, відповідно до п.4 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи також належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як зазначалось раніше, ухвалою суду від 05.07.2018 у даній справі №902/164/18 було призначено судову експертизу.

Ухвалою суду від 14.09.2018 судом було зобов`язано позивача здійснити оплату за проведення судової експертизи згідно виставленого експертною установою рахунку №150/18 від 10.09.2018 на суму 27027,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду позивачем сплачено 27027,00 грн, що підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення №1690 від 21.09.2018.

В подальшому за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз від експертної установи надійшов висновок №039/18 від 08.07.2019.

Вказаний висновок експертів не викликав сумнівів щодо його правильності, суд, заслухавши пояснення представників сторін та судового експерта, дійшов висновку про відсутність підстав до його відхилення, в зв`язку з чим визнав його належним доказом у справі (таким, що відповідає положенням п.2 ч.1 ст.99, ст.ст. 76, 77, 78, 98, 101 ГПК України). Зроблені експертом висновки оцінені судом разом із іншими доказами у справі №902/164/18, на підставі них встановлені обставини щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та ухвалено рішення про задоволення позову.

З урахуванням викладених обставин суд вважає, що понесені позивачем у справі №902/164/18 витрати на підготовку експертного висновку відносяться до визначеного ст.123 ГПК України переліку витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.4 ст.127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи задоволення позову в даній справі та документальне підтвердження понесених витрат, суд дійшов висновку про те, що витрати на проведення експертизи в сумі 27027,00 грн покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним рішення Вінницької міської ради №1049 від 26 січня 2018 року "Про укладення, поновлення, розірвання договорів земельного сервітуту" в частині пункту 2 додатку 3 до цього рішення про укладення договору про встановлення земельного сервітуту з Товариством з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Слауді" (м.Вінниця, вул.Гоголя, буд.1 кв.32, код ЄДРПОУ 23109685) на ідеальну частку прибудинкової території багатоквартирного будинку площею 29 кв.м. для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) по вул. Хмельницьке шосе,21 у м.Вінниця, терміном на 10 років.

3. Визнати недійсним договір без номера від 30 січня 2018 року про встановлення земельного сервітуту між Вінницькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Слауді" (м.Вінниця, вул.Гоголя, буд.1 кв.32, код ЄДРПОУ 23109685) на ідеальну частку прибудинкової території багатоквартирного будинку площею 29 кв.м. для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) по вул.Хмельницьке шосе, 21 у м.Вінниця, терміном на 10 років.

4. Стягнути з Вінницької міської ради (21100, м.Вінниця, вул.Соборна, 59, код ЄДРПОУ 25512617) на користь Виробничо-комерційного підприємства "Інтер-Агро" - Товариства з обмеженою відповідальністю (21000, м.Вінниця, вул. Хмельницьке шосе,21, код ЄДРПОУ 23064110) судовий збір в розмірі 2643,00 грн, відшкодування витрат за проведення судової експертизи в розмірі 20270,25 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Слауді" (м.Вінниця, вул.Гоголя, буд.1 кв.32, код ЄДРПОУ 23109685) на користь Виробничо-комерційного підприємства "Інтер-Агро" - Товариства з обмеженою відповідальністю (21000, м.Вінниця, вул. Хмельницьке шосе,21, код ЄДРПОУ 23064110) судовий збір в розмірі 881,00 грн, відшкодування витрат за проведення судової експертизи в розмірі 6756,75 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24 січня 2020 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - Хмельницьке шосе, 21, м.Вінниця, 21000;

3 - відповідачу 1 - вул.Соборна, 59, м.Вінниця, 21100;

4 - відповідачу 2 - вул.Гоголя, буд.1, кв.32, м.Вінниця, 21018;