Постанова

від 29.01.2020 по справі 2-1353/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 2-1353/10

провадження № 61-12700св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - Публічне акціонерне товариство Дельта Банк ,

заінтересовані особи (боржники): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2019 року у складі судді Вдовиченко Т. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Шевчук А. М., Талько О. Б. та Бровчука Геннадія Едуардовича на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2019 року у складі судді Вдовиченко Т. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю. у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката виконавчого листа,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ) звернулося до суду із указаною вище заявою, посилаючись на те, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 грудня 2007 року в розмірі 588 091,28 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - частину житлового будинку, квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 . На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист №2 -1353/2010, а 10 лютого 2011 року відкрито виконавче провадження із примусового виконання зазначеного судового рішення.

На підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 08 грудня 2011 року ПАТ Дельта Банк набуло статусу нового кредитора за кредитним договором від 12 грудня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ), та договором іпотеки від 12 грудня 2007 року, укладеним між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2

ПАТ Дельта Банк зазначало, що сторону у виконавчому провадженні примусового виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не замінено, виконавчий лист повернуто стягувачу - ПАТ УкрСиббанк , оригінал якого не було передано правонаступнику за договором купівлі-продажу права вимоги, тому строк пред`явлення його до виконання новим стягувачем був пропущений з поважних причин.

Ураховуючи викладене, ПАТ Дельта Банк просило суд залучити його правонаступником ПАТ УкрСиббанк та замінити сторону у цивільній справі № 2-1353/2010 за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, видати дублікат виконавчого листа у вказаній справі, виданого за рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, та поновити строк пред`явлення його до виконання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Справа судами розглядалася неодноразово.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 06 грудня 2016 року, у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року касаційну скаргу ПАТ Дельта Банк задоволено, ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 06 грудня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2019 року заяву ПАТ Дельта Банк задоволено. Замінено сторону стягувача згідно виконавчого листа у справі № 2-1353/2010 за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, з Акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство Дельта Банк . Видано ПАТ Дельта Банк дублікат виконавчого листа у справі № 2-1353/2010 за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Поновлено ПАТ Дельта Банк пропущений строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання з приводу примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-1353/2010 за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2019 року в частині видачі дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання залишено без змін.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2019 року без змін.

Задовольняючи заяву про заміну сторони стягувача, поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що відповідно до відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора з ПАТ УкрСиббанк на ПАТ Дельта Банк , виконавчий лист № 2-1353/2010 на виконанні у державній виконавчій службі не перебуває, оригінал виконавчого листа втрачено, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області не виконано, боржники ухиляються від добровільного виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу місцевого суду в частині видачі ПАТ Дельта Банк дубліката виконавчого листа у справі № 2-1353/2010 та поновлення ПАТ Дельта Банк пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та скасувати постанову апеляційного суду від 12 червня 2019 року, у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій, розглядаючи заяву ПАТ Дельта Банк , не було встановлено об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для заявника отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. У оскаржуваних рішеннях не дано відповіді на доводи заявника про те, що ПАТ Дельта Банк до червня 2016 року було достовірно відомо про наявність виконавчого листа та про те, що стягувачем є інша особа.

Суди, необґрунтовано, критично сприйняли акт приймання-передачі документів від 23 травня 2013 року, адже на думку заявника, відповідно до змісту вищевказаного акту, новий кредитор - ПАТ Дельта Банк отримав від ПАТ УкрСиббанк оригінал виконавчого листа у цій справі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що стягувачем не було вжито всіх можливих заходів для отримання виконавчого документу та пред`явлення його до виконання, доказів проведення внутрішньобанківської перевірки заявником надано не було, а судами попередніх інстанцій не було встановлено непереборних, істотних труднощів для заявника отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Заявник вказує, що судами було залишено поза увагою ту обставину, що ПАТ Дельта Банк звернулося до ПАТ УкрСиббанк із заявою про надання інформації та документів лише 02 червня 2016 року та ставить під сумнів можливість проведення внутрішньобанківської перевірки у такий стислий термін.

На думку ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій, за відсутності належних та допустимих доказів, посилаючись фактично на припущення того, що ПАТ Дельта Банк втратив оригінал виконавчого листа, прийшли до неправильних висновків про обґрунтованість заявлених вимог.

Доводом касаційної скарги є те, що, на думку заявника, місцевий суд вийшов за межі поданої заяви та протиправно замінив сторону стягувача згідно виконавчого листа замість того щоб здійснити заміну сторони у справі як то просив представник стягувача. Вказував, що апеляційний суд зазначаючи, що посилання у апеляційній скарзі на ту обставину, що заявник виклав свою вимогу, як заміна сторони у справі, на правильність ухваленого рішення щодо заміни сторони стягувача не впливає, оскільки у своїй заяві від 21 липня 2016 року ПАТ Дельта Банк посилався саме на вибуття сторони у виконавчому провадженні.

Заявник вказував, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам заявника про те, що впродовж тривалого часу ПАТ Дельта Банк , як правонаступник стягувача нехтував своїми процесуальними правами та обов`язками, а також те, що при ухваленні оскаржуваних рішень судами не було враховано те, що ПАТ Дельта Банк не надано доказів наявності заборгованості на цей час, а суди не перевірили чи виконано рішення суду про стягнення заборгованості.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалами Верховного Суду від 22 липня 2019 року та від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційні провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2019 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року в частині вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання закрито.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2010 року позов ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 грудня 2007 року № 11267655000 в розмірі 588 091,28 грн, в тому числі борг за кредитом 487 116,33 грн, по відсоткам - 83 686,86 грн, пеня за прострочення основного боргу - 10 665,06 грн, пеня за прострочення відсотків - 6 623,03 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - частину житлового будинку (чотирьохкімнатну квартиру) АДРЕСА_1 загальною площею 134,2 кв. м, яка належить ОСОБА_2

02 січня 2011 року зазначене судове рішення набрало законної сили, Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області видано виконавчий лист.

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі і права вимоги за кредитним договором від 12 грудня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк", та договором іпотеки від 12 грудня 2001 року, укладеним між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції вказував, що станом на 08 грудня 2011 року (дату укладення договору купівлі-продажу прав вимоги) виконавчий документ знаходився на виконанні в державній виконавчій службі. Як зазначає у своєму листі АТ "УкрСиббанк", після повернення до банку виконавчого листа № 2-1353/2010 з державної виконавчої служби, банк передав зазначений лист представнику нового кредитора.

04 лютого 2013 було відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-1353 від 07 грудня 2010 року, виданого Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області (стягувач ПАТ Укрсиббанк на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент винесення постанови). 26 лютого 2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання 27 лютого 2014 року.

ПАТ УкрСиббанк повідомило, що станом на 08 грудня 2011 року (дату укладення договору купівлі-продажу прав вимоги) виконавчий документ знаходився на виконанні в державній виконавчій службі. Додатково зазначено, що після повернення виконавчого листа № 2-1353/2010 з державної виконавчої служби, актом приймання передачі документації від 23 травня 2013 року, його оригінал разом із постановою державного виконавця було передано новому кредитору, тобто ПАТ Дельта Банк .

На підтвердження вказаних обставин ПАТ УкрСиббанк надано витяг із акту прийому-передачі документів від 23 травня 2013 року. Проте, у акті прийому - передачі не зазначено реквізитів банківських установ, не вказано назву посади працівника, який передавав документи та не вказано назву посади працівника, який приймав документи, не проставлено будь-яких штампів чи печаток для документів жодної із банківських установ.

ПАТ Дельта Банк вказував, що оригінал виконавчого листа № 2-1353/2010 у банку відсутній, що унеможливлює направлення його до виконання.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, відповідно до §§ 51-53 рішення ЄСПЛ у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

У підпункті 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

Встановивши, що рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки не виконано, виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист на виконанні не перебуває, заборгованість боржниками не погашена, а оригінал виконавчого листа втрачено, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19).

Посилання в касаційній скарзі на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які підтверджують втрату оригіналу виконавчого листа не спростовують висновків судів про наявність правових підстав для видачі дубліката виконавчого листа. При цьому оригінал виконавчого листа відсутній, як у самого стягувача, так і на виконанні в державній виконавчій службі. Вказані обставини заявниками не спростовані. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом першим частиною першої статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу положень статей 516, 517 Цивільного кодексу України вбачається наступне: заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; ця заміна не впливає на обов`язок боржника погашати кредит взагалі, в тому числі первісному кредитору у випадку неповідомлення його про передачу права вимоги іншій особі.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

З огляду на вищенаведені норми права колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначав, що посилання на ту обставину, що заявник виклав свої вимогу, як заміна сторони у справі, на правильність ухваленого рішення щодо заміни сторони стягувача не впливає, оскільки у своїй заяві від 21 липня 2016 року ПАТ Дельта Банк посилався саме на вибуття сторони у виконавчому провадженні.

Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду та за таких же підстав не приймає до уваги аналогічні доводи, які містяться у касаційній скарзі ОСОБА_1 .

Доводи касаційних скарг про те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам про те, що впродовж тривалого часу ПАТ Дельта Банк , як правонаступник стягувача нехтував своїми процесуальними правами та обов`язками, а також те, що при ухваленні оскаржуваних рішень судами не було враховано те, що ПАТ Дельта Банк не надано доказів наявності заборгованості на цей час, а суди не перевірили чи виконано рішення суду про стягнення заборгованості спростовуються матеріалами справи та змістом прийнятих у справі рішень.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2019 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року в частині вирішення заяви Публічного акціонерного товариства Дельта Банк про видачу дубліката виконавчого листа та заміни сторони виконавчого провадження залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська