Постанова

від 22.01.2020 по справі 554/5861/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 січня 2020року

м. Київ

справа № 554/5861/18-ц

провадження № 61-2909св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2019 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Кривчун Т. О., Бондаревської С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 , якому на момент смерті на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка площею 0,0748 га на АДРЕСА_1 . Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 липня 2016 року, яка набрала законної сили, за нею визнано право спільної сумісної власності в порядку спадкування на вказану земельну ділянку. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2016 року, що набрало законної сили, визначено частки у праві спільної сумісної власності, проте 100/748 її частини залишились у неї та ОСОБА_2 у спільній сумісній власності. Вважає за необхідне визначити частки у праві спільної сумісної власності на вказану частину земельної ділянки з метою забезпечення повноцінної реалізації нею свого права власності.

Посилаючись на викладене, позивач просила визначити розмір часток співвласників у праві спільної сумісної власності на 100/748 частини земельної ділянки загальною площею 0,0748 га на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310137000:15:001:0070, по 100/1496 частини їй та ОСОБА_2

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що положення статті 89 ЗК України, що застосовані при розгляді справи № 2\554\321\2016, коли земельна ділянка між співвласниками поділена в натурі, відповідно до висновку експерта, який встановив, що земельну ділянку повністю поділити без визначення спільної сумісної власності неможливо, спільний прохід повинен залишатися у користуванні обох власників. Частини домоволодіння, що знаходяться на земельній ділянці, розташованій на АДРЕСА_1 , розташовані таким чином, що не дають змоги співвласникам здійснити поділ цієї землі на дві окремі земельні ділянки. Сторони під час розгляду справи № 2\554\321\2016 дійшли мирової угоди щодо визначення порядку користування домоволодінням та земельною ділянкою. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано в установленому законом порядку. Поділ відбувся пропорційно до набуття позивачем та відповідачем права власності на домоволодіння. Позивачем не доведено, що визначення часток у спірній земельній ділянці відповідатиме державним будівельним нормам і стандартам щодо збудованого на цій землі домоволодіння.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Визначено розмір часток співвласників у праві спільної сумісної власності на 100/748 частини земельної ділянки, номер запису про право власності 17818148 від 29 листопада 2016 року, визначивши за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 50/748 частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 53101370 00: 15:001:0070.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що законодавством передбачено право власників на визначення часток у спільному майні. Враховуючи, що 100/748 частини земельної ділянки визнані спільною сумісною власністю судовим рішенням без будь-яких застережень, то відсутні підстави вважати, що частки сторін у вказаній частці земельної ділянки не є рівними. Викладене повною мірою відповідає положенням статей 87, 89 ЗК України. Посилання відповідача на неможливість поділу земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, у натурі, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не заявлялися вимоги про виділення частки майна у натурі. Право особи на подальший виділ своєї частки у майні у натурі, як і можливість такого виділу, не є предметом судового розгляду в межах цієї справи.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У лютому 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що апеляційним судом помилково застосовано частину п`яту статті 89 3K України щодо рівності часток сторін та не застосовано норми частини четвертої статті 120 ЗК України, які мали бути застосовані до зазначених правовідносин та враховують спеціальні вимоги визначення часток у разі набуття права власності на жилий будинок декількома особами. Суд не може створювати спільної часткової власності, він може лише визнавати існування такої власності у випадках, коли вона вже виникла із передбачених законом підстав.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскільки розмір часток на інші ділянки при їх оформленні визначався згідно з їхніми домовленостями із врахуванням фактичного користування ділянкою, тому і здійснено відступ від часток згідно із запропонованим висновком експерта. У цьому ж випадку мова йде про територію спільного користування для проходу кожного співвласника до будинку. Тому для того, щоб не було обмежено право будь-кого із співвласників частки повинні бути рівними.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 в порядку спадкування належить 7/10 частини домоволодіння, а ОСОБА_1 - 3/10 частини.

Відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2016 року, яке набрало законної сили, визначено розмір часток співвласників у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0748 га на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310137000:15:001:0070, зокрема визначено за ОСОБА_1 188/748 частини, а за ОСОБА_2 460/748 частини земельної ділянки. У спільній сумісній власності сторін залишено 100/748 частини земельної ділянки.

Право спільної часткової та спільної сумісної власності зареєстровано 29 листопада 2016 року. Так, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за номером 17818148 про право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 100/748 частини спірної земельної ділянки. За номером 17816781 у Державному реєстрі значиться право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 188/748 частини земельної ділянки, а за номером 17812908 право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 460/748 частини.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність)

Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків установлених законом.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом (статті 89 ЗК України ).

Статтею 357 ЦК України передбачено, що частки у праві спільної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно з положеннями статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2016 року, яке набрало законної сили, 100/748 частини земельної ділянки загальною площею 0,0748 га на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310137000:15: 00 1:0070, визнані спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, дійшов правильного висновку про застосування до спірних правовідносин положень статті 89 ЗК України, оскільки спірна земельна ділянка належить сторонам у справі на праві спільної сумісної власності у зв`язку з відсутністю домовленості про інше, а отже, вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими.

Твердження заявника про те, що суд повинен був застосувати положення частини четвертої статті 120 ЗК України, є безпідставними, оскільки вказана норма підлягає застосуванню у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, тоді як спірна земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності на підставі судового рішення, що набрало законної сили, а отже, у разі виділення частки співвласника, такі частки, за відсутності обставин, визначених частиною п`ятою статті 89 ЗК України, є рівними.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик