Постанова

від 31.05.2021 по справі 826/18686/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року

м. Київ

справа № 826/18686/16

адміністративне провадження № К/9901/5412/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року (головуючий суддя Беспалов О. О., судді: Ключкович В. Ю., Парінов А. Б.) у справі №826/18686/16 за позовом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державної аудиторської служби України, треті особи: Фонд соціального страхування України, Приватне підприємство Укргідротрансбуд , Товариство з обмеженою відповідальністю Одесем , Приватне підприємство Компанія Інтелект-К , про визнання протиправною та скасування вимоги,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У листопаді 2016 року Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Виконавча дирекція Фонду) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної аудиторської служби України (далі - Держаудитслужба) про визнання протиправною та скасування вимоги від 28 жовтня 2016 року № 04-14/505, у якій зафіксовані виявлені органом державного фінансового контролю порушення фінансової дисципліни та заходи, які має вжити Виконавча дирекція Фонду для забезпечення їх усунення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Держаудитслудба в порушення вимог статті 19 Конституції України, направивши вимогу про усунення порушень від 28 жовтня 2016 року № 04-14/505 у частині пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, прийняла цю вимогу необґрунтовано, без урахування письмових доказів, які надавались позивачем в ході перевірки. Водночас, ці письмові докази повністю спростовують законність заявленої органом фінансового контролю вимоги.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем в ході судового розгляду справи доведено правомірність оскаржуваної вимоги від 28 жовтня 2016 року № 04-14/505, а позивачем не надано належних й достатніх доказів та обґрунтувань протилежного. У зв`язку з цим, суд не знайшов підстав для задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись із указаним рішенням позивач оскаржив його у апеляційному порядку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 2 (два), 3 (три), 6 (шість), 7 (сім), 8 (вісім) вимоги від 28 жовтня 2016 року № 04-14/505 скасовано. В цій частині ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задоволено. Визнано протиправними і скасовано пункти 2 (два), 3 (три), 6 (шість), 7 (сім), 8 (вісім) вимоги від 28 жовтня 2016 року № 04-14/505. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року залишено без змін.

Приймаючи рішення по справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не було надано належну оцінку доказам по справі, з огляду на що колегія суддів прийняла до уваги доводи апелянта про неповноту дослідження доказів судом першої інстанції в частині пунктів 2 (два), 3 (три), 6 (шість), 7 (сім), 8 (вісім) вимоги від 28 жовтня 2016 року № 04-14/505 та скасувала їх.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У касаційній скарзі Держаудитслужба, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року повністю, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року залишити в силі.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції неправильно оцінив докази по справі, що призвело до прийняття незаконного рішення. В касаційній скарзі відповідач наводить своє обґрунтування доказової бази та тлумачення норм права.

Скаржник вказує на те, що суд апеляційної при вирішені спору не врахував установлену практику Верховного Суду щодо неможливості оскарження об`єктом контролю вимоги органу державного фінансового контролю спрямованої на коригування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства яка (у цій частині) є обов`язковою до виконання, що призвело до порушення норм КАС України та прийняття незаконного рішення.

На касаційну скаргу позивач подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року - без змін. Наполягає на тому, що спірну вимогу про усунення порушень шляхом примусового стягнення виявлених збитків прийнято відповідачем протиправно.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Держаудитслужби на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у цій справі.

Ухвалою від 28 травня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В. М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Посадовими особами Держаудитслужби на виконання пункту 2.9 Плану контрольно-ревізійної роботи на II квартал 2016 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Виконавчої дирекції Фонду за період з 01 травня 2014 року по 01 липня 2016 року.

За результатами ревізії складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Виконавчої дирекції Фонду від 21 вересня 2016 року № 04-23/3, у якому зафіксовані виявлені в ході ревізії порушення у діяльності позивача та прийнято спірну вимогу від 28 жовтня 2016 року № 04-14/505.

Вказана вимога складається з 9 пунктів, в яких зафіксовані порушення фінансової дисципліни та заходи, які має вжити Виконавча дирекція Фонду для забезпечення їх усунення, зокрема:

1. Ревізією правильності встановлення та нарахування премії працівникам Виконавчої дирекції Фонду установлено, що у період з 01 травня 2014 року по 31 грудня 2015 року на порушення вимог пункту 4.6 Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 грудня 2003 року № 127 (далі - Положення № 127) та пункту 8 Положення про преміювання працівників виконавчої дирекції Фонду, затвердженого наказом директора, погодженим з профспілковим комітетом Виконавчої дирекції Фонду від 29 січня 2007 року № 19-ос (далі - Положення № 19-ос) Виконавчої дирекції Фонду на підставі наказів від 06 травня 2014 року № 239-к, від 05 червня 2014 року № 284-к, від 23 червня 2014 року № 313-к та від 05 листопада 2015 року № 374-к, підписаних заступником директора Виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_2., т. в. о. першого заступника директора Виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_5 та в. о. першого заступника директора Виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_1 , які не мали повноважень на їх підписання, безпідставно нараховано та виплачено премії працівникам Виконавчої дирекції Фонду на суму 910 457, 00 грн та, як наслідок, зайво нараховано та сплачено єдиного соціального внеску на суму 200 300, 54 грн, через що Виконавчій дирекції Фонду завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 1 110 757, 54 грн.

2. Ревізією правильності нарахування та виплати матеріальної допомоги керівному складу Виконавчої дирекції Фонду встановлено, що на порушення вимог пункту 6.4 Положення № 127 в. о. директора ОСОБА_2 у 2015 році безпідставно нараховано і виплачено матеріальні допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань без погодження із головою правління Фонду та заступниками голови правління (накази від 26 лютого 2015 року № 169-к, від 02 червня 2015 року № 259-к) на суму 40 738, 83 грн та, як наслідок, зайво нараховано і сплачено єдиного соціального внеску на суму 8 962, 55 грн, через що Виконавчій дирекції Фонду завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 49 701, 38 грн.

3. Ревізією правильності нарахування та виплати місячного преміювання та одноразових премій керівному складу Виконавчої дирекції Фонду установлено, що на порушення вимог Положення № 127 та Положення № 19-ос директору Виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_3 та в. о. директора Виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_2 безпідставно нараховано та виплачено місячну премію на суму 2 5132, 00 грн та, як наслідок, зайво нараховано і сплачено єдиного соціального внеску на суму 5 529, 04 грн. А також на порушення вимог пункту 5.4 Положення № 127 в. о. директора Виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_2 безпідставно нараховано та виплачено одноразових премій на суму 21 224, 00 грн та, як наслідок, зайво нараховано і сплачено єдиного соціального внеску на суму 4 669, 28 грн.

4. У порушення статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору від 21 липня 2015 року № 778/10/15 ТОВ Одесем надало Виконавчій дирекції Фонду послуги з охорони адміністративних будівель та прилеглої території не в повному обсязі та завищило обсяги і вартість наданих послуг в актах надання послуг від 18 вересня 2015 року № 158 та від 30 вересня 2015 року № 191 на загальну суму 8 129, 62 грн, а Виконавча дирекція Фонду прийняла вказані акти без зауважень і провела оплату у повному обсязі, через що Виконавчій дирекції Фонду завдано матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.

5. У порушення статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 628, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору від 29 квітня 2015 року № 29/04/15-НОП-760/10/15 ТОВ Еліт Охорона завищило в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) обсяги та вартість наданих послуг з охорони адміністративних будівель та прилеглої території на загальну суму 31 036, 65 грн (з ПДВ), а Виконавча дирекція Фонду прийняла вказані акти без зауважень і провела оплату в повному обсязі, через що Виконавчій дирекції Фонду завдано матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.

6. У порушення пункту 18 статті Видатки на оплату інших послуг та Інші видатки Класифікації видатків бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою Правління Фонду від 25 грудня 2003 року № 124 (далі - Класифікація видатків), Виконавча дирекція Фонду здійснила витрати на забезпечення працівників Фонду гарячим харчуванням, які не передбачені цією класифікацією видатків та не затверджені кошторисом, чим Виконавчій дирекції Фонду завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 66 400, 00 грн.

7. У порушення вимог пункту 6.4.3 Державних будівельних норм Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 та пункту 4.2 договорів від 27 листопада 2014 року № 643/10/14, від 25 грудня 2014 року № 669/10/14 та від 19 листопада 2015 року № 806/10/15 Виконавча дирекція Фонду прийняла у підрядника ПП Укргідротрансбуд обсяги робіт, виконання яких не передбачене умовами договорів та які фактично не виконані, що призвело до завищення вартості робіт, вказаних в актах (форма КБ-2в), на загальну суму 258 608, 68 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Виконавчій дирекції Фонду на зазначену суму.

8. У порушення вимог статті 849 Цивільного кодексу України, пункту 6.4.3 Державних будівельних норм Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д. 1-1:2013, Виконавча дирекція Фонду прийняла у підрядника ПП Інтелект-К обсяги робіт, які не передбачені локальними кошторисами до договору від 22 грудня 2015 року № 852/10/15, що призвело до завищення обсягів робіт в акті виконаних робіт, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Виконавчій дирекції Фонду на суму 5 801, 94 грн (з ПДВ).

9. Усупереч вимогам статей 901 та 902 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору від 12 червня 2014 року № 564/01/14, Виконавча дирекція Фонду прийняла та здійснила оплату фактично не наданих ФОП ОСОБА_4 послуг щодо надання рекламного часу на телебаченні (продаж рекламного часу на телебаченні) на загальну суму 99 648, 00 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Виконавчій дирекції Фонду на зазначену суму.

Акт від 21 вересня 2016 року підписаний позивачем із зауваженнями.

На підставі акту від 21 вересня 2016 року відповідачем направлено позивачу спірну вимогу, відповідно до якої на підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні , підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, пунктів 46, 49, 50 та 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою України, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, відповідач вимагає:

- опрацювати матеріали ревізії, усунути виявлені порушення та забезпечити відшкодування збитків (матеріальної шкоди) в установленому законодавством порядку;

- розглянути питання про притягнення до встановленої законом відповідальності працівників Виконавчої дирекції Фонду, які допустили зазначені порушення;

- вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень разом із завіреними копіями підтвердних первинних, розпорядчих та інших документів надати Держаудитслужбі до 28 листопада 2016 року.

Не погоджуючись із діями відповідача (заявленою вимогою про усунення порушень), позивач звернувся до суду.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.

Предметом спору у даній справі є законність вимоги від 28 жовтня 2016 року № 04-14/505, в якій зафіксовані виявлені органом державного фінансового контролю порушення фінансової дисципліни.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26 січня 1993 року № 2939-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2939-XII).

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю) (частина перша статті 1 Закону № 2939-XII).

Згідно з приписами частини другої статті 1 Закону № 2939-XII орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні (частина перша статті 2 Закону № 2939-XII).

Відповідно до частин другої та третьої статті 2 Закону № 2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу (в редакції станом на жовтень 2016 року, далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Держаудитслужби є: 1) забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; 3) здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; 4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення визначено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

За приписами пункту 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року N 550 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 550).

Пунктом 2 Порядку № 550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 550 планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючим органом відповідно до Закону № 2939-12 та цього Порядку.

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом (пункт 5 Порядку № 550).

Пунктом 16 Порядку № 550 передбачено, що ревізія проводиться шляхом:

- документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об`єкта контролю, пов`язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об`єкта контролю). У разі ведення бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів зберігання і обробки інформації на вимогу посадової особи контролюючого органу керівник об`єкта контролю повинен забезпечити оформлення відповідних документів на паперовому носії. Надання документів об`єкта контролю посадовим особам контролюючого органу забезпечується керівником об`єкта чи його заступником;

- фактичної перевірки, що передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних спеціалістів контролюючого органу або інших органів, підприємств, установ та організацій. Посадові особи контролюючого органу мають право вимагати від керівників об`єкта контролю організацію та проведення фактичної перевірки в присутності посадових осіб контролюючого органу та за участю матеріально-відповідальних осіб, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представників суб`єкта господарювання - виконавців робіт.

Відповідно до пункту 35 Порядку № 550 результати ревізії оформляються актом.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування (пункт 46 Порядку № 550).

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Щодо першого пункту вимоги касаційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, накази про призначення премій працівникам Фонду від 06 травня 2014 року №239-к, від 05 червня 2014 року № 284-к, від 23 червня 2014 року № 313-к та від 05 листопада 2015 року № 374-к, були підписані заступником директора Фонду ОСОБА_2., т.в.о. першого заступника директора Фонду ОСОБА_5 та в.о. першого заступника директора Фонду ОСОБА_1 . При цьому вказані особи обґрунтували факт підписання ними документів тимчасовим перебуванням директора та виконуючого обов`язки директора на виїзних нарадах.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки перебування керівництва на виїзних нарадах має бути належним чином оформлене документально. Оскільки в матеріалах справи немає документального підтвердження перебування директора та виконуючого обов`язки директора на виїзних нарадах, то судами правомірно відмовлено в задоволенні скасування вимоги в цій частині.

Щодо другого пункту вимоги касаційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ревізією правильності нарахування та виплати матеріальної допомоги керівному складу Виконавчої дирекції Фонду встановлено, що на порушення вимог пункту 6.4 Положення №127 в.о. директора Виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_2 у 2015 році безпідставно нараховано і виплачено матеріальні допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань без погодження із головою правління Фонду та заступниками голови правління (накази від 26 лютого 2015 року №169-к, від 02 червня 2015 року №259-к) на суму 40 738,83 грн. та, як наслідок, зайво нараховано і сплачено єдиного соціального внеску на суму 8 962,55 грн, через що Виконавчій дирекції Фонду завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 49 701,38 грн.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову про скасування вимоги про порушення фінансової дисципліни у цьому пункті. Водночас зазначив у своєму висновку, що надання матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за погодженням з головою правління Фонду та заступниками голови правління. Оскільки такого погодження не відбулося, то виплати є незаконними.

Натомість апеляційний суд скасував пункт другий цієї вимоги. Апеляційний суд вказав про те, що ОСОБА_2 , якій і була виплачена матеріальна допомога, на той час обіймала посаду заступника директора та одночасно виконувала обов`язки директора. Апеляційний суд при цьому зазначив, що Положення № 127 конкретно не врегульовує виплату матеріальних допомог на посади заступника директора та виконуючого обов`язки директора, отже пункт другий вимоги є незаконним.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що апеляційний суд помилково застосував норми права з огляду на таке. Положення № 127 врегульовує виплату матеріальних допомог для усіх працівників Фонду і не може регулювати таку виплату по кожній окремій посаді, отже і для заступника директора виплата матеріальної допомоги має погоджуватися з головою правління та заступниками голови правління. У разі якщо такого погодження не відбувається, в такому випадку матеріальна допомога призначається самостійно без врахування рішень керівництва, що є неприпустимим. Отже касаційний суд приходить до висновку про законність пункту другого вимоги Держаудитслужби про порушення фінансової дисципліни Виконавчою дирекцією Фонду.

Щодо третього пункту вимоги касаційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ревізією правильності нарахування та виплати місячного преміювання та одноразових премій керівному складу Виконавчої дирекції Фонду встановлено, що на порушення вимог Положення №127 та Положення №19-ос директору Виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_3 та в.о. директора Виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_2 безпідставно нараховано та виплачено місячну премію на суму 25 132,00 грн та, як наслідок, зайво нараховано і сплачено єдиного соціального внеску на суму 5 529,04 грн. А також на порушення вимог пункту 5.4 Положення № 127 в.о. директора ВД Фонду ОСОБА_2 безпідставно нараховано та виплачено одноразових премій на суму 21 224,00 грн та, як наслідок, зайво нараховано і сплачено єдиного соціального внеску на суму 4 669,28 грн.

Колегія суддів касаційного суду приходить до висновку про аналогічність ситуації з пунктом другим вимоги.

Відповідно до пункту 5.4 Положення №127 преміювання директора Фонду здійснюється за погодженням із головою правління Фонду.

Позивач не заперечує факт виплати вказаних премій без погодження із головою правління Фонду. Тому, враховуючи висновки суду щодо пункту другого вимоги, відсутні підстави вважати неправомірним і пункт третій вимоги.

Отже нарахування премій не може відбуватися самостійно без погодження з головою правління, тому колегія суддів приходить до висновку про законність пункту третього вимоги Держаудитслужби про порушення фінансової дисципліни Фондом.

Щодо четвертого пункту вимоги касаційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На порушення статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору від 21 липня 2015 року №778/10/15 ТОВ Одесем надало Виконавчій дирекції Фонду послуги з охорони адміністративних будівель та прилеглої території не в повному обсязі та завищило обсяги і вартість наданих послуг в актах надання послуг від 18 вересня 2015 року № 158 та від 30 вересня 2015 року №191 на загальну суму 8 129,62 грн, а Виконавча дирекція Фонду прийняла вказані акти без зауважень і провела оплату у повному обсязі, через що Виконавчій дирекції Фонду завдано матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.

Встановлено, що 21 липня 2015 року між Виконавчою дирекцією Фонду (Замовник) та ТОВ Одесем (Виконавець) укладено Договір №778/10/15 про надання послуг з охорони адміністративних будівель та прилеглої території.

Згідно з пунктом 2.2 Договору Замовник має право зменшувати обсяг послуг га загальну вартість договору залежно від реального фінансування видатків шляхом внесення відповідних змін до договору, вимагати розірвання договору і відшкодування збитків за наявності порушень Виконавцем умов договору.

Додатком 1 до Договору №778/10/15 передбачений розрахунок вартості послуг з охорони на 2015 рік, згідно з яким визначено статті витрат Виконавця, пов`язані з виконанням договору за 5 місяців, а саме: основна заробітна плата - 72 746,41 грн; додаткова заробітна плата: робота в нічний час - 8 577,39 грн, робота в святкові дні - 1 880,70 грн; нарахування на фонд заробітної плати - 30 943,75 грн (37,19%); єдиний соціальний внесок - 2 995,36 грн (3,6%); видатки, пов`язані з наданням послуг - 24,14 грн; охорона за допомогою пульта централізованого спостереження приміщень квиткової каси та бухгалтерії - 2 095,92 грн; видатки на забезпечення охорони спецодягом та технічними засобами охорони - 48,54 грн; транспортні видатки - 23,39 грн; рентабельність (прибуток фірми 3%) - 3 490,21 грн; ПДВ - 23 966,09 грн. Всього - 143 796,54 грн (28 759,31 грн у місяць).

Відповідно до актів надання послуг від 18 вересня 2015 року №158, від 30 вересня 2015 року №191 та платіжних доручень від 22 вересня 2015 року №1573, від 06 жовтня 2015 року №1642, виконавцем були надані, а замовником оплачені, послуги з охорони адміністративних будівель та прилеглої території у серпні та вересні 2015 року на загальну суму 57 518,62 грн.

За результатами зустрічної звірки ТОВ Одесем встановлено, що відповідно до штатного розпису ТОВ Одесем від 05 травня 2015 року та від 03 серпня 2015 року, табелів обліку використання робочого часу за серпень та вересень 2015 року, карток субрахунку 661 Розрахунки за заробітною платою за серпень-вересень 2015 року, відомостей на виплату грошей за серпень та вересень 2015 року, послуги з охорони Виконавчої дирекції Фонду надавали охоронники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які працювали з 03 серпня по 30 вересня 2015 року по 8 годин на добу. У вихідні та святкові дні зазначені охоронці не працювали та заробітну плату за ці дні не отримували.

Також встановлено, що у Виконавчої дирекції Фонду відсутнє приміщення квиткової каси.

Отже, позивач безпідставно оплатив ТОВ Одесем послуги з охорони приміщень у вихідні та святкові дні, відповідні нарахування на фонд заробітної плати за вказаний час, послуги з охорони за допомогою пульта централізованого спостереження приміщень квиткової каси, а також рентабельність і ПДВ у відповідній частині. Наведене призвело до безпідставних витрат в загальній сумі 8 129,62 грн.

Посилання позивача не те, що вимоги про відшкодування шкоди є необґрунтованими, оскільки Держаудитслужбою документально не підтверджено та не надано розрахунок суми збитків, суд вважає безпідставними, адже відповідачем надано та досліджено судом детальний та обґрунтований розрахунок вказаної суми.

Враховуючи, що інших підстав для визнання протиправним вказаного пункту касаційна скарга не містить, суд вважає обґрунтованим та правомірним пункт четвертий вимоги.

Щодо пункту п`ятого вимоги.

На порушення статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 628, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору від 29 квітня 2015 року № 29/04/15-НОП-760/10/15 ТОВ Еліт Охорона завищило в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) обсяги та вартість наданих послуг з охорони адміністративних будівель та прилеглої території на загальну суму 31 036,65 грн (з ПДВ), а Виконавча дирекція Фонду прийняла вказані акти без зауважень і провела оплату в повному обсязі, через що Виконавчій дирекції Фонду завдано матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму.

Позивач в запереченнях на акт ревізії та позовній заяві вказав, що у зв`язку із виявленням в ході ревізії зазначеного порушення для з`ясування фактичних обставин справи та кола винних осіб Виконавча дирекція Фонду звернулася із відповідною заявою про вчинення правопорушення (в порядку статті 121 4 Кримінального процесуального кодексу України) (вих. №8-37-1575 від 13 вересня 2016 року) до Києво-Святошинської місцевої прокуратура Київської області. Зазначена заява Виконавчої дирекції Фонду 13 вересня 2016 року прийнята та зареєстрована.

Тобто, позивач фактично визнав вказане порушення, що також підтвердила представник позивача в судових засіданнях.

Отже, відсутні підстави для визнання протиправним п`ятого пункту вимоги.

Щодо пункту шостого вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що видатки на харчування працівників Фонду не були затверджені кошторисом підприємства, а отже Фонду завдано матеріальні збитки. Висновки апеляційного суду про те, що видатки на харчування відносяться до фонду оплати праці не містять під собою правового обґрунтування, оскільки оплата праці є самостійним джерелом видатків і включення до фонду оплати праці видатків на харчування є окремим фінансовим порушенням за яке вимагаються окремі санкції. Крім того включення видатків на харчування до фонду оплати праці ніяким чином не підтверджено документально.

Щодо пункту сьомого вимоги.

На порушення вимог пункту 6.4.3 Державних будівельних норм Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 та пункту 4.2 договорів від 27 листопада 2014 року №643/10/14, від 25 грудня 2014 року №669/10/14 та від 19 листопада 2015 року №806/10/15 Виконавча дирекція Фонду прийняла у підрядника - ПП Укргідротрансбуд обсяги робіт, виконання яких не передбачене умовами договорів та які фактично не виконані, що призвело до завищення вартості робіт, вказаних в актах (форма КБ-2в), на загальну суму 258 608,68 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Виконавчій дирекції Фонду на зазначену суму.

Встановлено, що згідно договорів від 27 листопада 2014 року №643/10/14, від 25 грудня 2014 року №669/10/14 та від 19 листопада 2015 року №806/10/15, укладених Виконавчою дирекцією Фонду і ПП Укргідротрансбуд проведені будівельні роботи на об`єктах Виконавчої дирекції Фонду.

Позивачем надано завірені копії актів виконаних будівельних робіт (акти виконаних робіт) на суму 489 796,08 грн, в т.ч. ПДВ, а саме:

- по договору №643: акт виконаних робіт (форма КБ-2в) №01 за листопад 2014 року на суму 198 738,00 грн, акти виконаних робіт (форма КБ-2в) №02 та №04 за грудень 2014 року на суму 112 391,28 грн;

- по договору №669, акт виконаних робіт (форма КБ-2в) №03 за грудень 2014 року на суму 106 592,40 грн;

- по договору №806, акт виконаних робіт (форма КБ-2в) №01 за грудень 2015 року на суму 72 074,40 грн.

Комісією Виконавчої дирекції Фонду проведено контрольні обміри по актам приймання виконаних будівельних робіт за договорами № 643, № 669, № 806 відповідно до наказу Виконавчої дирекції Фонду від 25 серпня 2016 року № 225 та складено відповідний акт обміру, в якому зафіксовано, що згідно акту № 02 приймання виконаних робіт за грудень 2014 року було передбачено встановлення сходів сталевих в розмірі 0,04 т, однак при обмірах цих сходів не виявлено робіт на суму 3 197,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Виконавчої дирекції Фонду проведено оплату за вказаними актами на загальну суму 489 796,08 грн, про що свідчать платіжні доручення №409 від 26 грудня 2014 року та №1936 від 09 грудня 2015 року.

За результатами проведеного Держаудитслужбою співставлення даних зазначених в акті обмірів, з даними, вказаними у актах виконаних робіт (форма КБ-2в) по найменуванням та об`ємам виконаних робіт, які не відносяться до прихованих робіт, встановлено розбіжності між вартістю об`ємів робіт, вказаних в акті обмірів та вартістю об`ємів робіт вказаних в актах виконаних робіт (форма КБ-2в) по видам та об`ємам робіт, які не відносяться до прихованих та які можливо фактично встановити, на суму 106 592,40 грн (з ПДВ).

Крім цього, в акті обмірів зафіксовано фактичне виконання робіт, які візуально встановити не можливо, оскільки відповідно до ДБН А.3.1-5:2009 Організація будівельного виробництва , затвердженого наказами Мінрегіонбуду України від 25 грудня 2009 року №689 та від 25 травня 2011 року №53, дані роботи відносяться до прихованих, на які складаються акти на приховані роботи, на загальну суму 152 016,28 грн. Однак, акти на приховані роботи до ревізії не надані.

Проведеною зустрічною звіркою у ПП Укргідротрансбуд не підтверджено придбання, отримання, оприбуткування та списання матеріалів, а також використання машин та механізмів, які включені до акта виконаних робіт № 02 за грудень 2014 року по договору № 643 та акта виконаних робіт № 01 за грудень 2015 року по договору № 806.

Отже, Виконавчою дирекцією Фонду проведено безпідставну оплату робіт ПП Укргідротрансбуд на загальну суму 258 608,68 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежність такого доказу, як висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 12 вересня 2016 року №7-16д, оскільки у вказаному висновку відсутня вказівка на спосіб, яким перевірялись питання, а також документи, які використовувались під час визначення обсягів прихованих робіт.

Відповідно до частини п`ятої статті 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов`язковим.

Отже, оплата робіт, які не визначені договором підряду, є самостійним фінансовим порушенням, за яке на Фонд правомірно накладено санкції.

Щодо пункту восьмого вимоги.

На порушення вимог статті 849 Цивільного кодексу України, пункту 6.4.3 Державних будівельних норм Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б ДЛ. 1-1:2013, ВД Фонду прийняла у підрядника - ПП Інтелект-К обсяги робіт, які не передбачені локальними кошторисами до договору від 22 грудня 2015 року №852/10/15, що призвело до завищення обсягів робіт в акті виконаних робіт, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Виконавчій дирекції Фонду на суму 5 801,94 грн (з ПДВ).

Згідно договору підряду від 22 грудня 2015 №852/10/15 ПП Інтелект-К виконано для Виконавчої дирекції Фонду технічний звіт ремонту систем охоронної сигналізації в адміністративних будинках на вул. Боричів Тік, буд. 28, 30 з використанням комплектуючих матеріалів. Ціна договору 93 694,00 грн.

Виконавчою дирекцією Фонду надано додатки до договору №852 та акт №1 приймання передачі виконаних ремонтних робіт (форма КБ-2в) за березень 2016 року на суму 93 694,00 грн. Відповідно до платіжних доручень №201 від 20 січня 2016 року та №512 від 14 березня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду здійснено оплату по акту виконаних робіт №1 у повному обсязі на загальну суму 93 694,00 грн.

В ході ревізії проведено перевірку відповідності показників, зазначених у додатках до договору №852, а саме №2 та №3 (локальних кошторисах), показникам, які зазначені в акті виконаних робіт №1, якою встановлено розбіжності, а саме - в акті виконаних робіт враховано в розділі Пусконалагоджувальні роботи в пункті 23 Клавіатура, панель контролю і налагодження в кількості 3 шт. на суму 4 834,95 грн прямих витрат, що в локальному кошторисі не передбачено.

Отже позивачем, прийнято у підрядника ПП Інтелект-К обсяги робіт, які не передбачені локальними кошторисами, які є додатками до договорів, та оплачено вказані роботи на суму 5 801,94 грн (з ПДВ), чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Виконавчій дирекції Фонду на суму завищення.

Посилання позивача на те, що вартість ремонтних робіт не завжди можливо визначити до їх початку, тому остаточна їх вартість визначається по завершенню виконання умов договору, є безпідставними, адже відповідно до пункту 6.4.3 ДБН Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 за твердої договірної ціни взаєморозрахунки провадяться на підставі виконаних обсягів робіт та їх вартості, визначеної в договірній ціні.

З урахуванням викладено, суд вважає, що позивачем не надано беззаперечних доказів та обґрунтування протиправності пункту восьмого вимоги.

Оскільки до початку роботи, сторони не домовились про вартість робіт та не відобразили цю вартість в кошторисі, то можливо говорити про нецільове використання коштів підприємства.

Посилання апеляційного суду на матеріали експертного дослідження не приймаються судом, оскільки порушення все ж наявне: невідображення в кошторисі вартості виконаних робіт.

Щодо пункту дев`ятого вимоги.

На порушення статей 901 та 902 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору від 12 червня 2014 року №564/01/14, Виконавча дирекція Фонду прийняла та здійснила оплату фактично не наданих ФОП ОСОБА_4 послуг щодо надання рекламного часу на телебаченні (продаж рекламного часу на телебаченні) на загальну суму 99 648,00 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) позивачу на зазначену суму.

Встановлено, що між Виконавчою дирекцією Фонду та ФОП ОСОБА_4 укладено договір від 12 червня 2014 року №564/01/14 щодо надання рекламного часу на телебаченні (продаж рекламного часу на телебаченні) (Послуги) на суму 99 650,00 грн.

Згідно з пунктом 1.1 договору №564/01/14 ФОП ОСОБА_4 зобов`язується надати протягом строку дії цього договору Послуги, а Виконавчою дирекцією Фонду - прийняти й оплатити такі Послуги.

Відповідно до пункту 1.2 договору №564/01/14 детальний перелік та вартість Послуг щодо надання рекламного часу на телебаченні визначаються у додатку №1 до договору №564/01/14, що є не від`ємною частиною договору.

Згідно пункту 4.2 договору №564/01/14 до Акту приймання-передачі Послуг додаються ефірні довідки та DVD диски з записом розміщених відеоматеріалів Фонду.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку Виконавчої дирекції Фонду послуги щодо розміщення відеоролика про діяльність Фонду на телеканалі Новини 24 оплачені ФОП ОСОБА_4 на суму 99 648,00 грн.

На підтвердження надання вказаних послуг позивач надав акт приймання-передачі звітної документації та акт наданих послуг на суму 99 648,00 грн, у якому зазначено, що Послуги розміщувались на телеканалі Новини 24 : період надання послуг: червень-липень 2014 року; умовна назва матеріалу: рекламний ролик; хронометраж: 15 секунд; загальна кількість виходів: 120; загальний хронометраж: 1 800 секунд; форма оплати: безготівкова; загальна вартість: 99 648,00 гривень.

Водночас, відсутні ефірні довідки, DVD диски з записом розміщених відеоматеріалів Фонду та інші документи щодо підтвердження наданих послуг.

Крім того, відповідач зазначає, що з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу та якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Виконавчої дирекції Фонду під час ревізії направлено запит до ТОВ Новини 24 години та Телеканалу Новини 24 .

Згідно з листами ТОВ Новини 24 години від 05 вересня 2016 року №05-09/2 ЗАТ Телерадіокомпанія Люкс (власник Телеканалу Новини 24 ) рекламний час за період з 01 травня 2014 року по 01 липня 2016 року ФОП ОСОБА_4 не надавався, жодні фінансово-господарські операції із ФОП ОСОБА_4 не здійснювались.

Суд вважає обґрунтованими висновки позивача про те, що відповідно до статті 902 Цивільного кодексу України та пункту 6.4.3 договору №564/01/14, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу.

Однак, суд враховує, що відповідно до даних бухгалтерського обліку Виконавчою дирекцією Фонду оплачені ФОП ОСОБА_4 послуги щодо розміщення відеоролика про діяльність Фонду на телеканалі Новини 24 , а згідно пункту 4.2 договору №564/01/14 факт надання таких послуг підтверджується ефірними довідками та DVD дисками з записом розміщених відеоматеріалів Фонду, які позивачем не надано.

Отже, є обґрунтованим висновок відповідача про те, що Виконавча дирекція Фонду прийняла та здійснила оплату фактично не наданих послуг на загальну суму 99 648,00 грн, чим заподіяла матеріальну шкоду (збитки) на вказану суму.

Крім того, під час надання заперечень на акт ревізії та в ході судових засідань факт вчинення даного порушення позивачем не заперечувався. Тому, пункт дев`ятий вимоги також є правомірним.

Щодо доводів касаційної скарги про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувана вимога відповідача породжує для позивача правові наслідки, а тому може бути предметом судового контролю, Верховний Суд виходить із такого.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дають підстави для висновку про те, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якій вона адресована.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата указала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі № 818/1857/14, і Велика Палата не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, від 18 березня 2020 року у справі №814/2567/16 та інші.

Колегія суддів не бачить підстав для відступу від правових позицій викладених у цих постановах.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проаналізувавши зміст спірної вимоги Верховний Суд констатує, що вона не містить вимоги про стягнення збитків хоч і вказує на забезпечення їх відшкодування, відтак це не виключає права підконтрольної установи на її перевірку в судовому порядку.

За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом .

З проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року по справі № 826/3350/17 дійшов висновку, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу (зокрема стягнення збитків у судовому порядку - на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону №2939, з чим кореспондується абз.4 пункту 50 Порядку) жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову. За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Приймаючи до уваги наведене, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що означена вимога відповідача не може бути оскаржена підконтрольною установою до суду, а доводи сторін щодо суті порушень не можуть бути перевірені в межах предмета доказування у цій справі.

Виходячи з предмету спору та правового врегулювання зазначених нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки під час розгляду справи судом встановлено правомірність оскаржуваної вимоги від 28 жовтня 2016 року № 04-14/505, а позивачем не надано належних й достатніх доказів та обґрунтувань протилежного, відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, судом надана належна оцінка доказам по справі. В свою чергу апеляційний суд допустив помилкове тлумачення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню.

Отже, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, наявні підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної аудиторської служби України задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року скасувати, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року у справі № 826/18686/16 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк