Постанова

від 27.01.2020 по справі 640/998/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/998/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Земляної Г.В., Ісаєнко Ю.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця", Антимонопольного комітету України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" до Антимонопольного комітету України, третя особа : Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" (далі - ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України, третя особа : Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця", в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Антимонопольного комітету України щодо розгляду заяви Публічного акціонерного товариства Науково-виробничий центр Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод від 05.09.2018 року №098/05-01 про перегляд рішення Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 року №629-р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України від 09.11.2018 року №24-29/02-14885 про залишення заяви Публічного акціонерного товариства Науково-виробничий центр Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод від 05.09.2018 року №098/05-01 без розгляду;

- зобов`язати Антимонопольний комітет України прийняти до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства Науково-виробничий центр Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод від 05.09.2018 року №098/05-01 про перегляд рішення Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 року №629-р.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Науково-виробничий центр Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року та закрити провадження у справі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не повно досліджено обставини, що мають значення для справи та не правильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема апелянт зауважує на тому, що оскільки зазначений спір за своєю природою виник з відносин економічної конкуренції то такий спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Також Антимонопольний комітет України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів даної справи убачається, що 05.09.2018 року ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" в порядку, визначеному статтею 58 Закону України Про захист економічної конкуренції , звернувся до відповідача із заявою №0918/05-01 (далі по тексту - Заява) про перегляд рішення Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 року №629-р (далі по тексту - Рішення №629-р). Разом із заявою позивач надав докази того, що Рішення №629-р було прийняте відповідачем на підставі недостовірної інформації, поданої з боку Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" та без врахування істотних обставини, які не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України на дату винесення Рішення №629-р.

За результатами розгляду Заяви про перегляд, відповідачем 18.09.2018 року прийнято рішення №24-28/02-12199 про залишення Заяви про перегляд без руху, з огляду на те, що вказана Заява подана позивачем без додержання вимог, викладених в пункті 47 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції України, затверджених розпорядженням Комітету від 19.04.1994 року №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 року за №90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 року №169-р. (зі змінами) по припичні відсутності підстав для перегляду Рішення №629-р.

Крім того, Рішенням №24-28/02-12199 позивачу було запропоновано у тридцятиденний строк (з дня отримання цього рішення) надати інформацію щодо підстав для перегляду Рішення №629-р та докази на їх підтвердження.

23.10.2018 року позивач подав до Антимонопольного комітету України заяву №б/н про усунення недоліків Заяви про перегляд, в якій повторно повідомив про наявність підстав для перегляду Рішення №629-р. та надав докази на їх підтвердження.

За результатами розгляду поданих позивачем Заяви про перегляд та Заяви про усунення недоліків, Антимонопольним комітетом України 09.11.2018 року було винесено рішення №24-29/02-14885 про залишення Заяв без розгляду.

Вказане стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як свідчать матеріали даної справи, зазначений спір виник з відносин, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, пов`язаних з розглядом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно із статтею 3 Закону України від 26 листопада 1993 року № 3659-XII Про Антимонопольний комітет України (далі - Закон № 3659-XII) основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону № 3659-XII для реалізації завдань, покладених на АМК, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення АМК, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.

За приписами статті 22 Закону № 3659-XII розпорядження, рішення та вимоги органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимоги уповноважених ними працівників АМК, органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимоги уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимог уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність. Суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу АМК, голови територіального відділення АМК, уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання АМК, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання (ст. 22-1Закону № 3659-XII).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною першої статті 27 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб`єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

У той же час, згідно пункту 7 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції , обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України , а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Таким чином, як положення Господарського процесуального кодексу України так і положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають розгляд окремих категорій справ за участю органу державної влади - Антимонопольного комітету України поза межами адміністративного судочинства. Саме такою категорією справ є спори, які пов`язані із захистом економічної конкуренції.

Разом з тим, пункт 7 частини 1 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відносить до юрисдикції господарських судів не тільки справи про оскарження рішень та розпоряджень Антимонопольного комітету України, а також і інші справи, які є пов`язаними із захистом економічної конкуренції, і в цьому випадку словосполучення пов`язаний із захистом економічної конкуренції означає правовий спір, який виник за участю суб`єктів господарювання або органів влади, з одного боку, та органів Антимонопольного комітету України, з іншого, до якого необхідно застосовувати положення законодавства про захист економічної конкуренції.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначені Законом України від 11 січня 2001 року № 2210-III Про захист економічної конкуренції (далі по тексту - Закон № 2210-III), який спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

За приписами частини 2 статті 60 Закону № 2210-III, рішення АМК, адміністративної колегії АМК та державного уповноваженого АМК оскаржуються до Господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 24.04.2019 у справі №820/2953/18, від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, від 03.07.2019 у справі №922/3506/18, всі справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства і не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства (тобто, адміністративними судами). Такі справи включають не лише спори, безпосередньо пов`язані з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, та справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, але і інші спори, у тому числі, пов`язані з оскарженням інших дій або бездіяльності органів Антимонопольного комітету України.

З огляду на це слід зробити висновок, що до юрисдикції господарських судів віднесено не тільки справи, предметом яких є оскарження рішень Антимонопольного комітету України, а також інші справи, які виникають з правовідносин, які врегульовано законодавством про захист економічної конкуренції.

Оскільки спір у даній справі виник з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України, пов`язаних з розглядом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду за правилами ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справі № 820/2953/18 (К/9901/66058/18) від 24 квітня 2019 року, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, спір у справі виник між юридичною особою та суб`єктом владних повноважень поза межами публічно-правових правовідносин, а отже віднесений до юрисдикції господарського суду.

Згідно із пунктом 6 частни 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тобто, даний позов спрямований на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не публічно - правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що суд першої інстанції не врахував суть даного спору, який за своєю природою виник щодо відносин з економічної конкуренції та розглянув справу за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, роз`яснивши позивачеві право на звернення з позовом до суду господарської юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 319, 321, 322, 328, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця", Антимонопольного комітету України - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" до Антимонопольного комітету України, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Земляна Г.В.

Суддя Ісаєнко Ю.А.