Рішення

від 29.01.2020 по справі 922/4049/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2020 р. Справа № 922/4049/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Приватного підприємства "Дім Вер Транс", смт. Турійськ, Волинська обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харагрофуд", м. Харків про стягнення 23115,15 грн. ВСТАНОВИВ:

Приватне підприєство "Дім Вер Транс", смт. Турійськ, Волинська обл. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харагрофуд", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 23115,15 грн., з яких:

20031,39 грн. основного боргу;

2340,04 грн. пені;

277,00 грн. 3% річних;

466,72 грн. інфляційних.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом № 26 від 01.07.2019 щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажів.

Також позивачем заявлено до стягнення 2500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які поніс останній в зв`язку з необхідністю звернення до господарського суду з позовом по даній справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2019 відкрито провадження у справі № 922/4049/19; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 11.12.2019.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Позивачем копію ухвали від 11.12.2019 отримано, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення № 032346, згідно з яким на адресу останнього надсилалася поштова кореспонденція.

Проте, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 11.12.2019 повернулася на адресу суду з відміткою «інші причини, які не змогли виконати обов`язки щодо вручення» (а. с. 50-53).

Відомостей про наявність у відповідача іншої адресу матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд судом справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строки, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2019.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 01.07.2019 між позивачем, як перевізником, та відповідачем, як клієнтом, укладено договір на міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом № 26 (далі за текстом - договір; а. с. 12-15), за умовами якого перевізник надає комплекс транспортних послуг з міжнародних та міжміських перевезень вантажів, а клієнт приймає та оплачує виконану роботу (п. 1.1 договору).

Згідно з п. п. 2.1.1 договору, перевезення вантажів виконується на підставі заявок.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість перевезення визначається в кожному окремому випадку відповідно до погоджених з клієнтом розцінок. Погоджена вартість перевезення та строк оплати вказуються в заявці.

Оплата перевезень проводиться в національній валюті України безготівковим або готівковим шляхом, або на валютний рахунок перевізника у доларах США, євровалюті, російських рублях у відповідності до діючого законодавства, за погодженням між сторонами.

Якщо сторони окремо не передбачили валюту оплати перевезень, клієнт здійснює оплату в національній валюті України.

Згідно з п. 3.3 договору, розрахунок за перевезення здійснюється клієнтом протягом 3-х банківських днів від дати передачі перевізником клієнту міжнародної товаро-транспортної накладної /CMR/. Датою передачі перевізником клієнту міжнародної товаро-транспортної накладної /CMR/ є дата її відправлення поштою або дата вручення клієнту нарочно, або інше, не обумовлене у заявці.

Згідно з п. 4.6 договору у випадку прострочення клієнтом оплати вартості перевезення у строк, вказаний у п. 3.3 цього договору, клієнт зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожну добу прострочення. Сплата пені відповідно до цього пункту не звільняє клієнта від виконання зобов`язань за цим договором.

У відповідності до п. 6.1 договору, останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє по 31.12.2020, крім зобов`язань сторін за п. п. 4.1, 4.3, 4.5 цього договору, положення яких є обов`язковими для сторін до їх повного виконання.

Матеріали справи також свідчать про те, що в рамках зазначеного договору між сторонами укладено заявку на перевезення вантажу № 2 від 02.07.2019 (далі за текстом - заявка; а. с. 16-17), за умовами якої позивач за замовленням відповідача зобов`язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Каховка (Україна) - м. Жеркув (Польща).

Умовами заявки передбачено наступне:

адреса завантаження - Каховський р.-н;

адреса відвантаження - м. Жеркув, Польща; розмитнення - вантаж прямує до Варшави, 6-й митний відділ (PL 442020, Warszawa, 03877, ul. Utrata, 4);

дата та час завантаження - 03.07.2019, подача автомобіля - 08:00;

вартість транспортних послуг - всього: 1400 (одна тисяча чотириста) євро за курсом Національного Банку України;

найменування та характер вантажу, вид та розмір упаковки, вага - цибуля ріпчаста свіжа у сітках накидом на європіддонах;

вартість вантажу - 20000 (двадцять тисяч) дол. США;

умови та строк доставки вантажу - не пізніше 08.07.2019. Всі витрати під час перевезення вантажу (у тому числі сплату транзитних декларацій), які виникають від місця завантаження до місця відвантаження, сплачує перевізник.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо перевезення вантажу згідно з вказаною заявкою, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 275302 (PL5860005608190592AON) від 03.07.2019 (а. с. 18-22).

З метою оплати наданих послуг перевезення, позивач на виконання п. 3.3 договору 24.07.2019 направив на адресу відповідача вказану Міжнародну товарно-транспортну накладну, а також додатково акт надання послуг № 301 від 08.07.2019 на суму 40531,39 грн., рахунок № 301 від 08.07.2019 на суму 40531,39 грн. (щодо заявки № 2), та акт надання послуг № 301 від 08.07.2019 на суму 39984,87 грн. (щодо іншої заявки № 1, яка також була виконана позивачем)

Зазначені документи відповідачем отримано 29.07.2019, про що свідчить наданий позивачем витяг щодо поштового відправлення за № 4500810497618.

Після отримання вказаних документів відповідач частково оплатив наданіф послуги, зокрема платіжним дорученням № 333 від 14.08.2019 року перераховано 10000 грн., платіжним дорученням № 347 від 02.10.2019 року перераховано 5000 грн., платіжним дорученням № 348 від 14.10.2019 року перераховано 2000 грн., платіжним дорученням № 354 від 25.11.2019 року перераховано 3500 грн.

Як зазначає позивач, решту заборгованості в сумі 20031,39 грн. відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних положень чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача 2340,04 грн. пені, 277,00 грн. 3% річних та 466,72 грн. інфляційних за загальний період прострочення з 31.07.2019 по 25.11.2019.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Пунктами 1-4 ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчить заявка № 2 до договору, в ній сторони узгодили, що вартість перевезення становить 1400 Євро за курсом Національного Банку України станом на день оплати (тобто оплата має здійснюватися в гривні).

Згідно з п. 3.3 договору, розрахунок за перевезення здійснюється клієнтом протягом 3-х банківських днів від дати передачі перевізником клієнту міжнародної товаро-транспортної накладної /CMR/.

Як вже було зазначено вище, надіслану позивачем міжнародну товаро-транспортну накладну /CMR/ відповідач отримав 29.07.2019.

Виходячи з умов п. 3.3. договору, оплату послуг перевезення відповідач мав здійснити до 01.08.2019 включно.

Згідно з відомостями з офіційного сайту Національного Банку України (https://bank.gov.ua/) станом на 01.08.2019 офіційний курс гривні по відношенню до Євро становив 2790,0644 грн. за 100 Євро.

Таким чином, вартість наданих позивачем послуг з перевезення за заявкою № 2 станом на дату встановлену сторонами в договорі дату платежу становить 39060,90 грн., а не 40531,39 грн., як помилково зазначає позивач в позовній заяві.

Як стверджує відповідач, та свідчать матеріали справи відповідачем сплатив вартість послуг за заявкою № 2 лише в сумі 20500 грн. Решта вартості послуг в сумі 18560,90 грн. залишилася не сплаченою. Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову в частині стягнення заборгованості в зазначеній сумі з відповідача на користь позивача.

В решті позову про стягнення основного боргу слід відмовити в зв`язку з безпідставністю його нарахування до стягнення.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені суд зазначає наступне.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначено, п. 4.6 договору передбачено що у випадку прострочення клієнтом оплати вартості перевезення у строк, вказаний у п. 3.3 цього договору, клієнт зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожну добу прострочення.

Відповідач просторочив виконання своїх зобов`язань з оплати послуг перевезення за з заявкою № 2 від 02.07.2019, оскільки не виконав їх в строк, встановлений умовами договору, тобто до 01.08.2019.

Зазначене надає право позивачу на нарахування пені за прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань (з 02.08.2019) в порядку, визначеному умовами договору проте з урахуванням обмежень щодо її розміру встановленому Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» .

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, пеню останнім нараховано з 31.07.2019 по 25.11.2019 виходячи з суми боргу за заявкою № 2 від 02.07.2019 в розмірі 40631,39 грн.

Врахувавши дійсний розмір вартості перевезення за заявкою № 2 від 02.07.2019 (39060,90 грн.), термін прострочення виконання зобов`язання з оплати (з 02.08.2019 по 25.11.2019), суми здійснених часткових оплат і дати їх внесення, та здійснивши з урахуванням зазначених обставин відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2241,56 грн.

В решті позову про стягнення пені слід відмовити в зв`язку з безпідставністю її нарахування до стягнення.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Як вже було зазначено вище, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати здійсненого на його користь перевезення.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України, надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за весь час прострочення.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, інфляційні та річні останнім нараховано з 31.07.2019 по 25.11.2019 виходячи з суми боргу за заявкою № 2 від 02.07.2019 в розмірі 40631,39 грн.

Однак, врахувавши дійсний розмір вартості перевезення за заявкою № 2 від 02.07.2019 (39060,90 грн.), термін прострочення виконання зобов`язання з оплати (з 02.08.2019 по 25.11.2019), суми здійснених часткових оплат і дати їх внесення, та здійснивши з урахуванням зазначених обставин відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 201,06 грн. річних та 292,27 грн. інфляційних.

В решті позову про стягнення інфляційних та річних слід відмовити в зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги пов`язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.

Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (далі за текстом - клієнт) та адвокатом Голошвою Володимиром Лук`яновичем (далі за текстом - виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги б/н від 20.11.2019 (а. с. 26-27), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу.

За умовами додатку № 2 до договору про надання правничої допомоги б/н від 20.11.2019 (а. с. 29) сторони погодили гонорар (винагороду) адвоката в розмірі 2500,00 грн. за надання правничої допомоги, яка складається з проведення зустрічі з представниками приватного підприємства для узгодження правової позиції, вивчення документів - договору на перевезення, заявки, ЦМР, рахунку, акту виконаних робіт, ознайомлення з діючим законодавством про перевезення, Конвенцією МДП з міжнародних перевезень, складання розрахунків пені, виготовлення копій документів, складання опису цінного листа, складання позовної заяви до господарського суду Харківської області.

Актом наданих послуг № 1 від 27.11.2019 (а. с. 28) до договору сторони узгодили, що адвокат надав послуги, а замовник прийняв юридичні послуги на суму 2500 грн.

Квитанцією до прибуткового касового ордера № 4 від 28.11.2019 (а. с. 8) позивач сплатив на користь адвоката 2500,00 грн. за послуги, надані останнім в рамках договору про надання правничої допомоги б/н від 20.11.2019.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, вони є співрозмірними щодо ціни позову, ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги; що відповідач будь-яких заперечень стосовно розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, відповідних доказів суду не надав, в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми сплачених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 2500,00 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Згідно з п. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 1769,80 грн. судового збору та 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харагрофуд" (адреса: 61050, Харківська обл., м. Харків, вул. Фейєрбаха, буд. 11-Б, кім. 2; код ЄДРПОУ 41837419) на користь Приватного підприєства "Дім Вер Транс" (адреса: 44801, Волинська обл., Турійський р.-н, смт. Турійськ, вул. Бобрика, буд. 15, кв. 3; код ЄДРПОУ: 40945572):

18560,90 грн. основного боргу;

2241,56 грн. пені;

201,06 грн. річних;

292,27 грн. інфляційних;

1769,80 грн. судового збору;

2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак