Постанова

від 23.01.2020 по справі 358/240/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 358/240/17

провадження № 61-13424св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_9 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_10 , на постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_9 про визнання недійсними наказів та договорів оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням виконуючого обов`язки голови Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 19 серпня 2002 року № 263 затверджено схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства Зірка , якою передбачено: поділ ріллі площею 952,9 га на 659 земельних часток (паїв); сіножаті площею 310,7 га залишити у сумісному використанні з розподілом на всіх членів (659) в фізичних гектарах без подрібнення їх в натурі на окремі частки (паї).

Зазначають, що спірні земельні ділянки перебувають у спільному сумісному користуванні членів колишнього КСП Зірка і як колишні члени КСП позивачі отримали державні акти на право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі виданих їм сертифікатів.

Вказують, що власники спірних земельних ділянок не надавали згоди на вилучення з колективної власності вказаних земельних ділянок, які були передані ОСОБА_9 в оренду.

Крім того, відповідно до листа від 25 травня 2015 року Державною інспекцією сільського господарства у Київській області було повідомлено про допущені порушення Головним управлінням Держземагенства у Київській області при наданні ОСОБА_9 земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

На підставі викладеного позивачі просили визнати недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 23 жовтня 2014 року №10-8130/15-14-сг, №10-8137/15-14-сг, №10-8131/15-14-сг, №10-8149/15-14-сг, №10-8133/15-14-сг, №10-8134/15-14-сг, № 10-8132/15-14-сг, №10-8138/15-14-сг, №10-8135/15-14-сг, №10-8136/15-14-сг, якими земельні ділянки площею 10,0993 га (кадастровий номер 3220682700:02:005:0058), площею 28,4962 га (кадастровий номер 3220682700:01:003:0036), площею 8,2721 га (кадастровий номер 3220682700:02:004:0059), площею 48,9893 га (кадастровий номер 3220682700:01:010:0077), площею 6,3539 га (кадастровий номер 3220682700:01:003:0034), площею 6,8176 га (кадастровий номер 3220682700:01:006:0060), площею 13,6498 га (кадастровий номер 3220682700:02:002:0093), площею 14,0796 га (кадастровий номер 3220682700:02:002:0094), площею 19,3936 га (кадастровий номер 3220682700:01:015:0050), площею 25,9998га (кадастровий номер 3220682700:01:003:0035) надані в оренду ОСОБА_9 для ведення фермерського господарства; визнати недійсними договори оренди цих земельних ділянок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 29 січня 2019 року (у складі судді Тітова М. Б.) позов задоволено.

Визнано недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 23 жовтня 2014 року № 10-8130/15-14-сг, № 10-8137/15-14-сг, № 10-8131/15-14-сг, № 10-8149/15-14-сг, № 10-8133/15-14-сг, № 10-8134/15-14-сг, № 10-8132/15-14-сг, № 10-8138/15-14-сг, № 10-8135/15-14-сг, № 10-8136/15-14-сг, якими земельні ділянки площею 10,0993 га (кадастровий номер 3220682700:02:005:0058), 28,4962 га (кадастровий номер 3220682700:01:003:0036), 8,2721 га (кадастровий номер 3220682700:02:004:0059), 48,9893 га (кадастровий номер 3220682700:01:010:0077), 6,3539 га (кадастровий номер 3220682700:01:003:0034), 6,8176 га (кадастровий номер 3220682700:01:006:0060), 13,6498 га (кадастровий номер 3220682700:02:002:0093), 14,0796 га (кадастровий номер 3220682 700:02:002:0094), 19,3936 га (кадастровий номер 3220682700:01:015:0050), 25,9998 га (кадастровий номер 3220682700:01:003:0035) надано ОСОБА_9 для ведення фермерського господарства.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 10,0993 га з кадастровим номером 3220682700:02:005:0058, укладений 02 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_9 .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 28,4962 га з кадастровим номером 3220682700:01:003:0036, укладений 02 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_9 .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 8,2721 га з кадастровим номером 3220682700:02:004:0059, укладений 02 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_9 .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 48,9893 га з кадастровим номером 3220682700:01:010:0077, укладений 02 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_9 .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,3539 га з кадастровим номером 3220682700:01:003:0034, укладений 02 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_9 .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,8176 га з кадастровим номером 3220682700:01:006:0060, укладений 02 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_9 .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 13,6498 га з кадастровим номером 3220682700:02:002:0093, укладений 02 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_9 .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 14,0796 га з кадастровим номером 3220682700:02:002:0094, укладений 02 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_9 .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 19,3936 га з кадастровим номером 3220682700:01:015:0050, укладений 02 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_9 .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 25,9998 га з кадастровим номером 3220682700:01:003:0035, укладений 02 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_9 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі як колишні члени КСП Зірка мають право вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства щодо земель сільськогосподарського призначення за складом сіножаті, площею 310,7 га, але їх право порушено Головним управлінням Держземагенства у Київській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Оскільки, підставою укладення спірних договорів оренди землі є незаконні накази Головного управління Держземагентства у Київській області, місцевий суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачі не надали належних та допустимих доказів того, що в них наявне право на земельну частку (пай) саме в межах земельних ділянок, які Головне управління Держкомзему у Київській області передало в оренду відповідачу у справі ОСОБА_9 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_10 , подав до Верховного Суду, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що передача спірних земель ОСОБА_9 не порушує прав позивачів.

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області, якими змінено форму власності колективних земель та їх передано в оренду, порушують права позивачів на розпаювання цих земель, оскільки фактично позбавляють їх як колишніх членів колективною сільськогосподарського підприємства, права на отримання земель, які належать їм.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Київській області зазначає, щоземельні ділянки, які передані в користування гр. ОСОБА_9 відводились із земель сільськогосподарського призначення державної власності, та які не перебували у власності чи користуванні третіх осіб.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_9 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою і витребувано цивільну справу.

30 серпня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що відповідно до наказів Головного управління Держземагенства у Київській області від 23 жовтня 2014 року №10-8130/15-14-сг, №10-8137/15-14-сг, №10-8131/15-14-сг, №10-8149/15-14-сг, №10-8133/15-14-сг, №10-8134/15-14-сг, № 10-8132/15-14-сг, №10-8138/15-14-сг, №10-8135/15-14-сг, №10-8136/15-14-сг, земельні ділянки площею 10,0993 га (кадастровий номер 3220682700:02:005:0058), площею 28,4962 га (кадастровий номер 3220682700:01:003:0036), площею 8,2721 га (кадастровий номер 3220682700:02:004:0059), площею 48,9893 га (кадастровий номер 3220682700:01:010:0077), площею 6,3539 га (кадастровий номер 3220682700:01:003:0034), 6,8176 га (кадастровий номер 3220682700:01:006:0060), площею 13,6498 га (кадастровий номер 3220682700:02:002:0093), площею 14,0796 га (кадастровий номер 3220682700:02:002:0094), площею 19,3936 га (кадастровий номер 3220682700:01:015:0050), площею 25,9998 га (кадастровий номер 3220682700:01:003:0035) надані в оренду ОСОБА_9 для ведення фермерського господарства.

02 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_9 укладено:

договір оренди земельної ділянки площею 10,0993 га з кадастровим номером 3220682700:02:005:0058;

договір оренди земельної ділянки площею 28,4962 га з кадастровим номером 3220682700:01:003:0036);

договір оренди земельної ділянки площею 8,2721 га з кадастровим номером 3220682700:02:004:0059;

договір оренди земельної ділянки площею 48,9893 га з кадастровим номером 3220682700:01:010:0077;

договір оренди земельної ділянки площею 6,3539 га з кадастровим номером 3220682700:01:003:0034;

договір оренди земельної ділянки площею 6,8176 га з кадастровим номером 3220682700:01:006:0060;

договір оренди земельної ділянки площею 13,6498 га з кадастровим номером 3220682700:02:002:0093;

договір оренди земельної ділянки площею 14,0796 га з кадастровим номером 3220682700:02:002:0094;

договір оренди земельної ділянки площею 19,3936 га з кадастровим номером 3220682700:01:015:0050;

договір оренди земельної ділянки площею 25,9998 га з кадастровим номером 3220682700:01:003:0035.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право оренди ОСОБА_9 на ці земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно реєстраційною службою Богуславського районного управління юстиції Київської області: 13 березня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220682700:01:003:0036; 13 березня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220682700:02:005:0058; 13 березня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220682700:01:003:0036; 13 березня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220682700:02:004:0059; 13 березня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220682700:01:010:0077; 20 березня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220682700:01:003:0034; 20 березня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220682700:01:006:0060; 20 березня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220682700:02:002:0093; 20 березня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220682700:02:002:0094; 20 березня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220682700:01:015:0050; 20 березня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220682700:01:003:0035.

Відповідно до рішення Киданівської сільської ради народних депутатів від 12 грудня 1995 року № 9 Колективному сільськогосподарському підприємству Зірка передано у колективну власність 1304,8 га земель для сільськогосподарського виробництва.

Згідно із державним актом на право колективної власності на землю серії КВ, який 05 грудня 1996 року зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 15, земельна ділянка площею 1304,8 га передана для сільськогосподарського виробництва КСП Зірка .

Розпорядженням голови Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 03 лютого 1997 року № 51 затверджено розроблену Київським відділенням інституту землеустрою науково-технічну документацію по паюванню сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КСП Зірка , встановлено площу сільськогосподарських угідь, що підлягають паюванню - 1248,4 га та затверджено розрахунок вартості земельної частки (паю) в розмірі 5 578 грн та площу паю 1,9 в умовних кадастрових гектарах.

Розпорядженням виконувача обов`язків голови Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 19 серпня 2002 року № 263 затверджено схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колишнього КСП Зірка , якою передбачено: поділ ріллі площею 952,9 га на 659 земельних часток (паїв); сіножаті площею 310,7 га - залишити у сумісному використанні з розподілом на всіх членів (659) в фізичних гектарах без подрібнення їх в натурі на окремі частки (паї).

Установлено, що позивачам видані сертифікати на право на земельні частку (пай). Позивачі отримали державні акти на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі виданих їм сертифікатів, але лише на ріллю, тобто на площу 952,9 га. На сіножаті площею 310,7 га правовстановлюючі документи не отримані.

Відповідно до листа від 25 травня 2015 року Державної інспекції сільського господарства у Київській області надані ОСОБА_9 земельні ділянки були передані розпорядженням Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 19 серпня 2002 року № 263 членам колишнього КСП Зірка з розподілом на всіх членів (659) в фізичних гектарах без подрібнення їх в натурі на окремі частки (паї) для спільного сумісного використання. Зазначено, що документ що посвідчує право та державну реєстрацію такого права громадян відсутній.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції від 22 червня 1993 року) земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян.

Землі у колективну власність передаються безоплатно.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ) визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до пункту 2 Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарсь-кого кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України, що набрав чинності 01 січня 2002 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних паїв у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до вказаного Указу було розроблено Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки(паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, які затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04 червня 1996 року № 47/172/48 (далі - Методичні рекомендації).

За змістом пунктів 1.3, 1.5, 2.7 Методичних рекомендацій передача в натурі земельної частки (паю) громадянину здійснюється після складання Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) (далі - Схеми).

Схеми складаються за участю керівників і спеціалістів колективних сільськогосподарських підприємств (організацій), сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, затверджуються загальними зборами (зборами уповноважених) членів цих підприємств і організацій та погоджуються районними (міськими) державними адміністраціями (виконавчими комітетами міських Рад).

На Схемі виділяються земельні масиви, що можуть бути поділені на земельні частки (паї) без обмежень в часі, в тому числі ділянки першочергової приватизації, а також земельні масиви, які поділяються на земельні частки (паї) після закінчення певного технологічного сільськогосподарського циклу. Крім того, визначаються: земельні ділянки, що поділяються одночасно без подрібнення в натурі на окремі паї (зрошувані угіддя, сади, виноградники, хмільники, ягідники тощо); земельні ділянки, що не підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно (угіддя, законсервовані, виходячи з екологічних умов; невеликі площі сільськогосподарських угідь, в результаті поділу яких на окремі земельні ділянки стає неможливим механізований обробіток ґрунту).

Наведеними нормами гарантується недопущення порушень майнових прав колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі права власності на земельні ділянки, що не підлягають поділу і повинні використовуватися сумісно.

Відповідно до листа від 25 травня 2015 року Державної інспекції сільського господарства у Київській області, надані ОСОБА_9 земельні ділянки були передані розпорядженням Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 19 серпня 2002 року № 263 членам колишнього КСП Зірка з розподілом на всіх членів (659) в фізичних гектарах без подрібнення їх в натурі на окремі частки (паї) для спільного сумісного використання. Зазначено, що документ що посвідчує право та державну реєстрацію такого права громадян відсутній.

Частинами першою та другою статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IV встановлено, що основним документом, який посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивачі не надали суду належних та допустимих доказів у розумінні статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) щодо наявності у них права на спірні земельні ділянки із земель призначення за складом сіножаті із загальною площею 310,7 га, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявлених позивачами у справі вимог.

Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінив докази у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачі не надали суду належних та допустимих доказів того, що в них на цей час наявне право на земельну частку (пай) саме в межах земельних ділянок, які ГУ Держкомзему у Київській області передало в оренду відповідачу у справі ОСОБА_9 і саме вказані дії призвели до неможливості позивачам реалізувати своє право на отримання земельних часток (паїв) із складу сіножатті.

Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Отже, суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовує доводи і заперечення сторін.

З огляду на викладене вище, слід погодитись з висновком апеляційного суду про те, що позивачі не довели порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок прийняття Головним управлінням Держземагенства у Київській області оскаржуваних наказів та відповідно укладення оспорюваних договорів оренди на підставі цих наказів.

Доводи касаційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_10 , залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило