Рішення

від 21.01.2020 по справі 511/324/19

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/324/19

Номер провадження: 2/511/9/20

21 січня 2020 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Іванової О. В.,

при секретарі - Кириловій І.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Твердохліб В.Ю.,

представника відповідача ТОВ Роздльнатранссервіс адвоката Чернеги В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Роздільнатранссервіс , Акціонерного товариства Страхова група ТАС , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

В лютому 2019 року до Роздільнянського районного суду Одеської області з Одеського апеляційного суду після скасування вироку суду в частині вирішення цивільного позову для розгляду в порядку цивільного судочинства надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Роздільнатранссервіс , Акціонерного товариства Страхова група ТАС , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно вказаної позовної заяви зазначено, що за матеріалами кримінального провадження внесеного в ЄРДР № 28.09.2016 року за № 12016160000000608 по кримінальній справі №511/502/17, 21.06.2018 року вироком Роздільнянського районного суду Одеської області, який в частині покарання набрав законної сили 12.02.2019 року, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Причинно - наслідковий зв`язок щодо факту заподіяння шкоди позивачам вважається встановленим, тобто таким, що не підлягає доказуванню в цивільній справі.

Позивачка, в позовній заяві, яку неодноразово уточнювала та в останньому варіанті просить суд ухвалити рішення яким, стягнути:

-з ПАТ Страхова Група ТАС страхову виплату за шкоду, заподіяну здоров`ю у сумі 104084,10 грн. та страхову виплату моральної шкоди у сумі 5204,20грн., загальна сума складає до виплати - 109288,30грн.;

-з ТОВ Роздільнатранссервіс втрачений заробіток внаслідок зменшення загальної працездатності у сумі 930 грн. щомісячно, починаючи з 28.09.2016 року до моменту відновлення працездатності та моральну шкоду у сумі 900000,00грн., загальна сума до виплати складає 900930,00грн.

-з ТОВ Роздільнатранссервіс на користь ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 50 000,00грн., та додала документи, а саме: ксерокопії довідки МСЕК від 15.04.2019 року ОСОБА_1 ; індивідуальної програми реабілітації інваліда № 620 від 15.05.2019 року; плану реабілітаційних заходів консультативних висновків провідних медичних спеціалістів; заяви про страхове відшкодування від 19.04.2019 року; листа Розільнянського районного суду до прокуратури Одеської області від 16.04.2018 року № 3103/18 та поштового повідомлення; скарги ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області від 14.05.2018 року.(т.3 а.с.21-48).

Свої вимоги мотивує тим, що 28.09.2016 року близько 12.10 год. водій ОСОБА_3 , керуючи маршрутним автобусом БАЗ А 079.23 , р/н НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїжджій частині вул. П. Каплуна в с. Кучурган, Роздільнянського району Одеської області, збоку а/д Одеса-Кучурган в напрямку м. Роздільна, при проїзді закруглення проїжджої частини вправо по ходу його руху, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21103 , р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який здійснював рух у зустрічному йому напрямку руху. Також, позивач просить стягнути на її користь 140 000 грн. спричиненої моральної шкоди, оскільки дорожньо-транспортна пригода негативно вплинула на стан її здоров`я, самопочуття, що викликало занепокоєння її родини та близьких осіб. Наслідки даної події призвели до необхідності адаптуватися до нових дискомфортних умов пересування та існування. Дорожньо-транспортна пригода негативно вплинула з моральної точки зору на сина позивача - ОСОБА_2 , який в момент дорожньо-транспортної пригоди знаходилась в автомобілі. В результаті ДТП мати та син отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості. Висновком ВСЕК № 896387від 23.04.2018 року ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності.

22.02.2019 року ухвалою суду була задоволена заява про самовідвід судді Теренчук Ж.В. та справа передана до канцелярії суду для повторного визначення судді.(т.1 а.с.79).

22.02.2019 року ухвалою суду була задоволена заява про самовідвід судді Ільяшук А.В. та справа передана до канцелярії суду для повторного визначення судді.(т.1 а.с.83).

25.02.2019 року представником цивільного відповідача ТОВ Роздільнатранссервіс - адвокатом Чернегою В.М. була надана заява про вирішення питання, щодо об`єднання в одне провадження справ за цивільними позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ТОВ Роздільнатранссервіс щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України(засуджений ОСОБА_3 ).(т.1 а.с.86-87).

26.02.2019 року ухвалою суду провадження по цивільній справі ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до ТОВ Роздільнатранссервіс , АТ Страхова група ТАС , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди було відкрито та справа передана судді Панчук А.І. для вирішення питання про об`єднання в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_5 до ТОВ Роздільнатранссервіс , АТ Страхова група ТАС , третя особа: ОСОБА_3 , щодо відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП. (т.1 а.с.90).

29.03.2019 року ухвалою судді Панчука А.І. в задоволенні заяви представника цивільного відповідача ТОВ Роздільнатранссервіс - адвоката Чернеги В.М. про об`єднання в одне провадження цивільних справ було відмовлено.(т.1 а.с.98).

Ухвалою суду від 10.04.2019 року позовна заява прийнята до свого провадження та по справі призначено підготовче судове засідання. (т.2 а.с.247).

Представник АТ СГ ТАС (приватне) не погодившись з позовними вимогами ОСОБА_1 надав до суду Відзив, відповідно до якого вважає, що оскільки під час вищевказаної ДТП завдано шкоду третій особі, тобто пасажиру, страхове відшкодування ділиться на кількість осіб, діяльністю яких заподіяна шкода, а отже згідно законодавства АТ СГ ТАС (приватне) виплачує лише 50% страхового відшкодування. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог до АТ СГ ТАС (приватне).(т.2 а.с.6-7).

Не погодившись з думкою представника АТ СГ ТАС (приватне) позивачем на відзив була надана до суду відповідь на Відзив відповідно до якої на її думку обов`язок по відшкодуванню шкоди в її випадку покладається на власників(володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного із них. Вважає заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. (т.2.а.с. 11-12).

04.06.2019 року підготовче судове засідання по справі закрито та призначено відкрите судове засідання для розгляду справи по суті.(т.2 а.с.71).

На адресу суду 21.01.2020 року надійшов письмовий уточнений відзив АТ СГ ТАС (приватне), відповідно до якого вони не погоджуються з позовними вимогами позивача, оскільки згідно з отриманих ними від позивача документів обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на лікування вважають витрати в розмірі 62676,17грн., витрати, у зв`язку з стійкою втратою працездатності, що підлягають ними відшкодуванню в разі отримання позивачем 2-ї групи інвалідності внаслідок ДТП в розмірі 26100,00грн., моральна шкода у розмірі 4438,81грн., отже загальна сума до відшкодування складає 46607,49грн. Тому просили відмовити у задоволені позовних вимог до них розмір яких перевищує 46607,49грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги повністю підтримала та просила їх задовольнити, надавши обґрунтовані пояснення з приводу заподіяння їй тілесних ушкоджень, понесених нею витрат та обґрунтування моральної шкоди, яка спричинена їй та її неповнолітньому сину. Вказувала, що в результаті ДТП, що мала місце 28.06.2016 року, винуватцем якої є ОСОБА_3 , їй спричинені численні тілесні ушкодження, в результаті чого вона на сьогоднішній день стала інвалідом ІІ групи. Її неповнолітній син ОСОБА_2 , який перебував у машині разом з нею, також отримав легкі тілесні ушкодження. Наголосила, що шкода їй та її сину не відшкодована, ані ОСОБА_3 не покаявся, не цікавився її самопочуттям, не відвідував у лікарні, ані підприємство, де останній працював. Вона потребувала оперативного втручання, операції на обличчі та заміни кульшового суглобу, на що були потрібні значні кошти, але ні ОСОБА_3 , ні підприємство - володільця джерела підвищеної небезпеки, її проблеми не цікавили. В наслідок чого, вона понесла суттєві витрати на лікування, що підтверджується фіскальними чеками, квитанціями, накладними на суму 77984,10грн. В частині обґрунтування позовних вимог морального характеру зазначала, що їй були причинені страждання внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Під час ДТП вона перенесла фізичний біль, втратила свідомість та велику кількість крові, знаходилася довго в реанімації, отримала понівечене та спотворене обличчя. В результаті травм стала відчувати обмеження рухів. Постійно болить нога, появилася кульгавість, отримана в результаті ДТП травма голови супроводжується постійними головними болями. За фізичним станом свого здоров`я вона не може працювати, внаслідок невідповідності виконуваної роботи була звільнена. На її утриманні залишилися двоє неповнолітніх дітей, які потребують постійного догляду та уваги. Однак за своїм станом здоров`я, оскільки вона потребує постійного лікування не може повноцінно піклуватися про дітей.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Твердохліб В.Ю. позовні вимоги підтримав. Вказав, що під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_3 вину визнав. Під час ДТП ОСОБА_1 отримала численні ушкодження та потребувала значеного відновлювального періоду, на що витрачено значні кошти. Крім того, отримані позивачем ушкодження супроводжувались фізичним і душевним болем, тому заявлений розмір як матеріальної так і моральної шкоди є обґрунтованим та співмірним із отриманими ушкодженнями через необережність водія за кермом.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ Роздільнатранссервіс - адвокат Чернега В.М. проти позовних вимог заперечував.

В судове засідання представники відповідача ПАТ Страхова Група ТАС не прибув, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином, в своїх запереченнях позовні вимоги не визнали, просив відмовити в їх задоволенні повністю.

Третя особа ОСОБА_3 про день та час слухання справи був сповіщений належним чином за місцем свого відбування покарання в ДУ Машівська виправна колонія (№9) .

Заслухавши пояснення сторін по справі та свідків, вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч.ч. 1,2,3 ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 21.06.2018 року ОСОБА_3 засуджений за ст. 286 ч.3 КК України до 7 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 роки. Також в рамках кримінального провадження розглянуто цивільний позов, котрий ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.02.2019 року було скасовано в частині вирішення цивільного позову та призначено в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.. (т.2 а.с. 241-245).

Як слідує з зазначеного вище вироку та ухвали апеляційного суду Одеської області, ОСОБА_3 був визнаний винним в тому, що 28.09.2016 року близько 12.10 год. працюючи водієм, керуючи маршрутним автобусом БАЗ А 079.23 , р/н НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїжджій частині вул. П.Каплуна в с. Кучурган Роздільнянського району Одеської області, збоку а/д Одеса-Кучурган в напрямку м. Роздільна, при проїзді закруглення проїжджої частини вправо по ходу його руху, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21103 , р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який здійснював рух у зустрічному йому напрямку руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ-21103 , р/н НОМЕР_2 - ОСОБА_4 та пасажир цього ж транспортного засобу - ОСОБА_7 , отримали тілесні ушкодження від яких загинули на місці пригоди, а пасажири цього ж автомобіля ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.

Також, згідно вироку від 21.06.2018 року, встановлено, що ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах з Роздільнатранссервіс на підставі наказу №4-к від 16.02.2016 року про прийняття його на роботу водієм автобуса Mersedes-Benz , наказом №15 від 03.08.2016 року Про переведення на другу марку , згідно якого ОСОБА_8 переведено водієм автобуса БАЗ А 079.23 , р/н НОМЕР_1 з 03.08.2016 року, листком проведення спеціальної підготовки і стажування водія, карткою проходження спеціальної стажування водія, який вперше поступив працювати на пасажирському транспорті або перевод на інші маршрути, тип автобуса, нарядом на роботу водія 28.09.2016 року, де значиться № маршрута 52-ІІ, № автобуса 2312, водій ОСОБА_8 (бригада №1). Третя особа в момент дорожньо - транспортної пригоди перебувала в трудових правовідносинах з відповідачем ТОВ Роздільнатранссервіс і була її працівником та керувала транспортним засобом БАЗ А 079.23 , р/н НОМЕР_1 , в силу своїх трудових обов`язків, цивільно - правову відповідальність за шкоду, яка була заподіяна позивачу з вини третьої особи, з підстав передбачених ст. ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України, несе виключно юридична особа ТОВ Роздільнатранссервіс , яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки та працівником якої є третя особа, яка під час виконання своїх безпосередніх трудових обов`язків водія і завдала шкоди позивачу.

Даним вироком ОСОБА_3 був визнаний винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, а саме: п.1.5, п/п б , п.2.3, п.п.12.1,12.3,12.4,13.3 та дорожньої розмітки п/п 1.1.) п.34 Правил дорожнього руху України (введені в дію 01.01.2002 року відповідно до постанови Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 року), (далі-ПДР ), що заподіяло потерпілій ОСОБА_1 , тілесні ушкодження: у вигляді сполученої травми голови, лівої верхньої кінцівки, тазу та правої нижньої кінцівки, а саме: закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, перелом кісток носу, обох виличних кісток, стінок правої орбіти та обох верхньощелепних пазух, травматичний вивих 1-5 зубів верхньої щелепи, забійна рана, гематоми та садна обличчя, закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці з відривом шиловидного відростку, ліктьової кістки, закритий внутрішній суглобовий перелом правої вертлюжної западини з вивихом головки правої стегнової кістки. Віддаленими наслідками ушкоджень (спричинених в умовах ДТП 28.09.2016 року) став розвиток у потерпілої ускладнень у вигляді: посттравматичного правостороннього коксартрозу з укороченням правої нижньої кінцівки та значно вираженого обмеження рухів в правому кульшовому суглобі та помірно-вираженого обмеження рухів в правому колінному суглобі з порушенням функцій ходьби. Значно виражене обмеження рухів в правому кульшовому суглобі та помірно вираженого обмеження рухів в правому колінному суглобі у ОСОБА_1 відноситься до ст.142 б) "Таблиці втрати загальної працездатності в результаті різних травм" до "Інструкції про порядок організації та проведення лікарської-страхової експертизи (1986 р.) становить 35% постійної втрати працездатності. Тілесні ушкодження у ОСОБА_1 не були небезпечними для життя ні в момент їх спричинення, ні в наступному періоді, а викликали розлад здоров`я, пов`язаний зі стійкою втратою загальної працездатності не менше ніж на одну третину (а саме 35%) і за цим критерієм та які у сукупності відповідно до висновку судово-медичної експертизи №293 від 15 січня 2018 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.(т.2 а.с.201-225).

Згідно висновку експерта №316 від 21.02.2017 року у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , 2001 року народження, виявлені наступні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, садна обличчя, обох кистей. Вказані ушкодження спричинені дією тупих предметів, якими могли бути частини салону легкового автомобіля в умовах ДТП (зіткнення автомобіля та автобуса), що мало місце 28.09.2016 року. Закрита черепно-мозкова травма (в єдиний комплекс якої входять струс головного мозку, садна обличчя) спричинила короткочасний розлад здоров`я строком понад 6-ть, але не більше як 21 день і за цим критерієм згідно п.2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року (далі Правила), відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Садна обох кистей, як кожне окремо, так і в сукупності мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів і за цим критерієм згідно п.2.3.5 Правил відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. (т.2, а.с.198-199).

З довідки Регіонального сервісного центру в Одеській області від 14.04.2017 року, вбачається, що транспортний засіб: автобус БАЗ А 079.23 , р/н НОМЕР_1 зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю Роздільнатранссервіс , код ЄДРПОУ 32898146, яке має юридичну адресу: м. Роздільна, вул..Європйська,117, Одеської області.

Відповідно до полісу №АЕ/8990080 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (діє на території України), код страховика 078 (строк дії з 00 год. 00 хв. 12.07.2016 року до 00 год. 00 хв. 11.01.2017 року включно), цивільно-правова відповідальність ТОВ Роздільнатранссервіс за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, зокрема автобусу БАЗ А 079.23 , р/н НОМЕР_1 застрахована ПрАТ Страхова група ТАС згідно з вимогами Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 року №1961-1У (зі змінами) та узгоджена страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю - 200 000 гривень; за шкоду, заподіяну майну 100 000 гривень.

На підставі вказаного вище договору, ТОВ Роздільнатранссервіс застрахував свою цивільно - правову відповідальність за шкоду заподіяну життю, здоров`ю їх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу БАЗ А 079.23 н/з НОМЕР_1 , особами які на законних підставах його використовують, а страхова компанія відповідно взяла на себе обов`язок, у випадку настання страхового випадку (ДТП), відшкодувати потерпілому шкоду, заподіяну з вини страхувальника.

28.09.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєчасно звернулися з повідомленням про скоєння ДТП за участю транспортних засобів ВАЗ 21103 д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 та БАЗ А 079 23 д/н НОМЕР_4 належним ТОВ Роздільнаавтотранссервіс під керуванням водія ОСОБА_3 та з відповідними заявами про страхове відшкодування, надавши оригінали відповідних документів.(т.2 а.с. 226-231).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11 , 22 , 599 , 1166 - 1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України ).

Згідно зі статтею 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків; замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника; підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки/

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа N 6-108цс13).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України . При цьому у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, а на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

На думку суду позивачем та представником неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_1 доведено факт завдання їм шкоди в результаті ДТП 28.09.2016р., протиправність дій відповідача Роздільнаавтотранссервіс , причинний зв`язок між ними, а відповідач відповідно до вимог статей 10-13 , 49 , 81 , 89 ЦПК України року це не спростував і не довів відсутності своєї вини.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до ДТП була працевлаштована в пасажирському вагонному депо станції Одеса - Головна на посаді кухара вагону - ресторана, добре характеризувалася виконуючи свої обов`язки. (т.1 а.с.30-32).

Згідно довідки пасажирського вагонного депо станції Одеса - Головна № ПКВЧД -3 14/329 від 27.02.2018 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 станом на 28.09.2016 року складала 2 657,52грн. В лютому позивачка отримала останню заробітну плату у розмірі 5 247,73грн.та вонаперебувала на обліку в ДЦЗ з 14.02.2018 року по 15.02.2019 року.(т.2 а.с.39-41).

Відповідно до Наказу(Розпорядження) № 128/06 від 08.02.2018 року ОСОБА_1 була звільнена з причини невідповідності виконуваної роботи за станом здоров`я та їй було запропоновано з урахуванням індивідуальної програми реабілітації інваліда від 26.04.2017 року №700 спеціалізованої травмотологічної МСЕК м. Одеси декретні посади, з якими вона була ознайомлена та відмовилась від декретних посад. (т.1 а.с.29-30;33).

Позивач ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх синів: ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 21.12.2001 року та ОСОБА_9 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 07.02.2012 року та проживає разом з ними по АДРЕСА_1 .(т.2 а.с. 20-22; 25-26).

З довідки Степанівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів виданої ОСОБА_10 вбачається, що з жовтня 2016 року у дитини після ДТП знизився рівень знань, почалася часте скарження на болі в голові, пропускав навчальні заняття, але до кінця навчального року стан хлопчика значно покращився. В подальшому після закінчення школи ОСОБА_2 був зарахований до ДВНЗ ОМУ РП ім. Солянника та з ним та його матір`ю ОСОБА_1 був укладений договір про надання освітніх послуг між ВНЗ та фізичними особами, відповідно до якого вони повинні були сплачувати контракт, за І курс сплата склала 6000грн., та 2100грн. (т.1 а.с.34-39).

Згідно довідки Степанівської сільської ради № 559 від 13.04.2018 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання надавала постійну допомогу громадянці ОСОБА_11 , яка сильно хворіла та проживала з нею з травня 2014 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто померла вже після ДТП. ОСОБА_1 також організовувала її похорони та отримала свідоцтво про її смерть.(т.2 а.с.27-30).

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №700 ОСОБА_1 проходила КТ - обстеження, відвідувала лікарів, купувала ліки призначені лікарями, перебувала на стаціонарному лікуванні у невролога, відвідувала клінику щелепно - лицевої хірургії та стоматології, розшифровки КТ, висновки лікарів, виписки з протоколів, направлення на здійснення знімків, виписками із медичних карт стаціонарного хворого.(т.1 а.с.40-76; т.2 а.с.45-185), при цьому всі понесені витрати позивачем підтверджуються наявними чеками та накладними.(т.2 а.с.176-197).

У наслідок отриманих після ДТП тяжких травм ОСОБА_1 була присвоєна ІІ група інвалідності терміном на 2 роки, про що свідчить довідка до акту МСЕК серії 12 ААА № 896387 та пенсійне посвідчення № НОМЕР_7 (т.2 а.с.10).

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що дуже добре знає ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 фактично з дитинства, оскільки вони дуже часто спілкувалися. До того дня, як сталося ДТП позивач, була веселою, красивою та активною жінкою; вона завжди мріяла про кар`єрний ріст, бачила себе головою селищної ради. Після того як сталося ДТП її зовнішність стала просто потворною, вона замкнулася в собі, стала мало з ким спілкуватися, практично не виходила з будинку. Більш всього у неї змінилося обличчя, за яке вона соромилася. На теперішній час ОСОБА_1 скаржиться на фізичні болі, стала дратівливою та замкнутою, так як фізичний біль не дає їй можливість жити в повній мірі, на її стан реагують навіть погодні умови. Раніше позивач працювала на залізниці та після ДТП її звільнили, вдома на її утриманні залишилася хвора мати її чоловіка та двоє дітей, чоловіком пішов від неї. Для людини життєрадісної це велике горе. Син ОСОБА_1 - ОСОБА_13 був на рідкість здатний. Після ДТП у нього стали проявлятися загальмованість, відсутность впевненості в собі, часто на уроках ОСОБА_13 ставало погано після чого постійно скаржився на головні болі. Ці проблеми ОСОБА_13 має і зараз, оскільки отримав сильну психологічну травму.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що працює в школі вчителем. ОСОБА_15 знає дуже давно, оскільки викладає у нього уроки та займається з ним додатково. До ОСОБА_16 був відмінником, освоював матеріал навчання дуже швидко. ОСОБА_13 та його матір ОСОБА_1 побачила зразу після ДТП, вони обидва були неадекватні та їх сильно трусило. ОСОБА_17 ОСОБА_13 дуже великих ушкоджень не бачила, а от ОСОБА_1 дуже постраждала. Після цього ОСОБА_13 боїться машини, на уроках затормошений, погано себе почуває, йому потрібна ще реабілітація для відновлення здоров`я. Позивач після ДТП була дуже в поганому стані, з цвітучої жінки вона перетворилась на урода. Також додала, що його позивач є голова батьківського комітету в школі, яка постійно вела активний спосіб життя, намагалася вирішувати любі проблеми. Так як вони перенесли таку страшну аварію в їх родині все змінилося. Зараз для них це дуже важка тема та їм тяжко це все згадувати.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що працює барменом та є сусідом родини позивача. ОСОБА_1 знає більше 10 років та знає її як життєрадісну, красиву жінку, яка мала намір балотуватися на посаду голови селищної ради. Коли побачив її після ДТП вона була замкнутою, не балакучою, її син розповідав, що у неї бувають сильні приступи тому вона не має бажання ні з ким спілкуватися. Чоловік її пішов від неї, що також стало для позивача травмою. Сильно змінилося її обличчя що змушує її комплексувати з цього приводу. Вона сама ходити не може, їй важко, пересувається тільки на мопеді. Молодший її син після ДТП дуже також змінився, маму взагалі не впізнає та не признає. В родині біда.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що являється сусідом родини ОСОБА_20 . Після ДТП він взагалі позивача не впізнав, вона дуже постраждала. До ДТП вона доглядала свою свекруху ОСОБА_21 , постійно ходила до неї робила з нею зарядку, привозила їй продукти харчування, після ДТП ОСОБА_1 довгий час не могла провідувати свекруху із за своїх пошкоджень та перебувань у лікарнях, Ульяновська через сильні хвилювання за невістку та онука відмовилася від їжі, постійно тільки питала як вона себе почуває з дитиною та через 2 тижні згоріла від високої температури. ОСОБА_22 не може їздити на машинах, дуже боїться, взимку їй взагалі заборонили виходити з будинку та падати. Емоційний стан позивача також змінився після смерті свекрухи, яку вона доглядала 3 роки. Сенс життя та перспектива на майбутнє в сім`ї ОСОБА_20 після ДТП змінилося повністю.

Дослідивши надані докази на підтвердження обґрунтувань суми заподіяної шкоди, суд зазначає наступне. Позивачкою надано суду чеки та накладні (т.2 а.с.176-197) та нею було витрачено на лікування та медикаменти та перебування у медичних закладах у зв`язку з ДТП від 28.09.2016 року грошові кошти в сумі 77984,10 гривень. Мінімальний розмір страхового відшкодування у разі встановлення ІІ групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. Мінімальна заробітна плата станом на вересень 2016 року становила 1450,00грн., з розрахунку 1450,00грн. х 18 = 26 100,00грн. Отже всього страхова виплата за шкоду, заподіяну здоров`ю складає: 77984,10 грн. + 26 100,00 = 104084,10 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає що позивачка довела належним чином суму матеріальної шкоди, у зв`язку з чим вимога про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 104084,10 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення втраченого внаслідок каліцтва заробітку .

Згідно довідки пасажирського вагонного депо станції Одеса - Головна № ПКВЧД -3 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 станом на 28.09.2016 року складала 2 657,52грн., отже з розрахунку 2 657,52грн. х 35% втрачений внаслідок каліцтва заробіток складає 930,00грн.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України - фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Відповідно до ст. 1202 ЦК України - відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу , може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивач довела свої витрати пов`язані з її лікування та подальшою реабілітацією у зв`язку з отриманими нею травмами під час ДТП, після чого їй встановлена інвалідність, а тому вимога про стягнення втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності у сумі 930,00 грн. щомісячно, починаючи з 28.09.2016 року до моменту відновлення працездатності або отримання іншої групи інвалідності підлягає задоволенню.

В п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166 , 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Щодо відшкодування страхової виплати моральної шкоди .

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Закон України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон) визначає поняття страхового випадку, а саме: страховим випадком є дорожня - транспортна пригода, що сталося за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та /або майну потерпілого.(ст.6 закону).

Пункт 9.4 ст. 9 Закону визначає, що страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Пункт 22.1 ст. 22 Закону зазначає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пункт 23.1 ст. 23 Закону визначає, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Пункт 24.1 ст. 24 Закону передбачає наступне: у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Пункт 26.1 ст. 26 Закону визначає, що шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

Пункт 26.2 ст. 26 Закону визначає, що мінімальний розмір страхового відшкодування регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим -наслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК , юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Вказана норма стосується відшкодування як майнової так і моральної шкоди, завданої працівником юридичної особи під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди вказано, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Враховуючи те, що суб`єктом відповідальності за шкоду, заподіяну нам третьою особою, у відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК, є відповідач, ТОВ Роздільнатранссервіс , з яким третя особа перебувала в трудових правовідносинах, така юридична особа зобов`язана відшкодувати моральну шкоду.

Відповідно до ст.26-1 Закону № 1961-IV страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Так, страхова виплата за шкоду, заподіяну здоров`ю складає 104084,10грн., яка ділиться на 100 помножується на 5 та складає 5204,20грн., яка підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 з ПАТ Страхова група ТАС .

Щодо вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Нормами ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч.1 ст.1168 ЦК України ).

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Пленум Верховного Суду України в пункті 3 постанови №4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , роз`яснив судам, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов`язковому з`ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п.п.8, 9 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди - зазначено, що за моральну (немайному) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою працівник перебуває у трудових відносинах, а останній перебуває перед нею в порядку регресу; розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Отже, аналіз поняття моральна шкода та форм її прояву дозволяє дійти висновку про відсутність майнової (грошової) складової в цій дефініції, а право на відшкодування моральної шкоди являється одним із основних способів захисту немайнових прав і носить немайновий характер.

В той же час, на думку суду, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи, а тому принцип еквівалентного відшкодування, що властивий цивільному праву, при відшкодуванні моральної шкоди неможливий, оскільки вона не має вартісного еквівалента.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи Войтенко проти України , Науменко проти України ).

Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач посилалася на перенесений нею фізичний біль, її моральні страждання, які вона зазнала з сином у зв`язку з ушкодженням здоров`я та протиправною поведінкою відповідача, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, що вимагали від неї додаткових зусиль для покращення свого стану здоров`я, що виразились у тривалому стаціонарному лікуванні та чисельних медичних операцій, що забирало чимало зайвого часу та ставило позивачку у незручний стан відносно членів своєї сім`ї.

Судом констатується, що позивач після отримання вказаних тілесних ушкоджень, будучи молодою жінкою у віці 42 роки, одночасно втратила здоров`я (отримавши П групу інвалідності), тривалий час не мала можливість самостійно пересуватися та рухатися ( будучи прикованої до ліжка); в неї досить залишилося понівечене та спотворене обличчя; з`явилася кульгавість, що впливає на її впевненість в себе та створює деякі перешкоди; вона залишилася без роботи; з двома неповнолітніми дітьми та двома старенькими бабусями, яких вона зобов`язана була утримувати (одна з яких фактично також самостійно не пересувалася); втративши родину - від неї пішов чоловік; не маючи змогу продовжувати громадську роботу в житті села (розглядалося питання про обрання на виборну посаду в сільраді) та у житті школи, де вона також приймала активну участь; постійна турбота за погіршення стану здоров`я сина ОСОБА_2 ; приймаючи до уваги залишення у позивача страху самостійного пересування та за допомогою автомобілю, тобто вказане вище корінним чином змінило життя останньої та перспективи на майбутнє, погіршення побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів, що вплинуло на матеріальне становище у зв`язку з необхідністю постійного лікування, а тому суд вважає, що позивач тримала значні моральні та фізичні страждання.

За висновком МСЕК, згідно індивідуальній програмі реабілітації інваліда № 700 ОСОБА_1 була проведена реконструктивна хірургія: а саме заміна тазостегнового суглоба та пластична операція лівої променевої кістки (вартість операцій та лікування 300 тисяч грн.), видалення металоконструкцій верхньої щелепи в зв`язку з консолідацією переломів, а також установка скулового інпланта справа, пластика рубців повіку правого ока та нижньої губи, відновлення зубних рядів за допомогою дентальних інплантів (орієнтовна кількість -14 шт), протезування дентальних інплантів 14 шт., відновлення коронок своїх зубів у кількості 5 шт. вартість операцій та лікування склала 300 тисяч грн.)

Вищезазначене принесло ОСОБА_1 фізичний біль та страждання в зв`язку з ушкодженням її здоров`я. Наслідки перенесеної нею травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, відчуття власної трудової неповноцінності, тривога з приводу майбутнього, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; звільнення з роботи, важкість виконання повсякденних обов`язків через головний біль, фізичний біль кінцівок, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння. ЇЇ постійно турбують наслідки отриманих в результаті ДТП травм. На час розгляду цивільного позову у неї продовжуються проблеми зі здоров`ям у вигляді періодичних болів, обмеження фізичної активності Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу: тривалий термін ОСОБА_1 вимушена знаходитись в лікарні, правоохоронних органах, прокуратурі, органах місцевого самоврядування та виконавчої влади, суді, внаслідок чого позбавлена можливості займатися звичними справами, а також позбавлена можливості спілкування з друзями. Впродовж всього цього періоду вона почуває себе незручно та дискомфортно.

ОСОБА_2 після отриманих травм також отримав психічний та нервовий стрес, оскільки на його очах загинуло двоє людей; він частково втратив пам`ять, йому рекомендовано консультації та обстеження у невролога; за станом здоров`я він звільнений від фізичних навантажень; в результаті ДТП у нього погіршився психологічний стан, який спричинений постійними депресіями та абстрагованістю від навколишнього світу, він став замкнутим, у нього з`явився страх, безсоння, загальна слабкість.

Згідно пояснень свідків, які були надані в судовому засіданні вчителями та репетиторами ОСОБА_2 , останній дуже боляче морально переніс вказане ДТП, у нього погіршилася пам`ять.

Суд вважає, що зважаючи на такі обставини та вимоги закону, відповідальним за моральну шкоду, пов`язану із ушкодженням здоров`я, повинно нести відповідальність підприємство Роздільнатранссервіс , з яким третя особа перебувала у трудових відносинах.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд, відповідно до положень п.9 постанови №4 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) від 31.03.1995 року із змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року враховує характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивач та її син; при цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, судом враховуються неправомірність поведінки відповідачів, вимушеність змін у житті позивача через неможливість продовження активного громадського життя, довготривале стаціонарне лікування та перенесений нею фізичний біль.

Тому, в цій частині, позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача ТОВ Роздільнатранссервіс слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 - 500 000грн., та на користь позивача ОСОБА_1 , як представника в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 - 30 000 грн., при цьому суд виходить з наступних критеріїв: тягаря скоєного відповідачем, об`єму душевних та фізичних страждань, понесених потерпілою, і вважає, що дана сума відшкодування моральної шкоди відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості.

Судом не приймається до уваги заперечення відповідачів в частині того, що деякі стягнення повинні нести інші відповідачі з огляду на наступне.

З огляду на вищенаведене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів с страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок щодо страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст. 12 ЦК). Особа не може бути примушена до дій; вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.2 ст. 14 ЦК).

Відповідно до ст.511 ЦК зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, установлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із ч.ч.1 та 4 ст.636 ЦК договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може ] сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не| припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом/ звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди й цивільно-правову відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони, договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі ст.599 ЦК виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (ст.ст.36. 37 закону №1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за ст.1194 ЦК.

Вказана позиція суду узгоджується з правовими позиціями, викладених у постановах ВС від 14.02.2018 року по справі № 754/1114815-ц та від 2704.2018 року по справі № 910/9029/17.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 2 цієї статті у разі часткового задоволення позову - сплата судового збору покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду позовної заяви не майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , тому з відповідача Акціонерного товариства Страхова група ТАС (приватне) підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 4 204.00 грн. з відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Роздільнатранссервіс підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 10 052,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Роздільнатранссервіс , Акціонерного товариства Страхова група ТАС , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова Група ТАС (03062, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 65, ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_7 :

-страхову виплату за шкоду, заподіяну здоров`ю у сумі 104084,10 грн.;

-страхову виплату моральної шкоди у сумі 5204,20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Роздільнатранссервіс (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Європейська, буд.117, ідентифікаційний код 32898146) на користь ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_7 :

- втрачений заробіток внаслідок зменшення загальної працездатності у сумі 930 грн. щомісячно, починаючи з 28.09.2016 року до моменту відновлення працездатності або отримання іншої групи інвалідності;

- моральну шкоду у сумі 500 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Роздільнатранссервіс (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Європейська, буд.117, ідентифікаційний код 32898146) на користь ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_7 ) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_8 ) моральну шкоду у сумі 30 000,00грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова Група ТАС (03062, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 65, ЄДРПОУ 30115243) на користь держави судовий збір в розмірі 4 204 грн. які складаються:

-за позовні вимоги майнового характеру в розмірі 2102 грн;

-за позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 102 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Роздільнатранссервіс (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Європейська, буд.117, ідентифікаційний код 32898146) на користь держави судовий збір в розмірі 10 052 грн. які складаються:

-за позовні вимоги майнового характеру в розмірі 2102 грн;

-за позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 7 950 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання через Роздільнянський районний суд Одеської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 27.01.2020 року.

Суддя: О. В. Іванова