Рішення

від 22.01.2020 по справі 922/3772/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3772/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекс-газ", м. Харків про про стягнення коштів 26 467,05 грн. за участю представників:

позивача: Франковський Є.В., адвокат;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекс-газ" безпідставно отриманих коштів 21 392,28 грн., 3893,39 грн. пені, інфляційних витрат 232,74 грн., 3% річних 948,64 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за укладеними між сторонами 05.04.2018 ідентичними договорами №11пр, 12пр, 13пр, 14пр, 15пр, 16пр, 17пр, 18пр, 19пр, 20пр, 21пр, 22пр, 23пр відповідачу було сплачено 70% вартості робіт на загальну суму 21 392,28 грн. Проте, всупереч взятих на себе договірних зобов`язань відповідачем роботи виконані так і не були, спачена сума позивачу не повернута,у зв`язку із чим відповідачу, у відповідності до п.6.1 було нараховано пеню, а також інфляційні втрати та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2019 постановлено розгляд справи №922/3772/19 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на "25" грудня 2019 р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2019 виправлено технічну описку в ухвалі господарського суду Харківської області від 25.11.2019 у справі №922/3772/19 та пункт третій резолютивної частини ухвали викладено в наступній редакції: "Призначити судове засідання на "24" грудня 2019 р. о 10:00".

23.12.2019 відповідач до суду надав відзив на позов (вх.№31337) в якому проти задоволення позову заперечував повністю, вказуючи на те, що стаття 1212 ЦК України може застосовуватися виключно до позадоговірних зобов`язань між сторонами. У відповідності до ст.119 ГПК України відповідачу, за його клопотанням було поновлено строк на подачу відзиву, та вказаний відзив був долучений судом до матеріалів справи.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 24.12.2019р., було відкладено судове засідання на "15" січня 2020 року о 09 год. 30 хв. Ухвалою-повідомленням від 24.12.2019р. було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Техекс-газ" про дату та час наступного судового засідання.

10.01.2020 позивач надав відповідь на відзив (вх.№478) , в якій вважає викладені відповідачем у відзиві на позов доводи необґрунтованими, посилаючись на відсутність договірних відносин між сторонами у зв`язку із закінченням строку дії договорів та реалізацією ним встановленого п.6.1.,9.2, 9.4 договору права на їх розірвання в односторонньому порядку. Вказана відповідь на відзив була долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.01.2020 внесено виправлення в протокольну ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 р. та ухвалу-повідомлення від 24.12.2019 по справі №922/3772/19 та зазначено дату наступного судового засідання 22 січня 2020 року о 14 год. 35 хв. , замість 15 січня 2020 року о 09 год. 30 хв. .

У судовому засіданні 22.01.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.04.2018 року між Публічним акціонерним товариством Харківське підприємство автобусних станцій (надалі - позивач, Замовник за договором) правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій (код ЄДРПОУ 03115293) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХЕКС-ГАЗ (надалі-відповідач, Виконавець за договором) були укладені ідентичні за змістом договори №11пр, 12пр, 13пр, 14пр, 15пр, 16пр, 17пр, 18пр, 19пр, 20пр, 21пр, 22пр, 23пр за якими Виконавець зобов`язався виготовити робочий проект у чотирьох примірниках та погодити його з Замовником, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно п.2.1 Договорів вартість робіт складає 2 350,80 грн. в тому числі ПДВ.

Пунктом 3.1. обумовлено, що Виконавець приступає до виконання робіт протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання 70% передоплати за роботи від вартості вказаної в п.2.1. Договору.

Згідно п.4.2 договору Виконавець зобов`язується виконати роботи, передбачені п.1.1 та 2.2 цього Договору протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту фактичного зарахування передоплати та надання Виконавцю переліку документів, вказаних у п.3.1 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 06.04.2018 на користь відповідача було перераховано 70% суми (1645,56 грн) грошових коштів за роботи по кожному з договорів на загальну вартість 21 392,28 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 06.04.2018 №178,№179,№180, №181, №182, №183, №184, №185, №186, №187, №188, №189, №190 (а.с.60-72).

Позивач зазначає, що після перерахування 06.04.2018 передоплати станом на день закінчення 30-денного строку виконання робіт - 24.05.2018 роботи відповідачем так і не були виконані, , що змусило його звернутися 03.10.2019 із претензією №07/540 на юридичну адресу Виконавця про розірвання договорів в односторонньому порядку через їх невиконання та повернення сплачених коштів у розмірі 21392,28 грн. На час подання позову отримана 07.10.2019 претензія залишена без відповіді, а вимога про повернення коштів - без задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вимогу про стягнення грошових коштів у сумі 21 392,28 грн. позивач обґрунтовує ст. 1212 ЦК України.

Отже, предметом позову у даній справі, зокрема, є стягнення безпідставно набутого майна (коштів) у сумі 21 392,28 грн.

Суд наголошує, що інститут безпідставного набутого майна передбачено статтею 1212 ЦК України. Зокрема, згідно із зазначеною статтею особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Згідно п.10.3 Договорів термін їх дії встановлюється з дати підписання і діє до 30.05.2018р., а в частині виконання Сторонами зобов`язань і взаєморозрахунків - до їх повного виконання Сторонами.

Відповідно до п.6.1 у разі прострочення виконання робіт Замовник має право відмовитися від договору в односторонньому поряду.

Отже, Договір може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення Замовником одностороннього правочину.

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Сторона, яка вирішила розірвати цей договір, надсилає письмове повідомлення про це іншій стороні (п.9.4 Договору).

03.10.2019 Замовник звернувся із претензією №07/540 на юридичну адресу Виконавця в якій зазначив про розірвання договорів в односторонньому порядку через їх невиконання.

Таким чином, позивач скористався своїм правом передбаченим п. 6.1 Договорів, та відмовився від них в односторонньому порядку.

В свою чергу, відповідачем не надано суду доказів виконання ним зобов`язань за договорами №11пр, 12пр, 13пр, 14пр, 15пр, 16пр, 17пр, 18пр, 19пр, 20пр, 21пр, 22пр, 23пр від 05.04.2018 року, як і не надано доказів повернення сплачених позивачем коштів у розмірі 21 392,28 грн.

Враховуючи розірвання Договору, до спірних відносин може бути застосовано норми 1212 ЦК України, а тому вимога позивача про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 21 392,28 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3 893,39 грн. пені, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.1. договорів сторони встановили, що за порушення строку виконання робіт Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості за кожен день прострочення виконання робіт.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 3 893,39 грн., дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 25.05.2018 по 14.11.2019 в розмірі 948,64 грн. та інфляційних втрат за період з 24.05.2018 по 11.11.2019 в розмірі 232,73 грн., суд зазначає таке.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, отже стягненню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 232,73 грн. та 3% річних у розмірі 948,64 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

На підставі ст.ст. 6, 11, 202, 205, 525, 626, ч. 3 ст. 509, ст. 651, ст. 1212, ст.1214 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕКС-ГАЗ (вул. Мала Панасівська, буд. 6/14, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 34630463) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (61001, м. Харків, вул. Гагаріна, 22, код ЄДРПОУ 03115293) безпідставно отримані кошти у розмірі 21 392 грн. 28 коп., пеню 3 893 грн. 39 коп., інфляційні витрати 232 грн. 74 коп., 3% річних 948 грн. 64 коп. та витрати по сплаті судового збору 1921 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "27" січня 2020 р.

Суддя С.Ч. Жельне