Ухвала

від 07.04.2020 по справі 922/3772/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

07.04.2020 Справа № 922/3772/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техекс-газ , м.Харків,

на рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2020 (суддя Жельне С.Ч.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові о 15год 19хв, повний текст якого складений 27.01.2020, та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2020 (суддя Жельне С.Ч.),

у справі 922/3772/19

за позовом: Приватного акціонерного товариства Харківське підприємство автобусних станцій , м.Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Техекс-газ , м.Харків,

про стягнення коштів 26467,05грн,

ВСТАНОВИЛА:

18.11.2019 Публічне акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекс-газ" про стягнення 26467,05грн, з яких: безпідставно отримані кошти у розмірі 21392,28грн, пеня у розмірі 3893,39грн, інфляційні втрати у розмірі 232,74 грн, 3% річних у розмірі 948,64 грн (а.с. 5-76).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.01.2020 у справі №922/3772/19 позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ «Техекс-газ» на користь ПрАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" безпідставно отримані кошти у розмірі 21392,28 грн, пеню у розмірі 3893,39 грн, інфляційні втрати у розмірі 232,74грн, 3% річних у розмірі 948,64грн (а.с. 130-134).

Рішення суду із посиланням на статті 509, 526, 530, 610,651, 1212 ЦК України, статті 174,193 ГК України мотивовано тим, що 03.10.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №07/540, в якій зазначив про розірвання договорів в односторонньому порядку, у зв`язку з їх невиконанням відповідачем, а отже скористався своїм правом, визначеним п.6.1 договорів підряду від 05.04.2018. Крім того, суд зазначив, що відповідачем не надано доказів виконання ним зобов`язань за договорами №11пр, №12пр, №13пр, №14пр, №15пр, №16пр, №17пр, №18пр, №19пр, №20пр, №21пр, №22пр, №23пр, як і не надано доказів повернення сплачених позивачем йому коштів. Зважаючи на розірвання договорів, укладених між сторонами спору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.

В частині задоволення позову щодо стягнення 3893,39грн пені рішення суду мотивовано доведеністю матеріалами справи порушення відповідачем умов договорів на виконання проектних робіт реконструкції газопостачання на автостанціях від 05.04.2018 та обґрунтованістю її нарахування, зважаючи на положення п.6.1 спірних договорів, якими встановлений розмір пені за порушення строку виконання робіт відповідачем (виконавцем робіт) та приписи статей 549, 611 ЦК України. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування 3% річних у сумі 948,68грн, інфляційних втрат у сумі 232,73грн відповідно до статей 536, 625, 1214 ЦК України.

24.01.2020 ПАТ Харківське підприємство автобусних станцій подано до місцевого господарського суду клопотання про постановлення додаткового рішення, в якому просило стягнути з відповідача та користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у сумі 5600,00грн (а.с. 137-143).

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 27.01.2020 у справі №922/3772/19 задоволено клопотання ПрАТ Харківське підприємство автобусних станцій про прийняття додаткового рішення; стягнуто з ТОВ Техекс-газ на користь ПрАТ Харківське підприємство автобусних станцій витрати на правничу допомогу у сумі 5600,00грн (а.с. 144-146).

ТОВ Техекс-газ із судовими рішеннями місцевого господарського суду не погодилося та 19.02.2020 звернулося до Господарського суду Харківської області із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2020 і додаткове рішення від 27.01.2020 у справі №922/3772/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що: по-перше, позивачем безпідставно об`єднано в одному позові вимоги до відповідача за 13-ти договорами на виконання проектних робіт системи газопостачання, які не є ідентичними, оскільки у них визначені як різні предмети, так і різні об`єкти; по-друге, між сторонами спору існують договірні відносини, а отже набуття однією із сторін майна за рахунок іншої в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. При цьому посилається на постанову Верховного Суду від 08.12.2018 у справі №367/6344/16-ц. Скаржник вважає, що наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин виключає можливість пред`явлення позову в порядку статті 1212 ЦК України. На думку скаржника, в такому випадку права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатись за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права. При цьому посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 23.03.2016 у справі №6-2978цс15, від 25.02.2015 у справі №3-11гс15, від 25.03.2015 у справі №3-5гс15. У зв`язку з цим вважає, що суд помилково застосував до спірних правовідносин приписи статті 1212 ЦК України.

При розгляді матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у цій справі є невиконання підрядником договорів на виконання проектних робіт реконструкції газопостачання на автостанціях від 05.04.2018 та неповернення замовнику сплачених ним коштів (авансу) у сумі 21392,28грн, пені у сумі 3893,39грн за порушення строків виконання зобов`язань, 3% річних у сумі 948,64грн та інфляційних втрат у сумі 232,74грн.

Підставами позову позивач визначає невиконання відповідачем умов договорів на виконання проектних робіт реконструкції газопостачання на автостанціях від 05.04.2018 та відмову позивача від цих договорів. В обґрунтування своїх вимог щодо повернення сплаченої ним попередньої оплати позивач посилається на приписи статей 11, 509, 526, 1212 ЦК України.

Також судом встановлено, що Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду 27.12.2019 постановлено ухвалу у справі №910/2051/19 за позовом ТОВ «Укрбудінвест» до ТОВ «Зорг Біогаз Україна» про стягнення 200000грн авансового платежу за договором на створення науково-технічної продукції, якою справу передано на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду.

При цьому Верховний Суд зазначив, що стаття 849 ЦК України містить, як окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, так і різні правові наслідки такої відмови, зокрема: відшкодування збитків підрядником; оплата замовником підряднику за виконану частину роботи; відшкодування підряднику збитків, завданих розірванням договору підряду, та про необхідність відступлення від правового висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 11.11.2018 у справі №910/1332/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.02.2019 у справі №910/21154/17 суд дійшов висновку, що з припиненням дії договору підряду така грошова сума, як аванс, втрачає ознаку авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Верховний Суд у зазначених постановах посилається на статтю 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного господарського суду від 14.01.2020 у справі №910/2051/19 прийнято до розгляду касаційну скаргу ТОВ Зорг Біогаз Україна на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 справі №910/2051/19.

При ухваленні рішення у справі №922/3772/19, яке є предметом оскарження, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та правомірність застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 ЦК України.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 ЦК України, оскільки правовідносини виникли на підставі договірних зобов`язань, а отже мають регулюватися відповідними нормами інституту зобов`язального права.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини, що склалися між сторонами спору у справі №910/2051/19, яка переглядається у касаційному порядку Об`єднаною Палатою Верховного Суду є подібними до правовідносин у цій справі.

У пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Конвенцією визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумніву (BRUMARESCU v. ROMANIA №28342/95 ВІД 28.10.1999). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країн, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA №76943/11 ВІД 29.11.2016). Судові рішення повинні бути розумно передбачувані (S.W. v. THE UNITED KINDOM №20166/92 ВІД 22.11.1995).

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зупинення провадження у справі №922/3772/19 до закінчення перегляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи №910/2051/19 та оприлюднення повного тексту постанови.

За таких обставин, керуючись статтями 228, 229, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі №922/3772/19 до закінчення перегляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи №910/2051/19 та оприлюднення повного тексту постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286-289 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою www.ear.court.gov.ua та також www.reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза