Рішення

від 23.01.2020 по справі 922/3352/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3352/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "ДНЛ ГРУП", 49000, м. Дніпро, вул. Дементьєва буд. 12, кв. 30 до Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", 61001, м. Харків, вул. Світло шахтаря, буд. 4/6 простягнення 443 940, 47 грн. за участю представників сторін:

позивача: Ясинецький Д.В., довіреність № б/н від 04.10.2019 року;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом" ДНЛ Груп" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря" про стягнення суми у розмірі 443 940,47 грн., з яких: 135 749, 11 грн. інфляційні втрати, 23 707, 04 грн. 3 відсотки річних, 284 484, 32 грн. пені та до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 6 659, 11 грн.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом" ДНЛ Груп" (вх. № 3352/19 від 17.10.2019 року) залишено без руху.

19.11.2019 року через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНЛ ГРУП" надійшла заява (вх. № 28015) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3352/19. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

17.12.2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 30724) у якому останній зазначає, що у зв`язку із участю адвоката Кононенко А.О. в іншому тривалому цивільному процесі, приймати участь у судовому засіданні, призначеному на 19.12.2019 року представник відповідача не має можливості. У зв`язку із чим, просить суд слухання справи № 922/3352/19 перенести на іншу дату.

Ухвалою суду від 19.12.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання відповідача (вх. № 30724 від 17.12.2019 року) про відкладення слухання справи та у судовому засіданні оголошено перерву до "16" січня 2020 р.

14.01.2020 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 754) у якому останній зазначає, що у зв`язку із участю адвоката Кононенко А.О. в іншому судовому процесі, призначеному на 16.01.2020 року о 10:00 просить перенести розгляд справи на іншу дату. Докази, що підтверджують об`єктивність підстав неможливості прийняття участі у судовому засіданні будуть надані суду у наступному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 16.01.2020 року задоволено клопотання відповідача (вх. № 754 від 14.01.2020 року) про відкладення слухання справи. Відкладено розгляд справи № 922/3352/19 по суті на "23" січня 2020 р.

22.01.2020 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання вх. № 1648 про відкладення слухання справи, у якому останній зазначає, що у зв`язку із участю адвоката Кир`янової І.М. та Кононенко А.О. у допиті свідків у кримінальній справі 23.01.2020 року о(б) 10:00 год. та о (б) 11:00 год. просить перенести слухання справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 23.01.2020 року відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання (вх. № 1648 від 22.01.2020 року) про відкладення слухання справи.

Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання 23.01.2020 року не з`явився, своїм правом на надання відзиву не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Присутній у судовому засіданні представник позивача проти розгляду справи без представника відповідача не заперечував, зазначив що за клопотанням відповідача справа неодноразова відкладалась, проте останній своїм правом не скористався, іншого представника для участі у судовому засіданні не направив. Також просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить неодноразове відкладення розгляду справи за клопотанням відповідача, проте останній своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку відповідача у судове засідання обов`язковою, суд дійшов висновку про те, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, судом встановлено наступне.

19.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "ДНЛ Груп" (продавець, позивач) та Акціонерним товариством "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (покупець, відповідач) було укладено договір № ДНЛ - 2424 (т. 1, а.с. 18-24).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, та діє до 31.12.2018 року, може бути продовжений за погодженням сторін, оформленому у письмову виді (пункту 12.3. договору у редакції додаткової угоди № 3 від 28.02.2018 року до договору т. 1, а.с. 26).

Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, далі - товар, в об`ємі, на умовах, в порядку та строки, визначені сторонами та встановлені договором. Номенклатура, кількість, ціна товару, строк поставки, та вимоги до маркування, упаковки товару, сторони погоджують у специфікації до договору.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що ціна товару встановлюється у національній валюті України - гривні та зазначається у специфікації.

Розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем здійснення платежу вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. (пункт 4.1. договору).

Порядок оплати: протягом 60 календарних днів з дати поставки кожної партії товару, вказаній у відповідній специфікації. При цьому загальна заборгованість покупця не може перевищувати 9 000 000, 00 грн. з урахуванням ПДФ (пункт 4.2. договору).

Як зазначає позивач, у період з 10.08.2018 року по 10.09.2018 року у відповідності до умов договору № ДНЛ - 2424 від 19.12.2016 року останнім було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 3 732 740, 40 грн. у повному обсязі відповідно до:

- видаткових накладних: - № 3008 від 10.08.2018 року на суму 758 111, 40 грн.; - № 3018 від 10.08.2018 року на суму 720 900, 60 грн.; - № 3032 від 18.08.2018 року на суму 164 259, 00 грн.; - № 3320 від 05.09.2018 року на суму 338 955, 00 грн.; - № 3375 від 07.09.2018 року на суму 964 535, 40 грн.; - № 3389 від 10.09.2018 року на суму 785 979, 00 грн. (т. 1, а.с. 27-28, 32, 36, 41, 45).

- рахунків на оплату: - 1408 від 31.07.2018 року; № 1594 від 04.09.2018 року; № 1537 від 04.09.2018 року (т. 1, а.с. 31, 40, 44);

- довіреностей: - № 1361 від 03.08.2018 року; № 1400 від 13.08.2018 року; № 1495 від 29.08.2018 року; № 1526 від 05.09.2018 року (т. 1, а.с. 29, 33, 37, 42);

- товарно-транспортних накладних: № Р3032 від 13.08.2018 року; № Р3320 від 05.09.2018 року; № Р 3389 від 10.09.2018 року (т. 1, а.с. 34, 38, 46).

Відповідачем всупереч умовам договору, розрахунки за продукцію проводились не вчасно та з порушенням строків, про що свідчать платіжні доручення: № 1248 від 09.11.2018 року на суму 99 348, 00 грн.; № 3094 від 04.12.2018 року на суму 200 000, 00 грн.; № 3718 від 12.12.2018 року на суму 200 000, 00 грн.; № 4947 від 21.12.2018 року на суму 100 000, 00 грн.; № 1187 від 11.01.2019 року на суму 200 000, 00 грн.; № 1773 від 18.01.2019 року на суму 164 259, 00 грн.; № 1776 від 18.01.2019 року на суму 250 900, 60 грн.; № 1780 від 18.01.2019 року на суму 55 230, 00 грн.; № 1784 від 18.01.2019 року на суму 283 724, 64 грн.; № 1790 від 18.01.2019 року на суму 358 763, 40 грн.; № 1793 від 18.01.2019 року на суму 964 535, 40 грн.; № 1802 від 18.01.2019 року на суму 585 979, 00 грн.(т. 1, а.с. 48-59).

Відповідне прострочення з оплати стало причиною звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.

Із урахуванням вищевикладеного, позивачем нараховано відповідачу 3 відсотки річних у розмірі 23 707, 04 грн., інфляційні втрати у розмірі 135 749,11 грн. по кожній простроченій видатковій накладній із урахуванням здійснених оплат відповідно до платіжних доручень (відповідно до наданого розрахунку т. 1, а.с. 9-12).

Суд, перевіривши розрахунки позивача, перевіривши періоди нарахування останнім сум інфляційних та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є помилковим, а саме в частині визначення простроченої суми боргу. Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, останній помилково здійснював нарахування на суму сплаченого боргу, а не на суму простроченої заборгованості.

Судом здійснено власний розрахунок 3% річних відповідно до періодів зазначених позивачем (розрахунок суми позовних вимог т. 1, а.с. 9-12) за кожною видатковою накладною із урахуванням сплачених сум відповідно до платіжних доручень за періоди: № 3008 від 10.08.2018 року період з 09.10.2018 року по 17.01.2018 року; № 3018 від 10.08.2018 року період з 09.10.2018 року по 17.01.2018 року; № 3032 від 18.08.2018 року період з 12.10.2018 року по 17.01.2019 року; № 3320 від 05.09.2018 року період з 05.11.2018 року по 17.01.2019 року; № 3375 від 07.09.2018 року період з 06.11.2018 року по 17.01.2019 року; № 3389 від 10.09.2018 року період з 09.11.2018. року по 17.01.2019 року та встановлено, що розрахунок позивача, який підлягає задоволенню становить - 23 707, 04 грн.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат відповідно до періодів зазначених позивачем (розрахунок суми позовних вимог т. 1, а.с. 9-12) за кожною видатковою накладною із урахуванням сплачених сум відповідно до платіжних доручень за періоди: № 3008 від 10.08.2018 року період з 09.10.2018 року по 17.01.2018 року; № 3018 від 10.08.2018 року період з 09.10.2018 року по 17.01.2018 року; № 3032 від 18.08.2018 року період з 12.10.2018 року по 17.01.2019 року; № 3320 від 05.09.2018 року період з 05.11.2018 року по 17.01.2019 року; № 3375 від 07.09.2018 року період з 06.11.2018 року по 17.01.2019 року; № 3389 від 10.09.2018 року період з 09.11.2018. року по 17.01.2019 року та встановлено, що сума яка підлягає задоволенню становить - 134 917, 29 грн.

В решті нарахованої позивачем суми інфляційних втрат у розмірі - 831, 82 грн. слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми пені у розмірі - 284 484, 32 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до умов пункту 9.1. договору, у разі порушення строків оплат товару, передбачених даним договором, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (т. 1, а.с. 22).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку позивача, останнім помилково здійснено нарахування на суму сплаченого боргу (розрахунок т. 1 а.с. 9-12).

Судом здійснено власний розрахунок заявленої до стягнення пені відповідно до періодів зазначених позивачем (розрахунок суми позовних вимог т. 1, а.с. 9-12) за кожною видатковою накладною із урахуванням сплачених сум відповідно до платіжних доручень за періоди: № 3008 від 10.08.2018 року період з 09.10.2018 року по 17.01.2018 року; № 3018 від 10.08.2018 року період з 09.10.2018 року по 17.01.2018 року; № 3032 від 18.08.2018 року період з 12.10.2018 року по 17.01.2019 року; № 3320 від 05.09.2018 року період з 05.11.2018 року по 17.01.2019 року; № 3375 від 07.09.2018 року період з 06.11.2018 року по 17.01.2019 року; № 3389 від 10.09.2018 року період з 09.11.2018. року по 17.01.2019 року та встановлено, що розрахунок позивача, який підлягає задоволенню становить - 284 484, 32 грн.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 443 108, 65 грн. з яких: 134 917,29 грн. інфляційні втрати, 23 707, 04 грн. 3 % річних, 284 484, 32 грн. пені.

В решті позовних вимог в частині стягнення 831, 82 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжного доручення № 1953 від 21.02.2019 року сплачено суму судового збору у розмірі 10 824, 12 грн.

Відповідно до позовних вимог про стягнення з відповідача суми у розмірі 443 940,47 грн. судовий збір ставить - 6 659, 11 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 6 646, 63 грн.

Згідно приписів статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статтями 73, 74, 86, 129, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (61001, м. Харків, вул. Світло шахтаря, буд. 4/6, ЄДРПОУ 00165712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "ДНЛ ГРУП" (49000, м. Дніпро, вул. Дементьєва буд. 12, кв. 30, ЄДРПОУ 35395547) суму у розмірі 443 108, 65 грн. з яких: 134 917,29 грн. інфляційні втрати, 23 707, 04 грн. 3 % річних, 284 484, 32 грн. пені та 6 646, 63 грн. судового збору.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 831, 82 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "ДНЛ ГРУП", 49000, м. Дніпро, вул. Дементьєва буд. 12, кв. 30, ЄДРПОУ 35395547;

відповідач: Акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", 61001, м. Харків, вул. Світло шахтаря, буд. 4/6, ЄДРПОУ 00165712.

Повне рішення складено "28" січня 2020 р.

Суддя О.О. Ємельянова