Постанова

від 22.01.2020 по справі 826/14603/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14603/17 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко І.П.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Карпушової О.В. Собківа Я.М. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-ТД" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-ТД", Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-ТД", Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг", в якому просив скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №52290317 від 21.09.2016 року, видавник: старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихін Сергій Володимирович в частині накладення арешту на іпотечне майно земельну ділянку, площею 17, 0394 га, кадастровий номер: 4810137200:07:004:0020, що знаходиться: територія Лагерного поля в Центральному районі в м. Миколаєві, цільове призначення: для обслуговування та закінчення будівництва 1-ої черги мікрорайону "Сонячний", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 96477048101.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №52290317 від 21.09.2016 року в частині накладення арешту на іпотечне майно земельну ділянку, площею 17, 0394 га, кадастровий номер: 4810137200:07:004:0020, що знаходиться: територія Лагерного поля в Центральному районі в м. Миколаєві, цільове призначення: для обслуговування та закінчення будівництва 1-ої черги мікрорайону Сонячний , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 96477048101.

Не погодившись з рішенням суду, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-ТД" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а оскаржувана постанова відповідача є правомірною, оскільки, стягував має право заявляти клопотання про накладення арешту на майно боржника, що і вчинено державним виконавцем.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо протиправності прийняття державним виконавцем спірної постанови, оскільки чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-ТД" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року скасовано. Провадження у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-ТД", Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг" про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника закрито.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк задоволено. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року скасовано. Справу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 р. прийнято до провадження справу № 826/14603/17 та призначено до апеляційного розгляду.

17 грудня 2018 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року залучено до участі в розгляді справи № 826/14603/17, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ВАТ ВТБ Банк (кредитор) та ПП Інженерно-будівельна фірма ХХІ вік-Миколаїв (позичальник) укладено договір про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 25.07.2008 р. № 11 КБ/2008, відповідно до умов якого, кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування.

Відповідно до договору про заміну боржника та переведення боргу від 04.03.2010 р. № 02/КБ/2010, ПП Інженерно-будівельна фірма ХХІ вік-Миколаїв переводить свої зобов`язання за договором про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 25.07.2008 р. № 11 КБ/2008, укладеним між ПП Інженерно-будівельна фірма ХХІ вік-Миколаїв і ВАТ ВТБ Банк на ТОВ Санаторний комплекс Саки , внаслідок чого останній замінює ПП Інженерно-будівельна фірма ХХІ вік-Миколаїв у зобов`язанні, і приймає на себе всі обов`язки ПП Інженерно-будівельна фірма ХХІ вік-Миколаїв по кредитному договору з усіма змінами та доповненнями до нього.

В забезпечення виконання договору про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 25.07.2008 р. № 11 КБ/2008, між ВАТ ВТБ Банк (іпотекодержатель) та ТОВ Приват-Житло-Юг (іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 29.09.2011 р. за реєстровим № 1342, відповідно до умов якого, ТОВ Приват-Житло-Юг з метою забезпечення виконання зобов`язань, передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 17, 0394 га, кадастровий номер: 4810137200:07:004:0020, що знаходиться: територія Лагерного поля в Центральному районі в м. Миколаєві, цільове призначення: для обслуговування та закінчення будівництва 1-ої черги мікрорайону Сонячний .

Державна реєстрація обтяження на вищезазначену земельну ділянку на підставі договору іпотеки від 29.09.2011 р. здійснено 29.09.2011 р., номер запису про обтяження 11663353, відомості про обтяження внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 29.09.2011 р., реєстраційний номер обтяження: 1516201, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.11.2017 р. № 103391649.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.08.2015 р. по справі №915/600/15, позов ТОВ Тріада-ТД задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Житло-Юг , 54030, вул. Адмірала Макарова, 40/3, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 33084627, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Тріада-ТД , 54030, вул. Адмірала Макарова, 40/3, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 34993906, грошові кошти в загальній сумі 26994322 (двадцять шість мільйонів дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі триста двадцять дві) грн. 38 коп. - основний борг, а також грошові кошти на погашення витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн.

Так, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В., на підставі наказу Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2015 р. № 915/600/15 та заяви ТОВ Тріада-ТД , винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.09.2016 р. ВП №52290317 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Житло-Юг (54030, вул. Адмірала Макарова, 40/3, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 33084627) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Тріада-ТД (54030, вул. Адмірала Макарова, 40/3, м.Миколаїв, ідентифікаційний код 34993906) грошові кошти в загальній сумі 26994322 (двадцять шість мільйонів дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі триста двадцять дві) грн. 38 коп. - основний борг, а також грошові кошти на погашення витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн.

Одночасно, відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.09.2016 р. ВП №52290317, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику: ТОВ Приват-Житло-Юг у межах суми звернення стягнення 27 067 402,38 грн.

Запис про арешт внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 23.09.2016 р., реєстраційний номер обтяження: 16550986.

Не погоджуючись із винесеною постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.09.2016 р. ВП №52290317, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

В силу ст. 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України Про іпотеку , іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 статті 3 Закону України Про іпотеку , передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

В ч. 7 ст. 3 Закону України Про іпотеку , зазначено, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Разом з цим, ст. 7 вказаного Закону визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 37 вказаного Закону, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Частиною ч. 1 ст. 24 Закону України Про іпотеку визначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Згідно із ч. 6 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження , арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника накладається державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. При цьому, як слідує з системного аналізу положень вищевказаного Закону, основним змістом арешту майна боржника є забезпечення його подальшої реалізації.

З матеріалів справи вбачається, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В., на підставі наказу Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2015 р. № 915/600/15 та заяви ТОВ Тріада-ТД , винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.09.2016 р. ВП №52290317 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Житло-Юг (54030, вул. Адмірала Макарова, 40/3, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 33084627) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Тріада-ТД грошові кошти в загальній сумі 26994322,38 грн. - основний борг, а також грошові кошти на погашення витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн.

Також, відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.09.2016 р. ВП №52290317, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику: ТОВ Приват-Житло-Юг у межах суми звернення стягнення 27 067 402,38 грн.

Запис про арешт внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 23.09.2016 р., реєстраційний номер обтяження: 16550986.

Позивач вказує на те, що державним виконавцем не було повідомлено ПАТ ВТБ Банк , як іпотекодержателя спірного нерухомого майна про накладення на нього арешту; право застави (іпотеки) не виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; письмова згода заставодержателя відсутня.

Таким чином, ПАТ ВТБ Банк , як іпотекодержатель, має переважне право на задоволення своїх вимог перед іншими стягувачами цього боржника (іпотекодавця) за рахунок предмету іпотеки, а накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, порушує права позивача.

Так, частиною 1 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя.

Колегія суддів зазначає, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, у даному випадку ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Зі змісту ст. 3 Закону України Про іпотеку вбачається, що у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна.

При цьому, не має підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання боржником на момент пред`явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов`язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що право іпотеки на земельну ділянку, площею 17,0394 га, кадастровий номер: 4810137200:07:004:0020, що знаходиться: територія Лагерного поля в Центральному районі в м. Миколаєві, цільове призначення: для обслуговування та закінчення будівництва 1-ої черги мікрорайону Сонячний , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 96477048101, виникло у ПАТ ВТБ Банк у 2011 році, в той час як накладення арешту на майно Приват-Житло-Юг відбулось у 2016 році.

В матеріалах справи наявні вимоги ПАТ ВТБ Банк Про усунення порушення від 05.05.2014 р. та від 29.07.2014 р., з яких вбачається наявність заборгованості ТОВ Санаторний комплекс Саки , згідно кредитного договору, у випадку непогашення якої, ПАТ ВТБ Банк ініціюватиме звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач, як іпотекодержатель, має переважне право на задоволення своїх вимог перед іншими стягувачами цього боржника (іпотекодавця) за рахунок предмету іпотеки, а накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, порушує права позивача.

Доводи апелянта про те, що чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки є помилковими, з огляду на приписи 1 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження та ст. ст. 3, 7 Закону України Про іпотеку .

Також, колегія суддів зазначає, що позивач просив скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.09.2016 р. ВП №52290317, в частині накладення арешту на земельну ділянку, площею 17, 0394 га, кадастровий номер: 4810137200:07:004:0020, що знаходиться: територія Лагерного поля в Центральному районі в м. Миколаєві, цільове призначення: для обслуговування та закінчення будівництва 1-ої черги мікрорайону Сонячний , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 96477048101.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, саме в частині земельної ділянки, право іпотеки на яку є у позивача.

Щодо доводів апелянта про пропуск ПАТ ВТБ банк строку звернення до суду з позовною заявою, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не є стороною спірного виконавчого провадження в межах якого винесена оскаржувана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як вбачається з пояснень позивача, про оскаржувану постанову він дізнався у жовтні 2017 року та звернувся до Відділу примусового виконання рішень зі скаргою та проханням скасувати зазначену постанову (копія скарги від 15.10.2017 року. Скарга позивача від 05.10.2017 року залишена відповідачем без задоволення. Позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області за захистом своїх прав, проте ухвалою від 13.10.2017 року позивачу відмовлено у прийнятті скарги на дії відповідача. В листопаді 2017 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом та просив суд визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та відкрити провадження в справі.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин.

Решта доводів та заперечень апелянтів висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-ТД" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Карпушова О.В. Собків Я.М.

Повний текст постанови виготовлено 27.01.2020 року