Ухвала

від 24.01.2020 по справі 447/1020/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

24 січня 2020 року

м. Київ

справа № 447/1020/17

провадження № 61-808ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 25 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Юзьвяк Уляни Осипівни щодо не проведення рецензії Звіту про грошову оцінку земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, відповідно до якої просила визнати неправомірними дії державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Юзьвяк У. О. щодо не проведення по заяві представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 30 травня 2019 року рецензії Звіту з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, площею 927 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 10 квітня 2019 року, затвердженого ФОП - ОСОБА_3 та зобов`язати державного виконавця Юзьвяк У. О. провести рецензію Звіту з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, площею 927 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 10 квітня 2019 року, затвердженого ФОП - ОСОБА_3 .

Скарга мотивована тим, що на виконанні у державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Юзьвяк У. О. перебуває виконавчий лист № 447/1020/17, виданий 15 червня 2018 року Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 22 000,00 євро, що еквівалентно згідно курсу Національного банку України 639 980,00 грн. В ході виконання виконавчого провадження державним виконавцем призначено суб`єкта для проведення оцінки земельної ділянки, на яку накладено арешт. При ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження скаржником виявлено, що Звіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, площею 927 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 10 квітня 2019 року не має рецензії .

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 25 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що перевірити законність складеного Звіту з проведенням експертної грошової оцінки земельної ділянки, а також достовірність визначеної вартості земельної можна лише шляхом проведення рецензії звіту.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України № 2658-III Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (далі - Закон України № 2658-ІІІ).

Згідно з частиною 4 статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Статтею 32 Закону України № 2658- III передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України № 2658-III ).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).

У статті 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У частині п`ятій статті 57 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Аналіз статті 57 Закону України Про виконавче провадження свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, у тому числі і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України № 2658-ІІІ.

Встановлено, що на виконанні у державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Юзьвяк У. О. перебуває виконавчий лист № 447/1020/17, виданий 15 червня 2018 року Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 22 000,00 євро, що еквівалентно згідно курсу Національного банку України 639 980,00 грн.

В ході виконання виконавчого провадження державним виконавцем призначено суб`єкта для проведення оцінки земельної ділянки, на яку накладено арешт.

Відповідно до Звіту з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, площею 927 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 10 квітня 2019 року, ймовірна ринкова вартість - 288 232 грн без врахування ПДВ.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що державний виконавець Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Юзьвяк У. О. при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та спосіб, визначені діючим законодавством України.

При цьому, суд врахував, що у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, державний виконавець діяв відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.

Таким чином, встановивши відсутність доказів протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна, судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок про відмову у задоволенні скарги.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права чи неправильно застосовані норми матеріального права.

Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Постановлені судові рішення, їх зміст і мотивування, а також доводи касаційної скарги, які по суті стосуються лише переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, свідчать про відсутність підстав вважати, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки неправильного застосування норм права не встановлено.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 394 ЦПК України , Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 25 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Юзьвяк Уляни Осипівни щодо не проведення рецензії Звіту про грошову оцінку земельної ділянки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк