Постанова

від 15.01.2020 по справі 907/602/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 907/602/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю Комерція і будівництво -

Рутковського С. В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Універсал Україна -

Овчаренка В. Ю., Пачута О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комерція і будівництво

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2019 (у складі колегії суддів: Бойко С. М. (головуючий), Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.)

у справі № 907/602/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комерція і будівництво

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Універсал Україна

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Комерція і будівництво (далі - позивач, ТОВ КБ ) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.12.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Універсал Україна (далі - відповідач, ТОВ ТДУ Україна ) про стягнення 1 157 341,24 грн, а саме:

520 589,71 грн за договором субпідряду від 12.09.2017 № 7, з яких 408 786,00 грн основного боргу, 64 688,99 грн пені, 34 649,72 грн інфляційних втрат, 12 465,00 грн 3 % річних;

636 751,53 грн за договором субпідряду від 12.09.2017 № 8, з яких 500 000,00 грн основного боргу, 79 123,29 грн пені, 42 381,24 грн інфляційних втрат, 15 247,00 грн 3 % річних.

Позовну заяву обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами субпідряду від 12.09.2017 № 7 та № 8 у частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем субпідрядні роботи.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2019 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 157 341,24 грн за договорами субпідряду від 12.09.2017 № 7 та № 8, а також 38 951,14 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не здійснено своєчасної та повної оплати за виконані субпідрядні роботи за договорами від 12.09.2017 № 7 та № 8, у зв`язку з чим стягнуто суми основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що вказані у актах приймання виконаних будівельних робіт суми вартості будівельних матеріалів відповідача, які використані позивачем при виконанні підрядних робіт, до позовних вимог у цій справі не відносяться, а тому підлягають зарахуванню між сторонами в окремому порядку.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2019 рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2019 скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з позивача на користь відповідача 26 040,19 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача відсутній борг перед позивачем, оскільки субпідрядні роботи були виконані позивачем із будівельних матеріалів відповідача (з огляду на п. 2.10 договорів субпідряду № 7 та № 8), а тому включення їх вартості до загальної суми заборгованості за виконані роботи є безпідставним з огляду на умови п. 3.16 договорів субпідряду № 7 та № 8, також є безпідставним включення у суми боргу та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів - заробітної плати, що була виплачена відповідачем своїм працівникам, задіяним на субпідрядних роботах. Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову про стягнення основних сум боргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2019, у жовтні 2019 року ТОВ КБ звернулось до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2019, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2019 - залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ТОВ КБ зазначило, що судом апеляційної інстанції під час відкриття апеляційного провадження у справі, розгляду справи по суті та прийняття оскаржуваної постанови допущено порушення норм процесуального права, а саме:

суд апеляційної інстанції безпідставно поновив відповідачеві строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2019 та відкрив апеляційне провадження у справі без мотивованого висновку щодо поновлення відповідачеві строку на апеляційне оскарження рішення;

суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження за відсутності доказів направлення відповідачем апеляційної скарги з додатками позивачеві;

суд апеляційної інстанції вийшов за межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції, долучивши до матеріалів справи нові докази, подані відповідачем без обґрунтування неможливості надання таких доказів до суду першої інстанції;

постанова суду апеляційної інстанції від 30.07.2019 прийнята з врахуванням нових письмових доказів, поданих відповідачем, копії яких засвідчені неналежним чином;

у судовому засіданні 30.07.2019 апеляційний господарський суд не оголосив вступної частини постанови та текст постанови в цілому, не зазначив в оскаржуваній постанові дати складання повного тексту постанови, а час перебування колегії суддів у нарадчій кімнаті для ухвалення рішення був незначним, що свідчить про те, що рішення судом було прийнято до виходу до нарадчої кімнати.

Окрім того, позивач вказав, що вартість будівельних матеріалів відповідача, з яких виконувались субпідрядні роботи та їх різниця по відношенню до загальної вартості виконаних робіт не є спірним питанням у цій справі, оскільки предметом спору у цій справі є вимоги ТОВ КБ про стягнення з відповідача заборгованості за виконані субпідрядні роботи, вказані в актах приймання-передачі.

Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2019, після усунення ТОВ КБ недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі № 907/602/18, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому засіданні на 18.12.2019.

16.12.2019 ТОВ ТДУ Україна надало клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату через неможливість забезпечення явки представника відповідача у судове засідання 18.12.2019. Водночас відповідач у клопотанні повідомив Суд, що не отримував від позивача копії касаційної скарги, просив зобов`язати позивача надіслати ТОВ ТДУ Україна копію касаційної скарги та продовжити строк для подання відзиву на касаційну скаргу, встановлений ухвалою Верховного Суду від 29.11.2019.

У судовому засіданні 18.12.2019 представник відповідача Овчаренко В. Ю. підтримав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу, та не підтримав клопотання про зобов`язання позивача надіслати ТОВ ТДУ Україна копію касаційної скарги.

Заслухавши у судовому засіданні 18.12.2019 пояснення представника позивача Рутковського С. В. та представника відповідача Овчаренка В. Ю., суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення підтриманого у судовому засіданні клопотання відповідача та оголосив перерву у судовому засіданні до 15.01.2020.

09.01.2020 ТОВ ТДУ Україна надало відзив на касаційну скаргу, у якому заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 30.07.2019 - без змін.

Оскільки ТОВ ТДУ Україна подало відзив на касаційну скаргу після спливу строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 29.11.2019 про відкриття касаційного провадження, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про залишення зазначеного відзиву без розгляду відповідно до ст. 118, 295 ГПК України.

У судове засідання 15.01.2020 ТОВ КБ свого представника не направило, хоча було повідомлено про дату, час і місце слухання справи під час судового засідання 18.12.2019, що підтверджується розпискою про оголошення перерви у судовому засіданні.

Ураховуючи те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про можливість закінчення розгляду касаційної скарги за відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача Пачути О. М. та представника позивача Рутковського С. В. по суті спору, надані у судовому засіданні 18.12.2019, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.09.2017 між ТОВ ТДУ Україна (підрядник) та ТОВ КБ (субпідрядник) укладено договори субпідряду, а саме:

договір субпідряду № 7, за умовами якого субпідрядник взяв на себе зобов`язання своїми силами та засобами, на власний ризик виконати і здати підряднику об`єкт: Капітальний ремонт центральної алеї (Алея Небесної Сотні) на меморіальному комплексі Пагорб Слави в м. Ужгород (4523 0000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередачі, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) , відповідно до конкурсної пропозиції, затвердженої проєктно-кошторисної документації та будівельних норм та правил у встановлені договором терміни, а підрядник зобов`язався надати субпідряднику проєктно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування, прийняти закінчений виконаний об`єкт і повністю оплатити вартість виконаних робіт та матеріалів;

договір субпідряду № 8, за умовами якого субпідрядник взяв на себе зобов`язання своїми силами та засобами, на власний ризик виконати і здати підряднику об`єкт: Будівництво водозабору на підземних свердловинах по вул. Миру в м. Чоп , відповідно до конкурсної пропозиції, затвердженої проєктно-кошторисної документації та будівельних норм та правил у встановлені договором терміни, а підрядник зобов`язався надати субпідряднику проєктно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування, прийняти закінчений виконаний об`єкт і повністю оплатити вартість виконаних робіт та матеріалів.

Відповідно до п. 3.1 договорів субпідряду № 7 та № 8 загальна вартість доручених робіт за договором субпідряду № 7 становить 858 786,00 грн (з ПДВ), а за договором субпідряду № 8 - 1 100 000,00 грн (з ПДВ). Ціна динамічна.

Решта умов договорів субпідряду № 7 та № 8 є аналогічними, а саме:

роботи проводяться з матеріалів підрядника. За умовами окремих додаткових угод частина робіт може проводитись з матеріалів субпідрядника (п. 2.10);

акт виконаних робіт готує субпідрядник і передає для підписання уповноваженому представнику підрядника у строк не пізніше 25 числа звітного місяця. Уповноважений представник підрядника протягом 3 днів з дня подачі документів перевіряє реальність акта і підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт, або надає обґрунтовані зауваження до акта (п. 3.3);

підрядник проводить оплату виконаних субпідрядником робіт за їх поетапним завершенням згідно з календарним планом (щомісячно), але не пізніше 5 банківських днів після прийняття обсягу виконаних робіт (підписання акта приймання-передачі) (п.3.14);

розрахунки за надані підрядником субпідряднику матеріали можуть проводитись як на підставі актів виконаних робіт підрядника, так і шляхом зарахування їх вартості до вартості робіт, що підлягають оплаті (п. 3.16);

здача-приймання виконаних робіт проводиться поетапно (щомісячно) згідно із календарним планом виробництва робіт та оформляється приймально-здавальними актами. Після завершення кожного етапу робіт субпідрядник передає підряднику акт про виконані роботи для підписання. Здача-приймання а експлуатацію об`єктів в цілому оформляється актом, дата підписання якого визначає момент передачі об`єктів у власність підрядника (пп. 5.1 - 5.3).

За умовами п. 4.2 цих договорів субпідряду, виконання робіт здійснюється субпідрядником з вересня 2017 року по грудень 2017 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договорами субпідряду № 7 та № 8 підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, а саме:

№ 1/1 за листопад 2017 року на суму 827 226,00 грн, в т. ч. 163 944,00 грн вартості матеріальних ресурсів поставки замовника (відповідача) та заробітна плата робочих, складеного до договору субпідряду № 7;

№ 1/1 за жовтень 2017 року на суму 117 364,80 грн, в т. ч. заробітна плата робочих,

№ 2/2 за листопад 2017 року на суму 1 017 751,20 грн, в т. ч. 595 977,60 грн вартості матеріальних ресурсів поставки замовника (відповідача) та заробітна плата робочих,

№ 3/3 за грудень 2017 року на суму 661 525,20 грн, в т. ч. 142 872,00 грн вартості матеріальних ресурсів поставки замовника (відповідача) та заробітна плата робочих, складених до договору субпідряду № 8.

Договори субпідряду № 7 та № 8 та акти приймання виконаних будівельних робіт підписані повноважними представниками сторін без зауважень та заперечень, підписи яких скріплено печатками товариств позивача та відповідача.

Відповідач за виконані субпідрядні роботи за договорами субпідряду № 7 та № 8 розрахувався не повністю, що стало підставою для звернення позивачем з цим позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.12.2018) до господарського суду.

Предметом розгляду у цій справі є вимога субпідрядника (ТОВ КБ ) до підрядника (ТОВ ТДУ Україна ) про стягнення вартості неоплачених, належним чином виконаних будівельних робіт, а саме: 408 786,00 грн по договору № 7 та 500 000,00 грн по договору № 8, а також нарахування штрафних санкцій за прострочення цих грошових зобов`язань.

Враховуючи умови договорів субпідряду № 7 та № 8, зокрема п. 2.10, 3.16, та наявні у справі докази, надані сторонами у суді першої інстанції та додані відповідачем до суду апеляційної інстанції документи на підтвердження придбання та поставки будівельних матеріалів, з яких позивач виконував субпідрядні роботи, суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 30.07.2019 дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ КБ з огляду на відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем.

Переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 30.07.2019 у касаційному порядку в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскаржуваного судового рішення, Касаційний господарський суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст. 626, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 317 Господарського кодексу України (далі - ГК України) будівництво об`єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб`єктами господарювання для інших суб`єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 319 ГК України встановлено, що підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Аналогічні положення визначені і у ст. 838 ЦК України.

У чч. 1, 2 ст. 837 ЦК України вказано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно із ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Апеляційним господарським судом встановлено, що сторонами не заперечується факт належного виконання будівельних робіт за договорами № 7 та № 8. Спірним є питання вартості матеріалів підрядника, з яких виконувались будівельні роботи та їх різниця по відношенню до загальної вартості цих робіт, а також наявність чи відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій на ці суми.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у п. 2.10 договорів субпідряду № 7 та №8 сторони погодили, що роботи проводяться з матеріалів підрядника. За умовами окремих додаткових угод частина робіт може проводитись з матеріалів субпідрядника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що сторони у п. 2.10 договорів субпідряду № 7 та № 8 фактично погодили презумпцію того, що субпідрядні роботи виконуються позивачем з матеріалів відповідача, якщо про інше не укладено додаткових угод.

При цьому апеляційним господарським судом встановлено, що з урахуванням п. 2.10 договорів субпідряду № 7 та № 8 позивачем не надано будь-яких доказів укладення між сторонами окремих додаткових угод про проведення субпідрядних робіт з матеріалів позивача (субпідрядника).

Разом з тим в актах приймання виконаних будівельних робіт № 1/1 за листопад 2017 року на суму 827 226,00 грн, складеного позивачем до договору субпідряду № 7; №1/1 за жовтень 2017 року на суму 117 364,80 грн, № 2/2 за листопад 2017 року на суму 1 017 751,20 грн, № 3/3 за грудень 2017 року на суму 661 525,20 грн, складених позивачем до договору субпідряду № 8, які підписано повноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, загальну суму вартості виконаних субпідрядних робіт вказано із врахуванням, у т. ч. вартості матеріальних ресурсів поставки відповідача (зворотні суми) (на суму 902 793,60 грн, з яких: 163 944,00 грн за актом № 1/1 за листопад 2017 року, складеного до договору субпідряду № 7; 595 977,60 грн за актом № 2/2 за листопад 2017 року та 142 872,00 грн за актом № 3/3 за грудень 2017 року, складених до договору субпідряду № 8), що, виходячи із змісту п. 2.10 договорів субпідряду № 7 та № 8, є будівельними матеріалами відповідача.

Оскільки під час підготовчого провадження у суді першої інстанції відповідач надав докази здійснення оплати виконаних субпідрядних робіт (платіжні доручення) на суму 450 000,00 грн по договору субпідряду № 7 та на суму 600 000,00 грн по договору субпідряду № 8, позивачем було подано заяву від 07.12.2018 про уточнення позовних вимог, згідно якої заборгованість відповідача по двом договорам становить 908 786,00 грн (408 786,00 грн за договором субпідряду № 7 та 500 000,00 грн за договором субпідряду № 8), що складає різницю між загальною вартістю робіт по договорам субпідряду № 7 (858 786,00 грн) та № 8 (1 100 000,00 грн) та здійсненими оплатами.

Відповідно до п. 3.16 договорів субпідряду № 7 та № 8 розрахунки за надані підрядником субпідряднику матеріали можуть проводитись як на підставі актів виконаних робіт підрядника, так і шляхом зарахування їх вартості до вартості робіт, що підлягають оплаті.

Зважаючи на п. 3.16 договорів субпідряду № 7 та № 8 та на те, що до предмета доказування у цій справі входять обставини щодо належного виконання підрядником (відповідачем) свого обов`язку зі сплати вартості виконаних субпідрядником (позивачем) робіт, за наслідками встановлення яких необхідно визначити наявність чи відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що спірним питанням у цій справі є вартість будівельних матеріалів поставки відповідача на загальну суму 902 793,60 грн, з яких позивачем виконувались будівельні роботи, та їх різниця по відношенню до загальної вартості цих робіт, а також наявність чи відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій на ці суми.

Окрім того, судом апеляційної інстанції надано оцінку поданим відповідачем відомостям на виплату грошей за листопад та грудень 2017 року, згідно яких відповідач виплатив своїм працівникам, зайнятим на об`єкті Будівництво водозабору на підземних свердловинах по вул. Миру в м. Чоп грошові кошти на загальну суму 16 224,00 грн, які були включені позивачем до актів приймання виконаних будівельних робіт до заробітної плати робочих у складі прямих витрат.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правомірно врахував п. 3.16 договорів субпідряду № 7 та № 8 та виключив суми вартості будівельних матеріалів відповідача та суму заробітної плати працівників відповідача із суми заявленого до стягнення боргу та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача боргу перед позивачем, а відтак наявності підстав для відмови у задоволенні позову ТОВ КБ по двом договорам субпідряду.

Доводи позивача у касаційній скарзі про те, що вартість будівельних матеріалів поставки відповідача, з яких позивачем виконувались будівельні роботи та їх різниця по відношенню до загальної вартості цих робіт не є спірним питання у цій справі, не приймаються касаційним господарським судом до уваги з огляду на суть заявлених позивачем вимог, заперечень відповідача та п. 3.16 договорів субпідряду № 7 та № 8.

Аргументи касаційної скарги ТОВ КБ про те, що судом апеляційної інстанції при відкритті апеляційного провадження у справі № 907/602/18 за апеляційною скаргою ТОВ ТДУ Україна на рішення суду першої інстанції від 23.01.2019 не обґрунтовано рішення про поновлення відповідачеві строку на апеляційне оскарження спростовуються змістом ухвали господарського апеляційного суду від 30.05.2019, з якої вбачається, що суд апеляційної інстанції, дослідивши доводи клопотання відповідача від 08.05.2019 щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення та надані на їх підтвердження докази, врахувавши заперечення позивача з цього приводу, визнав поважними причини пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та мотивував свій висновок про наявність підстав для поновлення такого строку.

Також суд касаційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції ст. 269 ГПК України через долучення ним до матеріалів справи нових доказів (документів на підтвердження придбання та поставки будівельних матеріалів, з яких позивач виконував субпідрядні роботи), поданих відповідачем до суду апеляційної інстанції без обґрунтування неможливості надання таких доказів до суду першої інстанції, оскільки зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції від 17.07.2019 вбачається, що суд апеляційної інстанції, надавши оцінку доводам відповідача у клопотанні про прийняття нових доказів та запереченням позивача з приводу долучення нових доказів у суді апеляційної інстанції, визнав поважними причини пропуску відповідачем строку на подання додаткових доказів та обґрунтував своє рішення про долучення їх до матеріалів справи та надання їм оцінки в нарадчій кімнаті.

Переоцінка встановлених судом апеляційної інстанції обставин, на підставі яких прийнято рішення про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та долучення до матеріалів справи нових доказів, не входить до компетенції Верховного Суду в силу положень ст. 300 ГПК України.

При цьому суд касаційної інстанції враховує, що вирішення судом апеляційної інстанції клопотань про поновлення скаржнику строку на апеляційне оскарження рішення та долучення до матеріалів справи нових доказів, не поданих стороною до суду першої інстанції, перебуває в межах дискреційних повноважень апеляційного господарського суду, на розгляд якого надійшли такі клопотання.

Твердження у касаційній скарзі про те, що судом апеляційної інстанції прийнято нові докази відповідача (документи на підтвердження придбання та поставки будівельних матеріалів, з яких позивач виконував субпідрядні роботи), копії яких не засвідчені належним чином, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що надані відповідачем 08.07.2019 копії документів на підтвердження придбання та поставки відповідачем будівельних матеріалів, з яких позивач виконував субпідрядні роботи, засвідчені відповідно до вимог ч. 5 ст. 91 ГПК України.

Частиною 6 ст. 91 ГПК України передбачено, якщо учасником справи подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Позивач при розгляді справи у суді апеляційної інстанції не скористався своїм правом відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України та не заперечив проти оригінальності наданих відповідачем додаткових доказів, тому касаційним господарським судом не беруться до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на неналежність цих доказів.

Доводи касаційної скарги про те, що у судовому засіданні 30.07.2019 судом апеляційної інстанції не було проголошено вступну частину оскаржуваної постанови спростовуються протоколом судового засідання від 30.07.2019, зі змісту якого вбачається, що суд після виходу з нарадчої кімнати оголосив вступну та резолютивну частину постанови. Позивач не скористався своїм правом на подання письмових зауважень до протоколу судового засідання відповідно до ст. 224 ГПК України.

Відповідно до ст. 283 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції проголошується за правилами, встановленими ст. 240 цього Кодексу, згідно з якими суд може оголосити у судовому засіданні скорочене рішення (вступну та резолютивну частини), тому посилання позивача у касаційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, що полягають у непроголошені у судовому засіданні 30.07.2019 повного тексту оскаржуваної постанови є такими, що ґрунтуються на невірному застосуванні норм ГПК України.

Твердження скаржника, що судом апеляційної інстанції не зазначено в оскаржуваній постанові дати складання повного тексту її також не відповідають змісту постанови суду апеляційної інстанції від 30.07.2019, де зазначено, що повний текст постанови виготовлено 09.08.2019.

Окрім того, чинним ГПК України (ст. 219) не регламентовано час, впродовж якого суд перебуває у нарадчій кімнаті для ухвалення рішення, тому скаржник у касаційній скарзі помилково пов`язує час перебування суду у нарадчій кімнаті із законністю ухваленого рішення.

Посилання позивача на те, що судом апеляційної інстанції прийнято апеляційну скаргу відповідача без доказів надсилання її копії з додатками на адресу ТОВ КБ не підтверджується матеріалами справи та спростовується описом вкладення у цінний лист від 16.04.2019, долученим до апеляційної скарги, який відповідно до ст. 259 ГПК України є належним доказом надсилання стороні копії скарги з додатками.

З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги ТОВ КБ про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при перегляді в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 23.01.2019 не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду.

Окрім того, суд касаційної інстанції враховує положення ч. 2 ст. 311 ГПК України, відповідно до якої порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

У ч. 1 ст. 309 ГПК України зазначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ КБ про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови від 30.07.2019 не знайшли свого підтвердження, Касаційний господарський суд, переглянувши оскаржувану постанову у межах доводів касаційної скарги, вважає, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2019 прийнята з додержанням норм процесуального права, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комерція і будівництво залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2019 у справі № 907/602/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий