Постанова

від 21.01.2020 по справі 375/2032/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 375/2032/19

номер провадження: 22-ц/824/553/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Заліського Богдана Сергійовича на ухвалу судді Рокитнянського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року Литвина О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Маківська сільська рада Рокитнянського району Київської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням (будинком) та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом виселення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Маківська сільська рада Рокитнянського району Київської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням (будинком) та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом виселення.

Позовна заява мотивована тим, що у листопаді 2004 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано шлюб, однак вони продовжували проживати у будинку, який належав батькам позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу сторони спільного господарства не вели та спільного бюджету не мали. Позивач зазначав, що відповідно до рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 25 липня 2017 року за ним визнано право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Вказував, що оскільки між ним та відповідачем постійно виникають сварки з ініціативи відповідача, чим порушується його право на нормальне, спокійне та стабільне проживання у належному йому будинку і, як наслідок, порушується його право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Зазначав, що після розірвання шлюбу відповідач у добровільному поряду не знялася з реєстраційного обліку у вказаному будинку та не висилилася з нього, чим створює позивачу перешкоди для вільного користування своїм майном. З приводу виселення відповідача позивач звертався до суду, але рішенням суду у задоволенні його позовних вимог було відмовлено з тих підстав, що позивач не заявив вимогу про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм будинком.

З урахуванням наведеного, позивач просив визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням: житловим будинком АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання вказаним будинком АДРЕСА_1 , який належить позивачу на праві приватної власності шляхом виселення відповідача з житлового будинку.

Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою судді першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Заліський Б.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 25 березня 2019 року у справі №375/2090/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Маківська сільська рада Рокитнянського району Київської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням (будинком) та зобов`язання її виселитися, відмовлено у позові ОСОБА_1 з тих підстав, що він не заявляв вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, яким є спірний житловий будинок. У даній справі позивач пред`явив позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням (будинком) та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом виселення, а тому вважає, що предмети спору у справах є різними.

Представник відповідача - адвокат Чорненька О.І. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК України, оскільки є рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 25 березня 2019 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду, яке ухвалене між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Третя особа: Маківська сільська рада Рокитнянського району Київської області не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак суд першої інстанції належним чином вимог закону не виконав, прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої керувався п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України й виходив із того, що є таке, що набрало законної сили, рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 25 березня 2019 року між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Згідно наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Отже, не можна вважати, що між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Такі висновки міститься у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 372/2230/17-ц.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Маківська сільська рада Рокитнянського району Київської області, у якому просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 та зобов`язати виселитися з будинку.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 25 березня 2019 року у справі №375/2090/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суди виходили з того, що, оскільки позивач не заявляв вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, яким являється житловий будинок АДРЕСА_1 , то відсутні підстави для визнання відповідача такою, що втратила право користування цим житловим будинком із наведених позивачем підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у даній справі заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання будинком АДРЕСА_1 , який належить позивачу на праві приватної власності шляхом виселення відповідача з житлового будинку, не була предметом судового розгляду і рішення суду по цій вимозі не приймалось.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а ухвала судді першої інстанції відповідно до ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскілки постановлена з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заліського Богдана Сергійовича задовольнити.

Ухвалу судді Рокитнянського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: