Постанова

від 22.01.2020 по справі 911/1710/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. Справа№ 911/1710/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Вербицький Я.В.;

від відповідача : не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2019 року (повний текст рішення складено 15.10.2019)

у справі № 911/1710/19 (суддя Сокуренко Л.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт транспорт солюшн"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І Ай Джи Інжиніринг"

про стягнення 596 632,29 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарконт транспорт солюшн" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" про стягнення нарахованих на суму основного боргу трьох відсотків річних у розмірі 101 159,59 грн. та інфляційних втрат у сумі 495 472,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору транспортного експедирування № 99 від 01.07.2013 в частині здійснення оплати за надані послуги. Враховуючи наявну заборгованість відповідача перед позивачем, яка встановлена у рішенні Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/1557/17, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 05.07.2016 по 11.04.2018.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.10.2019 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт транспорт солюшн" 495 465,43 грн. інфляційних втрат, 100 769,82 грн. 3% річних та 8943,52 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги статті 625 ЦК України встановлюють право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором. В той же час, суд першої інстанції застосував строк позовної давності в частині нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за 05.07.2016 та здійснив власний розрахунок заявлених до стягнення вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2019 у справі № 911/1710/19 та залишити позов без задоволення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на момент подачі позову строк позовної давності на суму основної заборгованості та як наслідок на стягнення інфляційних та 3 % річних сплив на початку 2018 року.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1710/19 та призначено розгляд справи на 22.01.2020.

Явка представників сторін

Представник відповідача у судове засідання 22.01.2020 не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи представник відповідача був повідомлений належним чином. В той же час, 14.01.2020 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, від останнього надійшла заява про розгляд справи без його участі, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.01.2020 за відсутності представника відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" (позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (відповідач, клієнт) укладено договір № 99 транспортного експедирування (далі - договір). Відповідно до умов якого:

- за цим договором експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта виконати і організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією і забезпеченням перевезень експортно-імпортних, транзитних і внутрішніх перевезень вантажу клієнта, а також виконати і організувати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу. Розмір експедиторської винагороди є складовою частиною вартості перевезення і залежить від транспортних та інших видатків, передбачених заявкою по кожному конкретному перевезенню (пункт 1.1 договору);

- конкретний список послуг експедитора, вид і найменування вантажу, розмір оплати експедитору, порядок розрахунків, пункти відправлення і доставки вантажу, вид транспорту, строк доставки конкретного вантажу визначаються відповідною заявкою (пункт 1.3 договору);

- експедитор має право отримувати від клієнта відшкодування в погоджених розмірах додаткових затрат, які виникли у експедитора при виконанні договору, якщо такі видатки здійснювались в інтересах клієнта (пункт 2.1.6 договору);

- клієнт оплачує рахунки експедитора на протязі 3 банківських днів від дати отримання рахунку. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного зв`язку з подальшим обов`язковим наданням оригіналу рахунку на протязі 3 робочих днів з моменту виставлення. Якщо попередні послуги експедитора клієнтом не оплачені, а наступні послуги оплачені, то експедитор зараховує таку оплату клієнта по раніше не оплаченим наданим послугам (пункт 3.2 договору);

- за прострочку оплати рахунку експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочки. У випадку непогашення клієнтом в місячний строк заборгованості, яка виникла через неоплату рахунків, експедитор може задовольнити свої вимоги за рахунок вартості утримуваного вантажу в порядку передбаченому ст. ст. 396, 397, 591 ЦК України (пункт 3.5 договору);

- цей договір вступає в силу з моменту підписання його та діє до 31.12.2013, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань по ньому (пункт 7.1 договору).

Через порушенням відповідачем умов договору в частині здійснення оплати за надані послуги, у останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" виникла заборгованість.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І Ай Джи Інжиніринг" 3 774 533,11 грн. заборгованості, яка складається з: 2 164 172,78 грн. основного боргу за договором транспортного експедирування №99 від 01.07.2013, 954 016,08 грн. інфляційних втрат, 83469,7 грн. 3% процентів річних та 572 874,55 грн. пені за порушення грошових зобов`язань.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/1557/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017, прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 258 948,19 грн.

Провадження у справі № 911/1557/17 в частині стягнення основного боргу в сумі 258 948,19 грн. припинено.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" задоволнено частково: стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І Ай Джи Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" 1 905 224,59 грн. основного боргу, 78 194,46 грн. 3% річних, 829 644,61 грн. інфляційних втрат; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" 21 097,98 грн. судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І Ай Джи Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" 21 097,98 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/1557/17 виконано відповідачем в рамках виконавчого провадження 11.04.2018, що підтверджується реєстром документів за 11.04.2018 щодо операцій по рахунку приватного виконавця.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань, які виникли на підставі договору № 99 транспортного експедирування, та які встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/1557/17, позивач, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 101 159,59 грн. та інфляційних втрат у сумі 495 472,70 грн. за період прострочення з 05.07.2016 по 11.04.2018.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Внаслідок укладення договору № 99 транспортного експедирування між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого товару та виконаних робіт за вказаним договором виконувались неналежним чином, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовними заявами про стягнення з відповідача грошових коштів.

Як вже раніше зазначалось, рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/1557/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017, було встановлено наявну заборгованість відповідача перед позивачем за договором у розмірі 1 905 224,59 грн.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, було встановлено факт надання послуг, факт настання строку оплати за договором та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, грошові кошти у сумі 1 905 224,59 грн. були перераховані на відповідачем 11.04.2018, що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-III від 05.04.2001 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 26.04.2017 р.

Таким чином, норма статті 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь- який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, нарахував та просить стягнути з відповідача, за прострочення останнім виконання зобов`язання щодо оплати за надані послуги, 101 159,59 грн. 3% річних та інфляційних втрат у сумі 495 472,70 грн., які нараховані за період з 05.07.2016 по 11.04.2018 на заборгованість у сумі 1 905 224,59 грн.

Одночасно, відповідачем подану заяву про застосування позовної давності щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість з оплати за надані послуги.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК), а тому 11.04.2018 (дата зарахування грошових коштів в порядку виконавчого провадження) і є датою, коли зобов`язання припинилося.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Зважаючи на викладене, твердження апелянта щодо спливу строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у зв`язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу - помилковий, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена Судовою палатою у господарських справах у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 по справі № 918/329/16.

В той же час, як вірно перевірено судом першої інстанції, позивач визначив період для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з 05.07.2016 по 11.04.2018, а позовна заява, в свою чергу, була надіслана позивачем до суду 05.07.2019.

А тому суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що строк позовної давності для вимог про стягнення нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат за 05.07.2016 сплив.

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних, які здійснені позивачем, містять помилки, оскільки останнім в розрахунок включено день фактичної оплати.

Разом з тим, день фактичної сплати суми заборгованості не включається у період часу, за який здійснюється нарахування та стягнення, зокрема, 3 % річних та інфляційних втрат.

А тому, відповідно до вірно здійсненого судом першої інстанції розрахунку інфляційних втрат і 3 % річних за період з 06.07.2016 по 10.04.2018 включно, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, дати виконання судового рішення (11.04.2018) та враховуючи застосовану позовну давність щодо дати - 05.07.2016, Господарський суд Київської області дійшов до правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 100 769,82 грн. та 495 465,43 грн. відповідно.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2019 року у справі № 911/1710/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2019 року у справі № 911/1710/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2019 року у справі № 911/1710/19 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/1710/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 27.01.2020 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко