Постанова

від 30.01.2020 по справі 826/18686/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/18686/16 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: 16 годин 00 хвилин, дата складання повного тексту: 08 жовтня 2019 року) у справі за позовом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державної аудиторської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд соціального страхування України, приватне підприємство Укргідротрансбуд , товариство з обмеженою відповідальністю Одесем , приватне підприємство Компанія Інтелект-К про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги від 28.10.2016 р. № 04-14/505.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним.

Щодо підписання заступником директора ВД Фонду Нагорною Т. А. наказу від 06.05.2014 р. № 239-к Про преміювання працівників Виконавчої дирекції Фонду за квітень 2014 року апелянт зазначив, що директор Ткаченко В. В. перебував на виїзній нараді, а перший заступник директора Дзюба А. М. перебував у відпустці (наказ надано до перевірки).

Питання покладення обов`язків у випадку відсутності зазначених осіб врегульовано наказами виконавчої дирекції Фонду від 09.04.2013 р. № 116-ос та від 11.06.2014 р. № 199-ос Про тимчасовий розподіл обов`язків між керівництвом Виконавчої дирекції Фонду .

Аналогічно, щодо підписання т. в. о. першого заступника директора Дзюбою А. М. наказів від 05.06.2014 р. № 284-к Про преміювання працівників Виконавчої дирекції Фонду за травень 2014 року та від 23.06.2014 р. № 313-к Про преміювання з нагоди святкування Дня Конституції України , апелянт зауважив, що 05.06.2014 р. та 23.06.2014 р. директор виконавчої дирекції Фонду Ткаченко В. В. брав участь у виїзній нараді.

Щодо підписання в. о. першого заступника директора Чижевським В. Ю. наказу від 05.11.2015 р. № 374-к Про преміювання працівників Виконавчої дирекції Фонду за жовтень 2015 року , апелянт зазначає, що відповідно до наказу виконавчої дирекції Фонду від 24.07.2015 р. № 189-ос Про тимчасовий розподіл обов`язків між керівництвом Виконавчої дирекції Фонду рішення щодо матеріального заохочення працівників виконавчої дирекції Фонду приймає в. о. директора виконавчої дирекції Фонду Нагорна Т. А.

У зв`язку з тим, що Нагорна Т. А. перебувала у щорічній основній відпустці з 19.10.2015 р. до 06.11.2015 р. (наказ № 610-в від 16.10.2015 р.), виконання обов`язків було покладено на заступника директора виконавчої дирекції Фонду Сітайла В. С. 05.11.2015 р. При цьому, в.о. директора виконавчої дирекції Фонду Сітайло В. С. брав участь у виїзній нараді, тому наказ № 374-к від 05.11.2015 р. на преміювання працівників виконавчої дирекції Фонду було підписано в. о. першого заступника директора Чижевським В. Ю., оскільки він заміщав директора на період його відсутності.

В частині нарахування та виплати Нагорній Т. А. матеріальних допомог без погодження із головою правління Фонду та заступниками голови правління, апелянт зазначає, що відповідно пункту 6.4 Положення № 127 надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення директору виконавчої дирекції Фонду здійснюється за погодженням із головою правління Фонду та заступниками голови правління.

В той же час, апелянт звертає особливу увагу на ту обставину, що Нагорна Т. А. не обіймає посаду директора, з огляду на що ці вимоги є безпідставними.

Крім того, апелянт зазначає, що у 2015 році правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як орган управління, втратило свої повноваження, оскільки згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28.12.2014 р. № 77-VIII Закон України від 18.01.2001 р. № 2240 Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням втратив чинність.

Аналогічними підставами апелянт обґрунтовує неправомірність висновків суду першої інстанції в частині нарахування та виплати директору Ткаченку В. В. та в. о. директора Нагорній Т. А. місячних премій та одноразової премії.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково не було взято до уваги, що законодавством передбачена можливість здійснювати виплату премії в межах економії фонду оплати праці, а тому у даному спорі відсутні збитки взагалі.

В частині взаємовідносин позивача з ТОВ Одесем та ТОВ Еліт Охорона (пункти 4, 5 вимоги) апеляційна скарга не містить жодних доводів.

Щодо невідповідності видатків на гаряче харчування працівників Класифікації видатків бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою Правління Фонду від 25.12.2003 р. № 124, апелянт зазначив, що п. 18 вказаної класифікації передбачає можливість здійснення видатків на оплату інших послуг, передбачених законодавством.

Апелянт зазначає, що згідно пункту 7.2.10 колективного договору виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності адміністрація зобов`язується спільно з профспілковим комітетом забезпечувати працівників дирекції гарячим харчуванням на пільгових умовах.

Також апелянт зазначає, що відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 р. № 333 (використовується в своїй діяльності бюджетними організаціями) аналогічні видатки, а саме оплата послуг з харчування на період проведення заходу, здійснюється за кодом 2240 Оплата послуг (крім комунальних) . Таким чином, апелянт вважає, що витрати на забезпечення працівників Фонду гарячим харчуванням, передбачені цією класифікацією видатків.

В частині пункту вимоги 7 по взаємовідносинам позивача з ПП Укргідротрансбуд апелянт зауважив, що судом першої інстанції взагалі не було взято до уваги, що акти виконаних робіт було перевірено та завізовано інженером Лисенком О. С . , який мав кваліфікаційний сертифікат інженера.

Апелянт звертає увагу на наявність в матеріалах справи висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 12.09.2016 р. № 7-16/д, згідно якого проектно-кошторисна документація по вказаному капітальному ремонту повністю відповідає вимогам нормативно правових актів у галузі будівництва чинних на території України, а обсяги та вартість фактично виконаних робіт частково не відповідають обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною документацією на суму 3197, 00 грн.

В частині вказаної невідповідності апелянт повністю визнає відсутність на момент перевірки сталевих сходів на вказану суму. Проте зауважує, що підрядником ПП Укргідротрансбуд на звернення від 27.09.2016 р. було видано повторно інші сталеві сходи згідно накладної № 14-16 від 29.09.2016 р. Відтак станом на дату винесення оскаржуваної вимоги вказані збитки позивач вважає повністю відшкодованими.

В іншій частині доводів відповідача по вказаному пункту вимоги позивач зауважує, що відповідачем було перевірено акти не за весь період спірних правовідносин, без врахування внесених коригувань (виправлення помилок та виправлення пересортувань) по перелікам робіт, що призвело до викривлення результатів, в той час як матеріалами справи чітко підтверджується використання у роботах обладнання саме у тій кількості, яка була узгоджена у кінцевому вигляді.

Також апелянт заперчує висновки суду першої інстанції про відсутність актів на виконання прихованих робіт наявністю їх у матеріалах справи.

Ненадання таких актів до перевірки, на думку апелянта, спростовується посиланням перевіряючим органом у самому актів перевірки на сторінці 66 на перелік прихованих будівельно-ремонтних робіт, зазначений у акті обміру.

Крім того, апелянт не погоджується із висновком ревізії та рішенням суду першої інстанції щодо порушень, встановлених по взаємовідносинам із ПП Інтелект-К , щодо робіт за договором від 22.11.2015 р. № 852/10/15 на виконання ремонту системи охоронної сигналізації в адміністративних будинках по вул Боричів Тік, 28 і 30 в м. Києві.

Апелянт зазначає, що локальний кошторис не може передбачити кінцевий результата виконаних робіт. Зокрема, розрахунки за виконані роботи за формами КБ-2в, КБ-3 уточнюються за кошторисною документацією до робочого проекту (робочої документації), яка може складатись як під час виконання, так і після завершення зазначених робіт.

В підтвердження своїх доводів апелянт посилається на висновок експертного будівельно-технічного дослідження, проведеного судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Голубенко І. М. від 12.10.2016 р. № 1935, згідно якого обсяг фактично виконаних робіт з ремонту системи охоронної сигналізації відповідає обсягам зазначених в акті приймання-передачі виконаних робіт за березень 2016 року.

В частині взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_6 (пункт 9 вимоги) апеляційна скарга не містить жодних доводів.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 22.01.2020 р. за вх. № 2284, у якому відповідач повністю підтримує висновки суду першої інстанції та додатково зазначає на спростування доводів апеляційної скарги, що твердження позивача щодо втрати повноважень правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як органом управління через втрату чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням , відповідно до якого воно було утворено та здійснювало діяльність, не спростовує порушення, яке задокументовано в акті ревізії, позаяк до ревізії, як і до матеріалів справи № 826/18686/16, не надано жодних документів щодо внесення змін до Положення № 127.

В частині гарячого харчування працівників відповідач звертає увагу суду апеляційної обставини на те, що колективним договором передбачено харчування працівників саме на пільгових умовах, водночас, матеріалами справи жодним чином не підтверджується, що працівниками відшкодовувались витрати на гаряче харчування.

Щодо оскарження пункту 7 вимоги відповідач зазначає, що акти на приховані роботи до ревізії надані не були.

Відповідач також наголошує в частині оскарження п. 8 вимоги, що до ревізії із запереченнями та до позовної заяви позивачем не надано додаткові угоди про внесення змін до договору підряду від 22.12.2015 р. № 852/10/15, локальних кошторисів та договірної ціни, які є додатками до договору.

Крім того, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що під час судового засідання у суді першої інстанції представник позивача зазначив, що не заперечує проти порушень, зазначених у пунктах 3, 4, 5, 9 вимоги Держаудитслужби від 28.10.2016 р. № 04-14/505.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з`явилися.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 30.01.2020 р. постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДАС України на виконання пункту 2.9 Плану контрольно-ревізійної роботи на II квартал 2016 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ВД Фонду за період з 01.05.2014 р. по 01.07.2016 р.

За результатами ревізії складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності ВД Фонду від 21.09.2016 р. № 04-23/3, в якому зафіксовані виявлені в ході ревізії порушення у діяльності ВД Фонду та прийнято вимогу від 28.10.2016 № 04-14/505 (а. с. 21 - 24 Т. 1).

Вказана вимога складається з 9 пунктів, в яких зафіксовані порушення фінансової дисципліни та заходи, які має вжити ВД Фонду для забезпечення їх усунення, зокрема:

1. Ревізією правильності встановлення та нарахування премії працівникам ВД Фонду установлено, що у період з 01.05.2014 р. по 31.12.2015 р. на порушення вимог пункту 4.6 Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.12.2003 р. № 127 (далі - Положення № 127) та пункту 8 Положення про преміювання працівників виконавчої дирекції Фонду, затвердженого наказом директора, погодженим з профспілковим комітетом ВД Фонду від 29.01.2007 р. № 19-ос (далі - Положення № 19-ос) ВД Фонду на підставі наказів від 06 05.2014 р. № 239-к, від 05.06.2014 р. № 284-к, від 23.06.2014 р. № 313-к та від 05.11.2015 р. № 374-к, підписаних заступником директора ВД Фонду Нагорною Т. А., т. в. о. першого заступника директора ВД Фонду Дзюбою А. М. та в. о. першого заступника директора ВД Фонду Чижевським В. Ю., які не мали повноважень на їх підписання, безпідставно нараховано та виплачено премії працівникам ВД Фонду на суму 910457, 00 грн та, як наслідок, зайво нараховано та сплачено єдиного соціального внеску на суму 200300, 54 грн, через що ВД Фонду завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 1110757, 54 грн.

2. Ревізією правильності нарахування та виплати матеріальної допомоги керівному складу ВД Фонду встановлено, що на порушення вимог пункту 6.4 Положення № 127 в. о. директора Нагорній Т. А. у 2015 році безпідставно нараховано і виплачено матеріальні допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань без погодження із головою правління Фонду та заступниками голови правління (накази від 26.02.2015 р. № 169-к, від 02.06.2015 р. № 259-к) на суму 40738, 83 грн та, як наслідок, зайво нараховано і сплачено єдиного соціального внеску на суму 8962, 55 грн, через що ВД Фонду завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 49701, 38 грн.

3. Ревізією правильності нарахування та виплати місячного преміювання та одноразових премій керівному складу ВД Фонду встановлено, що на порушення вимог Положення № 127 та Положення № 19-ос ВД Фонду директору ВД Фонду Ткаченку В. В. та в. о. директора ВД Фонду Нагорній Т . А. безпідставно нараховано та виплачено місячну премію на суму 25132, 00 грн та, як наслідок, зайво нараховано і сплачено єдиного соціального внеску на суму 5529, 04 грн. А також на порушення вимог пункту 5.4 Положення № 127 в. о. директора ВД Фонду Нагорній Т. А. безпідставно нараховано та виплачено одноразових премій на суму 21224, 00 грн та, як наслідок, зайво нараховано і сплачено єдиного соціального внеску на суму 4669, 28 грн.

4. На порушення статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору від 21.07.2015 р. № 778/10/15 ТОВ Одесем надало ВД Фонду послуги з охорони адміністративних будівель та прилеглої території не в повному обсязі та завищило обсяги і вартість наданих послуг в актах надання послуг від 18.09.2015 р. № 158 та від 30.09.2015 р. № 191 на загальну суму 8129, 62 грн, а ВД Фонду прийняла вказані акти без зауважень і провела оплату у повному обсязі, через що ВД Фонду завдано матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.

5. На порушення статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 628, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору від 29.04.2015 р. № 29/04/15-НОП-760/10/15 ТОВ Еліт Охорона завищило в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) обсяги та вартість наданих послуг з охорони адміністративних будівель та прилеглої території на загальну суму 31036, 65 грн (з ПДВ), а ВД Фонду прийняла вказані акти без зауважень і провела оплату в повному обсязі, через що ВД Фонду завдано матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.

6. На порушення пункту 18 статті Видатки на оплату інших послуг та Інші видатки Класифікації видатків бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою Правління Фонду від 25.12.2003 р. № 124 (далі - Класифікація видатків), ВД Фонду здійснила витрати на забезпечення працівників Фонду гарячим харчуванням, які не передбачені цією класифікацією видатків та не затверджені кошторисом, чим ВД Фонду завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 66400, 00 грн.

7. На порушення вимог пункту 6.4.3 Державних будівельних норм Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 та пункту 4.2 договорів від 27.11.2014 р. № 643/10/14, від 25.12.2014 р. № 669/10/14 та від 19.11.2015 р. № 806/10/15 ВД Фонду прийняла у підрядника ПП Укргідротрансбуд обсяги робіт, виконання яких не передбачене умовами договорів та які фактично не виконані, що призвело до завищення вартості робіт, вказаних в актах (форма КБ-2в), на загальну суму 258608, 68 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) ВД Фонду на зазначену суму.

8. На порушення вимог статті 849 Цивільного кодексу України, пункту 6.4.3 Державних будівельних норм Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д. 1-1:2013, ВД Фонду прийняла у підрядника ПП Інтелект-К обсяги робіт, які не передбачені локальними кошторисами до договору від 22.12.2015 р. № 852/10/15, що призвело до завищення обсягів робіт в акті виконаних робіт, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) ВД Фонду на суму 5801, 94 грн (з ПДВ).

9. На порушення статей 901 та 902 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору від 12.06.2014 р. № 564/01/14, ВД Фонду прийняла та здійснила оплату фактично не наданих ФОП ОСОБА_6 послуг щодо надання рекламного часу на телебаченні (продаж рекламного часу на телебаченні) на загальну суму 99648, 00 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) ВД Фонду на зазначену суму.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

В той же час, позивачем жодним чином не обґрунтовано хибність висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про скасування пунктів 4 (чотири), 5 (п`ять), 9 (дев`ять) вимоги.

У відповідності до ч. 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З огляду на вказані положення процесуальних норм, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази та надавати оцінку висновкам суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, що стосуються пунктів 4, 5, 9 вимоги.

При цьому, порушення процесуальних норм у вказаній частині судом апеляційної інстанції не встановлено.

Щодо пункту 1 вимоги колегія суддів звертає увагу на наступне.

У відповідності до пункту 4.6 Положення № 127 рішення щодо стимулювання працівників апарату ВД Фонду приймає директор ВД Фонду за пропозиціями: заступників директора ВД Фонду згідно з розподілом обов`язків - по керівниках структурних підрозділів; керівників структурних підрозділів - працівниках цих структурних підрозділів.

Згідно пункту 8 Положення №19-ос рішення стосовно преміювання працівників ВД Фонду, з урахуванням пропозицій начальників управлінь та заступників директора, оформлюється наказом директором ВД Фонду, який погоджується з керівниками структурних підрозділів, заступниками директора і профспілковим комітетом. У наказі зазначається номінальний розмір преміювання розрахований у відсотках згідно із пунктом 5 цього Положення, а також конкретні розміри премії кожного працівника.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, накази від 06 05.2014 р. № 239-к, від 05.06.2014 р. № 284-к, від 23.06.2014 р. № 313-к та від 05.11.2015 р. № 374-к, були підписані заступником директора ВД Фонду Нагорною Т. А., т. в. о. першого заступника директора ВД Фонду Дзюбою А. М. та в. о. першого заступника директора ВД Фонду Чижевським В. Ю., з обґрунтуванням позивачем такого підписання перебуванням директора та в. о. директора на виїзних нарадах.

Натомість, судом першої інстанції вірно зазначено про відсутність в матеріалах справи доказів такого перебування.

В той же час, у відповідності до ч. 1 Р. 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв`язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

В свою чергу, відсутність уповноважених на прийняття рішень осіб певний проміжок часу на робочому місці у зв`язку зі службовою необхідністю за відсутності правовстановлюючих документів з відповідними змінами у оплати праці не можуть слугувати підставою для виникнення у осіб, визначених наказами виконавчої дирекції Фонду від 09.04.2013 р. № 116-ос та від 11.06.2014 р. № 199-ос Про тимчасовий розподіл обов`язків між керівництвом Виконавчої дирекції Фонду , права приймати рішення щодо стимулювання працівників апарату.

Щодо доводів позивача про відсутність у його діях ознак збитковості для держави в розумінні Господарського кодексу України колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 3 ч. 3 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМ України від 03.02.2016 р. № 43, основними завданнями Держаудитслужби є здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

У відповідності до п. 49 ст. 2 БК України управління бюджетними коштами - сукупність дій учасника бюджетного процесу відповідно до його повноважень, пов`язаних з формуванням та використанням бюджетних коштів, здійсненням контролю за дотриманням бюджетного законодавства, які спрямовані на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності та забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів.

Відтак колегія суддів не підтримує позицію апелянта в частині звуженого тлумачення повноважень відповідача на користь доводів про наявність у позивача права використовувати бюджетні кошти всупереч встановленого законодавством порядку.

Відтак доводи апеляційної скарги в частині скасування п. 1 вимоги є необґрунтованими.

Щодо пункту 2 спірної вимоги колегією суддів встановлено, що в. о. директора Нагорній Т. А. у 2015 році було нараховано і виплачено матеріальні допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань на загальну суму 40738, 83 грн (ЄСВ - 8962, 55 грн).

Доводи відповідача зводяться до того, що нарахування допомог відбулося без погодження із головою правління Фонду та заступниками голови правління з посиланням на порушення пункту 6.4 Положення № 127.

Відповідно пункту 6.4 Положення № 127 надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення директору ВД Фонду здійснюється за погодженням із головою правління Фонду та заступниками голови правління.

Натомість, як свідчать матеріали справи, Нагорна Т. А. у спірний період обіймала посаду заступника директора та, одночасно, виконувала обов`язки директора, проте не була призначена на посаду директора.

Як вбачається з наказів від 26.02.2015 р. № 169-к та від 02.06.2015 р. № 259-к Нагорній Т. А. виплачувались спірні допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, що не свідчить про прив`язку їх отримання до посадового окладу директора (а. с. 135, 135 зворот).

В той же час, Положення № 127 не регулює питання погодження із головою правління Фонду та заступниками голови правління надання матеріальних допомог як заступнику директора так і окремо особі, що виконує його обов`язки на час тимчасової відсутності директора.

З огляду на відсутність чіткої регламентації цього питання у Положенні № 127 колегія суддів позбавлена можливості тлумачити у питанні права особи на оплату праці доводи відповідача на його користь.

Таким чином, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта в цій частині та вважає, що пункт 2 вимоги підлягає скасуванню як протиправний.

Щодо п. 3 вимоги колегія суддів зважає про таке.

Ревізією правильності нарахування та виплати місячного преміювання та одноразових премій керівному складу ВД Фонду встановлено, що на порушення вимог Положення № 127 та Положення № 19-ос ВД Фонду директору ВД Фонду Ткаченку В. В. та в. о. директора ВД Фонду Нагорній Т . А. безпідставно нараховано та виплачено місячну премію на суму 25132, 00 грн та, як наслідок, зайво нараховано і сплачено єдиного соціального внеску на суму 5529, 04 грн. А також на порушення вимог пункту 5.4 Положення № 127 в. о. директора ВД Фонду Нагорній Т. А. безпідставно нараховано та виплачено одноразових премій на суму 21224, 00 грн та, як наслідок, зайво нараховано і сплачено єдиного соціального внеску на суму 4669, 28 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується жодною із сторін по справі, у 2015 році правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як орган управління, втратило свої повноваження, оскільки Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ, відповідно до якого воно було утворено та здійснювало діяльність, втратив чинність.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції підтримав позицію відповідача щодо чинності попри вказані обставини на момент виникнення спірних правовідносин Положення № 127.

З даного приводу колегія суддів вважає, що вимоги Положення № 127 у спірний період носили декларативний характер, оскільки не мали завершених правових механізмів реалізації.

В свою чергу, суд першої інстанції жодним чином не спростував право працівників позивача на отримання матеріальних допомог та премій, що передбачене п. 6.1, п. 5.1, п. 5.2 Положення № 127, звівши вказані норми до конкурування із пунктами 5.4, 6.4 цього ж положення в умовах відсутності особи, яка має надати волевиявлення у вказаних питаннях.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта в частині того, що витрати на вказані цілі здійснювались за рахунок економії фонду оплати праці, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства та не дозволяє зробити висновок про нецільове використання бюджетних коштів.

З огляду на наведене, пункт 3 оскаржуваної вимоги підлягає скасуванню як протиправний та такий, що прийнятий відповідачем з допущенням надмірного формалізму.

Щодо п. 6 вимоги колегією суддів встановлено, що позивач забезпечував працівників гарячим харчуванням на підставі пункту 18 статті Видатки на оплату інших послуг та Інші видатки Класифікації видатків.

Так вказаним пунктом передбачено видатки, що включають оплату робіт та професійних послуг сторонніх фахівців, підприємств та організацій згідно з укладеними договорами та угодами, а саме: з бухгалтерського аудиту, юридичних, інформаційних (абонентське обслуговування інформаційно-довідкових баз), консультативних послуг; оплату робіт технічних працівників згідно з укладеними договорами та угодами; страхування власних та орендованих приміщень відповідно до чинних законодавчих та нормативних актів; видатки на охорону, в т.ч. позавідомчу та протипожежну (встановлення охоронної та протипожежної сигналізації); впровадження систем відеоспостереження та перепускних систем, систем кондиціювання приміщень; заходи щодо охорони праці та техніки безпеки; оплата послуг (проведення медичного огляду) лікувальних, медичних закладів, передбачених чинним законодавством; видатки на палітурні та поліграфічні роботи (буклети, запрошення, посвідчення, інформаційні бюлетені, видання довідників тощо), представницькі видатки. Крім того, до вказаного відносяться податки та збори, обов`язкові платежі до бюджетів, якщо це обумовлено законодавством, а також витрати на оплату банківських послуг (розрахунково-касове обслуговування по рахунках на утримання органів Фонду), оплата послуг із благоустрою та озеленення прибудинкової території, закріпленої за власними приміщеннями, оплата послуг з повірки різноманітних приладів (лічильників) та оплата інших послуг, передбачених законодавством тощо.

Апелянт зауважив, що відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 р. № 333, що використовується в своїй діяльності бюджетними організаціями, аналогічні видатки, а саме оплата послуг з харчування на період проведення заходу, здійснюється за кодом 2240 Оплата послуг (крім комунальних) .

Як вбачається із вказаного пункту Класифікації видатків, ним передбачаються видатки на оплату інших послуг, передбачених законодавством.

У відповідності до п. п. 2.3.4 п. 2.3 Р. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України 13.01.2004 р. № 5, до виплат соціального характеру у грошовій і натуральній формі належать, в тому числі, оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях.

Колегія суддів звертає увагу на те, що розділ 2 зазначеної Інструкції регулює саме питання фонду оплати праці.

Таким чином, оплата харчування працівників відноситься до фонду оплати праці, що дійсно не відображено у відповідних пунктах Класифікації видатків.

В той же час, пункт 18 Класифікації видатків у праві здійснення видатків на оплату інших послуг відсилає до послуг, що передбачені законодавством, яким, на думку колегії суддів, є відповідна Інструкція № 5.

З огляду на наведене, колегія суддів підтримує довід апелянта щодо помилковості висновків суду першої інстанції в цій частині.

Крім того, щодо висновків суду першої інстанції з посиланням на п. 7.2.10 Колективного договору про те, що позивач не надав доказів про забезпечення гарячим харчуванням спільно з Профспілковим комітетом, колегія суддів зауважує, що вказана підстава не була покладена ні в основу оскаржуваної вимоги, ні в основу акта ревізії, відтак суд адміністративної юрисдикції позбавлений можливості перебирати на себе повноваження відповідача щодо виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

При цьому, в частині доводів відповідача у відзиві про те, що самі працівники повинні відшкодовувати певні витрати у зв`язку з зазначенням у колективному договорі фрази на пільгових умовах , колегія суддів зазначає, що відповідачем як у акті перевірки, так і у спірній вимозі не встановлено у яких частках має здійснюватись таке відшкодування та за якою процедурою, передбаченою чинним законодавством, натомість покладено тягар відшкодування витрат на позивача у повному розмірі, що також не відповідає суті прислівника спільно .

З огляду на це, колегія суддів відхиляє доводи відповідача в цій частині з підстав необґрунтованості.

Щодо пункту 7 вимоги колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявна копія видаткової накладної № 14-16 від 29.09.2016 р., відповідно до якої підрядником ПП Укргідротрансбуд на звернення від 27.09.2016 р. було видано повторно інші сталеві сходи (а. с. 93 Т. 1).

Відтак станом на дату винесення оскаржуваної вимоги порушення законодавства з боку позивача було усунутим, що виключає висновок про правомірність оскаржуваної вимоги в цій частині.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 12.09.2016 р. № 7-16/д, згідно якого проектно-кошторисна документація по вказаному капітальному ремонту повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва чинних на території України, а обсяги та вартість фактично виконаних робіт частково не відповідають обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною документацією на суму 3197, 00 грн (а. с. 94 - 123 Т. 1).

Судом першої інстанції було відхилено вказаний доказ з підстав відсутності у висновку вказівки на спосіб, яким перевірялися питання, а також документів, які використовувались під час визначення обсягів прихованих робіт.

З даного приводу колегія суддів зауважує, що у відповідності до частин 1, 2 ст. 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Так колегією суддів встановлено, що обставини, які досліджувалися експертом, входять до предмета доказування та їх встановлення потребує спеціальних знань.

При проведення дослідження експертом було використано, крім іншого, дефектні акти, локальні кошториси, розрахунок загальновиробничих витрат, акти приймання виконаних робіт, акт контрольного обміру та креслення.

З висновку експерта вбачається, що вищезазначеними документами підтверджується використання обладнання у наступному асортименті та кількості: приварювання фланців діаметром 50 мм до сталевих трубопроводів (4), фланці плоскі HAWLE, діаметр 50 мм (4), установлення чавунних засувок та клапанів зворотних діаметром 50 мм HAWLE, діаметр 50 мм (2), засувки паралельні HAWLE з електропроводом, діаметр 50 мм (1), улаштування підземного вводу водопроводу в будівлі (1), установлення клапанів редукційних пружинних діаметром 50 мм (1), клапани редукційні (1), болти M16 нержавіючі з гайкою та шайбою (50).

При цьому, доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до того, що відповідач здійснював перевірку документації не суцільним порядком, а вибірково, що виключило можливість врахування всіх змін щодо кількості вказаного обладнання.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для відхилення висновків експерта в частині встановлення відповідності фактичного обсягу обладнання (на підставі акту контрольного обміру) тому обсягу, що зазначений у кінцевому результаті в документах, наданих для дослідження.

Відтак суд апеляційної інстанції приймає висновки експерта в цій частині в якості підстави для спростування висновків відповідача та суду першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що в акті обмірів зафіксовано фактичне виконання робіт, які візуально встановити не можливо, однак акти на приховані роботи до ревізії не надані.

З даного приводу колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до ДБН А.3.1-5:2009 на кожному об`єкті будівництва належить складати акти на закриття прихованих робіт.

В матеріалах справи такий акт на закриття прихованих робіт № 1 від 02.12.2015 р. наявний (а. с. 42 - 43 Т. 4), що повністю спростовує висновки суду першої інстанції та повністю відповідає переліку прихованих робіт, зазначених відповідачем у акті ревізії на сторінках 26 - 27 (а. с. 70 - 71 Т. 2).

Відтак всі доводи апелянта в частині оскарження пункту 7 вимоги приймаються колегією суддів до уваги, в тому числі довід про наявність в матеріалах справи акту на закриття прихованих робіт.

Оцінюючи пункт 8 оскаржуваної вимоги, колегією суддів встановлено та визнається сторонами у справі, що ПП Інтелект-К виконало, в тому числі, обсяг робіт, який не передбачений локальними кошторисами.

В той же час, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявний висновок експертного будівельно-технічного дослідження, проведеного судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Голубенко І. М. від 12.10.2016 р. № 1935 (а. с. 152 - 162 Т. 1).

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції жодним чином не було надано оцінку вказаному доказу, з огляду на що колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта про неповноту дослідження доказів судом першої інстанції в цій частині.

Між тим, у вказаному висновку зазначено, що обсяг фактично виконаних робіт з ремонту системи охоронної сигналізації в адміністративних будівлях виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності по вул. Боричів Тік, 28, 30 в м. Києві відповідає обсягам зазначених в акті приймання-передачі виконаних робіт за березень 2016 року.

У висновку також зазначено, що його складено за результатами, крім іншого, натурного обстеження об`єктів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до п. 2. 1 договору від 22.12.2015 р. № 852/10/15 ціна договору складає саме 93694, 00 грн, що відповідає розміру перерахованих коштів (а. с. 124 Т. 1).

У відповідності до п. 3.15 Державних будівельних норм Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д. 1-1:2013 договірною ціною є кошторис, яким визначається вартість робіт, узгоджена сторонами (замовником та підрядником), та обумовлена у договорі підряду.

Відтак колегія суддів не вбачає підстав вважати, що сума сплачених коштів перевищила договірну ціну, що була визначена до початку виконання робіт та підписання актів приймання-передачі.

Тому доводи апеляційної скарги також спростовують висновки суду першої інстанції та позицію відповідача в цій частині.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги частково спростовують позицію суду першої інстанції та в цій частині приймаються колегією суддів в якості належних.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 139 КАС України вирішенню підлягає питання про розподіл судових витрат пропорційно до їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року у справі за позовом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державної аудиторської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд соціального страхування України, приватне підприємство Укргідротрансбуд , товариство з обмеженою відповідальністю Одесем , приватне підприємство Компанія Інтелект-К про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 2 (два), 3 (три), 6 (шість), 7 (сім), 8 (вісім) вимоги від 28 жовтня 2016 року № 04-14/505 скасувати.

В цій частині ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати пункти 2 (два), 3 (три), 6 (шість), 7 (сім), 8 (вісім) вимоги від 28 жовтня 2016 року № 04-14/505.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з Державної аудиторської служби України (ЄДРПОУ 40165856, місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, 4) на користь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ЄДРПОУ: 25885944, місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Боричів Тік, 28) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15203, 65 гривень (п`ятнадцять тисяч двісті три гривні 65 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 30.01.2020 р.)