Рішення

від 15.01.2020 по справі 904/4124/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2020м. ДніпроСправа № 904/4124/19 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКОНЕНКО", с. Озерна, Тернопільська область

до Приватного підприємства "Білий Вітер-Плюс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 980517, 23 грн та 1000000 грн заподіяної немайнової (моральної) шкоди

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Сергієнко М.О.

Представники:

від позивача: Горба В.В., довіреність б/н 08.10.2019, адвокат;

від відповідача: Копійко А.А., ордер серія ДП №1603/000013 від 01.11.2019, адвокат.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКОНЕНКО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Білий Вітер-Плюс" про відшкодування збитків у розмірі 1 319 464 грн.

Ухвалою суду від 17.09.2019 прийнято справу № 904/4124/19 до свого провадження. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09.10.2019.

Ухвалою суду від 09.10.2019 підготовче засідання відкладено на 04.11.2019.

15.10.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.11.2019 позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, згідно якої він просить суд змінити позовні вимоги та стягнути з Приватного підприємства "Білий Вітер-Плюс" 980517, 23 грн заподіяної майнової шкоди (збитків) та 1000000, 00 грн заподіяної немайнової (моральної) шкоди.

Судом прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОНЕНКО" про заміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2019 відкладено підготовче засідання на 18.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 904/4124/19 на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 09.12.2019.

02.12.2019 від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмету спору.

Ухвалою суду від 09.12.2019 підготовче засідання відкладено на 16.12.2019.

16.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, з урахуванням заяви про зміну предмету спору.

16.12.2019 від позивача надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання суду заяв свідків до 16.12.2019 та надано суду заяви свідків.

Також 16.12.2019 позивач подав до суду клопотання про виклик у судове засідання експерта для надання пояснень, а саме завідувача сектору комп`ютерно-технічних та телекомунікаційних досліджень лабораторії інженерно-технічних, екологічних, військових досліджень та відео-, звукозапису Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса - Можаєва Михайла Олександровича

У судовому засіданні 16.12.2019 представник відповідача заявив усне клопотання про продовження строку на подання заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 16.12.2019 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті на 23.12.2019. Задоволено клопотання ТОВ "ВІКОНЕНКО" про виклик у судове засідання експерта для надання пояснень. Викликано у судове засідання завідувача сектору комп`ютерно-технічних та телекомунікаційних досліджень лабораторії інженерно-технічних, екологічних, військових досліджень та відео-, звукозапису Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса - Можаєва Михайла Олександровича. Задоволено клопотання Приватного підприємства "Білий Вітер-Плюс" про продовження строку для надання заперечень у справі. Продовжено Приватному підприємству "Білий Вітер-Плюс"строк для надання заперечень у справі до 20.12.2019.

20.12.2019 на електрону адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, оригінал яких засобами поштового зв`язку надійшов до суду 23.12.2019.

У судовому засіданні 23.12.2019 було заслухано пояснення судового експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса - Можаєва Михайла Олександровича та оголошено перерву до 15.01.2020.

15.01.2020 від позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової компютерно-технічної експертизи програмного комплексу.

Ухвалою від 15.01.2020 суд відмовив у задоволені вказаного клопотання позивача.

15.01.2020 відповідач подав заяву про надання доказів розміру витрат на правову допомогу після ухвалення рішення суду.

В судовому засіданні 15.01.2020 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовні заяві

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про надання послуг № БВП/160314-1 від 14.03.2016, а саме надання послуг неналежної якості, що спричинило позивачеві збитки у розмірі вартості оплачених послуг. У якості доказу неналежної якості виконаних відповідачем робіт за договором, позивач посилається на висновок експертів, складений за результатами проведення комісійного комп`ютерно-технічного дослідження.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на позов

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що ним належним чином виконані зобов`язання за договором про надання послуг, що підтверджується підписаними сторонами Актами виконання виробничих послуг №№ 310, 310, 385 та Протоколом вводу програмного комплексу "1С: Підприємство 8. Управління виробничим підприємством" в експлуатацію від 09.09.2016. З моменту підписання сторонами вказаних документів від позивача відповідачу не надходило жодної претензії щодо якості виконаних робіт. Протягом трьох років експлуатації даного програмного комплексу позивач міг сам або із залученням третіх осіб вносити зміни, роботи доопрацювання, тому на момент проведення експертизи, наданий для здійснення дослідження програмний комплекс вже міг бути не у тому стану, в якому передавався відповідачем позивачу після надання послуг за договором

Крім того, у відзиві на позов відповідач посилається на пропущення позивачем строку позовної давності, який у зв`язку із недоліками товару, складає один рік, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 258 та статті 681 Цивільного кодексу України.

Позиція позивача, викладена у заяві про зміну предмету спору

З договором про надання послуг № БВП/160314-1 від 14.03.2016 відповідач надав позивачу послуги з встановлення, адаптації та впровадженню у виробничу діяльність програмного забезпечення. Відповідно до Акту про закриття проекту від 09.09.2016, не всі роботи були виконані відповідачем та останній зобов`язався реалізувати такі завдання за власний рахунок в пріоритетному порядку. В ході експлуатації адаптованого програмного комплексу позивачем було виявлено чисельні помилки, які унеможливлювали його використання. Відповідач до виконання своїх гарантійних зобов`язань не приступив, у зв`язку із чим позивач був вимушений звернутись до третіх осіб та понести додаткові витрати на доопрацювання програмного комплексу. Також позивач зазначає, що у зв`язку із некоректною роботою програмного комплексу, ним було понесено додаткові витрати на збільшення фонду оплати праці на підприємстві та виникла недостача металевого профілю.

Заподіяну немайнову (моральну) шкоду позивач обґрунтовує неналежним виконанням договірних зобов`язань відповідачем, що призвели до негативних явищ в господарській діяльності позивача з приниженням його ділової репутації.

До заяви про зміну предмету спору позивачем було, зокрема, додано висновок експертів, складений за результатами проведення комісійного комп`ютерно-технічного дослідження № 11540/12911/18176/18177/18399 від 29.08.2019.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на заяву про зміну предмету позову

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи тим, що відповідачем належно і якісно наданні послуги за договором, а позивачем прийнято їх без зауважень.

Відповідач зазначає, що позивач не надав жодних претензій та зауважень навіть у період гарантійного строку щодо наданих послуг та протягом трьох років з моменту прийняття наданих послуг.

Крім того відповідач зазначає, що він не є автором даного програмного забезпечення, яке поставляється позивачеві таким, як є .

Висновок експертизи, на підставі якого позивач формує свої позовні вимоги, відповідач вважає упередженим, складеним із порушенням процесуальних норм та таким, що жодним чином не встановлює обставин невідповідності функціоналу програмного комплексу Технічному завданню та вимогам зазначеним в проектних рішенням.

З приводу відшкодування заподіяної немайнової (моральної) шкоди відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про втрату внаслідок дій чи бездіяльності відповідача його ділової репутації або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням його ділової репутації у суспільстві, перед клієнтами та контрагентами, формуванням негативної оцінки позивача як суб`єкта господарських та цивільних відносин, що призвело до зменшення кількості контрагентів, споживачів, послуг, прибутку.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив з урахуванням заяви про зміну предмету позову

Позивач зазначає, що на момент завершення проекту та оформлення Акту про закриття проекту від 09.09.2016 не всі задачі обумовлені технічним завданням були реалізовані відповідачем, у зв`язку із чим сторонами було підписано Додаток № 1 до Акту про закриття проекту від 09.09.2016, яким передбачено гарантійні задачі, які відповідач зобов`язався реалізувати в пріоритетному режимі за свій рахунок в межах проекту. При цьому позивач вважає, що такі гарантійні задачі є нереалізовані з вини відповідача в рамках проекту.

Позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив

Відповідач наполягає на тому, що згідно умов договору, документом, який підтверджує остаточне завершення надання послуг та адаптацію і впровадження програмного комплексу, є саме підписані сторонами Акти виконання виробничих послуг та Акт виконання виробничих послуг. Зазначені акти були підписані відповідачем без зауважень.

Зазначені в Акті про закриття проекту від 09.09.2016 завдання не є недоліками в послугах відповідача, а є гарантійними та бонусними завданнями, які відповідач зобов`язався виконати в рамках гарантійного строку.

Вказані гарантійні завдання були реалізовані відповідачем, що підтверджується підписаним в рамках договору Актом виконання виробничих послуг № 385 від 07.10.2016.

Після підписання сторонами Акту № 385 від 07.10.2016 позивач жодного разу не звертався до відповідача з претензією щодо некоректної роботи програмного комплексу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

14.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Віконенко (далі - позивач, замовник) та Приватним підприємством Білий вітер-плюс (далі - відповідач, виконавець) було укладено договір про надання послуг № БВП/160314-1 (далі - договір).

Відповідно до пункту 2.1 договору замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику консультаційні послуги з питань інформатизації (далі - послуги), які включають в себе послуги з:

- адаптації і впровадження Програмного комплексу;

- програмно-консультаційного супроводу Програмного комплексу відповідно до Технічного завдання, яке є невід`ємного частиною цього договору (Додаток № 1);

- встановлення програмного забезпечення з використанням матеріалів Виконавця. Найменування, вартість послуг по встановленню програмного забезпечення і матеріалів вказані в специфікації (Додаток № 2 до договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору замовник оплачує надані йому послуги відповідно до умов цього договору, передбаченими в Плані-Графіку Платежів (Додаток № 3 до договору).

Технічним завданням передбачено три етапи надання послуг:

Етап 1: Адаптація конфігурації під замовника.

Етап 2: Створення тестової моделі системи.

Етап 3: Запуск в промислову експлуатацію.

Загальна сума договору встановлюються у розмірі 1319464 грн без ПДВ та складає в еквіваленті 48117 євро (пункт 5.1 договору).

Підтвердженням наданих послуг та їх остаточної вартості є підписаний обома сторонами Акт виконаних виробничих послуг у 2-х екземплярах (пункт 5.3 договору).

Відповідачем були виконані умови договору та Технічних завдань до нього, що підтверджується такими документами:

- видаткова накладна № 19 від 04.04.2016, згідно якої відповідач передав позивачу ліцензію на сервер MSW SQL Server Standard 2012 Runtime користувачів 1С: Підприємство 8; комп`ютернау програму 1С: Підприємство 8. Клієнтська ліцензія на 50 робочих місць;1С: Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України; 1С: Підприємство 8.2 Ліцензія на сервер (х86-64) (арк. с. 95 том 1);

- акт виконаних робіт № 157 від 29.04.2016, що підтверджує надання відповідачем позивачу інформаційно-консультаційних послуг по роботі з програмним комплексом 1С: Підприємство 8 (арк. с. 97 том 1);

- акт виконання виробничих послуг № 310 від 12.08.2016, що підтверджує надання відповідачем позивачу консультаційних послуг з питань інформатизації (Етап 1: Адаптація конфігурації під замовника) (арк. с. 98 том 1);

- акт виконання виробничих послуг № 311 від 12.08.2016, що підтверджує надання відповідачем позивачу консультаційних послуг з питань інформатизації (Етап 2: Створення тестової моделі системи) (арк. с. 99 том 1);

- акт виконання виробничих послуг № 385 від 07.10.2016, що підтверджує надання відповідачем позивачу консультаційних послуг з питань інформатизації (Етап 3: Запуск у виробничу експлуатацію) (арк. с. 100 том 1).

09.09.2016 сторонами було підписано Акт про закриття проекту з причини досягнення результатів (арк. с. 101-106 том 1).

Також, 09.09.2016 сторонами було підписано Протокол введення програмного комплексу 1С: Підприємство 8 Управління виробничим підприємством у виробничу експлуатацію, яким замовник підтвердив, що роботи з адаптації та впровадження програмного комплексу 1С: Підприємство 8 Управління виробничим підприємством виконані у повному обсязі у відповідності до умов договору та вимог замовника, зазначених у договорі та Технічному завданні (арк. с. 27-29 том 1).

07.10.2016 сторонами було підписано акт виконання виробничих послуг № 385, який свідчить про виконання Етапу 3: запуск в промислову експлуатацію відповідно до договору № БВП/160314-1 від 14.03.2016.

Позивачем було здійснено оплату вартості наданих відповідачем послуг за договором у загальній сумі 1319464 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (арк. с. 35-56 том 1).

Як зазначає позивач, в ході експлуатації адаптованого програмного комплексу виявилось, що не всі проектні рішення реалізовано повністю. В програмному продукті стали проявлятись чисельні помилки, які унеможливлювали його ефективне використання із заданою метою. На підтвердження вказаної обставини, позивач надає суду висновок експертів, складений за результатами проведеного комісійного комп`ютерно-технічного дослідження № 11540/12911/18176/18177/18399 від 29.08.2019.

Для усунення виявлених недоліків програмного продукту, позивач звертався до третіх осіб з метою доопрацювання програмного комплексу.

Так, 26.12.2016 між позивачем та ТОВ Швидкі Вікна було укладено договір про надання послуг № ШВ/161226-1 (арк. с. 157-161 том 1). Відповідно до даного договору ТОВ Швидкі Вікна здійснювало відповідні доопрацювання програмного комплексу, вартість яких склала 404367 грн.

03.07.2017 між позивачем та Фізичною особою підприємцем Волошиним Мирославом Володимировичем було укладено договір інформаційно-технологічного супроводу № МВ17/0703-2 та 02.01.2018 договір постачання програмної продукції та послуг № МВ18/0102-10, відповідно до яких ФОП Волошиним М.В. також здійснені доопрацювання програмного комплексу. Вартість послуг склала 235655, 85 грн (арк. с. 37-113 том 2).

Також, 23.10.2017 між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Жаданом Олегом Вадимовичем було укладено договір про надання послуг № ВР-00009 (арк. с. 114-127 том 2), відповідно до якого ФОП Жадан О.В. надав позивачу послуги по адаптації програмного забезпечення, загальною вартістю 197950 грн.

Комісією, складеною з працівників позивача, у період з 27.01.2017 по 15.09.2017 встановлено, що з причин некоректної роботи програмного комплексу, на підприємстві мало місце протермінування виконання замовлень, у зв`язку із чим позивач був вимушений збільшити чисельність працівників, що призвело до збільшення фонду заробітної плати на 76792, 95 грн (арк. с. 39-250 том 5, арк. с. 1-68 том 6).

На підприємстві позивача проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей за 2017 рік, в результаті якої виявлено нестачу армуючого профілю на суму 65751, 43 грн. Інвентаризаційна комісія причиною виявленої недостачі визначила - програмні помилки в замовленнях покупців продукту 1С8 УПП (програмний комплекс) (арк. с. 91-100 том 7).

На підтвердження вказаних обставин позивач надає акти надання послуг, акти приймання-передачі та платіжні доручення (арк. с. 162-202 том 1, том 2-6, арк. с. 1-144 том 7).

Позивач, посилаючись на вищевказані обставини, просить суд стягнути з відповідача матеріальні збитки у загальному розмірі всіх вищезазначених витрат, а саме у сумі 980517, 23 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1000000 грн нематеріальної (моральної) шкоди, яку обґрунтовує великою кількість протермінувань у виконанні замовлень та переробкою замовлень, які стали наслідком некоректної роботи програмного комплексу, що призвело до негативних явищ у господарській діяльності позивача та часткової втрати ділової репутації.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Суд зазначає, що за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір про надання послуг № БВП/160314-1 від 14.03.2016 є змішаним, в ньому містяться елементи договору про надання послуг та договору підряду.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 906 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини надання послуг та підряду, а саме з відшкодування збитків, завданих неякісним виконанням відповідачем послуг (здійснення робіт).

Щодо вимоги про стягнення матеріальних збитків

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на приписи статті 224 Господарського кодексу України, згідно якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно приписів статті 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний відшкодувати на вимогу суб`єкту завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

Поняття збитків розкривається у Цивільному кодексі України у статті 22, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22). При цьому частиною 2 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Проте позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 980517, 23 грн, які були спричинені неповним та неякісним виконанням відповідачем послуг за договором.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вказана позовна вимога, з підстав її обґрунтування, не підлягає задоволенню з нижчевикладених підстав.

Щодо обсягу та якості виконання відповідачем робіт за договором

Як встановлено судом вище, спірним договором передбачено надання відповідачем наступних послуг позивачу (пункт 2.1 договору):

- адаптації і впровадження Програмного комплексу;

- програмно-консультаційного супроводу Програмного комплексу відповідно до Технічного завдання, яке є невід`ємного частиною цього договору (Додаток № 1);

- встановлення програмного забезпечення з використанням матеріалів Виконавця. Найменування, вартість послуг по встановленню програмного забезпечення і матеріалів вказані в специфікації (Додаток № 2 до договору).

Технічним завданням до договору передбачено три етапи надання послуг:

Етап 1: Адаптація конфігурації під замовника.

Етап 2: Створення тестової моделі системи.

Етап 3: Запуск в промислову експлуатацію.

Крім того Технічним завданням передбачено, що конкретні вимоги замовника до технічної розробки фіксуються проектними рішеннями.

Сторонами в рамках договору та Технічного завдання до нього, були погодженні конкретні вимоги щодо адаптації і розробки Програмного комплексу, а саме який функціонал буде реалізована відповідно до вимог замовника, які були відображені у підписаних замовником і виконавцем проектних рішеннях № 1; № 1.1; № 2; № 2.1; № 3; № 4; № 5; № 6; № 7; № 8; № 9; № 10; № 11; № 12; № 13 (арк. с. 26-79 том 8).

Відповідно до положень договору (пункт 5.6 договору), документом, який підтверджує остаточне завершення надання послуг за договором є підписані сторонами Акти виконання виробничих послуг.

На виконання умов договору, сторонами було підписано такі Акти виконання виробничих послуг:

- Акт виконання виробничих послуг № 157 від 29.04.2016, згідно якого відповідачем позивачу були надані інформаційно-консультаційні послуги по роботі з програмним комплексом 1С: Підприємство 8, вартістю 3201 грн;

- Акт виконання виробничих послуг № 310 від 12.08.2016, згідно якого відповідачем було виконаний Етап 1: Адаптація конфігурації під замовника, вартість 294880 грн;

- Акт виконання виробничих послуг № 311 від 12.08.2016, згідно якого відповідачем було виконаний Етап 2: Створення тестової моделі системи, вартість 224000 грн;

- Акт виконання виробничих послуг № 385 від 07.10.2016, згідно якого відповідачем було виконаний Етап 3: Запуск у виробничу експлуатацію, вартість 663413 грн.

Зазначені акти були підписанні позивачем без жодних претензій щодо наданих робіт (послуг) за договором про що сторони зазначили в самих акта: Роботи (послуги) виконанні якісно і у повному обсязі. Сторони претензій одна до одної не мають .

09.09.2016 сторонами було підписано Акт про закриття проекту з причини досягнення результатів (арк. с. 101-106 том 1).

Також, 09.09.2016 сторонами було підписано Протокол введення програмного комплексу 1С: Підприємство 8 Управління виробничим підприємством у виробничу експлуатацію, яким замовник підтвердив, що роботи з адаптації та впровадження програмного комплексу 1С: Підприємство 8 Управління виробничим підприємством виконані у повному обсязі у відповідності до умов договору та вимог замовника, зазначених у договорі та Технічному завданні.

Тобто з матеріалів справи вбачається, що сторонами було погоджено закінчення проекту, у зв`язку із досягненням його цілі та виконанням відповідачем всіх робіт, передбачених договором. Також, на момент закриття проекту та введення програмного комплексу у виробничу експлуатацію у позивача претензій щодо якості виконаної відповідачем роботи не було.

Як зазначає позивач, відповідачем, на момент підписання Акту від 09.09.2016, не весь обумовлений договором функціонал було виконано, у зв`язку із чим сторони погодили у вказаному Акті гарантійні задачі відповідача, виконанням яких він здійснити для досягнення мети договору. Відповідач вказані гарантійні завдання не виконав, у зв`язку із чим під час експлуатації програмного комплексу у його роботі стали проявлятись чисельні помилки, які унеможливлювали його ефективне використання.

Однак, вказане твердження позивача не відповідає дійсним обставинам справи, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Протоколом введення програмного комплексу 1С: Підприємство 8 Управління виробничим підприємством у виробничу експлуатацію сторони погодили, що гарантійні зобов`язання в рамках виконаних робіт з впровадження програмного комплексу у відповідності з документом Технічне завдання від 14.03.2016 будуть виконуватись виконавцем протягом двох місяців, а саме з 09.09.2016 до 09.11.2016, закінчення гарантійних зобов`язань настає з 10.11.2016. Перелік гарантійних зобов`язань наведений у документі Акт про закриття проекту від 09.09.2016 (арк. с. 27-29 том 1).

В Акті про закриття проекту від 09.09.2016 сторони, погодили перелік Гарантійних задач, які виконавець зобов`язався виконати у пріоритетному режимі за власний рахунок, та Бонусні задачі, які є розширенням програмного комплексу та які виконавець також мав виконаними за власних рахунок.

У вказаному Акті сторони встановили, що у відповідності до плану-графіку проекту встановлений гарантійний строк супроводу програмного продукту у межах змісту проекту, обумовленого концептуальним проектом. Тривалість гарантійного строку 2 місяці (з 09.09.2016 по 09.11.2016).

По закінченню гарантійного строку безкоштовному виправленню помилок у системі належать тільки задачі пункту 1 Додатку № 1 до цього Акту, зафіксовані станом на 09.09.2016.

Підтвердженням виконання гарантійних завдань, передбачених в Акті про закриття проекту від 09.09.2016, є Акт виконання виробничих послуг № 385 від 07.10.2016, згідно якого відповідачем було виконаний Етап 3: Запуск у виробничу експлуатацію. У вказано акті сторони зазначили, що: "Роботи (послуги) виконані якісно і у повному обсязі. Сторони претензій одна до одної не мають".

Після підписання Акту виконання виробничих послуг № 385 від 07.10.2016 жодної претензії щодо роботи програмного комплексу від замовника виконавцю не надходило. Крім того, у разі якщо б виявилось, що не всі проектні рішення реалізовані виконавцем та у роботі програмного комплексу в межах передбачених проектним рішенням завдань, які виконав виконавець, почали проявлятись помилки, то замовник мав право звернутись до виконавця в рамках гарантійного строку, який був передбачений в Акті про закриття проекту два місяця (з 09.09.2016 по 09.11.2016) щодо недоліків у впровадженому функціоналі, який передбачений проектними рішеннями, для безкоштовного їх усунення. До того ж Актом про закриття проекту окремо був передбачений і гарантійний строк для гарантійних завдань, які були виконані відповідачем у період з 09.09.2016 по 07.10.2016, про що свідчить підписаний сторонами Акт виконання виробничих послуг № 385 від 07.10.2016, також два місяці, тобто з 07.10.2016 по 07.12.2016.

В силу частин першої та другої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до частини третьої статті 853 Цивільного кодексу України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховаю підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Позивачем не надано до суду жодного доказу звернення до відповідача з листами, претензіями та/або вимогами щодо необхідності виправлення помилок, доопрацювання програми тощо, як в межах гарантійного строку, так і поза його межами.

При цьому, у вищевказаному Акті про закриття проекту від 09.09.2016 сторонами визначено, що зафіксовані завдання не є для облікової системі такими, які не дають вести облік.

Тобто, позивач на момент підписання Акту від 09.09.2016 мав можливість використовувати програмний комплекс за його призначенням.

Крім того, Протокол введення програмного комплексу 1С: Підприємство 8 Управління виробничим підприємством у виробничу експлуатацію сторони погодили, що з 09.09.2016 відповідальність за дотриманням норм експлуатації програмного продукту, за коректність внесених даних і коректність ведення обліку, адміністрування і внесення змін до програмного комплексу несе замовник.

Посилання позивача на те, що нереалізовані відповідачем рішення у роботі програмного комплексу 1С: Підприємство 8 Управління виробничим підприємством (а саме гарантійні завдання, передбачені в Акті про закриття проекту від 09.09.2016) були виправленні ТОВ "Швидкі Вікна" згідно договору про надання послуг № ШВ/161226-1 від 26.12.2016, оцінюється судом критично, оскільки зі змісту вказаного договору (арк. с. 157-160 том 1) та додатку № 1 до нього (арк. с. 161 том 1) не вбачається ідентичність виконануваних за договором ТОВ "Швидкі Вікна" робіт тим гарантійним зобов`язанням, які передбачені були у Акті про закриття проекту від 09.09.2016 (арк. с 57-61 том 1).

Щодо взаємозв`язку виконаних відповідачем робіт за договором та понесенням позивачем матеріальних збитків

Як встановлено судом вище, роботи з впровадження програмного комплексу 1С: Підприємство 8 Управління виробничим підприємством остаточно були закінчені відповідачем 07.10.2016.

Після чого вже з січня 2017 року обслуговування програмного комплексу здійснювало ТОВ "Шивідкі Вікна" (арк. с. 162-165 том 1).

Докази некоректної роботи програмного комплексу, затримки у виготовленні продукції тощо позивачем надані починаючи з 2017 року, тобто з моменту, коли впровадження (доопрацювання, вдосконалення) програмного продукту 1С: Підприємство 8 Управління виробничим підприємством було здійснено не тільки відповідачем, а й іншими юридичними особами.

Тобто, такі обставини не дають підстав стверджувати, що неякісне виконання саме відповідачем робіт з впровадження програмного комплексу 1С: Підприємство 8 Управління виробничим підприємством спричинило збитки позивачу.

Щодо фактично понесених збитків позивачем

Як зазначено судом вище, збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

При цьому, позивачем суду не надано ані доказів переробки некоректно виготовленої за допомогою програмного комплексу продукції на вимогу контрагентів, ані здійснення на користь контрагентів будь-яких виплат, спричинених затримкою у виконанні замовлень та/або неналежною якістю виробів позивача, ані доказів виплати заробітної плати додатково залученим робітникам тощо.

Щодо висновку експертів

Як на доказ неналежного виконання відповідачем умов договору щодо якості наданих послуг позивач посилається на висновок експертів, складений за результатами проведення комісійного комп`ютерно-технічного дослідження № 11540/12911/18176/18177/18399 від 29.08.2019 (далі - Висновок).

Відповідно до частин 3-4, 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Також, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так позивачем до матеріалів справи за залучено Висновок, згідно якого, в результаті проведення комп`ютерно-технічного експертного дослідження встановлено, що:

- недоліки, які має Програмний комплекс (програмний продукт 1С: Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України ) за результатами його адаптації та впровадження на виробничому підприємстві по виробництву ПВХ вікон та дверей Товариства з обмеженою відповідальністю Віконенко згідно Договору № БВП/160314-1 про надання послуг від 14 березня 2016 року, з моменту впровадження по день закінчення дослідження детально наведені у дослідницькій частині даного висновку;

- програмний комплекс (програмний продукт 1С: Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України ) за результатами його адаптації та впровадження на виробничому підприємстві по виробництву ПВХ вікон та дверей Товариства з обмеженою відповідальністю Віконенко не відповідає Технічному завданню, яке є невід`ємною частиною Договору № ЕЗП/160314-1 про надання послуг від 14 березня 2016 року;

- фунціонал Програмного комплексу (програмний продукт 1С: Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України ) за результатами його адаптації та впровадження на виробничому підприємстві по виробництву ПВХ вікон та дверей Товариства з обмеженою відповідальністю Віконенко , який не було частково реалізовано згідно Технічного завдання, яке є невід`ємною частиною Договору № БВП/160314-1 про надання послуг від 14 березня 2016 року, наведено в дослідницькій частині даного висновку.

Статтею 4 Закону України "Про судову експертизу" встановлено, що незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, зокрема, кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Наданий позивачем висновок експертів, складений за результатами проведення комісійного комп`ютерно-технічного дослідження № 11540/12911/18176/18177/18399 від 29.08.2019, не містить інформації про те, що експерти обізнані про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, зі змісту вказаного Висновку вбачається, що Програмний комплекс (програмний продукт 1С: Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України ) було надано позивачем для проведення експертного дослідження у травні 2019 року.

Як встановлено судом вище, передача спірного Програмного комплексу та надання відповідачем послуг з його адаптації та впровадження на виробничому підприємстві позивача було остаточно здійснено 07.10.2016. Після вказаної дати відповідачем не здійснювалось жодних доопрацювань вказаного Програмного комплексу.

Натомість, чисельні доопрацюванню програмного продукту 1С: Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України були здійснені третіми особами, а саме ТОВ Швидкі Вікна , ФОП Волошиним М.В. та ФОП Жаданом О.В.

Тобто, позивачем у травні 2019 року було надано експертам для дослідження Програмний комплекс, який вже пройшов чисельні доопрацювання та зміни, виконання яких здійснювалось не відповідачем.

Відповідно до частини 5 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У судовому засіданні 23.12.2019 було надано суду пояснення щодо проведення комісійного комп`ютерно-технічного дослідження програмного продукту 1С: Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України завідувачем сектору комп`ютерно-технічних та телекомунікаційних досліджень лабораторії інжинерно-технічних, екологічних, військових досліджень та досліджень відео-, звукозапису Харківського науково-дослідного інституту сдових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Можаєвим Михайлом Олександровичем

Також, з пояснень судового експерта Можаєва Михайла Олександровича, вбачається, що під час проведення комісійного комп`ютерно-технічного дослідження експертами були використано виключно матеріали надані позивачем.

З огляду на наведені вище обставини, суд не може прийняти вказаний висновок експертів у якості належного доказу неякісного виконання відповідачем послуг за договором.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо заяв свідків

Позивачем, у якості доказу надання відповідачем неякісних послуг за договором, до матеріалів справи залучено заяви свідків - працівників ТОВ "Віконенко": ОСОБА_4 (комерційний директор), ОСОБА_2 (аудитор) та ОСОБА_3 (начальник відділу інформаційних технологій).

Відповідно до статті 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Так зі змісту заяв свідків вбачається, що останніми було повідомлено інформацію щодо роботи програмного продукту "1С: Підприємство 8. Управління виробничим підприємством в Україні" та щодо впровадження вказаного програмного комплексу на підприємстві позивача - Приватним підприємством "Білий Вітер" (арк. с. 132-137 том 8).

У той час, як відповідачем у даній справі та виконавцем за спірним договором про надання послуг № БВП/160314-1 від 14.03.2016 є Приватне Підприємство "Білий Вітер - Плюс", тобто зовсім інша юридична особа.

З огляду на що, суд критично оцінює надані позивачем заяви свідків та не приймає їх до уваги.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3.2.5 договору, замовник зобов`язується не передавати третім особам програмний комплекс, його компоненти, технічну документацію до нього.

Також умовами договору, а саме у пункті 6.6 договору, сторони погодили, що програмний комплекс є твором і поставляється "таким, як є" згідно з частини 2 статті 433 Цивільного кодексу України, виконавець не гарантує, що програмний комплекс відповідає очікуванням замовника і не містить помилок. Виправлення помилок і невідповідностей силами виконавця є послугою, оплачуваної на умовах договору.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Висновок суду

Приймаючи до уваги недоведену позивачем належними та допустимими доказами вину відповідача у некоректній роботі програмного комплексу 1С: Підприємство 8 Управління виробничим підприємством, недоведений причинно-наслідковий зв`язок між виконаною роботою відповідачем та понесеними збитками позивачем, а також ненадання суду доказів реального понесення збитків, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 980517, 23 грн матеріальних збитків необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення нематеріальної (моральної) шкоди

Суд зазначає, що відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Як на підставу стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1000000 грн позивач посилається на неякісне виконання відповідачем робіт за договором, які призвели до негативних наслідків господарської діяльності товариства та часткової втрати ділової репутації.

Як встановлено судом вище, позивачем належними та допустимими доказами недоведено невідповідну якість виконаних відповідачем за договором робіт (наданих послуг).

З огляду на що, вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованої та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності

Відповідачем у відзиві на позов (який надійшов до суду 15.10.2019) викладено заяву про застосування до вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 257, пункту 4 частини 2 статті 258 та статті 681 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України, встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У пункті 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, щ за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 980517, 23 грн та 1000000 грн заподіяної немайнової (моральної) шкоди визнані необґрунтованими та судом відмовлено у задоволенні позову, тому до позовних вимог в даній справі не підлягає застосуванню сплив позовної давності.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на відмову у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати понесені позивачем покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Віконенко (47264, Тернопільська область, Зборівський район, с. Озерна, вул. Б.Хмельницького, 8; ідентифікаційний код 37345655) до Приватного підприємства Білий вітер-плюс (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Глинки, 40А; ідентифікаційний код 30260429) про стягнення матеріальних збитків у розмірі 980517, 23 грн та 1000000 грн заподіяної немайнової (моральної) шкоди відмовити повністю.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу на 27.01.2020 о 14:00 год, яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання (кабінеті) № 1-303 за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, строк для подання доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.

Повне рішення складено 27.01.2020

Суддя В.І. Ярошенко