Ухвала

від 17.01.2020 по справі 520/5811/13-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4884/20

Номер справи місцевого суду: 520/5811/13-ц

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.

Доповідач Дрішлюк А. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про відкриття апеляційного провадження

17.01.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Дрішлюка А.І., дослідивши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. В ході розгляду справи позивачем неодноразово направлялися заяви про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог, позивач просить стягнути кошти в розмірі в сумі 8 150 065 грн 90 коп (т.1, а.с 1-18, т.2, а.с 222).

02 жовтня 2015 року рішенням Київського районного суду м. Одеси (суддя Васильків О.В.) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовлено (т.2, а.с 258-262).

12 жовтня 2015 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2015 року (т.3, а.с 1-5)

17 травня 2016 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області (головуючий суддя Плавич Н.Д.) апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , який діє за ордером та договором про надання правової допомоги, відхилено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.10.2015р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишено без змін (т.3, а.с 71-76).

08 липня 2016 року ОСОБА_3 подала Касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси та на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2016 року (т.1, а.с 85-90).

25 жовтня 2017 року ухвалою колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3, а.с 115-117).

11 грудня 2017 року справу прийнято до розгляду суддею Калашніковою О.І. (т.3, а.с 120).

10 жовтня 2018 року представник позивача надав до суду заяву про збільшення позовних вимог і в судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав вимоги про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10 798 585 грн 30 коп. (т.3, а.с 202-205).

05 грудня 2019 року рішенням Київського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 6 379 928 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 , витрати по сплаті судового збору в сумі 8810 грн. В іншій частині позов ОСОБА_3 залишено без задоволення (т.3, а.с 96-99).

03 січня 2020 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано через канцелярію Київського районного суду м. Одеси апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2019 року. Апелянт вважає вказане судове рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, неповно дослідив наявні у справі докази і надав їм неналежну оцінку, внаслідок чого ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Оскільки в оскаржуваному рішенні викладені доводи, спростовуються наявними доказами та преюдиційними тотожними рішеннями попередніх судів за одним і тим же предметом, відтак підлягає скасуванню. Суд безпідставно дійшов до висновку, щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України, оскільки навіть у своєму рішенні суд вказав, що ним встановлено та визнано, що ОСОБА_1 передав отримані кошти від ОСОБА_3 грошові кошти власнику ТОВ Фортуна ОСОБА_4 , для набуття ОСОБА_3 права на частину ТОВ Фортуна , а відтак ОСОБА_1 будь-яких коштів ОСОБА_3 не набув, безпідставно не отримав. Крім того, судом було допущено перекручування фактичних обставин справи. Зокрема, суд у рішенні вказав, що після 2-х років з часу продажі бази ОСОБА_5 громадянці ОСОБА_3 , нібито 24 вересня 2012 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 решту часток у Статусному капіталі ТОВ Фортуна у розмірі 70% і станом на 30 жовтня 2012 року став єдиним учасником і засновником підприємства за кошти саме ОСОБА_3 . Проте в матеріалах справи, у т.ч у реєстраційній справ на яку послався суд у своєму рішенні, жодних документів, які би вказували на те, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 70% часток у Статутному капіталі ТОВ Фортуна взагалі не існує. Також апелянт вказує на те, що заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 за невиконання зобов`язань з передачі грошових коштів ОСОБА_5 відстуня, а відтак боргу перед позичальником не має. Тому корпоративні права і майновий вклад у статутний фонд господарської організації є нероздільними і при передачі корпоративних прав неодмінно передається частка майна у статутному фонді, яка закріплена за ними. Виходячи з матеріалів справи ОСОБА_5 за своєю заявою від 25.06.2010 року, посвідченою нотаріально. Висловив намір вийти зі складу засновників ТОВ Фортуна , але передачу будь-якій особі своєї частки в розмірі 70% статутного фонду ТОВ Фортуна не здійснив. Починаючи з часу продажі ОСОБА_5 у 2010 році за зниженою ціною бази відпочинку ОСОБА_3 , остання є єдиним власником всього майна та коштів одночасно позбавивши ОСОБА_1 володіти та розпоряджатися належними йому 30% часток у Статутному капіталі ТОВ Фортуна , а відтак висновок суду про безпідставне отримання ОСОБА_1 коштів від ОСОБА_3 протирічить наявним у справі матеріалам і ґрунтується лише на припущенні суду. Окрім того, судом при розгляді справи та винесені рішення допущеної цілу низку процесуальних порушень. Зокрема не вирішивши по суті клопотання від 05.09.2019 року про закриття провадження у справі у зв`язку тотожності спорів, суд безпідставно не надав оцінку зазначеним правовідносинам між сторонами також у судовому рішенні. Судом не було розглянуто заяву відповідача від 09.09.2019 року, щодо застосування позовної давності. Також, безпідставно залишив поза увагою клопотання відповідача 05.09.2019 року, щодо зловживання позивачем процесуальними правами у цій справі, та як наслідок, належну правову оцінку таким діям позивача у рішенні не надав. Допущені судом процесуальні порушення під час розгляду справи унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є безумовною підставою для скасування рішення. Стосовно Висновку судово-економічної експертизи №142 від 13 грудня 2019 року, що додається до апеляційної скарги, слід зазначити, що апелянт не мав можливості надати висновок експерта у суді першої інстанції, оскільки експертний висновок було складено лише 13 грудня 2019 року, тобто після проголошення судом першої інстанції вступної та резолютивної частини рішення. Тому апелянт просить Скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2019 року, постановити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Розгляд апеляційної скарги провести за участю відповідача та його представника. Долучити висновок судово-економічної експертизи №142 від 13 грудня 2019 року та дослідити його у сукупності з іншими доказами. Стягнути з позивача понесені відповідачем витрати з надання правової допомоги, проведення експертизи та сплатою судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскаржувана рішення було прийнято 05 грудня 2019 року, повний текст виготовлено 12 грудня 2019 року, апеляційну скаргу подано через канцелярію Київського районного суду міста Одеси 03 січня 2020 року, тобто в межах встановленого строку апеляційного оскарження.

Судовий збір апелянтом сплачений, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією (т.4, а.с. 126) .

Так, оскільки, апеляційна скарга відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України, перешкоди для відкриття апеляційного провадження у справі відсутні, тому на підставі ч.1 ст. 359 ЦПК України, апеляційний суд відкриває апеляційне провадження за поданою скаргою.

Відповідно до ст. 360 ЦПК України, учасники справ, мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі.

Відзив на апеляційну скаргу має містити:

-найменування суду апеляційної інстанції;

-ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти, за наявності;

-обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги;

-у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу;

-перелік матеріалів, що додаються.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 185, 352-354, 357, 359, 361 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Копію апеляційної скарги з поданими матеріалами направити особам, які беруть участь у справі та запропонувати надати суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу протягом десяти календарних днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк