Постанова
від 15.05.2020 по справі 922/3772/19
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2020 р. Справа № 922/3772/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,

без виклику сторін в порядку спрощеного провадження,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техекс-газ , м.Харків,

на рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2020 (суддя Жельне С.Ч.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові о 15год 19хв, повний текст якого складений 27.01.2020, та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2020 (суддя Жельне С.Ч.),

у справі 922/3772/19

за позовом: Приватного акціонерного товариства Харківське підприємство автобусних станцій , м.Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Техекс-газ , м.Харків,

про стягнення коштів 26467,05грн,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.01.2020 у справі №922/3772/19 позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Техекс-газ" на користь ПрАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" безпідставно отримані кошти у розмірі 21392,28 грн, пеню у розмірі 3893,39 грн, інфляційні втрати у розмірі 232,74грн, 3% річних у розмірі 948,64грн (а.с. 130-134).

Рішення суду із посиланням на статті 509, 526, 530, 610,651, 1212 ЦК України, статті 174,193 ГК України мотивовано наявністю правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України у зв`язку з розірванням позивачем в односторонньому порядку договорів від 05.04.2018 на виконання проектних робіт через невиконання їх відповідачем та відсутністю доказів повернення сплачених позивачем коштів у сумі 21329,28грн

В частині задоволення позову щодо стягнення 3893,39грн пені рішення суду мотивовано доведеністю матеріалами справи порушення відповідачем умов договорів на виконання проектних робіт реконструкції газопостачання на автостанціях від 05.04.2018 та обґрунтованістю її нарахування, зважаючи на положення п.6.1 спірних договорів, якими встановлений розмір пені за порушення строку виконання робіт відповідачем (виконавцем робіт), та приписи статей 549, 611 ЦК України. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування 3% річних у сумі 948,68грн, інфляційних втрат у сумі 232,73грн відповідно до статей 536, 625, 1214 ЦК України.

24.01.2020 ПАТ Харківське підприємство автобусних станцій подано до місцевого господарського суду клопотання про постановлення додаткового рішення, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у сумі 5600,00грн (а.с. 137-143).

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 27.01.2020 у справі №922/3772/19 задоволено клопотання ПрАТ Харківське підприємство автобусних станцій про прийняття додаткового рішення; стягнуто з ТОВ Техекс-газ на користь ПрАТ Харківське підприємство автобусних станцій витрати на правничу допомогу у сумі 5600,00грн (а.с. 144-146).

ТОВ Техекс-газ із судовими рішеннями місцевого господарського суду не погодилося та 19.02.2020 звернулося до Господарського суду Харківської області із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2020 і додаткове рішення від 27.01.2020 у справі №922/3772/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що: по-перше, позивачем безпідставно об`єднано в одному позові вимоги до відповідача за 13-ти договорами на виконання проектних робіт системи газопостачання, які не є ідентичними, оскільки у них визначені як різні предмети, так і різні об`єкти; по-друге, між сторонами спору існують договірні відносини, а отже набуття однією із сторін майна за рахунок іншої в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. При цьому посилається на постанову Верховного Суду від 08.12.2018 у справі №367/6344/16-ц. Скаржник вважає, що наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин виключає можливість пред`явлення позову в порядку статті 1212 ЦК України. На думку скаржника, в такому випадку права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатись за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права. При цьому посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 23.03.2016 у справі №6-2978цс15, від 25.02.2015 у справі №3-11гс15, від 25.03.2015 у справі №3-5гс15. У зв`язку з цим вважає, що суд помилково застосував до спірних правовідносин приписи статті 1212 ЦК України.

Крім того, скаржник зазначив, що роботи за договорами виконані, але акти до цього часу позивачем не підписані, у зв`язку з чим просить дослідити та оцінити ці докази.

Згідно з частинами 3, 4 статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів надсилання чи вручення позивачеві актів виконаних робіт за договорами №№ 11пр,12пр, 13пр, 14пр, 15пр, 16пр, 17пр, 18пр, 19пр,20пр, 21пр, 22пр, 23пр, укладеними між сторонами спору. Крім того, скаржником до апеляційної скарги не подано доказів, які він вважає за необхідне дослідити при розгляді апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, як і не обґрунтовано неможливість їх подання судам першої та апеляційної інстанцій, а також не зазначено які саме докази підлягають дослідженню. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про дослідження доказів, оскільки вони відсутні в матеріалах справи, а скаржником не обґрунтовано неможливість їх подання та не заявлено клопотання про їх витребування.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 відкрито апеляційне провадження у цій справі та встановлено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу від 24.04.2020 позивач заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, зокрема, зазначає, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів у зв`язку з невиконанням останнім робіт у встановлені строки; 03.10.2019 позивачем надіслана претензія про розірвання договорів від 05.04.2018, укладених між сторонами спору, в односторонньому порядку та повернення коштів, які отримані останнім 07.11.2019, що свідчить про закінчення договірних відносин.

13.04.2020 відповідачем подано клопотання, в якому він просить дослідити зазначені у позові договори та наявні у справі докази на предмет доведеності позивачем виконання ним умов, передбачених п.3.1 договорів, необхідних для початку виконання робіт, оскільки зазначені документи замовником не було передано.

Вказане клопотання за своєю суттю є доповненням до апеляційної скарги.

Відповідно до статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Оскільки скаржником не надіслано позивачеві клопотання від 13.04.2020, суд апеляційної інстанції їх не враховує.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

05.04.2018 між ПАТ Харківське підприємство автобусних станцій (замовником) та ТОВ Техекс-Газ (виконавцем, підрядником) укладений договір №11пр, п.1.1 якого встановлено, що підрядник зобов`язується за завданням замовника виконати проектні роботи реконструкції системи газопостачання на автостанції замовника, що знаходиться за адресою: вул. Сизранцева, 1/26, м. Зміїв, Харківська область, а саме, виготовлення робочого проекту у чотирьох примірниках та погодження його з ПАТ Харківгаз , а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу на передбачених цим договором умовах (а.с.34,35).

Вартість робіт за цим договором складає 2350,80грн, в тому числі ПДВ 391,80грн (п.2.1 цього договору).

Відповідно до п.3.1 цього договору виконавець приступає до виконання робіт протягом 3 днів з моменту отримання 70% передоплати за роботи від вартості договору, вказаної в п.2.1, а також після отримання від замовника нижчевказаного переліку документів:

-схеми існуючого газопроводу (з усім устаткуванням);

-технічні характеристики (паспорта) усього газовикористовуючого устаткування;

-існуючі проекти газопостачання.

Згідно з п.3.2 договору замовник проводить передоплату в розмірі 70% суми, визначеної в п.2.1 цього договору, протягом 5 банківських днів з моменту одержання рахунку на оплату від виконавця.

У п.4.2 цього договору зазначено, що виконавець зобов`язується виконати роботи, передбачені п.1.1 та п.1.2 цього договору, протягом 30 робочих днів з моменту фактичного зарахування передоплати та надання виконавцю переліку документів, визначених у п.3.1 цього договору.

Пунктом 4.4 цього договору встановлено, що на підтвердження виконання робіт сторони підписують акт приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п.6.1 цього договору за порушення строку виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості за кожен день прострочення виконання робіт. У разі прострочення виконання робіт замовник має право відмовитися від договору в односторонньому порядку.

У разі невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов`язань за цим договором винна сторона компенсує іншій стороні збитки, включаючи втрачену вигоду (п.6.2 цього договору).

Відповідно до п.п.9.1, 9.2 договору дострокове розірвання цього договору можливе за згодою сторін або на підставах та в порядку, передбачених чинним законодавством України, з відшкодуванням збитків. Замовник має право розірвати цей договір у наступних випадках: низька якість робіт, передбачених договором, що сталася з вини виконавця.

Відповідно до п.9.4 цього договору сторона, яка вирішила розірвати цей договір, надсилає письмове повідомлення про це іншій стороні.

Термін дії договору встановлюється з дати підписання і діє до 30.05.2018, а в частині виконання сторонами зобов`язань і взаєморозрахунків за цим договором до їх повного виконання сторонами (п.10.3 договору).

Також 05.04.2018 між сторонами спору укладені договори №№12пр, 13пр, 14пр, 15пр, 16пр, 17пр, 18пр, 19пр, 20пр, 21пр, 22пр, 23пр, які за змістом аналогічні договору від 05.04.2018 №11пр, окрім місцезнаходження системи газопостачання, що визначено сторонами у п.1.1 кожного з договорів (а.с.36-59).

Зі змісту вказаних вище договорів вбачається, що вони за своєю правовою природою є договорами підряду.

На виконання умов договорів від 05.04.2018 №11пр, №12пр, №13пр, №14пр, №15пр, №16пр, №17пр, №18пр, №19пр, №20пр, №21пр, №22пр, №23пр позивачем перераховані відповідачеві кошти на загальну суму 21392,28грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.04.2018 №№178,179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, кожне з яких на суму 1645,56грн (а.с.60-72).

Претензією від 03.10.2019 №07/540 позивач звернувся до ТОВ Техекс-газ з вимогою повернути кошти у сумі 21392,28грн у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором та розірванням договору в односторонньому порядку відповідно до п.6.1 договору, про що було повідомлено листом від 06.08.2019 №10/430 (а.с.18).

Вказана претензія отримана відповідачем 07.10.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.13).

18.11.2019 ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Техекс-газ" про стягнення 26467,05грн, з яких: безпідставно отримані кошти у розмірі 21392,28грн, пеня у розмірі 3893,39грн, інфляційні втрати у розмірі 232,74 грн, 3% річних у розмірі 948,64 грн (а.с. 5-76).

22.01.2020 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.130-134).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке .

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Предметом спору у даній справі є стягнення безпідставно отриманих коштів за договорами від 05.04.2018 №11пр, №12пр, №13пр, №14пр, №15пр, №16пр, №17пр, №18пр, №19пр, №20пр, №21пр, №22пр, №23пр, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за змістом якої цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Спірні правовідносини сторін виникли з виконання умов договорів від 05.04.2018 №11пр, №12пр, №13пр, №14пр, №15пр, №16пр, №17пр, №18пр, №19пр, №20пр, №21пр, №22пр, №23пр, які за своєю правовою природою є договором підряду, і регулюються умовами цих договорів, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

За приписами частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 договорів підряду вартість робіт за кожним з цих договорів складає 2350,80грн, в тому числі ПДВ 391,80грн. Виконавець приступає до виконання робіт протягом 3 днів з моменту отримання 70% передоплати за роботи від вартості договору, вказаної в п.2.1, а також після отримання від замовника нижчевказаного переліку документів: схеми існуючого газопроводу (з усім устаткуванням); технічні характеристики (паспорта) усього газовикористовуючого устаткування; існуючі проекти газопостачання .

На виконання умов вищезазначених договорів підряду від 05.04.2018 позивачем перераховані відповідачеві кошти на загальну суму 21392,28грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 05.04.2018 №178, №179, №180, №181, №182, №183, №184, №185, №186, №187, №188, №189, №190, кожне з яких на суму 1645,56грн, та в призначенні платежу яких визначений відповідний номер та дата договору.

У п.4.2 договорів від 05.04.2018 встановлено, що виконавець зобов`язується виконати роботи, передбачені п.1.1 та п.1.2 цього договору протягом 30 робочих днів з моменту фактичного зарахування передоплати та надання виконавцю переліку документів, визначених у п.3.1 цього договору.

Згідно з частиною 1 статті 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Матеріали справи не містять доказів передачі позивачем відповідачеві документів, визначених пунктом 3.1 договорів підряду від 05.04.2018.

Отже, перебіг строку виконання відповідачем зобов`язань за договорами підряду від 05.04.2018 №11пр, №12пр, №13пр, №14пр, №15пр, №16пр, №17пр, №18пр, №19пр, №20пр, №21пр, №22пр, №23пр не розпочався.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст.91 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже, позивач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договорами підряду від 05.04.2018 та не передав документацію, визначену у пунктах 3.1 вказаних договорів, а тому прострочення боржника не настало.

Відповідно до п.10.3 цих договорів термін дії договору встановлюється з дати підписання і діє до 30.05.2018, а в частині виконання сторонами зобов`язань і взаєморозрахунків за цим договором до їх повного виконання сторонами.

Відповідно до статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 4 статті 631 ЦК України встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже закінчення строку договорів підряду не є підставою для припинення передбачених ними зобов`язань, оскільки приписами законодавства визначено такою підставою його виконання, проведене належним чином.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №916/1701/18.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

У пунктах 9.1 договорів підряду від 05.04.2018 встановлено, що дострокове розірвання договору можливе за згодою сторін або на підставі та в порядку, передбаченому чинним законодавством України, з відшкодуванням збитків.

Відповідно до статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Відповідно правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 ЦК України є різними.

03.10.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №07/540, в якій просив повернути кошти у сумі 21392,28грн, перераховані на виконання договорів №№ 11пр, 12пр, 13пр, 14пр, 15пр, 16пр, 17пр, 18пр, 19пр, 20пр, 21пр, 22пр, 23пр, у зв`язку з невиконанням зобов`язань відповідачем за договорами та повідомив про розірвання договорів в односторонньому порядку (а.с.18).

Вказана претензія отримана відповідачем 07.10.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.13).

Доказів повернення коштів або виконання робіт відповідачем за спірними договорами матеріали справи не містять. Крім того, скаржник в апеляційній скарзі не зазначає про те, що він вимагав від позивача надати документи, визначені у п.3.1 спірних договорів.

Доводи скаржника про те, що він виконав роботи за договорами №№11пр, 12пр, 13пр, 14пр, 15пр, 16пр, 17пр, 18пр, 19пр, 20пр, 21пр, 22пр, 23пр, однак позивач не підписав акти виконаних робіт, не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами. Як зазначалось вище, матеріали справи не містять жодних доказів надсилання або передачі позивачеві актів приймання-передачі виконаних робіт та повідомлення про готовність до здачі робіт у відповідності до умов п.п.5.1.2, 5.1.3 договорів підряду від 05.04.2018.

Позивач у позові не визначає норму права, на підставі якої він відмовився від договору, однак суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та всі обставини справи, встановив, що саме позивач прострочив виконання своїх зобов`язань за спірними договорами підряду, а отже відмова позивача ґрунтується на підставі частини 4 статті 846 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 дійшов висновку, що замовнику законом надано право відмовитись в односторонньому порядку від договору підряду у будь-який час до закінчення роботи, і визначене право не може бути обмежене.

Велика Палата Верховного Суду у п.83 постанови від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia( суд знає закони ) неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

З урахуванням викладеного місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 21392,28грн на підставі статей 849, 1212 ЦК України у зв`язку з відмовою позивача від договору

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 15.02.2019 у справі №910/2051/19, від якої Об`єднана Палата Верховного Суду не виявила підстав для відступлення у постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19.

Щодо обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача пені суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.6.1 договорів підряду №№11пр, 12пр, 13пр, 14пр, 15пр, 16пр, 17пр, 18пр, 19пр,20пр, 21пр, 22пр, 23пр за порушення строку виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості за кожен день прострочення виконання робіт.

Як зазначалось вище, відповідно до п.3.1 договорів підряду виконавець приступає до виконання робіт протягом 3 днів з моменту отримання 70% передоплати за роботи від вартості договору, вказаної в п.2.1, а також після отримання від замовника переліку документів.

У п.4.2 спірних договорів підряду визначено, що виконавець зобов`язується виконати роботи, передбачені п.1.1 та п.1.2 цього договору протягом 30 робочих днів з моменту фактичного зарахування передоплати та надання виконавцю переліку документів, визначених у п.3.1 цього договору.

Отже, з умов договору вбачається, що відповідач розпочинає виконання робіт за наявності двох умов, які зобов`язаний вчинити позивач, а саме: здійснити 70% передоплати за роботи; передати документацію, визначену у п.3.1 договорів підряду. Однак, матеріали справи не містять доказів передачі позивачем відповідачеві матеріалів, визначених у п.3.1 договорів підряду, а отже строк виконання зобов`язань відповідачем за цими договорами в силу приписів статті 253 ЦК України та цих договорів не розпочався, відповідно відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання зобов`язань.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд не в повній мірі дослідив умови договорів підряду та матеріали справи, у зв`язку з чим неправильно застосував норми матеріального права та дійшов передчасного висновку про задоволення позову в частині пені у сумі 3893,39грн.

В частині обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц дійшла висновку, що за змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 висловила позицію, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Таким чином, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №908/1993/19, від 06.02.2020 у справі №910/13271/18.

З вимогою про повернення коштів та розірвання договорів підряду від 05.04.2018 №№11пр, 12пр, 13пр, 14пр, 15пр, 16пр, 17пр, 18пр, 19пр,20пр, 21пр, 22пр, 23пр позивач звернувся претензією від 03.10.2019, в якій визначив строк її виконання до 10.10.2019. Ця претензія отримана відповідачем 07.10.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.13,18).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи приписи статті 530 ЦК України та вимоги претензії позивача від 03.10.2019, відповідач повинен був повернути грошові кошти позивачеві у строк до 14.10.2019.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 149,75грн за період прострочення з 15.10.2019 по 11.11.2019 та 3% річних у сумі 54,51грн за період прострочення з 15.10.2019 по 14.11.2019, в решті позовних вимог щодо стягнення 894,13грн 3% річних та 82,99грн інфляційних витрат слід відмовити.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач необґрунтовано нарахував 3% річних та інфляційні втрати, починаючи з 24.05.2018, оскільки грошове зобов`язання виникло тільки 08.10.2019 - з дня отримання претензії, а прострочення цього грошового зобов`язання - з 15.10.2019, тобто через сім днів з моменту виникнення обов`язку повернути кошти.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ Техекс-газ підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2020 у справі №922/3772/19 слід скасувати в частині стягнення пені у сумі 3893,39грн, інфляційних втрат в сумі 82,99грн та 3% річних в сумі 894,13грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовити. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

В частині ухвалення Господарським судом Харківської області додаткового рішення від 27.01.2019 у цій справі суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частин 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами 1-4 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 вказаної статті у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

З наведеної норми права та загальних принципів господарського судочинства, визначених статтями 2, 13 ГПК України, вбачається, що суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката виключно за клопотанням іншої сторони, яке буде належним чином обґрунтовано щодо неспівмірності витрат сторони на правничу допомогу.

Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В судовому засіданні місцевого господарського суду, яке відбулось 22.01.2020, позивачем заявлено усне клопотання про стягнення додаткових витрат на правничу допомогу та надання додаткової угоди у порядку статті 129 ГПК України, що підтверджується аудіозаписом судового засідання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви, в якій він просив, у тому числі стягнути з відповідача судові витрати, наданий договір про надання правничої допомоги від 12.11.2019 без номера, який укладений між Адвокатським об`єднанням Декстра та ПАТ Харківське підприємство автобусних станцій , п.1.1 якого встановлено, що предметом цього договору є надання адвокатським об`єднанням усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у справі за позовом ПАТ ХПАС до ТОВ Техекс-ГАз про стягнення безпідставно отриманих коштів, пені, інфляційних втрат, і 3% річних.

Відповідно до п.4.1 цього договору на визначення розміру гонорару АО впливають: необхідний час, витрачений адвокатом АО для належного захисту клієнта та представництва його інтересів, строки вирішення спірних правовідносин, ступінь складності справи, ціна позову, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта.

У п.4.2 цього договору встановлено, що обсяг правової допомоги враховується при визначенні розміру гонорару за наступними показниками: вартість послуг АО наданих клієнту, в тому числі щодо виконання пункту 2.1.1 цього договору - визначається на підставі звіту витраченого часу адвоката АО з розрахунку 1 година витраченого часу адвоката ОА дорівнює 900,00грн. Вартість представництва інтересів клієнта у судовому засіданні (участь адвоката АО у судовому засіданні першої інстанції) є фіксованою та складає 1000,00грн за кожне судове засідання.

Також позивачем наданий ордер від 23.12.2019 серії ДН №042287, з якого вбачається, що ПАТ ХПАС надається правнича допомога на підставі договору про надання правової допомоги від 12.11.2019 без номера адвокатом Франковським Є.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 12.03.2019), Адвокатським об`єднанням Декстра (а.с.118); наказ про прийняття на роботу Франковського Є.В. до АО Декстра (а.с.120).

24.01.2020 позивачем подано клопотання про постановлення додаткового рішення, в якому він просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати та правничу допомогу у сумі 5600,00грн.

З наданих до клопотання позивачем доказів вбачається, що 22.01.2020 між позивачем та Адвокатським об`єднанням Декстра укладена додаткова угода №2 до договору про надання правничої допомоги від 12.11.2019, в якій сторони визначили фактичний обсяг та вартість наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 12.11.2019, а саме: підготовка, аналіз судової практики та подача до суду відповіді на відзив -3600,00грн; участь адвоката у судовому засіданні першої інстанції за кожне судове засідання - 2000,00грн; звіт №2 витраченого часу адвоката Франковського Є.В. АО Декстра до договору про надання правничої допомоги від 12.11.2019, в якому наданий детальний опис виконаних робіт адвокатом (а.с.142).

Також позивачем в якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката надано копію платіжного доручення від 24.01.2020 №6488 про сплату правничої допомоги у сумі 5600,00грн (а.с.143).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що за приписами статті 2 ГПК України, основними завданнями господарського судочинства є, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач в апеляційній скарзі за наявності отриманого ним розрахунку суми судових витрат та доказів на їх підтвердження не наводить жодного доводу неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги.

Отже, зважаючи на понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 5600,00грн, що підтверджено належними доказами, за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку з їх неспівмірністю, суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів статті 129 ГПК України щодо пропорційного розподілу судових витрат дійшов висновку про часткове скасування додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2020 у справі №922/3772/19, в частині стягнення 1030,52грн витрат на правничу допомогу, у зв`язку з частковим задоволенням позову з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у стягненні 1030,52грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.2 ч.1 ст.275, п.4 ч.1 ст.277 ст.ст. 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техекс-газ задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2020 у справі №922/3772/19 скасувати в частині стягнення пені у сумі 3893,39грн, інфляційних втрат в сумі 82,99грн та 3% річних в сумі 894,13грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовити. Резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2020 у справі №922/3772/19 викласти в такій редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕКС-ГАЗ (вул. Мала Панасівська, буд. 6/14, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 34630463) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (61001, м. Харків, вул. Гагаріна, 22, код ЄДРПОУ 03115293) безпідставно отримані кошти у розмірі 21392,28 грн, інфляційні витрати у сумі 149,75грн, 3% річних в сумі 54,51грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1567,49грн.

В решті позову відмовити. .

3. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2020 у справі №922/3772/19 залишити без змін.

4.Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2020 у справі №922/3772/19 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕКС-ГАЗ на користь Приватного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" 1030,52грн витрат на правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні цих витрат. Резолютивну частину додаткового рішення від 27.01.2020 у справі №922/3772/19 викласти у такій редакції:

Клопотання Приватного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" про винесення додаткового рішення (х.№1829 від 24.01.2020) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕКС-ГАЗ (вул. Мала Панасівська, буд. 6/14, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 34630463) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (61001, м. Харків, вул. Гагаріна, 22, код ЄДРПОУ 03115293) витрати на правничу допомогу в сумі 4569,48грн.

В решті в задоволенні клопотання відмовити. .

5.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (61001, м. Харків, вул. Гагаріна, 22, код ЄДРПОУ 03115293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕКС-ГАЗ 530,20грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Дата ухвалення рішення15.05.2020
Оприлюднено15.05.2020

Судовий реєстр по справі —922/3772/19

Постанова від 15.05.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Бородіна Лариса Іванівна

Ухвала від 09.04.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Бородіна Лариса Іванівна

Ухвала від 07.04.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Бородіна Лариса Іванівна

Ухвала від 23.03.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Бородіна Лариса Іванівна

Ухвала від 04.03.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Бородіна Лариса Іванівна

Ухвала від 04.03.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Бородіна Лариса Іванівна

Ухвала від 03.02.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Жельне С.Ч.

Рішення від 03.02.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Жельне С.Ч.

Рішення від 27.01.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Жельне С.Ч.

Рішення від 22.01.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Жельне С.Ч.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні